Постанова № 17858551, 28.07.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2011 р. Справа № 5023/1884/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В. , суддя Камишева Л.М.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 4 від 18.04.2011 р.

першого відповідача - ОСОБА_2, довіреність № П 125-2 від 04.01.2011 р.

другого відповідача - ОСОБА_3, доіреність № 181 від 08.10.2010 р.

третіх осіб-не прибули.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2670Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 06 червня 2011 року у справі № 5023/1884/11

за позовом АТЗТ "Борівський молокозавод", смт. Борова

до 1. ДП "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка", м. Харків

2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків

треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору -

1. КП "Харківське міське БТІ", м. Харків

2. АТЗТ ВО "Прогрес", м. Харків

про визнання результатів торгів недійсними та зобов"язання вчинити певні дії, стягнення 204000 грн.

ВСТАНОВИЛА:

АТЗТ "Борівський молокозавод звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка" (1-й відповідач) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (2-й відповідач) в якому просив суд:

- визнати результати торгів від 30.12.2010 р., проведених ДП "Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка", з продажу державного майна недійсними, та зобов'язати ДП "Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка" продати спірні приміщення шляхом викупу позивачу;

- стягнути з відповідачів (з №1 - суму 72000,00 грн., з №2 - суму 132000,00 грн.) безпідставно одержані кошти;

- визнати переважне право на придбання у власність орендованого приміщення та визнати право власності на приміщення за адресою: вул. Богомольця, 6-А в м. Харкові за позивачем.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06 червня 2011 року по справі № 5023/1884/11 (судді Доленчук Д.О., Присяжнюк О.О., Жигалкін І.П.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з"ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу.

Представник першого відповідача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти її задоволення заперечує, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є законним та обгрунтованим, у зв"язку з чим скасуванню не підлягає.

Представник другого відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Треті особи представників в судове засідання не направили, хоча належним чином повідомлені про час та місце його проведення, тому справа розглядається за їх відсутності за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляцінйої скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

01 жовтня 2000 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (другим відповідачем) та АТЗТ "Борівський молокозавод" (позивачем) було укладено договір оренди 232-Н, відповідно до умов якого другий відповідач, орендодавець передає, а позивач , орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення окремо розташованої будівлі загальною площею 187,82 м.кв., що знаходиться на балансі Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка".

30 грудня 2010 р. Державним підприємством "Державний центр з питань відновлення платоспроможності та банкрутства" було проведено аукціон щодо продажу нежитлової будівлі тиру, розташованої по вул. Академіка Богомольця, 4-Б в м. Харкові, яка належала ДП "Харківський приладобудівний завод імені Т.Г. Шевченка". У аукціоні приймали участь два учасника - учасник № 2 АТЗТ ВО "Прогресс" та учасник № 6 ОСОБА_4. Переможцем аукціону було визнано АТЗТ ВО "Прогресс", яким було придбано будівлю тиру за 2308080,00 грн., та про що було складено протокол № 5 проведення аукціону.

01.04.2011 року між АТЗТ ВО "Прогресс" та ДП "Харківський приладобудівний завод імені Т.Г. Шевченка" було укладено договір купівлі-продажу реєстр. № 481 та складено акт прийому-передачі нежитлової будівлі площею 191,2 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Академіка Богомольця, 4-Б.

Згідно з витягом КП "Харківське міське БТІ" № 29884361 від 06.05.2011 р. право власності на нежитлову будівлю літ. А-1 загальною площею 191,2 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Академіка Богомольця, 4-Б було зареєстровано за АТЗТ ВО "Прогресс".

Листом № 0-125/78 від 27.04.2011 р. ДП "Харківський приладобудівний завод імені Т.Г. Шевченка" повідомило суд про те, що у договорі оренди № 232-Н від 01.10.2000 р. на нежитлову будівлю було вказано адресу: м. Харків, вул. Академіка Богомольця, 6 А. При проведенні інвентаризації КП "Харківське міське БТІ" у 2004 році адреса була уточнена. 20.12.2004 року був виданий технічний паспорт на нежитлову будівлю (тир) літ. А-1 за адресою: м. Харків, вул. Академіка Богомольця, 4-Б. У результаті інвентаризації КП "Харківське міське БТІ" у 2010 році були внесені уточнення по площі нежилої будівлі тиру літ. А-1 - загальна площа складає 191,2 кв.м. До моменту продажі вказаної будівлі через аукціон 30.12.2010 р. будівля тиру находилося на балансі ДП "Харківський приладобудівний завод імені Т.Г. Шевченка" за адресою: м. Харків, вул. Академіка Богомольця, 4-Б.

Позивач просить визнати суд недійсними результати торгів від 30.12.2010 р., проведених ДП "Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка", з продажу державного майна та зобов'язати ДП "Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка" продати спірні приміщення шляхом викупу позивачу, стягнути з відповідачів (з №1 - суму 72000,00 грн., з №2 - суму 132000,00 грн.) безпідставно одержані кошти, визнати переважне право позивача на придбання у власність орендованого приміщення та визнати право власності на приміщення за адресою: вул. Богомольця, 6-А в м. Харкові за позивачем.

В обгрунтування цих вимог позивач посилається на те, що ним за згодою орендодавця були зроблені невід"ємні поліпшення орендованого по договору оренди від 01 жовтня 2000 року 232-Н приміщення, на суму, що перевищує 100% вартості цього майна, у зв"язку з чим він відповідно до пункту 5.1. Державної програми приватизації та статті 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" має право на приватизацію цього майна шляхом його викупу.Окрім цього позивач зазначає на те, що відповідно до частини 2 статті 777 Цивільного кодексу України він має переважне право перед іншими особами придбання орендованого за договром оренди від 01 жовтня 2000 року 232-Н приміщення у разі його продажу. Позивач зазначає, що він неодноразово звертався до відповідачів з проханням розглянути питання викупу приміщення, яке залишено без відповіді та йому відповідачами не було надано правовстановлювальних документів (свідоцтва на право власності щодо спірного приміщення та технічний паспорт на нього), які обов"язково подаються орендарем для розгляду питання про приватизацію орендованого майна шляхом викупу згідно з інструктивним листом Фонду Державного майна України від 19.07.2001 р. № 10-20-8880 та Порядком оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід"ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 р. № 377. Тому позивач вважає що наведені торги були проведені із порушенням законодавства про приватизацію та його переважного права на придбання спірного приміщення.

Вартість здійснених поліпшень орендованого за договором оренди від 01 жовтня 2000 року 232-Н приміщення позивач просить стягнути з відповідачів як грошові кошти, одержані без правової підстави, посилаючись на те, що вартість цих поліпшень йому не було відшкодовано або зараховано в рахунок орендної плати відповідно до статті 778 Цивільного кодексу України.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку доказам по справі, враховуючи обставини справи в їх сукупності, враховуючи при цьому підстави та предмет позову, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.2. договору оренди № 232-Н від 01.10.2000 р. орендар мав право тільки з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію та технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості.

Пунктом 6.4. договору оренди № 232-Н від 01.10.2000 р. було передбачено, що орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійсненні за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем як без згоди орендодавця, так і згодою, що не відокремлюються без шкоди майна, компенсації не підлягає.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як правильно встановив місцевий господарський суд, в матеріалах справи відсутні відповідні докази, яки б підтверджували надання орендодавцем позивачу згоди на поліпшення орендованого майна за власні кошти.

Позивач як на докази надання йому орендодавцем згоди на здійснення поліпшень орендованого майна посилається на наступні документи: звернення відповідача до позивача від 2007 р. з проханням включити до переліку об"єктів державної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу спірне нежитлове приміщення, квитанції на сплату орендної плати, довідка від 27.06.2006 р. про суму витрат, понесених орендарем у зв"язку із проведенням невід"ємних поліпшень нежитлового приміщення, відповідь Міністерства промислової політикиУкраїни Мінагрополітики України від 20.01.2007 р.

Згідно зі статтею ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Однак зазначені документи, на які посилається позивач як на докази надання

йому орендодавцем згоди на поліпшення орендованого майна такими доказами не є, оскільки не містять даних про надання такого дозволу.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази надання орендодавцем позивачу згоди на невід"ємні поліпшення орендованого майна за власні кошти, та те, що відповідно до п. 6.4. договору оренди № 232-Н від 01.10.2000 р. вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем як без згоди орендодавця, так і згодою, що не відокремлюються без шкоди майна, компенсації не підлягає, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що кошти витрачені позивачем на поліпшення орендованого майна не підлягають стягненню з відповідачів як безпідставно одержані.

Крім цього рішенням господарського суду Харківської області від 24.01.2011 р. по справі № 60/310-10 було розірвано договір оренди № 232-Н від 01.10.2000 р., зобов`язано Акціонерне товариство закритого типу "Борівський молокозавод" повернути за актом приймання - передачі нежитлові приміщення окремо розташованої будівлі по вул. Академіка Богомольця, 6 в м. Харкові, загальною площею 187,82 кв.м., що знаходяться на балансі Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод імені Т.Г. Шевченка".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду по справі № 60/310-10 від 10.03.2011 р. було залишено без задоволення апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Борівський молокозавод" та залишено без змін рішення господарського суду Харківської області від 24.01.2011 р. по справі 60/310-10.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони

Наведеним рішенням, яке набрало законної сили, встановлено факт систематичного порушення Акціонерним товариством закритого типу "Борівський молокозавод" умов договору оренди № 232-Н від 01.10.2000 р. в частині сплати орендної плати, що і стало підставою для його дострокового розірвання в судовому порядку.

Частиною другою статті 777 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач, який належно виконує свої обов"язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання

Оскільки позивач систематично порушував договір оренди № 232-Н від 01.10.2000 р. він не мав, передбаченого ч. 2 статті 777 Цивільного кодексу України переважного права перед іншими особами на придбання переданої йому у найм спірного приміщення.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 та частиною 3 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу; відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено те, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Зважаючи на ці норми та враховуючи те, що як було зазначено вище, позивач не мав переважне право на придбання спірного майна на час проведення торгів, в даному спорі не вбачається порушень відповідачами прав та охоронюваних законом інтересів позивача, у зв"язку з чим колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд згідно з вимогами статті 43 Господарського процесуального кодексу України розглянув всебічно, повно та обєктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта про порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права та неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення господарського суду господарського суду Харківської області від 06 червня 2011 року по справі № 5023/1884/11 підлягає залишенню без змін.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Харківської області від 06 червня 2011 року по справі № 5023/1884/11 залишити без змін.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Камишева Л.М.

Постанову складено в повному обсязі та підписано 28.07.2011 р.