Постанова № 17858545, 28.07.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2011 р. Справа № 5023/2621/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача не зявився,

відповідача ОСОБА_1 (довіреність №404 від 22.06.11),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2647Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 09.06.11 у справі №5023/2621/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт", смт. Любар Любарського району Житомирської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вовчанський м'ясокомбінат", м.Вовчанськ Харківської області,

про стягнення 168146,52 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.06.11 (суддя Мамалуй О.О.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 168146,52 грн., 10000,00 грн. витрат по правовій допомозі, суму державного мита в розмірі 1681,47 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість оскаржуваного рішення, просить дане рішення скасувати в частині стягнення 19905,93 грн. пені та 10000,00 грн. витрат по правовій допомозі та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 19905,93 грн. пені та 10000,00 грн. витрат по правовій допомозі в позові відмовити.

Позивач, повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, відзиву на апеляційну скаргу не надав, не направив свого представника та не повідомив суд про причини його відсутності. За таких обставин, враховуючи також, що присутній в судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти розгляду справи за відсутності представника ТОВ "Агропродукт", колегія суддів вважає, що справу може бути розглянуто в даному судовому засіданні.

Заслухавши представника відповідача у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

05.03.08 між ТОВ "Агропродукт" та ТОВ "Вовчанський м'ясокомбінат" був укладений договір поставки № 05/03/08, згідно з яким позивач (постачальник) зобовязувався систематично передавати у власність відповідача товар, а відповідач (покупець) зобовязувався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах укладеного договору. Так, позивач згідно з видатковою накладною № 390 від 07.04.08 відпустив відповідачу мясо в асортименті на загальну суму 226204,44 грн. Пунктом 4.3. договору передбачено, що оплата за товар здійснюється покупцем протягом пяти банківських днів з моменту передачі товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, станом на день розгляду справи оплата отриманого товару проведена відповідачем частково на суму 128204,44 грн.

За таких обставин, місцевим господарським судом обґрунтовано, із посиланням на статті 526, 530 ЦК України було зроблено висновок про те, що сума основного боргу складає 98000,00 грн. і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, із посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції зазначив, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (що, згідно з наданим позивачем розрахунком, складає 43099,64 грн.), а також три проценти річних від простроченої суми (в розмірі 7140,95 грн.).

Колегія суддів вважає вищевказані висновки суду першої інстанції обґрунтованими, отже в цій частині оскаржуване рішення має бути залишене без змін. ТОВ "Вовчанський м'ясокомбінат" в апеляційній скарзі проти стягнення зазначених сум не заперечує.

Натомість заявник апеляційної скарги вказує на те, що з нього необґрунтовано стягнуто 19905,93 грн. пені, яка розрахована позивачем за період з 14.04.08 по 15.10.08 (а.с.13).

Стосовно даного заперечення колегія суддів зазначає, що пунктом 7.1 договору №05/03/08 від 05.03.08 (на який посилається місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні) дійсно передбачено, що сторона, яка прострочила виконання зобовязання, сплачує іншій стороні пені в розмірі подвійної облікової ставки НБК за кожен день прострочення.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом необґрунтовано залишено поза увагою заперечення відповідача, який в ході розгляду справи заявляв про застосування позовної давності у відповідності до ч.2 ст.258 ЦК України (а.с.23).

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Згідно ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Отже, у випадку, якщо сторони в договорі відступають від положень актів цивільного законодавства, то вони мають зазначити про це в договорі. Проте ні з тексту договору №05/03/08, ні з інших доказів у справі не вбачається, що сторонами було погоджено збільшення позовної давності.

Тому, враховуючи, що позовна давність до вимог щодо стягнення пені за період з 14.04.08 по 15.10.08 закінчилася у 2009 році, а позов подано у 2011 році колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, прийнявши рішення про стягнення пені в розмірі 19905,93 грн., порушив норми матеріального права, зокрема, п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України. У звязку з цим, судове рішення у вищевказаній частині підлягає скасуванню, а у позовних вимогах про стягнення 19905,93 грн. пені має бути відмовлено.

Щодо стягнення з відповідача 10000,00 грн. за надання правової допомоги - суд першої інстанції зазначає, що позивач був змушений звернутися за правовою допомогою до ФОП ОСОБА_2, з яким був укладений договір про надання правової допомоги від 30.03.11, згідно з п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобовязання надати замовнику правову допомогу з приводу стягнення з ТОВ "Вовчанський мясокомбінат" заборгованості та штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання; так, платіжним дорученням № 1645 від 31.03.11 позивачем було сплачено ФОП ОСОБА_2 10000,00 грн. за надання правової допомоги.

Колегія суддів зазначає, що задовольняючи вказану позовну вимогу, суд першої інстанції взяв до уваги лише факт укладення договору про надання правової допомоги та сплату коштів ФОП ОСОБА_2 за даним договором не дослідивши при цьому ні правову природу заявленої до стягнення суми, ні обґрунтованість її розміру.

Згідно зі статтею 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається зі змісту даної норми, а також інших статей ГПК України, такого виду судових витрат як «витрати по правовій допомозі»у господарському процесі не передбачено.

На думку колегії суддів, той факт, що в матеріалах справи є копія посвідчення адвоката ОСОБА_2 (а.с.52), не свідчить про наявність у позивача права на відшкодування вартості його послуг оскільки договір про надання правової допомоги від 30.03.11 (а.с.18) укладено не з ОСОБА_2 як адвокатом, а з ФОП ОСОБА_2, при цьому в зазначеному договорі йдеться не про надання послуг адвоката, а саме про правову допомогу. Як вбачається з платіжного доручення (а.с.19), кошти за надання правової допомоги за договором від 30.03.11 було перераховано позивачем ФОП ОСОБА_2

Крім того, відповідно до п.5.1 вказаного договору, документом, який підтверджує факт виконання Виконавцем зобовязань (робіт) за даним договором на досудовій стадії, є акт виконаних робіт, а судової стадії рішення відповідного господарського суду.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано суду акту виконаних робіт або інших доказів виконання адвокатом ОСОБА_2 будь-яких робіт на досудовій стадії.

Судовими актами господарського суду у даній справі також не підтверджується участь адвоката ОСОБА_2 в судовій стадії, а саме в ухвалах від 27.04.11, від 17.05.11 та у рішенні від 09.06.11 зазначено, що представник позивача не зявився. На дану обставину обґрунтовано вказує відповідач в апеляційній скарзі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що факт виконання робіт ОСОБА_2 не підтверджується ні документами, визначеними у п.5.1 договору від 30.03.11, ні будь-якими іншими доказами.

Колегія суддів також враховує, що, як вбачається з довіреності від 06.04.11 №34 (а.с.54) право представляти інтереси позивача було надано не лише ОСОБА_2, але і іншим особам (ОСОБА_3, ОСОБА_4), при цьому позивачем не доведено, з яких підстав, на його думку, відшкодуванню підлягає саме вартість послуг ОСОБА_2

Тому висновок місцевого господарського суду про те, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача 10000,00 грн. витрат на правову допомогу підлягає задоволенню, колегія суддів вважає таким, що зроблений при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, у звязку з чим оскаржуване рішення в частині задоволення позову про стягнення даної суми має бути скасовано і в позові в цій частині має бути відмовлено.

Водночас колегія суддів зазначає, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, ТОВ "Вовчанський м'ясокомбінат", який не розрахувався у повному обсязі та у встановлені строки за отриманий від ТОВ "Агропродукт" товар (вказаний факт представником відповідача в ході розгляду справи не заперечувався). У відповідності до ч.2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів вважає за необхідне не здійснювати перерозподіл стягнутих судом першої інстанції з відповідача витрат зі сплати державного мита за подання позовної заяви та з оплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а також не підлягають покладенню на позивача витрати зі сплати відповідачем державного мита за подання апеляційної скарги у даній справі.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 2, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вовчанський м'ясокомбінат", м.Вовчанськ Харківської області задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.06.11 у справі №5023/2621/11 скасувати в частині стягнення з ТОВ "Вовчанський м'ясокомбінат" на користь ТОВ "Агропродукт" 19905,93 грн. пені та 10000,00 грн. витрат по правовій допомозі, і в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В частині стягнення з ТОВ "Вовчанський м'ясокомбінат" на користь ТОВ "Агропродукт" 148240,59 грн. (98000,00 грн. основного боргу, 43099,64 грн. інфляційних, 7140,95 трьох відсотків річних) рішення господарського суду Харківської області від 09.06.11 у справі №5023/2621/11 залишити без змін.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Погребняк В.Я.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Слободін М.М.

Повний текст постанови підписано 28.07.11