Постанова № 17858544, 28.07.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2011 р. Справа № 5023/2946/11

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Гончар Т. В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача –Жихарева А.М. (директор),

відповідача - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2733Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 15.06.2011 р. у справі № 5023/2946/11

за позовом ТОВ ВКФ "Яна", м. Харків

до ДП НДПІ "Союз", м. Харків

про стягнення 11720,90 грн.

встановила:

В квітні 2011 року ТОВ ВКФ "Яна" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просило стягнути з ДП НДПІ "Союз" пеню в розмірі 7597,97 грн., штраф в розмірі 4122,93 грн., судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.06.2011 р. у справі № 5023/2946/11 (суддя Лаврова Л.С.) в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 7598,10 грн. та штраф у розмірі 4122,93 грн. Судові витрати покласти на відповідача. В апеляційній скарзі позивач посилається на неповне з’ясування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи та не застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме ст. 530, 610, 611 ЦК України та 193, 216, 231 ГК України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.07.2011 р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.07.2011 р., запропоновано відповідачу надати на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, позивачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду позивачем 19.07.2011 р. за вх. № 7011 було надано письмові пояснення, в якому він підтримує вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідачем вимоги ухвали апеляційного суду щодо надання відзиву не виконані.

Представник відповідача в судове засідання 25.07.2011 року не з’явився, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причину неявки не повідомив, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи не заявляв).

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань і небажання реалізувати своє право на участь у вирішенні спору, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача за відсутності представника відповідача та за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи позивача, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позову позивач посилається на те, що 03.12.2009 року позивачем було здійснено поставку обладнання у відповідності до накладної за № Ю1878 від 03.12.2009 року на суму 58899 грн. Поставлене обладнання було прийняте в повному обсязі, однак відповідачем обов’язок по оплаті отриманого товару виконаний не був, внаслідок чого ТОВ ВКФ «Яна»звернулося до господарського суду із позовом про стягнення боргу.

Господарський суд Харківської області рішенням по справі за № 5023/791/11 стягнув з ДП НДПІ "Союз" на користь ТОВ ВКФ "Яна" основний борг в сумі 58899,00 грн., державне мито в сумі 588,99 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 174,10 грн.

Зокрема, в рішенні у справі № 5023/791/11 судом було встановлено, що 03.12.2009 року відповідачем отримано у позивача обладнання на загальну суму 58899,00 грн. (т.ч. ПДВ), позивачем для оплати був виписаний відповідний рахунок-фактура за № Ю 1878 від 01.12.2009 року . Товар отриманий відповідачем по довіреності за № 031 від 03.12.2009 року. При цьому письмовий договір не укладався.

На день вирішення даного спору рішення у справі №5023/791/11 набрало законної сили.

02.11.2010 року позивач вручив відповідачеві лист-вимогу, у відповідності до якого позивач просив відповідача сплатити борг у 7-денний строк з посиланням ст. 530 ЦК України. Даний лист одержано 03.11.2010 року секретарем Москаленко О.А.

У відповідь на вимогу відповідачем було надане гарантійне зобов’язання зі сплатою боргу до 29.12.10 року, але станом на лютий 2011 року (на момент пред'явлення позову до суду) борг відповідачем не сплачений та не заперечувався в судовому засіданні суду першої інстанції.

Позивач посилаючись на ст. 231 ГК просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 7597,97 грн. та штраф в сумі 4122,93 грн. судові витрати покласти на відповідача.

У відповідності зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦКУ, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Це право кредитора жодним строком не обмежується. Боржник повинен виконати свій обов'язок у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги кредитором.

Відповідно до приписів ст. 11 ЦК України, правовідносини можуть виникати з підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Дані правовідносини, враховуючи специфіку статусу одного з учасників –державного підприємства, регулюються приписами ст. 231 ГК України.

Частина 2 статті 231 ГК України встановлює у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як вже було зазначено вище, 02.11.2010 року позивачем направлено відповідачеві лист-вимогу, у відповідності до якого позивач просив відповідача сплатити борг у 7-денний строк, який одержано 03.11.2010 року секретарем Москаленко О.А.

Тобто строк нарахування штрафних санкцій у позивача настав з 11.11.2010 р.

З огляду на те, що відповідач по даній справі належить до державного сектора економіки, то штрафні санкції нараховуються згідно з вимогами та у розмірі, встановленому ст. 231 ГК України.

Дана позиція викладена в постанові Верховного суду України від 30.05.2006 р. "Про стягнення штрафних санкцій" (Науково-практичний коментар до ГК України, Київ, 2010, стр. 621, абз. 4).

Колегією суддів перевірено розрахунок штрафних санкцій, встановлено, що він здійснений у відповідності до вимог чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 7597,97 грн. та штрафу у розмірі 4122,93 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області скасуванню, як таке що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. п.2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

          Апеляційну скаргу ТОВ ВКФ "Яна" на рішення господарського суду Харківської області від 15.06.2011 року у справі № 5023/2946/11 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.06.2011 року у справі № 5023/2946/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства науково-дослідного і проектного інституту "Союз" (61124, м. Харків, пр-т Гагаріна, 168, код ЕДРПОУ 14309830) на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Яна" (61023, м. Харків, вул.. Мироносицька, 99, кв. 57, код ЕДРПОУ 06653631, р/р 26003060290252 в отд. № 1 ХГРУ Приватбанк, м. Харків, МФО 351533) пеню в розмірі 7597,97 грн. та штраф у розмірі 4122,93 грн., витрати по сплаті державного мита за подання позову у розмірі 117,21 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн., витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 58,60 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя                                                            В.Я. Погребняк

                     суддя                                                             Т.В. Гончар

суддя                                                   М.М. Слободін

Повний текст постанови складено та підписано 26.07.2011 року