Постанова № 17858512, 26.07.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2011 р. Справа № 5023/1598/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1(довіреність №18 від 07.01.11),

відповідача: Кузурман В.Ф. - голова правління; ОСОБА_2 (довіреність №3 від 12.07.11), ОСОБА_3. (довіреність № 8 від 19.07.11),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду позивача (вх. №2374 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 17.05.11 у справі № 5023/1598/11

за позовом Комунального підприємства "Лозоваводоканал" Лозівської міської ради Харківської області ,м. Лозова Харківської області,

до Житлово-будівельний кооператив №11, м.Лозова Харківської області,

про стягнення коштів в сумі 39038,89 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 38000,00 грн. основного боргу, 245,39 грн. 3% річних, 793,50 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.05.11 (суддя Лаврова Л.С.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу 12565,04 грн., 3% річних - 159,04 грн., інфляційних - 703,64 грн., державне мито 134,27 грн., 105,63 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині відмови в позові рішення мотивовано тим, що позивач неправомірно в наданому розрахунку виходив тільки з норм водопостачання без урахування квартирних водо лічильників, які були прийняті в експлуатацію, зареєстровані, опломбовані та взяті на абонентський облік.

Позивач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права та неврахування всіх обставин справи, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позову про стягнення основного боргу в розмірі 25434,96 грн., 86,35 грн. річних та 89,86 грн. інфляційних витрат, а також покладені на відповідача відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 256,11 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 130,37 грн. та прийняти нове рішення.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому ЖБК-11, зазначаючи, що споживачем послуг позивача є не житлово-будівельний кооператив в цілому, а власник кожної квартири, де встановлено лічильники, вказує на те, що оплату за водопостачання має бути стягнуто з кожного власника за показаннями індивідуальних лічильників, а не будинкових вузлів обліку, оскільки вони не враховують пільги, які надаються мешканцям із запізненням, різні періоди подачі показань квартирних і будинкових лічильників, технічні недоліки водолічильників, низьку якість води, тощо. Відповідач просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Також ЖБК-11 надав копії постанов Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.08 та Вищого господарського суду України від 05.11.08 у справі №15/453-07, якими залишено без змін рішення господарського суду Харківської області від 10.04.08 (у спорі між тими ж сторонами, що і в даній справі №5023/1598/11), яким позовні вимоги про стягнення заборгованості за воду задоволено лише частково із посиланням на те, що твердження позивача про необхідність проведення розрахунків по нормам споживання води незалежно від наявності квартирних водо лічильників та інших приладів обліку є безпідставним та суперечить нормам чинного законодавства.

У судовому засіданні 13.07.11 було оголошено перерву до 16:00 години 20.07.11.

Після перерви позивачем надано суду пояснення, в яких КП "Лозоваводоканал" зазначає, що послуги з водопостачання та водовідведення надаються ним лише в межах балансової належності мереж водопостачання та водовідведення до точки розподілу надання послуг, яка в ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»визначається як місце передачі послуги від однієї особи до іншої, об лаштоване засобами обліку. Крім того, позивач посилається на те, що відповідно до ст.19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» окремі споживачі-фізичні особи не можуть бути споживачами послуг з водопостачання та водовідведення, оскільки з ними не можуть бути укладені договори про надання таких послуг.

Відповідачем надано суду копію договору №66 від 01.03.11, укладеного між ЖБК-11 та Комунальним підприємством «Житлова управляюча компанія»Лозівської міськради Харківської області (КП «ЖУК»), відповідно до якого ЖБК-11 делегує КП «ЖУК»право здійснювати функції абонентського відділу; копію складеної КП «ЖУК»оборотної відомості згідно з особовими рахунками власників квартир ЖБК-11 за період з 01.08.10 по 31.01.11; розрахунок обємів отримання та оплати послуг з водопостачання та водовідведення ЖБК-11; копії платіжних доручень на підтвердження оплати за отриману воду, копію акту звірки взаємних розрахунків від 22.04.10, а також копії актів прийняття та опломбування квартирних лічильників у квартирах ЖБК-11.

Заслухавши представників сторін у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

Між сторонами укладено договір №13 про надання послуг з водопостачання і водовідведення від 01.08.10, згідно з яким КП «Лозоваводоканал»взяв зобовязання забезпечувати ЖБК-11 («Абонента») питною водою, що відповідає ДОСТ 2874-82 "Вода питна" або дозволу Держстандарту України і Міністерства охорони здоровя України на відхилення від стандарту, а також приймати від нього стічні води, а ЖБК-11 («Абонент») зобовязався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами і на умовах, передбачених договором.

Тобто, як вбачається зі змісту даного договору, абонентом є саме ЖБК-11 як юридична особа, а не кожний із споживачів води фізичних осіб (як стверджує відповідач у відзиві на апеляційну скаргу).

У відповідності до п. 4.1 договору облік відпущеної води здійснюється позивачем та відповідачем засобами вимірювальної техніки, які занесені до державного реєстру або пройшло державну метрологічну атестацію.

При цьому в даному пункті договору зазначено номери конкретних вузлів обліку (00124, 00082) та їхній калібр. Тому колегія суддів зазначає, що твердження відповідача щодо невизначеності в договорі чіткого порядку розрахунків не відповідають матеріалам справи, а саме змісту вищенаведених пунктів договору. При цьому, як вбачається зі змісту даного договору, в ньому відсутні жодні посилання на те, що підставою для розрахунків за спожиту воду та скид стічних вод є показання квартирних лічильників.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що місцевим господарським судом було безпідставно залишено поза увагою вищевказані обставини справи.

Твердження відповідача у відзивах на позовну заяву та на апеляційну скаргу стосовно того, що вищевказані побудинкові вузли обліку холодної води були встановлені без згоди ЖБК-11 та не знаходяться в нього на балансі колегія суддів не вважає належними аргументами, оскільки договір №13 від 01.08.10, яким визначено, що розрахунки здійснюються згідно з показаннями побудинкових вузлів обліку, підписано обома сторонами, при цьому жодною із сторін не заперечується дійсність даного правочину.

Відповідно до п.8 договору, точками розподілу, в яких здійснюється передача послуг з водопостачання від «Лозоваводоканалу»до «Абонента», є: точка приєднання водопровідних мереж «Абонента»до водопровідних мереж «Лозоваводоканалу»та місце приєднання випуску водовідведення «Абонента»до каналізаційних мереж «Лозоваводоканалу».

«Абонент», відповідно до п.5.7 Договору, зобов'язаний своєчасно оплачувати предявлені рахунки, а пунктами 5.11 та 5.12 встановлено, що у разі несвоєчасності розрахунків відшкодовує суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних з простроченої суми, а також пеню в розмірі 5%, але не більше облікової ставки НБУ за кожну добу прострочення.

Відповідно до п. 7 Договору КП "Водоканал" з 31 числа поточного місяця по 2 число наступного місяця формує і надає "Абоненту" рахунок який повинен бути оплаченим в 3-х денний строк з моменту пред'явлення.

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами в ході апеляційного провадження, КП "Водоканал" виконало свої зобов'язання за договором у повному обсязі та здійснило у період з 01.08.10 по 31.01.11 відпуск води з комунального водопроводу та прийом стоків в комунальну каналізацію.

В оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду також зазначено, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині своєчасної оплати послуг за договором, у зв'язку з чим за спірний період утворилась заборгованість в сумі 38000 грн., яка до цього часу відповідачем не погашена, і що своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги статті 526 ЦК України, в якій зазначено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Проте із вищенаведених обставин судом першої інстанції зроблено висновок, що стягненню підлягає лише 12565,04 грн. боргу, при цьому не мотивовано яким чином визначено розмір даної суми.

В матеріалах справи (а.с.58) міститься розрахунок (наданий у загальному вигляді, без зазначення суми боргу кожного з власників квартир даного кооперативу), відповідно до якого станом на 31.01.11 заборгованість ЖБК-11 згідно з показаннями квартирних лічильників складає 12565,04 грн. Відповідно, за твердженням відповідача, з яким погодився суд першої інстанції, сума основного боргу у розмірі 25434,96 грн. заявлена до стягнення безпідставно та необґрунтовано. Зокрема, в оскаржуваному рішенні зазначено, що позивач неправомірно в даному розрахунку виходив тільки із норм водопостачання без урахування квартирних водолічильників.

Місцевий господарський суд, зокрема, посилається на частину 2 статті 41 Закону "Про питну воду та питне водопостачання", частину 2 п. 10 "Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення". Проте, як вбачається зі змісту даних норм, ними встановлено, що справляння плати за нормативами (нормами) споживання здійснюється лише за відсутності технічних засобів обліку води тоді як позивачем доведено, а відповідачем не спростовано той факт, що нарахування суми боргу здійснювалося не за нормами водопостачання, а відповідно до показань технічних засобів обліку, а саме - вузлів обліку холодної води, використання яких погоджено сторонами в договорі №13 від 01.08.10. Отже, на думку колегії суддів, вищенаведені правові норми, на які посилається місцевий господарський суд, не стосуються обставин даної справи.

В ході апеляційного провадження відповідач посилався також на постанови Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.08 та Вищого господарського суду України від 05.11.08 у справі №15/453-07, якими залишено без змін рішення господарського суду Харківської області від 10.04.08 (у спорі між тими ж сторонами, що і в даній справі №5023/1598/11), яким позовні вимоги про стягнення заборгованості за воду задоволено лише частково із посиланням на те, що твердження позивача про необхідність проведення розрахунків по нормам споживання води незалежно від наявності квартирних водо лічильників та інших приладів обліку є безпідставним та суперечить нормам чинного законодавства (а.с. 136 144).

Стосовно вищевказаних судових актів колегія суддів зазначає, що вони також не можуть бути враховані при розгляді даної справи, оскільки, як вбачається з їхнього змісту, предметом спору у справі №15/453-07 було стягнення заборгованості відповідно до договору №13 від 01.01.07, яким не було встановлено порядок розрахунків за споживання води з урахуванням тих абонентів, що не мають вимірювальних приладів, та не зазначена їх кількість.

Отже, на час розгляду господарськими судами справи №15/453-07 на будинках ЖБК-11 ще не було встановлено побудинкових вузлів обліку із зазначенням у відповідному договорі про розрахунки відповідно до їх показань (згідно з поясненнями відповідача, а.с.56, вказані вузли обліку встановлені лише в листопаді 2008 року), а також, відповідно до вищевказаних пояснень відповідача, до серпня 2010 року не всі квартири були обладнані квартирними лічильниками, тому різниця між показаннями квартирних водолічильників і побудинкових вузлів обліку відносилася на квартири, де такі лічильники не були встановлені.

Тобто, колегія суддів зазначає, що обставини справи №15/453-07 та даної справи №5023/1598/11 істотно відрізняються, оскільки у спірному періоді з 01.08.10 по 31.01.11 діяв укладений між сторонами договір №13 від 01.08.10, в якому передбачено порядок розрахунків за побудинковими вузлами обліку, крім того, на цей час всі квартири вже були обладнані відповідними лічильниками.

В ході апеляційного провадження у даній справі №5023/1598/11 відповідач стверджував, що сума 25434,96 грн. (у стягненні якої відмовив позивачеві суд першої інстанції) є різницею між нарахуваннями за показаннями квартирних та будинкових лічильників. Дану різницю позивач, на думку відповідача, не має права відносити на споживачів, оскільки кожний з них сплачує оплачує послуги водопостачання та водовідведення за власним лічильником.

Відповідно до наданого відповідачем суду апеляційної інстанції акту звірки (в якому зазначено дату 22.04.10), за даними КП «Лозоваводоканал»заборгованість ЖБК-11 станом на 01.03.11 становить 38000,00 грн., а за даними ЖБК-11 12565,04 грн.

Разом з тим, на запитання колегії суддів, якою є різниця між сумарними показаннями квартирних лічильників та показаннями будинкових вузлів обліку представниками відповідача не надано підтвердженої письмовими доказами відповіді, а лише усно зазначено, що вказана різниця становить приблизно від 200 до 600 кубометрів води щомісячно.

При цьому відповідачем не надано суду доказів того, що, підписавши вищевказаний акт звірки, ЖБК-11 здійснив будь-які дії щодо зясування причин даної невідповідності та усунення її (звернення до позивача з письмовими претензіями щодо неспівпадіння показань лічильників,тощо).

Посилання відповідача на те, що ЖБК-11 безпосередньо не знімає показання квартирних лічильників та не здійснює збирання коштів за водопостачання з власників квартир, оскільки функцію абонентного відділу делеговано комунальному підприємству «Дирекція єдиного замовника»(КП «ДЕЗ»), що станом на час розгляду справи перетворено в комунальне підприємство «Житлова управляюча компанія»(КП «ЖУК») колегія суддів також не вважає належним доказом. Адже, як вбачається з п.1.1 наданого відповідачем договору з КП «ЖУК»№66 від 01.03.11, а також пояснень представників відповідача про те, що встановлений даним договором порядок діяв і раніше, зокрема, протягом спірного періоду з 01.08.10 по 31.01.11 КП «ДЕЗ»(КП «ЖУК») здійснює збирання комунальних платежів із водопостачання та водовідведення з подальшим перерахуванням їх на розрахунковий рахунок ЖБК-11. Після цього, згідно з поясненнями представників відповідача, ЖБК-11 розраховується за водопостачання та водовідведення із КП «Лозоваводоканал».

Колегія суддів зазначає, що вищевказані обставини додатково підтверджують, що споживачем за договором із КП «Лозоваводоканал»є саме ЖБК-11 як юридична особа (а не власники квартир, як це стверджує відповідач у відзиві на апеляційну скаргу), відповідно, і заборгованість за послуги водопостачання і водовідведення має бути стягнута саме з даної юридичної особи.

Надані відповідачем суду апеляційної інстанції копії актів прийняття та опломбування квартирних лічильників у квартирах ЖБК-11 не спростовують вищевказаного висновку, оскільки вони лише підтверджують наявність квартирних лічильників і не доводять тверджень відповідача, що споживачами послуг КП «Лозоваводоканал»є безпосередньо фізичні особи власники квартир. Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими посилання позивача на те, що відповідно до ст.19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»окремі споживачі-фізичні особи не можуть бути споживачами послуг з водопостачання та водовідведення, оскільки з ними не можуть бути укладені договори про надання таких послуг.

Колегія суддів також зазначає, що, відповідно до наданої відповідачем оборотної відомості КП «ЖУК»із зазначенням розрахунків з кожним із власників квартир, загальна сума заборгованості ЖБК-11 за житлово-комунальні послуги станом на 01.02.11 складає 49436,39 грн. При цьому в даній відомості не вказано окремо, якою є заборгованість саме за послуги водопостачання, а також не відображено руху грошових коштів, сплачених власниками квартир згідно з лічильниками (надходження цих платежів спочатку на рахунок КП «ЖУК», потім на рахунок ЖБК-11 та подальшого їх перерахування КП «Лозоваводоканал»).

Тому, на думку суду апеляційної інстанції, вищевказана оборотна відомість свідчить лише про наявність істотної заборгованості ЖБК-11 з оплати житлово-комунальних послуг, а не про те, що позовні вимоги КП «Лозоваводоканал»на суму 38000,00 грн. (нараховані відповідно до показань приладів обліку, зазначених у договорі №13 від 01.08.10) заявлені необґрунтовано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги КП «Лозоваводоканал»є правомірними, підтверджені наявними у справі доказами, ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не спростовані відповідачем, крім того, позивачем у відповідності до статті 625 ЦК України нараховано на вищевказану суму боргу 245,39 грн. 3% річних та 793,50 грн. інфляційних (а.с. 38, 39).

Отже, на думку колегії суддів, зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а не лише в частині стягнення 12565,04 грн. основного боргу та здійснених на неї нарахувань 3% річних - 159,04 грн., інфляційних втрат - 703,64 грн.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що аргументи апелянта - КП «Лозоваводоканал»- знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження, висновки суду першої інстанції не відповідають матеріалам справи та зроблені при неправильному застосуванні норм матеріального права - тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення має бути скасоване в частині відмови у стягненні суми основного боргу в розмірі 25434,96 грн., 86,35 грн. річних та 89,86 грн. інфляційних втрат із прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

Крім того, з відповідача в порядку статей 44, 49 ГПК України мають бути стягнуті судові витрати виходячи з розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктами 1, 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Лозоваводоканал»задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.05.11 у справі №5023/1598/11 в частині відмови у стягненні суми основного боргу в розмірі 25434,96 грн., 86,35 грн. річних та 89,86 грн. інфляційних втрат, та в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу №11 (Харківська обл, м.Лозова, м-н 6, буд.2 кв.133 р/р 26008000106347 ПЧАТ "СЕБ Банк" м.Київ, МФО 300175 код 23009794) на користь КП"Лозоваводоканал" Лозівської міської ради Харківської області (вул.Степова,3 м.Лозова, Харківська обл, код ОКПО 33373500 МФО 350589 р/р 26008060711822 ХГРУ ПАТ КБ"ПриватБанк" м.Харків. МФО 351533 код ОКПО 037048692) суму основного боргу в розмірі 25434,96 грн., 86,35 грн. річних та 89,86 грн. інфляційних втрат, витрат зі сплати державного мита 256,11 грн, 130,37 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Погребняк В.Я.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Слободін М.М.