Постанова № 17858507, 25.07.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2011 р. Справа №5023/2724/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В.,

суддя Бородіна Л.І.,

суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Сємєровій М.С.,

за участю представників сторін:

позивача арбітражний керуючий ОСОБА_1, ліцензія серія АВ№НОМЕР_1 від 21.12.2006 року;

третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2, за довіренісю №43 від 27.01.2009 року;

відповідача ОСОБА_3, за довіреністю №02-07/820 від 18.04.2011 року; ОСОБА_4, за довіреністю №02-07/409 від 04.03.2011 року (після перерви не зявилися);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м.Київ (вх.№2266Х/2), на рішення господарського суду Харківської області від 17.05.2011 року по справі №5023/2724/11,

за позовом ліквідатора Фізичної особи-підприємця - арбітражного керуючого ОСОБА_1, м.Березань,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача фізична особа - підприємець - ОСОБА_5, м.Харків,

до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»в особі Харківської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк», м.Харків.,

про визнання правовідношення припиненим,-

встановила:

Позивач - ФОП Арбітражний керуючий ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - АКБ «Укрсоцбанк»в якій просив суд: 1) Визнати відсутнім права АКБ «Укрсоцбанк»утримувати під обтяженням та обмеженням майно нежитлові приміщення цокольного поверху №1-6 літ. “А-5” за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, б. 50\52 за договором іпотеки №805/13/18-5/8-824 від 12.09.2008 року; 2) Визнати відсутнім права АКБ «Укрсоцбанк»утримувати під обтяженням та обмеженням майно нежитлові приміщення першого поверху №1-5 літ. “А-5” за адресою: АДРЕСА_1 за договором іпотеки №805/13/18-5/8-649 від 13.08.2008 року; 3) Визнати припиненими правовідношення між АКБ «Укрсоцбанк»та ОСОБА_5 за договором іпотеки №805/13/18-5/8-824 від 12.09.2008 року предмет іпотеки нежитлові приміщення цокольного поверху №1-6 літ. “А-5” за адресою: АДРЕСА_1; 4) Визнати припиненими правовідношення між АКБ «Укрсоцбанк»та ОСОБА_5 за договором іпотеки №805/13/18-5/8-649 від 13.08.2008 року предмет іпотеки нежитлові приміщення першого поверху №1-5 літ. “А-5” за адресою: АДРЕСА_1; Також просив покласти судові витрати на відповідача.

16.05.2011 року позивач надав уточнену позовну заяву, в якій позивач - ФОП Арбітражний керуючий ОСОБА_1 ліквідатор ФОП ОСОБА_5 просив суд 1) Визнати відсутнім права АКБ «Укрсоцбанк»утримувати під обтяженням та обмеженням майно нежитлові приміщення цокольного поверху №1-6 літ. “А-5”за адресою: АДРЕСА_1 за договором іпотеки №805/13/18-5/8-824 від 12.09.2008 р.; 2) Визнати відсутнім права АКБ «Укрсоцбанк»утримувати під обтяженням та обмеженням майно нежитлові приміщення першого поверху №1-5 літ. “А-5” за адресою: АДРЕСА_1 за договором іпотеки №805/13/18-5/8-649 від 13.08.2008 року 3) Визнати припиненими правовідношення між АКБ «Укрсоцбанк»та ОСОБА_5 за договором іпотеки №805/13/18-5/8-824 від 12.09.2008 року предмет іпотеки нежитлові приміщення цокольного поверху №1-6 літ. “А-5” за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, б. 50\52. 4) Визнати припиненими правовідношення між АКБ «Укрсоцбанк»та ОСОБА_5 за договором іпотеки №805/13/18-5/8-649 від 13.08.2008 року предмет іпотеки нежитлові приміщення першого поверху №1-5 літ. “А-5” за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.05.2011 року (суддя Аюпова Р.М.) змінено назву відповідача з Акціонерно-комерційного банк соціального розвитку «Укрсоцбанк»на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк».

Прийнято до розгляду уточнення до позовної заяви.

Позов задоволено повністю.

Визнано відсутнім права Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»утримувати під обтяженням та обмеженням майно нежитлові приміщення цокольного поверху №1-6 літ. “А-5” за адресою: АДРЕСА_1 за договором іпотеки №805/13/18-5/8-824 від 12.09.2008 року.

Визнано відсутнім права Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»утримувати під обтяженням та обмеженням майно нежитлові приміщення першого поверху №1-5 літ. “А-5” за адресою: АДРЕСА_1 за договором іпотеки №805/13/18-5/8-649 від 13.08.2008 року.

Визнано припиненими правовідношення між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк»та ОСОБА_5 за договором іпотеки №805/13/18-5/8-824 від 12.09.2008 року предмет іпотеки нежитлові приміщення цокольного поверху №1-6 літ. “А-5” за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано припиненими правовідношення між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк»та ОСОБА_5 за договором іпотеки №805/13/18-5/8-649 від 13.08.2008 року предмет іпотеки нежитлові приміщення першого поверху №1-5 літ. “А-5” за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»на користь Арбітражного керуючого Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 340,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції від 17.05.2011 року не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти нове рішення по справі, яким скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.05.2011 року по справі №5023/2724/11 повністю і припинити провадження у справі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що позивач не мав права звернення до суду, бо ні його особисті права ні його обовязки як ліквідатора у процедурі банкрутства не порушені. Більш того, зважаючи на продаж предмету іпотеки з порушенням чинного законодавства, то твердження про запобігання правопорушення та вчинення передбачених законом заходів є недоцільним.

Також скаржник вказує на те, що у разі недостатності коштів законодавством передбачена можливість звернення до громадянина у порядку цивільного судочинства (ч.2 ст. 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»). Отже, твердження щодо подвійного стягнення є неправомірним. Визнання відсутнім права утримання під обтяженням та обмеженням правовідношення є неправомірним, бо іпотека це, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном. У банкрутстві були заявлені особисті вимоги до ОСОБА_6, а закон прямо встановлює дозвіл на стягнення заборгованості і поза процедурою банкрутства. У іншому випадку інститут права іпотеки втрачає сенс. В порушення ст. 269 та ст. 525 Цивільного кодексу України ОСОБА_5 та ліквідатор ОСОБА_1 намагаються припинити правовідношення, тобто відмовитись від обовязку виконання зобовязання сторонами, та позбавити ПАТ «Укрсоцбанк»можливості для захисту своїх інтересів скористатися видом забезпечення зобовязання іпотекою.

Апелянт зазначає, що ключовим положенням законодавчих актів, що регулюють інститут іпотеки є те, що предмет, який знаходиться у заставі чи у обтяженні, може бути відчужений тільки за згодою обтяжувача. Згода на продаж предмету іпотеки у банку не запрошувалась.

Крім того, представник ПАТ «Укрсоцбанк»вказує, що ст. 17 Закону України «Про іпотеку»встановлено підстави припинення іпотеки. Однак, жодна з визначених ст. 17 Закону України «Про іпотеку» підстав не настала, отже іпотека є дійсною, а правочин вчинений без згоди іпотекодержателя є недійсним. Законом України «Про іпотеку»передбачений вичерпний перелік наслідків, за яких іпотека припиняється. Такого наслідку припинення іпотеки, як припинення у разі примусової реалізації - не передбачено. Більш того, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»взагалі не передбачає примусової реалізації або звернення стягнення на майно.

Скаржник також зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано застосував приписи ст. 50 Закону України «Про іпотеку»щодо припинення прав та вимог на предмет іпотеки після його реалізації.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2011 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.07.2011 року.

01.07.2011 року арбітражний керуючий ОСОБА_1 надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№6427) в якому вказує що у суду апеляційної інстанції відсутні підстави задоволення апеляційної скарги ПАТ «Укрсоцбанк» та просить залишити рішення місцевого господарського суду від 17.05.2011 року без змін.

Позивач в обґрунтування своєї позиції по справі посилається на те, що він звернувся з позовною заявою до ПАТ «Укрсоцбанк»не для захисту свого особистого права чи інтересу, як фізичної особи, а в якості керівника, розпорядника майна боржника ОСОБА_5 з метою захисту інтересів банкрута та його кредиторів. Підставою для звернення з позовом до суду було те, що банк продовжує звертатись до суду з позовними заявами, зокрема, до ОСОБА_5 про звернення стягнення на іпотечне майно, хоча отримає грошові кошти виручені від реалізації іпотечного майна в процедурі банкрутства ФОП ОСОБА_5, та продовжує утримувати приміщення під обтяженнями та обмеженнями, не направляє повідомлення нотаріусу про зняття обтяжень та обмежень. При цьому, арбітражний керуючий зазначає, що предмет іпотеки був реалізований в процедурі банкрутства ФОП ОСОБА_5, а отже, іпотека не може бути дійсною та припинилась.

Щодо застосування судом першої інстанції приписів ст. 50 Закону України «Про іпотеку», позивач вказує, що вона підлягає застосування до спірних правовідносин, оскільки, у банку припинились будь-які права та вимоги на нерухоме майно, що було предметом іпотеки, після укладення договору купівлі-продажу та його реєстрації. Тобто, таке право має вже інша особа, як власник придбаного майна.

В судовому засіданні 04.07.2011 року було оголошено перерву до 14.07.2011 року у звязку із необхідністю надання сторонами додаткових документів.

13.07.2011 року позивач надав через канцелярію суду додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу (вх.№6807) в яких вказує, що визнання припиненими правовідносин за договорами іпотеки прямо впливає на черговість задоволення вимог кредиторів у процедурі банкрутства. При визнані припиненими правовідносин за договорами іпотек відповідач буде заставним кредитором та його вимоги будуть задоволені відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Крім того, позивач зазначає, що заява з вимогами до боржника АКБ «Укрсоцбанком»була направлена арбітражному керуючому у звязку з чим, ним на адресу АКБ «Укрсоцбанк»01.06.2010 року був направлений лист, в якому вказано, що вимоги АКБ «Укрсоцбанк»будуть задоволені в порядку визначеним законодавством та грошові кошти отримані від реалізації майна були перераховані покупцем у повному обсязі на рахунок Товарної біржі «Правопорядок».

До початку судового засідання 14.07.2011 року представник відповідача надав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№6849) у звязку із знаходженням уповноваженого представник ПАТ «Укрсоцбанк»у відпустці.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що чинне законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти його в суді, а тому відповідач, у разі його бажання бути присутнім у судовому засіданні, повинен був направити іншого представника чи вирішити питання про направлення у відпустку свого представника в інший строк, оскільки на час направлення свого представника у відпустку відповідач був повідомлений про те, що його апеляційна скарга призначена до розгляду на 14.07.2011 року.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Також 14.07.2011 року відповідач надав через канцелярію суду письмові пояснення (вх.№6850) в яких зазначає, що правовідношення іпотеки не є припиненими. Договори іпотеки є діючими. Станом на момент розгляду справи відсутні жодні підстави визначені чинним законодавством чи договором, для припинення правовідношення іпотеки.

Щодо прав та обовязків ліквідатора ОСОБА_1 та наявностості правовідношень іпотеки, то відповідач зазначає, що ні права, ні обовязки ліквідатора ОСОБА_1 жодним чином не стосуються існування правовідносин іпотеки. Більш того, ні права, ні обовязки ліквідатора ОСОБА_1 не порушені. Обмеження іпотекою жодним чином не заважає йому виконувати його обовязки визначені ст.3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Станом на момент розгляду справи приміщення є проданими, обовязки ліквідатора у процедурі банкрутства, у цій його частині є формально виконаними.

Після перерви в судовому засіданні 14.07.2011 року позивач та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача надали усні пояснення та зазначили, що проти вимог апеляційної скарги заперечують у повному обсязі та просять залишити рішення суду першої інстанції від 17.05.2011 року без змін.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача та третьої особи, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 12.09.2008 року між АКБ «Укрсоцбанк»та ОСОБА_7 укладено генеральний договір про надання кредитних послуг №805/6/18/8-126, згідно умов якого АКБ «Укрсоцбанк»зобовязався надати ОСОБА_7 у позику грошові кошти в розмірі 341000 (триста сорок одна тисяча) доларів США зі сплатою 15% річних, а ОСОБА_7 зобовязалась повернути отримані грошові кошти рівними частками по 34100 доларів США не пізніше 05 числа кожного року починаючи з 05.09.2009 року та сплатити відсотки за користування кредитом. Кредит надавався на строк з 12.09.2008 року по 05.09.2018 року включно.

На забезпечення виконання кредитних зобовязань ОСОБА_7 між відповідачем та ОСОБА_5 укладено іпотечний договір №805/13/18-5/8-824 від 12.09.2008 р., посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8, за реєстром №3875, за яким АКБ «Укрсоцбанк»передано в іпотеку нежитлові приміщення цокольного поверху №1-6 в літ «А-5»загальною площею 124,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

13.08.2008 року між АКБ «Укрсоцбанк»та ОСОБА_9 укладено генеральний договір про надання кредитних послуг №805/6/18/8-105, згідно умов якого АКБ «Укрсоцбанк»зобовязався надати ОСОБА_9 у позику грошові кошти в розмірі 630000 доларів США зі сплатою 14,5 % річних, а третя особа зобовязалась повернути отримані грошові кошти. Кредит надавався на строк з 13.08.2008 року по 05.09.2018 року включно.

На забезпечення виконання кредитних зобовязань ОСОБА_9 між АКБ «Укрсоцбанк»та ОСОБА_5 укладено іпотечний договір №805/13/18-5/8-649 від 13.08.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_10, за реєстром №1353, за яким АКБ «Укрсоцбанк»передано в іпотеку нежитлові приміщення першого поверху №1-5 в літ «А-5»загальною площею 176,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до норм ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно з ст. ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, встановлено, що одним із способів захисту права є припинення правовідношення (припинення господарських правовідносин).

Судом першої інстанції також встановлено, що відносно ФОП ОСОБА_5 було порушено справу про банкрутство. Постановою господарського суду Харківської області від 09.02.2009 року по справі №Б-39/08-09 ФОП ОСОБА_5 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Постановою господарського суду про визнання банкрутом було встановлено грошові зобовязання, строк сплати яких настав, серед яких є грошові вимоги АКБ «Укрсоцбанк».

Судом також було встановлено, що все нерухоме та рухоме майно боржника є предметом застави або іпотеки, та забезпечує виконання боржником зобовязань перед кредиторами: АКБ «Укрсоцбанк»та ВАТ «Райффазен Банк Аваль»на загальну суму 1852332,07 дол. США. за курсом НБУ дол. США на 12.02.2009 року складає 14262956,94 грн.

Згідно ст. 52 Цивільного кодексу України, фізична особа підприємець відповідає за зобовязаннями, повязаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Відповідач - ПАТ«Укрсоцбанк»приймає участь у справі про банкротство ФОП ОСОБА_5 у якості заставного кредитора, оскільки надав заяву про визнання його грошових вимог, які були визнані боржником та ліквідатором у встановленому законом порядку.

Під час виконання ліквідаційної процедури, ліквідатором ФОП ОСОБА_5 арбітражним керуючим ОСОБА_1 було включено до ліквідаційної маси іпотечне майно нежитлові приміщення цокольного поверху №1-6 в літ. «А-5»загальною площею 124,9 кв.м., нежитлові приміщення першого поверху №1-5 в літ. «А-5»загальною площею 176,9 кв.м., та здійснено його примусову реалізацію на відкритих торгах, що підтверджується протоколами про проведення аукціону №1, №3 від 14.04.2010 року.

За результатами проведення торгів, ліквідатором боржника, було укладено договори купівлі-продажу з його переможцем ОСОБА_12, зареєстровані в реєстрі за №535 та №536.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що до іпотекодавця (позивача у справі) діє спеціальний правовий режим, визначений законодавством України про банкрутство.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Стаття 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зокрема, встановлює, що укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

Стаття 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зокрема, встановлює, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

В Рекомендаціях Вищий господарський суд України №04-5/1193, від 04.06.2004 року «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»зазначив, що Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлює певні гарантії прав кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника: щодо черговості у задоволені вимог (частина 1 статті 31), щодо права не погодитись на укладення мирової угоди (частина 3 статті 35) тощо.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Відповідно абз. 2 ч. 2 ст. 26 зазначеного Закону майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Частина 1 статті 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлює, що після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Відповідно пп. «а»п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею. Зокрема, у першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою.

Отже, відповідно положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»в силу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, а також в силу наслідків визнання боржника банкрутом (ст.ст. 1, 12, 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») припиняються заходи, спрямовані на забезпечення виконання зобов'язань боржника, скасовуються будь-які обмеження щодо розпорядження майном банкрута. Майно, що належить банкруту та є предметом застави (іпотеки), підлягає включенню до ліквідаційної маси. Повноваження щодо його оцінки та реалізації належать виключно ліквідатору в ліквідаційній процедурі. При цьому, за заставодержателем (іпотекодержателем) зберігається право на виключне першочергове задоволення його вимог за рахунок коштів отриманих від реалізації заставного майна.

Положення Закону України «Про іпотеку»не суперечать положенням Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а лише доповнюють його. Так, зокрема, ч. 2 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» визначає, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше. Тобто, вказана норма надає право іпотекодержателю отримати задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів отриманих від реалізації майна банкрута навіть до моменту настання строку виконання основного зобов'язання (достроково), але не надає можливість задоволення вимог іпотекодержателя поза межами процедури банкрутства (зокрема, ліквідаційної процедури).

З аналізу норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також норм Законів України «Про іпотеку», «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»в частині регулювання правового становища кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, у зв'язку з порушенням провадження у справах про банкрутство вбачається, що стягнення на предмет застави в порядку, передбаченому Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»і Законом України «Про іпотеку» окремо від провадження у справі про банкрутство не може здійснюватись, оскільки встановлення у Законі особливого порядку задоволення майнових вимог до боржника не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку (мораторій на задоволення вимог кредиторів передбачає припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання зобов'язань окремих кредиторів).

Згідно п.8.5 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 04.06.2004 року «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою (іпотекою), має здійснюватись за правилами, встановленими Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Таким чином, у звязку із визнанням третьої особи банкрутом, відкриттям ліквідаційної процедури, до спірних правовідносин повинні застосовуватись приписи Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Згідно ст. 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Стаття 572 Цивільного кодексу України встановлює, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку»визначено, що іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотекодавець особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника; іпотекодержатель кредитор за основним зобов'язанням.

Згідно з частиною першою ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частиною першою ст. 543 Цивільного кодексу України визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Частиною 5 ст. З Закону України «Про іпотеку»встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

При цьому частиною першою ст. 11 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною першою ст. 33 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ст. 19 Закону України «Про іпотеку», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Аналогічне за змістом правило передбачено і у ст. 589 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 593 Цивільного кодексу України та ст. 28 Закону України «Про заставу», право застави, зокрема, припиняється у разі примусової реалізації предмета застави.

Відповідно до Розяснень, Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про заставу»№02-5/602, 24.12.1999 року, частина перша статті 27 Закону передбачає збереження застави в разі переходу предмета застави у власність (а так само і у повне господарське відання) іншої особи. Згадана норма застосовується, зокрема, тоді, коли між заставодавцем та іншою особою існує правонаступництво, що виникло з передбачених законом підстав. Якщо ж право власності виникло у іншої особи незалежно від волі заставодавця, наприклад, у разі примусового продажу заставленого майна, то ця норма застосована бути не може, і право застави припиняється (абзац п'ятий статті 28 Закону).

Статтею 38 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про іпотеку», після продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах або продажу предмета іпотеки відповідно до статті 38 цього Закону припиняються будь-які права та вимоги інших осіб на нерухоме майно, що було предметом іпотеки, які виникли після державної реєстрації іпотеки за іпотечним договором, згідно з яким було звернене стягнення на предмет іпотеки. Це правило не застосовується у разі придбання предмета іпотеки іпотекодавцем.

Статтею 6.3 договорів іпотеки встановлено, що договори, зокрема, договори іпотеки є припиненими, у звязку з припиненням основного зобовязання та з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.

Таким чином, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновками суду першої інстанції, що зобовязання за договорами іпотеки №805/13/18-5/8-824 від 12.09.2008 року, №805/13/18-5/8-649 від 13.08.2008 року, є припиненими, оскільки в силу наслідків визнання боржника банкрутом, припиняються заходи, спрямовані на забезпечення виконання зобовязань боржника, та у звязку з реалізацією предмета застави та з цього моменту припиняється заборона на відчуження іпотечного майна, накладена приватним нотаріусом на зазначених договорах іпотеки.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду від 17.05.2011 року по справі №5023/2724/11 прийнято у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та вимог чинного законодавством.

Заперечення викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду по даній справі, через що рішення господарського суду Харківської області від 17.05.2011 року по справі №5023/2724/11 залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 77, 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

постановила:

В задоволені клопотання Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»про відкладення розгляду справи відмовити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.05.2011 року по справі №5023/2724/11 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Шевель О.В.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Хачатрян В.С.

Повний текст постанови складено 19 липня 2011 року.