Постанова № 17858506, 25.07.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2011 р. Справа № 5023/1937/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Бородіна Л.І. , суддя Кравець Т.В.

при секретарі Сіренко К.О.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (дов.№17 від 30.12.2010р.),

відповідача - ОСОБА_2 (дов.№38-4055/391 від 27.10.2010р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Харківська ТЕЦ-5”(вх. №2557Х/2-6)

на рішення господарського суду Харківської області від 06.06.11 року у справі № 5023/1937/11

за позовом Публічного акціонерного товариства “Харківська ТЕЦ-5”, с. Подвірки

до Комунального підприємства “Харківські теплові мережі”, м. Харків

про стягнення 11.977.306,36 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ “Харківська ТЕЦ-5”, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою (а.с.3-4), в якій просив стягнути на свою користь з відповідача інфляційні витрати в розмірі 9.118.338,96 грн. та 3% річних в розмірі 2.858.967,40 грн. за затримку розрахунку за отриману з листопаду 2008 року по червень 2009 року теплову енергію за договором купівлі продажу теплової енергії для централізованого постачання населенню №383 від 07.11.2008 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобовязання, внаслідок чого господарським судом Харківської області рішеннями у справах №49/09-10, №33/121-09, №33/122-09 та №33/14-10 було стягнуто з відповідача суму основного боргу, пеню, річні та інфляційні витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.06.2011 р. у справі № 5023/1937/11 (суддя Лаврова Л.С.) у задоволенні позову відмовлено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 8.558.175,19 грн., 3% річних у розмірі 2.858.967,40 грн., 25.500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення інфляційних втрат в сумі 560.163,77 грн. відмовлено.

Позивач, ПАТ “Харківська ТЕЦ-5”, з рішенням місцевого господарського суду від 06.06.2011 р. не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати вказане рішення господарського суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги відносно стягнення інфляційних втрат у розмірі 9.118.338,96 грн. Також просить стягнути з відповідача 2.800,82 грн. державного мита, сплаченого за подання апеляційної скарги.

При цьому, скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення в оспорюваній частині прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні 21.07.2011р. представник апелянта підтримав апеляційну скаргу. Апелянт обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідно до рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, затверджених листом Верховного Суду України від 03.04.1997 року №62-97 для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечував. Вважає її незаконною та необґрунтованою. У відзиві зазначає, що у відповідності до статті 625 Господарського кодексу України та рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, затверджених листом Верховного Суду України від 03.04.1997 року №62-97 індексації підлягає основний борг. Як зазначає відповідач, позивач індексує не тільки основний борг, а і інфляційні витрати. При частковому погашенні основного боргу позивач повинен, на думку відповідача, зменшити суму основного боргу. Як стверджує відповідач, позивач зменшує не суму основного боргу, а проіндексовану суму основного боргу і продовжує щомісяця індексувати інфляційні витрати вже погашеного основного боргу, що призводить, на думку відповідача, до обґрунтованого значного завищення суми інфляційних втрат.

У судовому засіданні 21.07.2011р. представник відповідача підтримав заперечення на апеляційну скаргу. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

07.11.08 року між Відкритим акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ - 5" (продавець) та Комунальним підприємством теплових мереж (покупець) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії для централізованого постачання населенню №383 ( а.с.9-16).

Відповідно до п.2.1 договору позивач зобов'язався передати у власність відповідачу теплову енергію за умови поставки природного газу ДК "Газ України". Відповідач в свою чергу зобовязався прийняти та оплатити теплову енергію на умовах даного договору.

Згідно з п. 3.1 загальна кількість теплової енергії, яку відповідач приймає у свої теплові мережі від позивача оформлюється двостороннім актом приймання-передачі загальної кількості теплової енергії до 4-го числа місяця, наступного за звітним. Позивач здійснює облік загальної кількості теплової енергії, що продається відповідачу і передається для транспортування іншим покупцям, комерційними приладами обліку, що знаходиться у позивача. Дані комерційних приладів обліку позивача щодо відпущеної кількості теплової енергії є підставою для підписання акту приймання-передачі загальної кількості теплової енергії.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що вартість теплової енергії, що продається позивачем відповідачу, визначається затвердженим Постановою НКРЕ України від 24.07.08 № 891 тарифом, яка поставляється для надання послуг з опалення та гарячого водопостачання населенню.

Відповідно до п.4.1 договору розрахунки за поточний місяць проводяться в грошовій формі у наступному порядку: перша оплата в розмірі 34 % від вартості заявленого місячного обсягу теплової енергії проводиться не пізніше 9 числа місяця поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості заявленого місячного обсягу поставки теплової енергії до 19 та 29(30) числа поточного місяця; остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться до 9 числа наступного місяця, згідно з актом прийому - передачі енергії для населення.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що в разі не оплати або не своєчасної оплати у строки, зазначені у п. 4.1 договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.10.1. договору № 383 сторони встановили що договір набирає чинності з 07.11.2008 року і діє в частині поставки теплової енергії по 31.12.2008 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, рішеннями господарського суду Харківської області від 14.01.2009 року у справі за № 49/09-09 було встановлено, що відповідач договірні зобовязання по сплаті придбаної теплової енергії належним чином не виконав і своєчасну та повну оплату не провів, та з відповідача вже було стягнуто за поставлену теплову енергію у листопаді - грудні 2008 року 187926.77 грн.- пені, 175304.82 грн - 3 % річних, та 1846183,22 грн. інфляційних втрат (а.с.17-19).

Рішенням господарського суду Харківської області по справі за № 33/121-09 від 17.08.2009 року було стягнуто з відповідача - 28269779,35грн. основного боргу, 1633091,19грн. пені, 2130355,72грн. інфпяційних витрат, 488718,72грн. 3% річних (а.с.20-а.с.22).

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.08.2009 року у справі за №33/122-09 було стягнуто 36561212,01грн. - основного боргу, 697841,86грн. пені, 802146,62грн. інфляційних витрат, 292407,94грн. 3% річних (а.с.23-а.с.25).

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.03.2010 року у справі за №33/14-10 було стягнуто 2552482,55грн. - основного боргу, 128207,63грн. пені, 108651,70грн. інфляційних витрат, 47942,62грн. 3% річних (а.с.26-а.с.28).

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач за отриману теплову енергію повністю не розрахувався, у звязку з чим позивач нарахував відповідачу за період прострочення виконання зобовязання по сплаті отриманої з листопада 2008р. по червень 2009р. теплової енергії за Договором № 383 за період з 18.08.2009р. по 21.03.2011р. 9118338,96 грн. інфляційних та 2858967,40 грн. - 3% річних, а всього 11977306,36 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Закон України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" визначає, що на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2012 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів.

Щодо твердження відповідача про те, що підприємство було внесено до Переліку підприємств, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості (під № 75), то виконавче провадження було зупинено, а тому відсутні підстави для стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення розрахунку за договором, то судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, факт того, що виконавче провадження відносно його підприємства зупинено на підставі п.15 ч.1 ст. 34, ч.2 ст.36 та п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про виконавче провадження" не свідчить про те, що позивач позбавлений права проводити нарахування інфляційних та 3% річних до того часу, коли зобовязання з оплати буде припинене у відповідності до вимог ст. 598-609 ЦК України.

Судова колегія зазначає, що стосовно стягнення інфляційних втрат, то Рекомендаціями Верховного Суду України від 03.04.1997 року №62-97 передбачено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. В разі, коли сума боргу змінюється, тобто, коли відшкодуванню підлягає сума, що складається з внесків, зроблених у різні періоди, то кожен внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. Сума боргу після кожного внеску, тобто зміни суми боргу, підлягає індексуванню на термін до наступного внеску (зміни суми боргу). При цьому сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця, тобто в місяці проведення оплати дана сума не включається при нарахуванні індексу інфляції.

Порядок нарахування втрат від інфляційних процесів не містить умов про те, що такі індекси нараховуються на суму боргу з урахуванням збільшення на суму інфляційних втрат, тому, як вірно встановлено судом першої інстанції, позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 8558175,19 грн., що вбачається з контррозрахунку КП «Харківські теплові мережі» щодо інфляційних витрат (а.с.38).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, тому господарський суд Харківської області дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги позивача у розмірі 8558175,19 грн. інфляційних втрат та 2858967,40 грн. - 3% річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 560163,77 грн.

Доводи апелянта, зазначені в апеляційній скарзі, не знайшли свого документального підтвердження матеріалами справи.

Враховуючи вищезазначене, рішення господарського суду Харківської області від 06.06.2011р. по справі №5023/1937/11 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Харківська ТЕЦ-5” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 06 червня 2011 року по справі №5023/1937/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Кравець Т.В.

Повний текст постанови складений та підписаний 25.07.2011р.