Постанова № 17858504, 25.07.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2011 р. Справа № 18/690/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В. , суддя Камишева Л.М.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 21-122/10-4966 від 25.05.2011 р., ОСОБА_2 довіреність № 21-122/10-4966 від 25.05.2011 р.

відповідача - ОСОБА_3 довіреність № 01-9/5630 від 10.05.2004 р., ОСОБА_4, довіреність № 01-0/5634 від 11.05.2011 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2206П/1-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 28.04.2011 р. у справі № 18/690-11

за позовом Антимонопольного комітету України, м. Київ

до відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава

про стягнення 17000 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Антимонопольний комітет України звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про стягнення з останнього 17 000 грн. пені згідно з ч. 5 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за несвоєчасну сплату штрафу, накладеного на відповідача на підставі ст. 52 цього Закону рішенням Антимонопольного комітету України від 30.06.2006 р. № 244-р. у справі № 28-26.13/19-06/01-02-50/22-2005 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, із зарахуванням зазначеної суми в доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок рахунок УДК у Солом'янському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 26077951, МФО 820019, рахунок 31118106700010, код платежу 21081100, символ звітності 106

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.04.2011 р. по справі № 18/690/11 (суддя Ківшик О.В.) позов задоволено.

Відповідач із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримують.

Представники позивача в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечують, просять залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення-без змін.

Дослідивши матерівли справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України у судовому процесі в господарських судах позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені в статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), тобто підприємства, установи, організації.

Згідно з частиною 2 статті 1 Господарського процесуального кодексу України у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатися державні та інші органи.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи зокрема за заявами державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами.

Право на звернення до суду з даним позовом територіальному відділенню Антимонопольного комітету України надане статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України".

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

Отже, як вірно зазначив місцевий господарський суд, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів та підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального коедксу України.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, за результатами розгляду справи № 28-26.13/19-06/01-02-50/22-2005 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольним комітетом України 30.06.2006 р. прийнято рішення № 244-р (а.с. 7-14), яким :

- визнано, що ВАТ "Полтаваобленерго" за результатами діяльності у 2004 - 2006 роках займає монопольне становище на ринку передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами на території Полтавської області, де розташовані власні місцеві (локальні) електричні мережі (крім територій Крюківського району міста Кременчука, на якій розташовані електромережі ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод"), із часткою 100 відсотків;

- визнано, що ВАТ "Полтаваобленерго" вчинило порушення, передбачене частиною першою, пунктами 1 і 7 частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним становищем на регіональному ринку передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами;

- за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції накладено на ВАТ "Полтаваобленерго" штраф у розмірі 200 000,00 грн..

10.07.2006 р. Антимонопольним комітетом України супровідним листом № 28-26/11-4169 (а.с. 15) відповідачу було надіслано поштовим рекомендованим відправленням з повідомленням про вручення рішення Антимонопольного комітету України № 244-р від 30.06.2006 р.. Згідно з повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення № 532575 (а.с. 16) вказане рішення вручене 14.07.2006 року представнику ВАТ "Полтаваобленерго".

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Рішення Антимонопольного комітету України адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва.

Не погодившись із зазначеним рішенням Антимонопольного комітету України від 30.06.2006 р. № 244-р відповідач, ВАТ "Полтаваобленерго" оскаржив його у судовому порядку.

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.05.2008 р. по справі № 48/356 - позов ВАТ "Полтаваобленерго" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 30.06.2006 р. № 244-р - у позові відмовлено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 р. рішення Господарського суду м. Києва від 21.05.2008 р. по справі № 48/356 залишено без змін, скаргу ВАТ "Полтаваобленерго" - без задоволення. Постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2009 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 р. по справі № 48/356 залишено без змін, касаційну скаргу ВАТ "Полтаваобленерго" - без задоволення. Ухвалою колегії суддів Верховного суду України від 29 жовтня 2009 року відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 21.07.2009 р. по справі № 48/356.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.03.2010 р. по справі № 48/356 відмовлено у задоволенні заяви ВАТ "Полтаваобленерго" про перегляд рішення господарського суду м. Києва від 21 травня 2008 року по справі № 48/356 за нововиявленими обставинами, вказане рішення залишено без змін. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2010 р. ухвалу господарського суду м. Києва від 23.03.2010 р. по справі № 48/356 залишено без змін, апеляційну скаргу ВАТ "Полтаваобленерго" - без задоволення. Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.07.2010 р. по справі № 48/356 касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2010 р. по справі № 48/356 повернуто скаржнику.

Судове рішення у справі № 48/356 є таким, що набрало законної сили, а тому відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, встановлені ним факти, зокрема щодо наявності у відповідача обов"язку сплатити накладений за вчинене правопорушення зазначеним рішенням позивача штраф у встановлений строк не потребують повторного доказування.

Крім того, ухвалою від 23.04.2009 р. господарським судом Полтавської області порушено провадження у справі № 10/41-09 - за позовом Антимонопольного комітету України, м. Київ про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава заборгованості в сумі 400 000,00 грн., в тому числі : 200 000,00 грн. штрафу за порушення з боку останнього законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем, застосованого за рішенням Антимонопольного комітету України № 244-р від 30.06.2006 р. по справі № 28-26.13/19-06/01-02-50/22-2005 та 200 000,00 грн. пені, нарахованої відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за періоди з 22.05.2008 р. по 22.06.2008 р. та з 20.02.2009 р. по 01.04.2009 р., за несплату зазначеного штрафу.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.09.2010 р. у справі № 10/41-09 (а.с. 24-26) позов задоволено та стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго в дохід загального фонду державного бюджету України 200 000,00 грн. штрафу та 200 000,00 грн. пені.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2010 р. у справі № 10/41-09 (а.с. 27-30) абзац 1 пункту 2 резолютивної частини рішення господарського суду Полтавської області від 14.09.2010 р. у справі № 10/41-09 змінено, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго в дохід загального фонду державного бюджету України 200 000,00 грн. штрафу та 161 000,00 грн. пені.

Постановою Вищого господарського суду від 09.02.2011 р. у справі № 10/41-09 (а.с. 31-33) постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2010 р. у справі № 10/41-09 та рішення господарського суду Полтавської області від 14.09.2010 р. у справі № 10/41-09 змінено в частині стягнення суми пені в розмірі 183 000,00 грн..

Судове рішення у справі № 10/41-09 у частині, що залишена без змін, є таким, що набрало законної сили, а тому відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, встановлені ним факти, зокрема щодо наявності у відповідача обов"язку по сплаті штрафу, який було на нього накладено наведеним рішенням позивача не потребують повторного доказування у даній справі.

Антимонопольний комітет України звернувся до господарського суду Полтавської області з даним позовом з вимогою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго" 17 000,00 грн. пені, нарахованої відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за несвоєчасну сплату штрафу, накладеного на відповідача на підставі ст. 52 цього Закону рішенням Антимонопольного комітету України від 30.06.2006 р. № 244-р. у справі № 28-26.13/19-06/01-02-50/22-2005 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за період з 02.04.2009 р. по 28.05.2009 р., з 22.07.2009 р. по 14.09.2010 р. тобто за наступний відносно заявленого у справі № 10/41-09 період стягнення..

Відповідно до ст. 50 Закону України від 11.01.2001 р. № 2210-III "Про захист економічної конкуренції" (із змінами і доповненнями) порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору; створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом (ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення, передбачене п. 2 ст. 50 Закону, накладається штраф у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом. Згідно із рішенням Антимонопольного комітету України № 244-р від 30.06.2006 р. виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) ВАТ "Полатваобленерго" за 2005 рік становила 923 625 тис. грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Як було зазначено вище, рішення Антимонопольного комітету № 244-р від 30.06.2006 р. вручене 14.07.2006 року представнику ВАТ "Полтаваобленерго", а тому строк сплати застосованого ним до відповідача штрафу настав з 14.09.2006 р.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, на момент звернення позивача з позовом у справі № 10/41-09 до суду штраф в розмірі 200 000, 00 грн. не сплачено.

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня в розмірі 1,5% від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розмір штрафу, накладеного рішенням Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Абзацами третім - п'ятим частини п'ятої зазначеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом на підставі матеріалів справи, судовими рішеннями у справі 10/41-09 стягнуто з відповідача пеню в сумі 183 000,00 грн. за період :

- з 22.05.2008 р. по 22.06.2008 р. - 32 дні (з моменту винесення рішення господарським судом м. Києва у справі № 48/356 до моменту прийняття Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги до провадження);

- за період з 04.03.2009 р. по 01.04.2009 р. - 29 днів (з моменту винесення постанови Київським апеляційним господарським судом у справі № 48/356 станом на момент пред'явлення позовної заяви, за якою господарським судом Полтавської області порушено провадження у справі з присвоєнням номеру справи № 10/41-09, а саме : на 01.04.2009 р., до моменту прийняття Вищим господарським судом України касаційної скарги ВАТ "Полтаваобленерго" у справі № 48/356 до провадження).

Відповідно до розрахунку пені, зробленого позивачем у даній справі, за 477 днів прострочення відповідачем сплати штрафу розмір пені становить 1 431 000,00 грн., а саме :

- за період з 02.04.2009 р. по 28.05.2009 р. - 57 днів (з наступного дня, яким обмежився позивач при пред'явленні позову у справі № 10/41-09, до моменту прийняття Вищим господарським судом України касаційної скарги ВАТ "Полтаваобленерго" у справі № 48/356 до провадження);

- за період з 22.07.2009 р. по 14.09.2010 р. (з моменту винесення постанови Вищим господарським судом України у справі № 48/356 та моменту прийняття рішення господарським судом Полтавської області у справі № 10/41-09).

Оскільки ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що розмір пені не може перевищувати розмір штрафу, накладеного рішенням Антимонопольного комітету України, рішенням у справі № 10/41-09 було стягнуто з відповідача пеню в сумі 183 000,00 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача 17 000,00 грн. пені (200 000,00 - 183 000,00 грн.) за прострочення сплати штрафу.

Як правильно зазначив місцевий господарський суд, наявність судового рішення про задоволення вимог Антимонопольного комітету України про стягнення з ВАТ "Полтаваобленерго" штрафу та пені за його несвоєчасну сплату, яке не виконано боржником, не звільняє останнього від відповідальності та не позбавляє позивача права на отримання суми неустойки у визначеному законом розмірі з урахуванням обмеження щодо розміру відповідальності сумою застосованого штрафу.

Зважаючи на наведені обставини та норми, нарахування позивачем у даній справі до стягнення 17000 грн. пені відповідає вимогам чинного законодавства.

Місцевий господарський суд обгрунтовано відхилив заперечення відповідача (на які він також посилається в обгрунтування апеляційної скарги) щодо порушення

пр нарахуванні пеня вимог статті 250 Господарського кодексу України, згідно з якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що всі учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі та в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки (ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України). Господарські санкції у сфері господарювання застосовуються за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності (ст. 218 Господарського кодексу України). Діючим законодавством, а саме Господарського кодексу України, встановлено систему санкцій, які застосовуються в сфері господарської діяльності, і визначено, за які порушення вони застосовуються.

За невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України), а за порушення правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції (ч. З ст. 217 Господарського кодексу України).

Згідно із статтею 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Ст. 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначає строки давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції : п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, штраф до відповідача застосовано за рішенням Антимонопольного комітету України від 30.06.2006 р., з позовом про стягнення цього штрафу позивач звернувся до господарського суду Полтавської області 18.04.2009 р. (про що свідчить відбиток маркувальної машини на конверті), спеціальною нормою права встановлено п'ятирічний строк давності притягнення до відповідальності суб'єктів господарювання за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Крім того, відповідачем не враховано те, що порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше (п. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції") .

Крім цього пеня, нарахована згідно з ч. 5 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за несвоєчасну сплату штрафу, накладеного на відповідача на підставі ст. 52 цього Закону не є адміністративно -господарською санкцією, оскільки її нарахування має обов'язковий характер, а тому не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування, як це

передбачено статтями 238, 239, ст. 249 Господарського кодексу України для адміністративно-господарських санкцій, у зв'язку з чим ця пеня не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій.

Отже, під час нарахування пені, заявленої до стягнення позивачем не застосовуються строки, передбачені статтею 250 Господарського кодексу України.

Також місцевий господарський суд правомірно відхилив доводи відповідача щодо застосування до стягнення пені позовної давності, передбаченої Цивільним кодексом України.

Статтею 1 Цивільного кодексу України передбачнео, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини(цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій чамостійності їх учасників.

Правовідносини що стосуються предмету даного спору, а саме щодо застосуванння органом державної влади, яким є позивач штрафних санкцій до відповідача за порушення законодавства у сфері економічної конкуренції не засновані на юридичній рівності,вільному волевиявленні сторін по даній справі, а тому не є предметом регулювання Цивільного кодексу України.

Місцевий господарський суд обгрунтовано відхилив клопотання позивача про припинення провадження у даній справі судом, пославшись на анступне.

- ст. 78 ГПК України, до якої апелює відповідач в обґрунтування даного клопотання, не визначає підстав для припинення провадження у справі;

- за вимогами п. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Підставою позову є ті обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Як вбачається з матеріалів справи, предмет та підстави спору у справі № 10/41-09 не є тотожними предмету та підставам спору у даній справі з огляду на період обрахування пені та її розмір.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та обєктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта про порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається, у зв"язку з чим підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 28 квітня 2011 року у справі № 18/690-11 залишити без змін.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Камишева Л.М.

Постанову складено та підписано в повному обсязі 25.07.2011 р.