Постанова № 17858486, 25.07.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2011 р. Справа № 5023/2620/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 04.01.2011 р.,

відповідача ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 03.01.2011 р.,

третьої особи ТОВ «МСК»- ОСОБА_3. за довіреністю № 901 від 04.10.2010 р.

третьої особи ОСОБА_4 не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2407Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2011 р. у справі №5023/2620/11

за позовом відкритого акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий консалтінг», м. Донецьк,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс Фарм», м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4, м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», м. Харків,

про стягнення 6032, 48 грн.,

встановила:

В квітні 2011 р. відкрите акціонерне товариство «Інвестиційно-фінансовий консалтінг»(далі ВАТ «ІФК») звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс Фарм»(далі ТОВ «ЕФ») про стягнення 6032, 48 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.06.2011 р. у справі №5023/2620/11 позовні вимоги задоволені повністю.

ТОВ «ЕФ»з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилося, звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована посиланням на невірне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права 1194 ЦК України, п. 22.1 ст. 22 та ст. 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(далі Закон). Зокрема, відповідач зазначає, що суд невірно тлумачить положення ст. 1194 ЦК України як підставу покладення на відповідача обовязку сплати відшкодування спричиненої шкоди, оскільки відповідно до приписів п. 22.1 ст. 22 та ст. 35 Закону компенсацію спричиненої матеріальної шкоди, розмір якої не перевищує встановленого Законом ліміту (25500,00 грн.), повинна сплачувати страхова компанія відповідача ТОВ «МСК».

Ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2011 р. апеляційна скарга ТДВ «ЕФ»прийнята до провадження.

30.06.2011 р. до Харківського апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення ТДВ «МСК», в яких третя особа в цілому підтримала апеляційну скаргу, просила задовольнити її частково, рішення місцевого господарського суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача 510,00 грн. франшизи, в задоволенні іншої частини вимог відмовити.

12.07.2011 р. до суду надійшли письмові заперечення позивача на апеляційну скаргу, в яких позивач вимоги апеляційної скарги не визнав, просив відмовити в її задоволенні, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не зявився, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причину неявки не повідомив, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. про відкладення розгляду справи) не заявляв.

Враховуючи належне повідомлення третьої сторони про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань і небажання реалізувати своє право на участь у вирішенні спору, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача за відсутності третьої особи за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи ТДВ «МСК», перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню, виходячи з наступного.

В ході розгляду справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

14 лютого 2008 р. відбулася ДТП, за участю автомобіля ЗАЗ 1105, державний номер НОМЕР_1, якій належить ТОВ “Едельвейс Фарм”, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля КІА, державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5. Внаслідок ДТП автомобіль КІА держ. номер НОМЕР_2 отримав механічні ушкодження.

Згідно постанови Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27.03.2008 року особою, винною в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП "Порушення водіями правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових споруд чи іншого майна", визнаний водій автомобіля ЗАЗ 1105 ОСОБА_4

На момент скоєння ДТП ОСОБА_4 знаходився в трудових відносинах с ТОВ “Едельвейс Фарм” і цей факт не заперечувався сторонами в ході вирішення спору. .

Цивільно-правова відповідальність водія ТОВ “Едельвейс Фарм” застрахована в ТДВ “МСК” за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

18.09.2007 р. між ЗАТ СК “ВУСО” та ОСОБА_5 був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту № 63029-20-02 (далі - Договір страхування).

Страховим випадком, згідно до Договору страхування, визначається подія, у разі якої внаслідок ДТП буде завдано шкоду автомобілю Страхувальника. Розмір страхового відшкодування визначається Страховиком виходячи із суми заподіяного в результаті настання страхового випадку матеріального збитку, але не більше розміру страхової суми.

Відповідно до рахунку - фактури № ЗиФ-0003397 від 22.02.2008 р. ВАТ “Завод ім. Фрунзе” та рахунку - фактури № ЗиФ-0004024 від 03.03.2008 р. ВАТ “Завод ім. Фрунзе”, звиту СПД ФО ОСОБА_6 № 07-15/04-1 вартість відновлюваного ремонту автомобіля складає 15530,76 грн. З кошторису збитків на підставі п. 11.3.1 договору страхування виключено вартість робіт та матеріалів ( поз. 8, 10, 15, 16, 17 рахунку № ЗиФ-0004024 від 03.03.2008 р., поз.14 рахунку № ЗиФ-0003397 від 22.02.2008 р.) на загальну суму 794,85 грн. Таким чином сума, що підлягає виплаті в якості страхового відшкодування за Договором страхування, становить 14735,91 грн., про що було складено страховий акт № 2040-02 від 17.04.2008 р.

Виплата страхового відшкодування була здійснена у відповідності до статті 25 Закону України “Про страхування” на підставі заяви Страхувальника від 15.02.2008 р., страхового акту № 2040-02 від 17.04.2008 р. та листа Вигодонабувача за Договором страхування ХОФ АКБ “Укрсоцбанк” від 12.03.2008 р. Платіжним дорученням № 6029 від 17.04.2008 р. страхове відшкодування було сплачено в повному обсязі.

На підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який виданий ТДВ “МСК”, цивільна відповідальність ОСОБА_4 застрахована у ТДВ “МСК”.

Відповідно до приписів ст. 29 Закону ТДВ «МСК»доручило спеціалісту-автотоварознавцю провести оцінку спричиненої шкоди відповідно до «Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. №142/5/2092.

Звітом №126/2008 дослідження спеціаліста-автотоварознавця Сльот А.В. від 12.08.2008 р. вартість матеріального збитку, що спричинена власнику автомобіля КІА Cerato, д.н. НОМЕР_2 внаслідок ДТП визначена в розмірі 9558, 18 грн. Згідно службової записки аварійного комісара Докучаєва М.О. розмір матеріального збитку був зменшений на вартість фари протитуманної в розмірі 314, 75 грн. з врахуванням ПДВ та коефіцієнту зносу і вартості зняття і встановлення вказаної фари в розмірі 30,00 грн., тобто сума матеріального збитку склала 9213, 43 грн. Зменшення розміру збитку було викликано тим, що відповідно до довідки ДАІ в Харківській області вих. №52/1-1181 від 20.02.2008 р., що була надана ЗАТ СК «ВУСО», не було зазначено пошкодження фари протитуманної.

За вирахуванням франшизи в розмірі 510,00 грн., передбаченої приписами ст. 12 Закону та п. 2 Полісу страхування ВВ/2598215 від 13.12.2007 р., сума в розмірі 8703,43 грн. була сплачена ТДВ «МСК»на користь ЗАТ СК «ВУСО».

Різниця між розміром компенсації, виплаченої ЗАТ СК «ВУСО»ОСОБА_5. та розміром отриманого ввід ТДВ «МСК»відшкодування спричиненого збитку склала 6032,48 грн.

В цій частині колегія суддів звертає увагу, що ЗАТ СК «ВУСО»розмір збитку, встановленого за дорученням ТДВ «МСК»в розмірі 9213, 43 грн. не заперечує.

23.12.2009 р. між ЗАТ СК “ВУСО” та ВАТ “Інвестиційно-фінансовий консалтинг” був укладений договір відступлення прав вимог, за яким ЗАТ СК “ВУСО” відступило ВАТ “Інвестиційно-фінансовий консалтинг” своє право вимоги до ТОВ “Едельвейс Фарм” щодо відшкодування шкоди в порядку регресу.

На день вирішення спору колегією суддів чинність та легітимність угоди про відступлення прав вимоги не заперечується жодним з учасників спору.

Вирішуючи спір, колегія суддів опирається на наступні норми законодавства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про страхування»страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Таким чином, приписи закону обмежують розмір страхової виплати розміром прямого збитку, який зазнав страхувальник.

Поданий ЗАТ СК «ВУСО» позов ґрунтується на твердженні, що визначена позивачем сума в розмірі 14735, 91 грн. є прямими збитками, які зазнав страхувальник, тому з відповідача на підставі ст. 1194 ЦК підлягає стягненню різниця між сплаченою ТДВ «МСК»компенсацією (8703,43 грн.) та повним розміром прямих матеріальних збитків (14735, 91 грн.).

Між тим, аналіз доказів по справі свідчить про те, позивачем не надано суду доказів спричинення матеріальних збитків у зазначеному позивачем розмірі.

Так, порядок встановлення матеріальних збитків, спричинених внаслідок ДТП, встановлений «Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. №142/5/2092.

Позивач оцінки спричинених збитків шляхом отримання висновку спеціаліста не проводив, мотивованого висновку спеціаліста або висновку експерта не отримував.

Визначений самостійно розмір збитків суд не може кваліфікувати як належний з наступних підстав.

Вивченням методики визначення збитків, викладеної в Договорі страхування від 18.09.2007 р. між ЗАТ СК “ВУСО” та ОСОБА_5 № 63029-20-02, колегією суддів встановлено, що вона опирається виключно на скупну вартість нових запчастин (без урахування амортизаційного зносу) та рахунок СТО за вибором страховика (потерпілого).

Така методика не враховує коефіцієнту зносу; не враховує можливості саме відновлення, а не заміни окремих пошкоджених деталей; не враховує кількості і вартості нормо-годин, тощо.

Згідно приписів ст. 34 ГПК України обставини справи, які у відповідності із законодавством повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Тому колегія суддів доходить до висновку, що розміром спричиненого матеріального збитку є визначена на підстави «Методики»сума в розмірі 9213, 43 грн., яка була компенсована позивачу страховою компанією відповідача за вирахуванням франшизи.

На підставі викладеного колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що сума позовних вимог є сумою спричинених потерпілому матеріальних збитків, тому не вбачає передбачених законом підстав до задоволення позову в розмірі, заявленому позивачем.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та становить 510 грн. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Відповідно до ст.9 Закону України “Про страхування” франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком за договором страхування.

Відповідно до приписів ст. 1194 ГК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Оскільки сума франшизи в розмірі 510,00 грн. не була відшкодована страховиком (ТДВ «МСК») на користь ЗАТ СК «ВУСО», вона відповідно до ст. 1194 ЦК підлягає стягненню з відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 99, 101, п. 2 ст.103, п.4 ч.1 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс - Фарм" на рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2011 р. у справі №5023/2620/11 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2011 р. у справі №5023/2620/11 скасувати частково, в частині стягнення 5522, 48 грн. матеріальної шкоди, 82,04 грн. державного мита та 216,04 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) та в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В іншій частині (в частині стягнення 510,00 грн. матеріальної шкоди, 8,63 грн. державного мита, 19,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) рішення залишити без змін.

Доручити господарському суду харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя В.Я. Погребняк

Суддя В.В. Афанасьєв

Суддя М.М. Слободін

Повний текст постанови підписано 22.07.2011 р.