Постанова № 17858489, 25.07.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2011 р. Справа №18/854/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В.,

суддя Бородіна Л.І.,

суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Сємєровій М.С.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1., за довіреністю №881/649 від 15.07.2011 року;

відповідача ОСОБА_2, за довіреністю №76 від 18.05.2011 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Полтавагаз», м.Полтава (вх.№2388П/2), на рішення господарського суду Полтавської області від 23.05.2011 року по справі №18/854/11,

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Гадячгаз», м.Полтава,

до Відкритого акціонерного товариства «Полтавагаз», м.Полтава,

про стягнення 331445,62 грн.,-

встановила:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.05.2011 року по справі №18/854/11 (суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено частково.

Відмовлено в частині стягнення 99533,85 гривень інфляційних збитків.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Полтавагаз», ідентифікаційний код 03351912 на користь Відкритого акціонерного товариства «Гадячгаз», ідентифікаційний номер 055246616079 інфляційні збитки - 184819,22 грн., 3% річних - 47092,55 грн., витрати по сплаті державного мита - 2319,11 грн., витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу - 165,00 грн.

Відповідач Відкрите акціонерне товариство «Полтавагаз», з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 23.05.2011 року по справі №18/854/11 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Гадячгаз». В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Апелянт вказує, що порушення судом першої інстанції норм матеріального права полягає у неправильному застосуванні положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Також стягнення з ВАТ «Полтавагаз»суми інфляційних нарахувань і 3% річних за прострочення оплати боргу, встановленого рішенням суду суперечить положень Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Скаржник зазначає, що факт наявності у відповідача боргу та факт прострочення його оплати встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили та підлягають примусовому виконанню відповідно до чинного законодавства, однак суд не обґрунтував наявність правових підстав для застосування ст. 625 Цивільного кодексу України, стягнення 3% річних та інфляційних за період примусового виконання судового рішення, який (період) вже не може вважатись простроченням боржника в розумінні чинного законодавства.

Крім того, апелянт вважає, що судом безпідставно не враховані доводи ВАТ «Полтавагаз», що обґрунтованість позову спростовується положеннями Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», згідно з яким на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2011 року апеляційну скаргу ВАТ «Полтавагаз»прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.07.2011 року.

15.07.2011 року позивач надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№6898) в якому просить апеляційну скаргу ВАТ по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз»залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 23.05.2011 року по справі №18/854/11 залишити без змін.

В обґрунтування своєї позиції по справі позивач зазначає, що посилання апелянта на приписи Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»є хибним, оскільки норми вказаного Закону передбачають лише порядок проведення розрахунків між підприємствами, що підпадають під дію даного Закону. Пунктом 10.5 ст. 10 цього Закону передбачено, що не підлягає індексації реструктуризована заборгованість. Договір на реструктуризацію боргу між сторонами не укладався. Отже, дана норма Закону на правовідносини сторін по даній справі не може застосовуватись. До того ж норми даного Закону не забороняють добровільної сплати боргу та не передбачають зупинення нарахування інфляційних та річних на заборгованість, яка не була реструктуризована.

Обставини, які б свідчили про припинення грошового зобовязання скаржника на підставі договору чи глави 50 Цивільного кодексу України, у матеріалах справи відсутні і це не оскаржується апелянтом, як і обсяг боргу, а тому, на думку позивача, судом першої інстанції було винесено вірне рішення про стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних, а норми Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»не були порушені.

Також позивач в апеляційній скарзі вказує, що 01.06.2011 року Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Гадячгаз»змінило свою організаційно-правову форму і як наслідок найменування на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Гадячгаз»(ПАТ «Гадячгаз»), на підтвердження чого надана копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серія АД №734996.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слід змінити назву юридичної особи з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Гадячгаз»на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Гадячгаз»(ПАТ «Гадячгаз»).

В судовому засіданні 19.07.2011 року представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі та просив скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 23.05.2011 року. Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом Полтавської області норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27.01.2004 року господарським судом Полтавської області прийнято рішення у справі №4/552 про стягнення з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз»на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Гадячгаз»заборгованість у сумі 575389,73 грн. основного боргу та 1700,00 грн. державного мита (а.с.4).

На виконання вказаного рішення, господарським судом Полтавської області 06.02.2004 року видано відповідний наказ №4/552 (а.с.7).

10.03.2004 року відділом державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу від 06.02.2004 року №4/552.

13.01.2005 року, у відповідності з п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», державною виконавчою службою було зупинено виконавче провадження по примусовому виконанню наказу у зв'язку з включенням ВАТ «Полтавагаз»до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості згідно Закону України «Про заходи, спрямовані на стале функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

08.11.2010 року Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Гадячгаз»на адресу Відкритого акціонерного товариства «Полтавагаз»було надіслано вимогу про сплату грошових коштів, а саме заборгованості в розмірі 531501,10 грн., а також інфляційних збитків в розмірі 259904,02 грн. та 3% річних в розмірі 47878,89 грн., нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (а.с.5).

29.11.2010 року ВАТ «Полтавагаз»надіслало відповідь на адресу позивача (вих.№14/4697), в якій повідомило що не вбачає підстав для її задоволення (а.с.6).

Також судом першої інстанції встановлено, що 31.12.2010 року між ВАТ «Полтавагаз»та ВАТ по газопостачанню та газифікації «Гадячгаз»складено акт звіряння розрахунків, відповідно до якого сума заборгованості ВАТ «Полтавагаз»становить 531501,10 грн.

На момент розгляду справи борг у розмірі 531501,10 грн. не погашено.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 193, частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції це додаткова сума яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобовязань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів в наслідок інфляційних процесів в державі.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Оскільки індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути заборгованість з урахуванням цього індексу повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач просив стягнути 284353,07 грн. інфляційних втрат та 47092,55 грн. 3% річних.

Однак, відповідачем у суді першої інстанції було заявлено в порядку ст.59 Господарського процесуального кодексу України щодо застосування строку позовної давності та просив відмовити ВАТ «Гадячгаз»в частині стягнення інфляційних нарахувань за березень 2008 року в розмірі 99533,83 грн.

У звязку із заявою відповідача, позивачем було надано суду першої інстанції контрозрахунок індексу інфляції та 3% річних та відповідно до наданих розрахунків просить суд стягнути за період з 01.04.2008 року по 18.03.2011 рік інфляційні втрати в розмірі 184819,22 грн., 3% річних за період з 01.04.2008 року по 18.03.2011 року - 47230,61 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних збитки у розмірі 284353,07 грн. заявлені позивачем за період з 18.03.2008 року до 18.03.2011 року підлягають частковому задоволенню, в звязку з невірними розрахунками інфляційних збитки та до стягнення підлягають інфляційні втрати в розмірі 184819,22 грн., в іншій частині нарахованих інфляційних втрат в розмірі 99533,83 грн. місцевий господарський суд правомірно відмовив.

Також колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із задоволенням господарським судом Полтавської області позовних вимог ВАТ «Гадячгаз»в частині стягнення з ВАТ «Полтавагаз»3% річних в розмірі 47092,55 грн. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Полтавської області від 23.05.2011 року по справі №18/854/11 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Полтавагаз»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 23.05.2011 року по справі №18/854/11 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Шевель О.В.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Хачатрян В.С.

Повний текст постанови складено 20 липня 2011 року.