Постанова № 17858438, 20.07.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2011 р. Справа № 5023/2310/11

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Бабакова Л.М. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Блага І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2237Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 10.05.11 р. у справі № 5023/2310/11

за позовом ТОВ "Рекламна телевізійна група" м. Київ

до ТОВ "Берізка-Телесистема" м. Харків

про стягнення 4877113,08 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2011р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 4877113,08 грн. заборгованості, з яких 4517215,59 грн. основний борг, 66563,37 грн. пені, 10269,07 грн. інфляційні, 12670,81 грн. річних, що виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за ліцензійними договорами №№ 213/Ф, 21 З/А, 21 З/Б, 213/24, 213/КМ, 213/М, 213/НСТ, 213/БТ, 213/ИТ, 213/КТ від 01.02.2009 року, № 213/Н від 01.01.2010 року та судових витрат.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.05.2011 р. по справі № 5023/2310/11 (суддя Погорелова О.В. ) позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача - 4517215,59 грн. заборгованості, 66563,37 грн. пені, 10269,07 грн. інфляційних, 12670,81 грн. трьох відсотків річних, 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання щодо сплати винагороди у вигляді роялті за надання невиключних прав.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

У апеляційній скарзі зазначив, що судом не у повному обсязі досліджені обставини справи, рішення прийняте за відсутністю відповідача, який не був належним чином повідомлений, внаслідок чого був фактично позбавлений можливості захищати свої права та законні інтереси, внаслідок чого, відповідно до норм ст. 104 ГПК України, рішення підлягає скасуванню.

Відповідач вважає, що господарським судом безпідставно прийнятий аргумент позивача про те, що в звітах відповідача дані про шість абонентів не відповідають дійсності та що ця кількість суттєво занижена, але у оскаржуваному рішенні немає будь-якого посилання на достовірні докази цієї обставини, відсутні докази подання вимоги до відповідача про надання всіх необхідних документів для встановлення дійсної кількості абонентів. Відповідач зазначає, що ні позовній заяві, ні в розрахунку суми заборгованості позивач не вказав, чим підтверджується кількість абонентів.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві позивач зазначив, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, але у призначене судове засідання не з’явився та не скористався передбаченими процесуальними правами.

Позивач вважає, що підставою для подання позову є неналежне виконання умов укладених ліцензійних договорів, відповідач у звітах занижує кількість абонентів, не надав витребуваних документів та своїми діями всіляко сприяв недопущенню представників нашого підприємства до здійснення перевірки, чим порушив умови договорів. З липня 2010р. припинив виплату винагороди. Позивач надав додаткові пояснення, в яких просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, просить розглянути скаргу без участі його представника.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, встановила, що між ТОВ "РЕКЛАМНА ТЕЛЕВІЗІЙНА ГРУПА"(позивач) та ТОВ "Берізка-Телесистема"(відповідач) укладено наступні Ліцензійні договори: № 213/Ф, № 21 З/А, № 213/Б, № 213/24, № 213/КМ, № 213/М. № 213/НСТ, № 213/БТ. № 213/ИТ, № 213/К від 01.02.2009р., №213/Н від 01.01.2010 р.

Пунктами 2.1 договорів передбачено, що позивач надав відповідачу невиключні права на розповсюдження та поширення телерадіопрограм в багатоканальній мережі на визначеній в перелічених договорах території, а відповідач прийняв такі права та зобов'язався щомісячно сплачувати винагороду за надання не виключних прав.

У п. п. 3.1.17.,6.2 договорів зазначено, що відповідач зобов'язаний надати позивачу можливість здійснювати та сприяти у здійсненні перевірки своєї діяльності в рамках договорів, а також надати для перевірки весь обсяг документації, необхідної для визначення кількості абонентів і розподілу їх по цінових пакетах, а також все устаткування та коди доступу, що є в наявності Ліцензіата для визначення кількості абонентів; позивач має право проводити незалежні перевірки щодо належного виконання Ліцензіатом (ТОВ "Берізка-Телесистема") своїх зобов'язань за договорами

Пунктом 8.2 договорів встановлено, що розмір щомісячної винагороди /роялті/ визначається додатком №1 до цих договорів, який є невід’ємною частиною договорів, а у п. 3 додаткових угод № 1 до договорів, розмір щомісячної винагороди (роялті) визначається на підставі наданого ліцензіатом звіту про середню кількість абонентів ліцензіата у звітному періоді. Ліцензіат зобов’язується надати звіт не пізніше 5 (п’ятого) числа місяця, наступного за звітним. У випадку ненадання ліцензіатом звіту за минулий звітний місяць, ліцензіар вправі обчислити розмір щомісячної винагороди (роялті) та виставити рахунок на підставі звіту за попередній місяць.

Пунктом 9.1, 9.2 договорів передбачено, що відповідач зобов’язується щомісячно надавати позивачу письмові звіти, що містять повні й достовірні відомості про середню кількість абонентів; позивач має право не пізніше 5 робочих днів з дати одержання звіту направити відповідачу заперечення або звернутися до відповідача з запитом додаткових відомостей. У випадку недотримання відповідачем заперечень позивача або запиту звіт відповідача визнається таким, що прийнятий без заперечень.

Отже, за умовами договорів оплата здійснюється відповідачем на підставі звітів, що повинні містити повні й достовірні дані про середню кількість абонентів, які відповідач повинен направляти щомісяця на адресу позивача, при ненаданні ліцензіатом звіту за минулий звітний місяць, ліцензіар вправі обчислити розмір щомісячної винагороди (роялті) та виставити рахунок на підставі звіту за попередній місяць та не погодитись зі звітом відповідача, направивши заперечення або запит.

Як свідчать матеріали справи, відповідач надавав позивачеві звіти з інформацією про кількість абонентів, що отримували можливість перегляду телерадіопрограм, права на розповсюдження та поширення яких відповідач одержав від позивача, а саме: у січні 2010 року відповідач звітував про наявність 26594 абонентів, у лютому 2010р. - 23601, у березні 2010р.-22309, у квітні 2010р. –15626 абонентів. З травня по червень 2010 року відповідач припинив надавати письмові звіти, а надсилав їх лише в електронному вигляді, а з липня 2010р. звітів не надавав.

Позивач не надав доказів направлення заперечень або запитів додаткових відомостей, в зв’язку з чим звіти відповідача вважаються прийнятими без заперечень.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суд першої інстанції, безпідставно погодився з посиланням позивача, що дані, зазначені в звітах, не відповідають дійсності та має місце суттєве заниження кількості абонентів, так як позивач не надав документи підтверджуючи зазначені порушення/заниження кількості абонентів/ та всупереч умовам договорів прийняв позицію позивача, стверджуючого, що кількість абонентів у січні –вересні 2010р. складала по 26594 абонентів, чим порушені вимоги п. п. 8.2,9.1,9.2 договорів.

Отже, відповідно до умов договору розрахунок заборгованості повинен бути проведеній виходячи з зазначеної у звітах кількості абонентів: у січні 2010 р. - 26594 абонентів, у лютому 2010р. -23601, березні 2010р.-22309, квітні 2010р. –15626 абонентів, а з травня 2010 року по серпень 2010р., коли звіти не надавались, обчислення розміру щомісячної винагороди (роялті) повинно проводитись на підставі звіту за попередній місяць /квітень/ - 15626 абонентів.

Судова колегія вважає, що позивачем безпідставно зазначена кількість абонентів 26594 та завищений розмір щомісячної винагороди, стягненню підлягала заборгованість у сумі 2944095,04 грн., тобто необґрунтовано стягнута сума 1573120,55 грн.

Відповідач неналежним чином виконував свої обов'язки з оплати щомісячної винагороди (роялті) за надані права, за січень - серпень 2010 року, відповідач не повністю виплатив обумовлену суму винагороди, що призвело до виникнення заборгованості, в зв’язку з чим позивач з 02.09.2010р. припинив відповідачу доступ до сигналу телерадіопрограм, права на які одержані за договорами.

06.09.2010 року співробітниками позивача зафіксовані факти розповсюдження деяких телерадіопрограм в багатоканальній мережі відповідача, що підтверджується протоколом моніторингу від 06.09.2010р., але зазначене порушення не дає позивачу права вимагати сплати винагороди за вересень 2010р.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 11.2. договорів передбачено, що ліцензіат у випадку несвоєчасної виплати винагороди ліцензіару повинен виплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, від розміру несвоєчасно виплаченої Ліцензіару суми винагороди за кожен день прострочення.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258,ч.3 ст. 267 ЦК України за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідач вважає, що позивачем порушений строк позовної давності для стягнення пені.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд першої інстанції помилково стягнув з відповідача пеню у розмірі 23297,17 грн., з урахуванням суми боргу та строків стягненню підлягає пеня у сумі 43266,2 грн.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія, перерахувавши пеню та штрафні санкції, вважає, що з відповідача підлягає стягненню 43266,2 грн. пені, 8236,03 грн. річних, 6674,9 грн. інфляційних, а рішення суду в частині стягнення з відповідача 23297,17 грн. пені, 3594,17 грн. інфляційних та 4434,78 грн. річних підлягає скасуванню.

Посилання відповідача на порушення норм процесуального права необґрунтовано та спростовується матеріалами справи, відповідач отримав ухвалу про порушення провадження у справі, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 06950 від 8.04.2011р., відповідач просив перенести розгляд справи і розгляд справи був відкладений на 10.05.2011р., але відповідач в судове засідання не з’явився.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, що позивачем та відповідачем частково не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду частково не відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам, а мотиви відповідача можуть бути підставою для його часткового скасування, керуючись ст.ст.258, 525, 610,611, 625 ЦК України , ст.ст. 101 –105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.05.2011 р. по справі № 5023/2310/11 в частині стягнення 1573120,55 грн. заборгованості, 23297,17 грн. пені, 3594,17 грн. інфляційних та 4434,78 грн. річних скасувати та позов в цієї частині залишити без задоволення.

В інший частині залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Бабакова Л.М.

Суддя Плужник О.В.

Повний текст постанови підписаний 20.07.2011