Постанова № 17858433, 20.07.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2011 р. Справа № 5023/2650/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 02.02.2011 р.,

відповідача - не з'явився

ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова - ОСОБА_2 за довіреністю № 18573/10/10-018 від 15.11.2010 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (вх. № (вх. №2396Х/3-11 від 16.06.11) на рішення господарського суду Харківської області від 21.04.11 р. у справі № 5023/2650/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Технопром", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар", м. Харків

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-промислова компанія “Технопром”, м. Харків (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсним договору поставки № 0-18/11-10 від 25.11.2010 р., укладеного між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю “Техностар”, м. Харків (відповідач ) з 25.11.2010 р. та додаткової угоди № 1 від 28.02.2011 р. до договору поставки № 0-18/11-10 від 25.11.2010 р. з 28.02.2011 р.

Підстави та обґрунтування позовних вимог позивачем зазначені не були, до винесення рішення місцевим господарським судом обґрунтування позовних вимог позивачем не надавалося.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.04.2011 р. у справі № 5023/2650/11 (суддя Тихий П.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що при укладенні договору сторони не допустили порушень, які б свідчили про те, що його зміст суперечить актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, спільні дії позивача та відповідача при укладенні та виконанні договору поставки та додаткової угоди до цього договору були направлені на набуття тих прав та обовязків, які випливають саме з цього договору поставки та додаткової угоди, отже, зазначені правочини спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, у звязку з чим позовні вимоги необґрунтовані, недоведені матеріалами справи та такі, що не підлягають задоволенню.

Учасники спору рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку не оскаржували.

Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі м. Харкова з зазначеним рішенням не погодилась, 16.06.2011 р. до Харківського апеляційного господарського суду звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ “ТПК “Технопром”задовольнити в повному обсязі. Разом із скаргою ДПІ подана заява про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає про те, що суд першої інстанції порушив ряд норм матеріального та процесуального права, оскільки повинен був розглянути питання щодо залучення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, так як предмет спору безпосередньо стосується прав та обовязків податкової інспекції як контролюючого органу, а в рішенні суду є безпосереднє посилання на акт перевірки даного податкового органу ТОВ “ТПК Технопром” за період з 30.04.2007 по 31.12.2010 р. з питань виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість, за результатами якої було складено акт про фіксування порушень норм ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню та реалізації товарів та послуг, укладених ТОВ “ТПК Технопром” з контрагентами, у тому числі, з ТОВ “Техностар”. Також апеляційна скарга мотивована кваліфікацією апелянтом укладених між сторонами спору правочинів як нікчемних з огляду на неможливість їх фактичного виконання в силу відсутності у ТОВ “Техностар” трудових ресурсів, відсутності даних про отримання транспортних послуг по доставці товару, а також наявності даних про те, що ТОВ “ТПК “Технопром” господарської діяльності не здійснює, про що свідчить відсутність ТОВ “ТПК “Технопром” за місцем власної реєстрації, відсутність у підприємства активів, відсутність складських приміщень. Оскільки, на думку заявника, метою укладених правочинів є штучне формування податкового кредиту з податку на додану вартість, що спричиняє збитки доходам бюджету, угоди є нікчемними з огляду на приписи ст. 228 ЦК України. Посиланням на можливе спричинення збитків бюджету ДПІ обґрунтовує і власний процесуальний інтерес на подання апеляційної скарги.

Автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду для розгляду даної справи визначено суддю-доповідача Погребняка В.Я.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Афанасьєв В.В., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2011 р. апеляційну скаргу ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова прийнято до провадження, призначено до розгляду на 18.07.2011 р.

У визначений судом строк сторони відзивів на апеляційну скаргу ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова не надали.

В судове засідання 18.07.2011 р. зявились представники позивача та заявника скарги, які надали пояснення у справі.

Відповідач свого уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, направлена на його адресу ухвала суду від 20.06.2011 р. повернулась до суду з відміткою поштового відділення “за закінченням терміну зберігання”.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань станом на призначений для розгляду даної справи час, а також те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обовязковою, колегія суддів, вислухавши думку представників позивача та ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова за відсутності представника відповідача за наявними у матеріалах справи доказами.

Колегія суддів, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про необхідність залишення апеляційної скарги ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова без задоволення, виходячи з наступного.

25.11.2010 р. між сторонами було укладено договір поставки № 0-18/11-10 (далі договір), згідно з яким відповідач (продавець) був зобовязаний здійснити поставку, а позивач (покупець) прийняти та оплатити електротехнічне обладнання на умовах, викладених в договорі.

Виконання вищезазначеного договору підтверджується первинною документацією, а саме долученими до справи копіями видаткових та податкових накладних (а.с. 17-34).

Дослідивши первинні бухгалтерські документи, якими обумовлені кількість, найменування, асортимент та ціна товару, а також підписами відповідальних осіб позивача та відповідача, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що складені первинні документи відповідають вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Закону України “Про податок на додану вартість”та “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”та підтверджують факт виконання господарських операції за вищезазначеною угодою.

Згідно з додатковою угодою № 1 від 28.02.2011 р. до договору поставки № 0-18/11-10 від 25.11.2010 р. в якості сплати за обладнання покупець передав, а постачальник прийняв 9 (дев`ять) простих векселів, емітентом яких є покупець, загальною номінальною та договірною вартістю 22 063 670,00 грн., факт передачі векселів підтверджується актом передачі векселів від 28.02.2011 р., який підписано посадовими особами сторін та скріплено печатками підприємств (а.с.16).

Як вбачається з матеріалів справи, 09.03.2011 р. ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова здійснено документальну невиїзну перевірку ТОВ “Технопром” за період з 30.04.2007 по 31.12.2010 р. з питань виявленої недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість. За результатами перевірки було складено акт №922/233/35858881 від 09.03.2011 р., з якого вбачається, що всі правочини, вчинені відповідачем, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, кваліфіковані як недійсні з посиланням на приписи ч.1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Разом з тим, колегія суддів зазначає про те, що даних про подання ДПІ позову про визнання вищезазначеного договору та додаткової угоди до неї недійсними матеріали справи не містять.

З пояснень представника ДПІ у судовому засіданні 18.07.2010 р. вбачається, що з позовом про визнання спірного договору та додаткової угоди до неї недійсними ДПІ до суду не зверталась.

Вирішуючи спір, колегія суддів посилається на наступне.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 6, ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

В частині 1 ст. 208 Цивільного кодексу України зазначено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1 ст.655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За нормами ст. 638 ЦК України, ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у своїй позовній заяві не наводить підстав визнання правочинів недійсними.

Після подання заяви про задоволення позовних вимог ТОВ “ТПК “Технопром”будь-якого обґрунтування своїх позовних вимог, а також доказів на підтвердження зайнятої позиції, не надавало, вимоги про застосування наслідків недійсності правочинів ТОВ “ТПК “Технопром” також не заявляло.

Згідно з положеннями ст. 4-3 ГПК України, зокрема, з принципом змагальності, сторона самостійно обґрунтовує свої вимоги. Цей принцип означає, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутність нормативного обґрунтування позову і доказів на підтвердження зайнятої позивачем позиції унеможливлює задоволення такого позову.

Оцінюючи обґрунтованість апеляційної скарги ДПІ, колегія вважає за необхідне зауважити таке.

В апеляційній скарзі ДПІ міститься вимога про прийняття нового рішення, яким позовні вимоги ТОВ “ТПК “Технопром ” слід задовольнити в повному обсязі.

На думку колегії суддів, така вимога не є підтриманням правової позиції ТОВ “ТПК “Технопром”, оскільки заявник в скарзі зазначає, що обидві сторони спору діяли з протиправною метою штучного створення податкового кредиту, а в цьому випадку процесуальний інтерес недобросовісного учасника цивільного обороту не може співпадати з процесуальним інтересом державного фіскального органу.

Враховуючи відсутність позову ДПІ про визнання спірних правочинів недійсними або нікчемними, колегія суддів позбавлена права кваліфікувати спірні правочини як недійсні і задовольнити вимоги апеляційної скарги.

Так, відповідно до приписів ст. ст. 1, 2 ГПК України захист порушеного права, в тому числі такого учасника цивільного обороту, як державний фіскальний орган, відбувається шляхом подання позову або скарги.

Як зазначалося вище, ДПІ позову про визнання правочинів недійсними не подавала, тому згідно зі ст. 4-3 ГПК України колегія суддів позбавлена права винести рішення про недійсність правочинів за відсутності відповідного позову, поданого у встановленому законом порядку.

Крім того, оскільки вимоги позивача не містили прохання про визнання правочинів нікчемними, тому підтримання ДПІ позиції позивача у даному спорі не може бути підставою для винесення рішення про кваліфікацію спірних правочинів як нікчемних.

В той же час, визнання оспорюваних правочинів недійсними на вимогу ДПІ суперечить закону, оскільки ДПІ не входить до кола осіб, які можуть заявляти вимогу про визнання оспорюваних правочинів недійсними.

Такий висновок колегії суддів повністю відповідає розясненню Верховного Суду України, наведеному в узагальненні судової практики ВСУ “Практика розгляду судами цивільних справ про визнання право чинів недійсними”від 24.11.2008 р., де, зокрема, зазначено: “Відповідно до п. 3 ст. 215 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред'явлена тільки особами, визначеними у ЦК й інших законодавчих актах, що встановлюють оспорюваність правочинів - а саме, однією зі сторін, або заінтересованою стороною, тобто права яких вже були порушені на момент звернення до суду”.

Крім того, колегія суддів зазначає про те, що згідно з положеннями ч.2 ст. 215 ЦК України визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається. Тобто ДПІ не позбавлена права самостійно кваліфікувати спірні правочини як нікчемні і відповідним чином визначити обсяги фіскальних зобовязань учасників даних правочинів та застосувати заходи фіскального примусу до учасників правовідносин.

Така дія і була проведена ДПІ, про що свідчить зміст акту невиїзної документальної перевірки ТОВ “ТПК “Технопром” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства №922/233/35858881 від 09.03.11

Таким чином, спірні правочини вже кваліфіковані ДПІ як нікчемні та ініційована процедура узгодження податкових зобовязань учасників спору в належному розмірі.

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав до задоволення позову ТОВ “ТПК “Технопром” про визнання угод недійсними, а апеляційну скаргу ДПІ вважає необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, у звязку з чим підстави для скасування оскарженого рішення місцевого господарського суду відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги та досліджені в судовому засіданні докази не спростовують наведені висновки колегії суддів, в звязку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, 105, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на рішення господарського суду Харківської області від 21.04.2011 р. у справі №5023/2650/11 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.04.2011 р. у справі №5023/2650/11 залишити без змін.

Головуючий суддя Погребняк В.Я.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Слободін М.М.

Повний текст постанови суду складено та підписано 20.07.2011 року.