Постанова № 17858423, 19.07.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2011 р. Справа № 5023/2652/11

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Ворона В.С.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов.б/н від 12.04.2011 року

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2434 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 31.05.2011 року у справі № 5023/2652/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокпневматика", м. Харків,

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про захист ділової репутації та зобов"язання вчинити певні дії,

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Востокпневматика" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про захист ділової репутації та зобов'язання вчинити певні дії. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на поширення недостовірної та негативної інформації, якою відповідач порушив право позивача, чим завдав шкоди його діловій репутації, у зв"язку з чим, позивач просить суд визнати недостовірною та такою, що порушує недоторканість ділової репутації позивача інформацію, яка міститься в акті перевірки Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова від 09.03.2011 № 560/23/30962900 про те, що «усі операції купівлі-продажу ТОВ «Востокпневматика»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача"»; зобов'язати відповідача спростувати недостовірну інформацію у спосіб письмового повідомлення вступної та резолютивної частини судового рішення Державній податковій адміністрації в Автономній республіці Крим, Державним податковим адміністраціям в областях, Державним податковим адміністраціям в містах Києві та Севастополі та начальникам податкових інспекцій, встановивши для виконання рішення місячний строк з дня набрання рішенням законної сили; зобов'язати відповідача відкликати акт перевірки Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова від 09.03.2011 № 560/23/30962900; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова відкликати лист від 11.03.2011 № 1617/7/23-118 «Про надання інформації».

Рішенням господарського суду Харківської області від 31.05.2011 року у справі № 5023/2652/11 (суддя Буракова А.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Позивач не погодився з цим рішенням господарського суду першої інстанції, оскільки вважає, що це рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, просить скасувати вказане рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити його позовну заяву про захист ділової репутації.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що місцевий господарський суд у своєму рішенні не надав жодної оцінки ще одному засобу поширення спірної інформації - акту документальної позапланової невиїзної перевірки; контрагенту позивача ТОВ «Укртранспневматика»від 07.04.2011 № 89/23/33486527, що призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Також вказує на те, що оскільки учасниками спірних відносин є позивач - ТОВ «Востокпневматика»-особа, якої стосується поширена відповідачем інформація та відповідач - ДПІ у Московському р-ні м. Харкова, усі інші особи є саме третіми особами в розумінні абзацу 4 пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" .

Отже, на думку позивача, відповідачем поширено негативну та недостовірну інформацію про позивача щонайменше серед 466 юридичних та фізичних осіб, які не є суб'єктами спірних відносин, а отже є третіми особами (27 юридичних осіб - органів ДПС України, 1 юридична особа -контрагент Позивача та 439 фізичних осіб - начальників органів ДПС України.

Також звертає увагу на те, що поширена відповідачем відносно позивача інформація є недостовірною у зв"язку з тим, що:

-її зміст ґрунтується на нормах закону в редакції, яка не є чинною на момент виникнення цих правовідносин;

-відсутні нормативні (законодавчі) підстави для твердження про нікчемність цих правочинів, тобто законом не встановлена нікчемність укладених позивачем правочинів;

-жодного судового рішення про визнання хоча б одного правочину за участю позивача недійсним немає;

-єдиним джерелом судження про нікчемність правочинів позивача є акт перевірки відповідача, а не норма нормативно-правового акту;

-жодних доказів достовірності поширеної відповідачем інформації відповідачем не надано;

- ні відповідачем, ні судом не спростовано дію «презумпції добропорядності»щодо позивача.

Окрім того, вказує на те, що безпідставне поширення спірної інформації серед органів державної влади та контрагентів позивача є спробою та намаганням спаплюжити ділову репутацію, на недоторканість якої має право позивач згідно з частиною 1 статті 94 Цивільного кодексу України .

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2011 року апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 14.07.2011 року на 11:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що база даних державної податкової служби, в ході проведення перевірки встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання; встановити реальність та товарність здійснених операцій по поставці товарів (робіт, послуг) підприємством за період перевірки на адресу покупця не має можливості.

Вищенаведене, на думку відповідача, свідчить про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій підприємством позивача та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України.

Також вказує на те, що перерахування підприємством коштів контрагентам без мети реального настання правових наслідків, з ціллю формування податкового кредиту та, як наслідок, заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, призводить до втрат дохідної частини Держбюджету України. Тобто, у результаті порушення ТОВ «Востокпневматика»приписів господарського та цивільного законодавства, договори, укладені підприємством з контрагентами мають протиправний характер, суперечать моральним засадам суспільства та відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже - мають ознаки нікчемності по ланцюгу до вигодонабувача.

Таким чином, відповідач вважає, що листи, які були направлені до податкових інспекцій, були адресовані тільки тим державним органам, яких ця інформація стосується і її перевірка входить до компетенції відповідних державних огрганів, у зв"язку з чим ці листи не можна вважати поширенням недостовірної інформації в розумінні Закону України «Про інформацію".

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №6115819972951, про вручення відповідачу копії ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши усні пояснення представника позивача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню , а рішення господарського суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, на підставі наказу від 04.03.2011 № 360 виданого ДПІ у Московському районі міста Харкова старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб Алейніковим О.В. була проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю „Востокпневматика" в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.07.2010 р. по 31.01.2010 р. та в частині правомірності нарахування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств за період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р.

За результатами перевірки був складений акт від 09.03.2011 року № 560/234/30962900, з якого вбачається, що ТОВ "Востокпневматика" має трудові ресурси станом на 30.06.2010 - 5 осіб, у тому числі за сумісництвом - 0 осіб; станом на 01.01.2011 - 4 особи, складські приміщення ТОВ „Востокпневматика" становлять 172,3 кв. м., розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Майська, 145А., орендна плата складає 3962,90 грн. на місяць з урахуванням ПДВ, термін дії договору з 01.05.2009 по 31.12.2010, інформація про виробничі потужності відсутня, первинні документи підтверджуючі правомірність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість необхідні для здійснення будь-якого виду діяльності до перевірки не надані; в ході проведення перевірки встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання.

Також, в ході проведення перевірки встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують податкові зобов"язання.

Як зазначено у Акті від 09.03.2011 року № 560/234/30962900, в ході проведення перевірки встановлено:

- неможливість фактичного здійснення ТОВ "Востокпневматика" господарських операцій через відсутність майна, трудових ресурсів, основних фондів, транспортних засобів та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі -продажу;

-порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст.207, ст. 215 , п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Востокпневматика" з постачальниками та покупцями;

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. З, ст. 4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість " № 168/97- ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями та відсутність об'єктів, які підпадають визначення ст. 4, 5, 7 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями в частині придбання та продажу товарів, робіт, послуг.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просив суд визнати недостовірною та такою, що порушує недоторканість ділової репутації позивача інформацію, яка міститься в акті перевірки Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова від 09.03.2011 № 560/23/30962900 про те, що «усі операції купівлі-продажу ТОВ «Востокпневматика»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача"»; зобов'язати відповідача спростувати вказану недостовірну інформацію у спосіб письмового повідомлення вступної та резолютивної частини судового рішення Державній податковій адміністрації в Автономній республіці Крим, Державним податковим адміністраціям в областях, Державним податковим адміністраціям в містах Києві та Севастополі та начальникам податкових інспекцій, встановивши для виконання рішення місячний строк з дня набрання рішенням законної сили; зобов'язати відповідача відкликати акт перевірки Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова від 09.03.2011 № 560/23/30962900; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова та лист від 11.03.2011 № 1617/7/23-118 «Про надання інформації».

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, посилався на частину 1 статті 91, статтю 94, частини 1 та 3 статті 277 Цивільного кодексу України, статтю 14 Закону України "Про інформацію" постанову Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи”, Рішення Конституційного суду України від 10.04.2003 року № 8-рп/2003 та дійшов висновку, що позивачем не доведено документально, що відповідачем в даному випадку були порушені права та/або інтереси позивача як юридичної особи, що спірна інформація не відповідає дійсності.

При цьому місцевий господарський суд зазначив, що оскільки листи, які були направлені до Державної податкової адміністрації в Автономній республіці Крим; Державних податкових адміністрацій в областях; Державних податкових адміністрацій в містах Києві та Севастополі; начальникам податкових інспекцій, були адресовані тільки тим державним органам, яких ця інформація стосоується і її перевірка входить до компетенції відповідних державних органів, ці листи не можна вважати поширенням недостовірної інформації в розумінні Закону України "Про інформацію".

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками місцевого господарського суду, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про інформацію" основними принципами інформаційних відносин є, зокрема, достовірність інформації та правомірність її одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації.

У статті 4 Закону України "Про інформацію" одними з суб"єктів інформаційних відносин є юридичні та фізичні особи, а також суб"єкти владних повноважень.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про інформацію" податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб"єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до статей 94, 277 Цивільного кодексу України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Частиною третьою статті 277 Цивільного кодексу України встановлено, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (абзац 5 та 6 пункту 15 Постанови пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

Колегія суддів вважає, що в розумінні абзаців 5 та 6 пункту 15 Постанови пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»поширена відповідачем інформація про позивача є негативною, так як містить відомості про порушення ним законодавства України при здійсненні господарської діяльності, зокрема, при укладенні правочинів з контрагентами, однак:

-її зміст ґрунтується на нормах закону в редакції, яка не є чинною на момент виникнення цих правовідносин;

-відсутні нормативні (законодавчі) підстави для твердження про нікчемність цих правочинів, тобто законом не встановлена нікчемність укладених позивачем правочинів;

-жодного судового рішення про визнання хоча б одного правочину за участю позивача недійсним немає;

-єдиним джерелом судження про нікчемність правочинів позивача є акт перевірки відповідача, а не норма нормативно-правового акту;

-жодних доказів достовірності поширеної відповідачем інформації відповідачем не надано;

-ні відповідачем, ні судом не спростовано дію «презумпції добропорядності»щодо позивача.

Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Заперечення відповідача взагалі не містять доказів щодо спростування недостовірності інформації, лише цитування положень акту перевірки.

Відповідно до частини 1 статті 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин (абз. 2 п. 4 Постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»№1 від 27.02.2009 року).

Отже, на думку колегії суддів, позивачем доведено факт безпідставного поширення спірної інформації серед органів державної влади та контрагентів позивача, яке незаконно посягає на його ділову репутацію, тобто є негативною та недостовірною.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про інформацію», поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.

Зі змісту пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" №1 від 27.02.2009 року випливає, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Як було зазначено у позовній заяві, негативну та недостовірну інформацію про позивача відповідач поширив серед органів державної податкової служби, які є окремими юридичними особами з ідентифікаційними кодами -всього 465 осіб та контрагенту позивача -ТОВ «Укртранспневматика»(ідентифікаційний код 33486527).

Місцевий господарський суд посилається на абзац 4 пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" №1 від 27.02.2009 року, відповідно до якого, повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам.

Зі змісту вказаної постанови випливає, що під особою, якої стосується поширювана інформація, розуміється особа, про яку сформовано певну інформацію; такою особою у цій справі є позивач. Тобто повідомлення недостовірної інформації відповідачем лише позивачу дійсно не є поширенням інформації, але ж спірна у цій справі інформація була поширена саме третім особам. Однак, місцевим господарським судом невірно застосовані положення цієї постанови.

Тобто, оскільки учасниками спірних відносин є позивач - ТОВ «Востокпневматика»-особа, якої стосується поширена відповідачем інформація та відповідач - ДПІ у Московському р-ні м. Харкова, усі інші особи є саме третіми особами в розумінні абзацу 4 пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" №1 від 27.02.2009 року .

Такими третіми особами, серед яких відповідачем поширено негативну та недостовірну інформацію про позивача, за наявними у матеріалах справи доказами, є наступні:

- Державна податкова адміністрація в Автономній республіці Крим - 1 ДПА (особа);

- Державні податкові адміністрації в областях - 24 ДПА (особи);

- Державні податкові адміністрації в містах Києві та Севастополі - 2 ДПА (особи);

- начальники податкових інспекцій:

1)АР Крим - 16 ДПІ (осіб);

2)Вінницька область - 15 ДПІ (осіб);

3)Волинська область - 9 ДПІ (осіб);

4)Дніпропетровська область - 27 ДПІ (осіб);

5)Донецька область - 44 ДПІ (осіб);

6)Житомирська область - 14 ДПІ (осіб);

7)Закарпатська область - 11 ДПІ (осіб);

8)Запорізька область - 25 ДПІ (осіб);

9)Івано-Франківська область - 16 ДПІ (осіб);

10)Київська область - 22 ДПІ (осіб);

11)Кіровоградська область - 7 ДПІ (осіб);

12)Луганська область - 22 ДПІ (осіб);

13)Львівська область - 29 ДПІ (осіб);

14)Миколаївська область - 18 ДПІ (осіб);

15)Одеська область - 22 ДНІ (осіб);

16)Полтавська область - 9 ДПІ (осіб);

17)Рівненська область - 10 ДПІ (осіб);

18)Сумська область - 7 ДПІ (осіб);

19)Тернопільська область - 11 ДПІ (осіб);

20)Харківська область - 22 ДПІ (осіб);

21)Херсонська область - 14 ДПІ (осіб);

22)Хмельницька область - 15 ДПІ (осіб);

23)Черкаська область - 22 ДПІ (осіб);

24)Чернівецька область - 11 ДПІ (осіб);

25)Чернігівська область -20 ДПІ(осіб); - ТОВ «Укртранспневматика».

Отже, відповідачем поширено негативну та недостовірну інформацію про позивача серед 466 юридичних та фізичних осіб, які не є суб'єктами спірних відносин, а отже є третіми особами (27 юридичних осіб - органів ДПС України, 1 юридична особа -контрагент позивача та 439 фізичних осіб - начальників органів ДПС України).

Що стосується висновку місцевого господарського суду про те, що поширення отриманої в ході перевірки інформації про позивача входить до компетенції відповідних державних органів, то цей висновок, на думку колегії суддів, суперечить нормам законодавства, з огляду на наступне.

Згідно з положеннями статті 277 Цивільного кодексу України обов"язок довести, що пощирена інформація є достовірною, покладається на відповідача.

Відповідно до статті 63.3. Податкового кодексу України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в органах державної податкової служби за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Тому, якщо мова йде саме про органи державної податкової служби, така перевірка може здійснюватися лише ДПІ у Московському районі м. Харкова, а не будь-яким іншим податковим органом. Доказів того, яким чином податковий контроль позивача можуть здійснювати 465 юридичних осіб - органів Державної податкової служби, які знаходяться по всій території України, відповідачем не надано. До того ж, у контрагента позивача - ТОВ «Укртранспневматика»взагалі немає функцій податкового контролю, а інформація була поширена і йому теж.

Матеріалами справи також підтверджується, що лист відповідача від 11.03.2011 №1617/7/23-118 «Про надання інформації», як такий, так і інформація, що в ньому міститься, разом із додатком - актом перевірки ТОВ «Востокпневматика», вийшли за межі податкових органів, яким цей лист був адресований,

Щонайменше інформація була поширена по ланцюгу: ДПІ у Московському р-ні м. Харкова - Сумська МДПІ - ТОВ «Укртранспневматика», про що свідчить акт документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Укртранспневматика» від 07.04.2011 №89/23/33486527.

Окрім цього, сама назва листа відповідача від 11.03.2011 №1617/7/23-118 - «Про надання інформації», на думку колегії суддів, свідчить про мету відповідача - поширення інформації про позивача, яка є негативною та недостовірною.

Отже, на думку колегії суддів, позивачем доведено належними та допустимими доказами факт поширення відповідачем негативної та недостовірної інформації про нього, якою є зазначення в акті : «усі операції купівлі-продажу ТОВ «Востокпневматика»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача"».

Вказана інформація порочить його ділову репутацію, завдає йому шкоди та перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте нематеріальне право.

Як зазначено у абзаці 1 пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" №1 від 27.02.2009 року при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Колегія суддів вважає, що позивачем доведено наявність в діях відповідача всіх складових елементів правопорушення, яке є підставою для захисту ділової репутації юридичної особи, зважаючи на таке..

Так, відповідачем було поширено інформацію про позивача шляхом доведення її до відома 466 юридичних та фізичних осіб, які не є суб'єктами спірних відносин, а отже є третіми особами (27 юридичних осіб - органів ДПС України, 1 юридична особа -контрагент позивача та 439 фізичних осіб - начальників органів ДПС України).

Поширена інформація стосується саме позивача, оскільки отримана за результатами перевірки його підприємства відповідачем.

Поширена інформація є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності, як вже зазначалося вище, з наступних підстав:

-її зміст ґрунтується на нормах закону в редакції, яка не є чинною на момент виникнення цих правовідносин;

-відсутні нормативні (законодавчі) підстави для твердження про нікчемність зазначених в акті перевірки правочинів, тобто законом не встановлена нікчемність укладених позивачем правочинів і жодного судового рішення про визнання хоча б одного правочину за участю позивача недійсним немає;

-єдиним джерелом судження про нікчемність правочинів позивача є акт перевірки відповідача, а не норма нормативно-правового акту;

-жодних доказів достовірності поширеної відповідачем інформації відповідачем не надано;

-ні відповідачем, ні судом не спростовано дію «презумпції добропорядності» щодо позивача.

Поширення даної інформації відповідачем порушує особисті немайнові права позивача, тобто завдає шкоди його діловій репутації серед суб"єктів інформаційних відносин, оскільки доведена до їх відома у вигляді недостовірних та негативних відомостей про позивача, а також перешкоджає позивачеві повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право - право на ділову репутацію, презімпцію добропорядності якої не спростовано і недоторканість якої гарантована статтею 94 Цивільного кодексу України.

А тому, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов хибного висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Згідно з абзацем 1 пункту 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" №1 від 27.02.2009 року спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

У абзаці 6 цього пункту зазначено про те, що спеціальний порядок спростування недостовірної інформації передбачений для випадків, коли ця інформація набула поширення через документ, який прийняла (видала) юридична особа (частина 5 статті 277 Цивільного кодексу України). У такому випадку документ, який містить таку недостовірну інформацію, що порочить особисті немайнові права фізичних осіб, має бути відкликаний.

Відповідно до змісту Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" №1 від 27.02.2009 року спростування недостовірної інформації здійснюється не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Отже, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача відповідають встановленим законодавством способам захисту ділової репутації особи.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального права, а тому вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення, яким позов слід задовольнити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 31.05.2011 року у справі № 5023/2652/11 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати недостовірною та такою, що порушує недоторканість ділової репутації Товариства з обмеженою відповідальністю «Востокпневматика»(61129, м. Харків, вул. Уборевича, 44 В, кв. 8, ідентифікаційний код 30962900), інформацію, яка міститься в акті перевірки Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова від 09.03.2011 № 560/23/30962900 про те, що «усі операції купівлі-продажу ТОВ «Востокпневматика» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача"».

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова (61121, м. Харків, вул. Світла, 5, ідентифікаційний код 22705929) спростувати недостовірну інформацію у спосіб письмового повідомлення вступної та резолютивної частини судового рішення Державній податковій адміністрації в Автономній республіці Крим, Державним податковим адміністраціям в областях, Державним податковим адміністраціям в містах Києві та Севастополі та начальникам податкових інспекцій, встановивши для виконання рішення місячний строк з дня набрання рішенням законної сили.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова (61121, м. Харків, вул. Світла, 5, ідентифікаційний код 22705929) відкликати акт перевірки Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова від 09.03.2011 № 560/23/30962900.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова (61121, м. Харків, вул. Світла, 5, ідентифікаційний код 22705929) відкликати лист від 11.03.2011 № 1617/7/23-118 «Про надання інформації».

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя (підпис) Сіверін В. І.

Суддя (підпис) Терещенко О.І.

Суддя (підпис) Пелипенко Н.М.

Повний текст постанови складено 19.07.2011 року.

Згідно з оригіналом

секретар суду Мухіна Н.Ю.

21.07.11