Постанова № 17858417, 19.07.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2011 р. Справа № 5021/358/2011

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Камишева Л.М.

при секретарі Вороні В.С.

за участю представників:

позивача –Мануйлович М.Ю. (директор);

відповідача –не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2499С/1-28) на рішення господарського суду Сумської області від 21.03.2011р. по справі №5021/358/2011

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю “ПЛЮС” Лтд, м. Шостка, Сумської області

до - Товариства з обмеженою відповідальністю “Шостка-Тепло”, м. Шостка, Сумської області

про стягнення 77430,64 грн.

ВСТАНОВИЛА:

          Позивач, ТОВ “ПЛЮС” Лтд, звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив стягнути з ТОВ “Шостка-Тепло” на користь ТОВ “ПЛЮС” Лтд суму основного боргу у розмірі 60266,45 грн., пеню у розмірі 17164,19 грн., що складає загальну заборгованість у розмірі 77430,64 грн., а також покласти на відповідача судові витрати.

03.03.2011 року через канцелярію господарського суду Сумської області позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом, а саме про стягнення з відповідача 141362,53 грн. заборгованості, з них 60266,45 грн. основного боргу за договором оренди нежитлового приміщення № 10/24 від 10.11.2006р., 63931,89 грн. боргу, який виник за період з 01.01.2010р. до 28.02.2011р. та 17164,19 грн. пені, а також просить покласти судові витрати пов‘язані з розглядом справи на відповідача.

Рішенням господарського суду Сумської області від 21.03.2011р. по справі № 5021/358/2011 (суддя Коваленко О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ “Шостка-Тепло” на користь ТОВ “ПЛЮС” Лтд 51797,34 грн. заборгованості по орендній платі, 1143,08 грн. пені, 523,04 грн. державного мита та 87,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, ТОВ “Шостка-Тепло”, з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій зазначає, що при винесенні рішення судом не повністю з’ясовані всі обставини справи та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду Сумської області скасувати і передати справу на новий розгляд до господарського суду Сумської області, зазначає, що судом першої інстанції не враховані нанесенні позивачем збитки внаслідок аварії та, що ухвалою господарського суду Сумської області від 11.12.2007 року порушено провадження у справі про банкрутство відповідача, введена процедура розпорядження майном та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та що судом першої інстанції в порушення п.4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»стягнуто з відповідача пеню в розмірі 1143,08 грн.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2011 року, у зв’язку з перебуванням у відпустці судді Шепітько І.І., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Камишева Л.М.

Через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду 11.07.2011 р. (вх.№6734) від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні в Сумському окружному адміністративному суді.

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з того, що відповідно до вимог статті 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, через нез’явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв’язку з відсутністю його представника (з причин пов’язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК України, з числа своїх працівників, так і осіб, не пов’язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, беручи до уваги, що відповідно до вимог статті 33 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно з вимогами статті 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні представник позивача заперечує проти апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

10.11.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЛЮС»Лтд (наймодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шостка-Тепло»(наймач, відповідач) укладено договір № 10/24 найму (оренди) частини нежитлового будинку, відповідно до умов якого наймодавець передав, а наймач прийняв у тимчасове володіння та користування нежитлове вбудоване приміщення площею 192 м2, що знаходиться за адресою: м. Шостка, вул. Горького, 14А, що також підтверджується актом приймання-передачі майна в оренду від 10.11.2006 року відповідно до договору № 10/24 від 10.11.2006 року.

Відповідно до пункту 4.1 договору, термін дії договору встановлено до 31.10.2007 року

Відповідно до п. 5.1. договору, розмір орендної плати за базовий місяць –листопад 2006р. складає 5760 грн. з урахуванням ПДВ.

В п. 5. договору визначено, що орендна плата сплачується на банківський рахунок позивача щомісячно не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим місяцем.

Згідно пункту 10.2 договору, у випадку прострочення по сплаті орендних платежів, наймач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Додатковою угодою № 1 від 09.01.2007р. до договору № 10/24 найму (оренди) від 10.11.2006р., сторонами погоджено, що в зв'язку з передачею 09.01.2007р. ТОВ «Шостка-Тепло»в користування ТОВ «Харківенергоремонт»двох приміщень, загальною площею 41,9 м2 , загальна орендована ними площа зменшилась на вказану величину і становить 150.1 м2, а також зменшується і розмір орендної плати за місяць, він складає 4503 грн. з урахуванням ПДВ.

Додатковою угодою № 2 від 31.07.2007 року до договору № 10/24 продовжено строк дії договору до 31.10.2008р.

Додатковою угодою № 4 від 01.11.2008р року до договору № 10/24 продовжено строк дії договору до 31.10.2009р.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В ст. 762 ЦК України зазначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з вимогами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, які містять аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до позовних вимог по договору оренди нежитлового приміщення №10/24 від 10.11.2006 року за період з 26.09.2008 року по 23.12.2009 року заборгованість ТОВ «Шостка-Тепло»перед ТОВ “ПЛЮС” Лтд складає 60266,45 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робі (надання послуг) № П-00000044 від 26.09.2008р., № П-0000303 від 28.10.2008р., № П-0000348 від 25.11.2008р., № П-0000399 від 23.12.2008р., № П-00000015 від 29.01.2009р., № П-00000042 від 26.02.2009р., № П-00000069 від 30.03.2009р., № П-00000101 від 29.04.2009р., № П-00000127 від 28.05.2009р., № П-00000157 від 30.06.2009р., № П-00000191 від 30.07.2009р., № П-00000205 від 27.08.2009р., № П-00000241 від 29.09.2009р., № П-00000269 від 28.10.2009р. та рахунками-фактури № П-00001722 від 25.09.2008р., № П-00001969 від 28.10.2008р., № П-00002139 від 21.11.2008р., № П-00002257 від 09.12.2008р., № П-00000018 від 19.01.2009р., № П-00000207 від 17.02.2009р., № П-00000351 від 16.03.2009р., № П-00000521 від 15.04.2009р., № П-00000626 від 13.05.2009р., № П-00000795 від 16.06.2009р., № П-00000926 від 09.07.2009р., № П-00001115 від 11.08.2009р., № П-00001304 від 10.09.2009р., № П-00001511 від 13.10.2009р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендної плати по договору № 10/24 найму (оренди) від 10.11.2006р. в сумі 51797,34 грн. за період з вересня 2008 року по жовтень 2009 року, оскільки строк дії договору сплинув 31.10.2009 року.

Згідно з вимогами частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, якщо відповідач не виконує обов’язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від нього сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

За таких підстав,колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відмови в задоволенні вимоги позивача про стягнення 63931,89 грн. боргу по орендній платі, згідно зазначеного договору за період з 01.01.2010р. до 28.02.2011р., оскільки у вказаному періоді між сторонами були відсутні договірні відносини.

Частиною 1 статті 546 Цивільного Кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Сторони передбачили в п. 10.2 зазначеного договору відповідальність наймача за прострочення оплати орендних платежів у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення. Позивачем нарахована пеня за період з 11.10.2008 року по 30.11.2010 року в сумі 17164,19 грн.

Виходячи з норм ч. 2 ст. 258 Цивільного Кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

При цьому, слід враховувати, що, в силу положень ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо часткового стягнення з відповідача пені за прострочення сплати орендних платежів за період 13.08.2010 року по 14.04.2010 року в сумі 1143,08 грн.

Заперечення відповідача викладені в апеляційній скарзі з посиланням на ухвалу господарського суду Сумської області від 11.12.2007 року про порушення провадження у справі №7/314-07 про банкрутство ТОВ «Шостка-Тепло»та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, задоволенню не підлягають. Згідно з вимогами статті 1 Закону України «Про відмовлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів –зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів ( обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

На думку колегії суддів, оскільки спірний період грошової заборгованості (з вересня 2008 року по жовтень 2009 року) виник після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, то в цій частині вимоги позивача є поточними , та на них не поширюються приписи статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Колегія суддів зазначає, що доводи відповідача щодо не врахування судом першої інстанції понесених ним матеріальних збитків внаслідок ліквідації аварії в орендованому приміщенні не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки зазначені збитки відповідача є предметом окремого позову.

У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковим.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, помилковими, а господарським судом першої інстанції правильно оцінені обставини справи, у зв’язку з чим підстав для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 33-34, 43, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

В задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовити.

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 21.03.2011 року у справі №5021/358/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.

Повний текст постанови по справі № 5021/358/2011 підписано 18.07.2011 р.