Рішення № 17856050, 10.08.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" серпня 2011 р.Справа № 10/17-2141-2011

за позовом Приватного акціонерного товариства «Макрохім»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний Альянс-М»

про стягнення 36203,85 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 1-д від 01.07.2011р.

від відповідача: не зявився

Суть спору: АТ «Макрохім»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ «Південний Альянс-М» 36203,85 грн., з яких 30940 грн. основний борг за товар, що поставлений позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору поставки №488/1 від 01.12.2010р.; 2294,37 грн. пеня, що нарахована відповідачу з 29.12.2010р. по 25.03.2011р. на суму боргу 32940 грн. та з 26.03.2011р. по 18.05.2011р. на суму боргу 30940 грн.; 1489,24 грн. - інфляційні, що нараховані відповідачу за січень-березень 2011р. на суму боргу 32940 грн. та за квітень 2011р. на суму боргу 30940 грн.; 1480,24 грн. 10% річних, які нараховані відповідачу з 29.12.2010р. по 25.03.2011р. на суму боргу 32940 грн. та з 26.03.2011р. по 18.05.2011р. на суму боргу 30940 грн.

Під час розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог, про що надав до суду відповідну заяву за вх. №27251/2011 від 09.08.2011р., згідно з якою просить суд стягнути з відповідача 37591,07 грн., з яких, 30940 грн. основний борг; 2911,90 грн. пеня, що нарахована відповідачу з 29.12.2010р. по 25.03.2011р. на суму боргу 32940 грн. та з 26.03.2011р. по 01.08.2011р. на суму боргу 30940 грн.; 1860,52 грн. - інфляційні, що нараховані відповідачу за січень-березень 2011р. на суму боргу 32940 грн. та з квітня по липень 2011р. на суму боргу 30940 грн.; 1878,65 грн. 10% річних, які нараховані відповідачу з 29.12.2010р. по 25.03.2011р. на суму боргу 32940 грн. та з 26.03.2011р. по 01.08.2011р. на суму боргу 30940 грн.

Ухвалою від 20.07.2011р. строк вирішення спору у даній справі продовжений господарським судом на 15 днів до 16.08.2011р. у звязку із задоволенням відповідного клопотання позивача.

Відповідач у судове засідання 10.08.2011р. не зявився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому ухвала суду про продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи на 10.08.2011р. одержана відповідачем 26.07.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судовому засіданні та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними у справі документами, з огляду також на те, що 16.08.2011р. закінчується двомісячний строк вирішення спору у даній справі, який встановлений вимогами ст.69 ГПК України та який продовжений господарським судом на 15 днів у звязку із задоволенням відповідного клопотання позивача.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

01.12.2010р. між ЗАТ «Макрохім» (постачальник, позивач) і ТОВ «Південний Альянс-М» (покупець, відповідач) укладений договір поставки №488/1, згідно з яким постачальник зобовязується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити харчові добавки (далі продукція) в асортименті, в кількості та по цінам, викладеним в додатках до цього договору, які є його невідємною частиною. Під додатками до цього договору розуміються рахунки та витратні накладні, що видаються постачальником. (п.п.1.1.,1.2. договору).

Згідно з п. 3.5. договору датою поставки є дата передачі продукції покупцю, зазначена в товарно-супровідних документах на продукцію.

Умовами п. 6.1. договору встановлено, що покупець зобовязаний здійснити оплату поставленої продукції в строк, що не перевищує 10 (десяти) банківських днів з дати поставки продукції.

Згідно з умовами п. 10.3. договору у випадку порушення строку оплати продукції, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочки.

Згідно з умовами п. 10.4. договору покупець на вимогу постачальника, у випадку несвоєчасної оплати продукції, зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням десяти процентів річних від простроченої суми.

Відповідно до умов п. 10.8. договору строк, визначений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, до сторін не застосовується.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2011р. (п. 13.1. договору).

Разом з тим судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного договору ЗАТ «Макрохім»поставило ТОВ «Південний Альянс-М» продукцію на суму 32940 грн., що підтверджується видатковою накладною № М0023335 від 14.12.2010р. та довіреністю на одержання ТМЦ №8 від 14.12.2010р. В свою чергу ТОВ «Південний Альянс-М» здійснило часткову оплату поставленої продукції, а саме 25.03.2011р. перерахувало ЗАТ «Макрохім»2000 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку. Залишок боргу в сумі 30940 грн. ТОВ «Південний Альянс-М»не сплачений.

19.04.2011р. проведено державну реєстрацію змін до Статуту Приватного акціонерного товариства «Макрохім», який затверджений загальними зборами акціонерів ЗАТ «Макрохім»(протокол №104 від 21.01.2011р. ), та згідно з яким Приватне акціонерне товариство «Макрохім»перейменовано з ЗАТ «Макрохім»відповідно до рішення загальних зборів акціонерів товариства та на виконання вимог абзацу першого пункту пятого розділу 17 «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про акціонерні товариства».

В подальшому Приватне акціонерне товариство «Макорохім»звернулося до суду з даним позовом, в якому, із врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 37591,07 грн., з яких 30940 грн. основний борг; 2911,90 грн. пеня; 1860,52 грн. інфляційні; 1878,65 грн. 10% річних.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність,зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а в силу вимог ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Вимогами ч.1 ст.694 ЦК України також встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір поставки, згідно з яким ЗАТ «Макрохім», найменування якого змінено на АТ «Макрохім»- (позивач) зобовязався передати у власність ТОВ «Південний Альянс-М» (відповідач), а відповідач прийняти та здійснити оплату поставленої продукції в строк, що не перевищує 10 (десяти) банківських днів з дати поставки продукції.

Відповідно до вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а в силу вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, із вищевстановлених обставин справи випливає, що за поставлену позивачем продукцію загальною вартістю 32940 грн. відповідач розрахувався лише частково в сумі 2000 грн. та з порушенням строків розрахунку, що встановлені умовами укладеного між сторонами договору поставки. Залишок боргу в сумі 30940 грн. відповідачем позивачу не сплачений.

Згідно з вимогами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як вище встановлено господарським судом, умовами укладеного між сторонами договору поставки передбачено, що у випадку порушення строку оплати продукції, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочки.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем, та згідно з яким сума нарахованої відповідачу пені становить 2911,90 грн. перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо пророчення відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Умовами укладеного між сторонами договору поставки передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції відповідач на вимогу позивача зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням десяти процентів річних від простроченої суми.

Розрахунок 10% річних та інфляційних, який здійснений позивачем та згідно з яким сума 10% річних становить 1878,65 грн., а сума інфляційних становить 1860,52 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо пророчення відповідача.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог, а отже і їх задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 8285 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Приватного акціонерного товариства «Макрохім»задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний Альянс-М»(65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 72, кв. 41, код ЄДРПОУ 37350435, п/р 26008000023001 в Одеській філії ПАТ «Укрінбанк»м. Одеса, МФО 328696) на користь Приватного акціонерного товариства «Макрохім»(02002, м. Київ, вул. Луначарського,4, код ЄДРПОУ 24720905, п/р 26007925 в АТ «Райффайзен банк Аваль»м. Київ, МФО 300335) основний борг в сумі 30940 (тридцять тисяч девятсот сорок) грн., пеню в сумі 2911 (дві тисячі девятсот одинадцять) грн. 90 коп., інфляційні в сумі 1860 (одна тисяча вісімсот шістдесят) грн. 52 коп., 10% річних в сумі 1878 (одна тисяча вісімсот сімдесят вісім) грн. 65 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 376 (триста сімдесят шість) грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя Смелянець Г.Є.

Повне рішення складено і підписано 15 серпня 2011 року.