Рішення № 17854844, 21.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/24921.07.11 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

за участю секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фрегат», м.Київ

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м.Київ

про: стягнення заборгованості у розмірі 2 083,87 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1. (за довіреністю №14/06/11-1 від 14.06.2011р.;

від Відповідача не зявився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фрегат», м.Київ (далі Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м.Київ, (далі Відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 1 984,64 грн. та штраф у розмірі 99,23 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

В судовому засіданні 07.07.2011р. від Позивача надійшов для залучення до матеріалів справи Витяг з ЄДРПОУ станом на 14.06.2011р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2011р. розгляд справи було відкладено на 21.07.2011р.

В судовому засіданні 21.07.2011р. від Позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи листа від 15.06.2011р. № 15/06/11-5, Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 05.06.2011р. підписаний з боку Позивача з доказами направлення Відповідачу та копії видаткових накладних.

Крім того, Позивач надав клопотання про уточнення до позовної заяви. Відповідно до вказаного клопотання загальна сума поставки складає 2669,90 грн. а часткова оплата здійснена Відповідачем складає 685,26 грн.

Позовні вимоги розглядаються з урахуванням їх уточнення на підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач у судове засідання 21.07.2011р. зявився, підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, та за Витягом з ЄДРПОУ станом на 14.06.2011р., щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що вказана судова кореспонденція не отримана Відповідачем, у звязку з відсутністю Відповідача за його юридичною адресою АДРЕСА_1

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві, та в Витязі від 14.06.2011р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача доданої Позивачем до матеріалів справи на вимогу ухвали суду.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його юридичну адресу.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фрегат»(Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2,м.Київ (Покупець) був укладений Договір поставки №738ф-10 від 18.06.2010р. (надалі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник зобовязується поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

Згідно п.1.3 Договору, Загальна вартість даного Договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього Договору згідно накладних, що є невідємними частинами даного договору.

Відповідно до п.5.2. Договору розрахунки за поставлений Постачальником товар здійснюються протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару або у інший строк, попередньо домовлений між сторонами.

Відповідно до п. 6.3.Договору Покупець зобовязаний прийняти та оплатити поставлені товари відповідно до вимог даного Договору.

Як вбачається з п.7.2.Договору, за несвоєчасну оплату за даним Договором Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожний день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє Покупця від сплати основної суми заборгованості.

Згідно п.7.3.Договору, крім пені, передбачені, п.7.2 у випадку несвоєчасної оплати товару, Покупець зобовязаний сплатити штраф в розмірі 5% від вартості неоплаченого товару, а у випадку повторного порушення штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 17.06.2011р. (п.8.1.Договору). Закінчення строку дії даного Договору не звільняє сторін від виконання своїх обовязків. (п.8.3.Договору).

На виконання умов Договору Позивач поставляв Відповідачу товар на загальну суму 2 669,90 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних наданих Позивачем для залучення до матеріалів справи.

Відповідач за поставлений Товар розрахувався частково у сумі 685,26 грн. внаслідок чого утворилась заборгованість за поставлений товар у розмірі 1 984,64грн.

За таких обставин та у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення штрафу.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обовязки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобовязаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обовязок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір поставки №738-ф-10 від 18.06.2010р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 5.2. Договору встановлено, що розрахунки за поставлений Постачальником товар здійснюються протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару або у інший строк, попередньо домовлений між сторонами.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

На виконання умов Договору Позивач поставляв Відповідачу товар на загальну суму 2 669,90 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних наданих Позивачем для залучення до матеріалів справи.

Відповідач за поставлений Товар розрахувався частково у сумі 685,26 грн. внаслідок чого утворилась заборгованість за поставлений товар у розмірі 1 984,64грн.

Таке невиконання грошових зобовязань кваліфікується судом як їх порушення зобовязання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений товар та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобовязання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу у сумі 1 984,64 грн.

Відповідно до ч.2,3 ст.217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються зокрема, такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції;, оперативно-господарські санкції; адміністративно-господарські санкції.

Згідно ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязань або у повній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи п.7.3 Договору крім пені, передбачені, п.7.2 у випадку несвоєчасної оплати товару, Покупець зобовязаний сплатити штраф в розмірі 5% від вартості неоплаченого товару, а у випадку повторного порушення штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Оскільки, судом встановлено порушення Відповідачем терміну оплати поставленого товару, наданий Позивачем розрахунок сплати штрафу є арифметично вірним, суд задовольняє вимоги про стягнення штрафу у розмірі 99,23 грн. (1984,64 грн. х 5% / 100 = 99,23 грн.)

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на Відповідача у разі повного задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фрегат», м.Київ ідентифікаційний код 36100206 задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м.Київ, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фрегат», ідентифікаційний код 36100206, основну суму боргу у розмірі 1 984,64 грн., та 99,23 грн. штрафу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м.Київ, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фрегат», ідентифікаційний код 36100206 державне мито в розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 21.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 25.07.2011р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева