Рішення № 17854390, 22.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/24622.06.11 За позовомпублічного акціонерного товариства «Київенерго»

Докомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва

Простягнення 278063,35 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивачаОСОБА_1 (за дов.)

від відповідачане зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулася з позовом акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»до комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва про стягнення 278063,35 грн. за договором № 510122 від 01.08.2001 р., а саме: 256052,55 грн. основного боргу, 16660,82 грн. інфляційних втрат, 5349,98 грн. трьох процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобовязання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги.

Ухвалою суду від 13.05.2011 р. було порушено провадження у справі № 17/246 та призначено останню до розгляду на 06.06.2011 р..

Представник позивача надав заяву про зміну найменування позивача, до якої додав копії статутних та реєстраційних документів, з яких вбачається, що позивач перейменований у публічне акціонерне товариство «Київенерго»відповідно до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства».

Суд вважає за необхідне змінити назву позивача по справі на публічне акціонерне товариство «Київенерго».

Ухвалою від 06.06.2011 р. розгляд справи було відкладено до 22.06.2011 р. у зв?язку з неявкою представників відповідача, неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування доказів.

Відповідач позовні вимоги відхилив з підстав, викладених у поданому до канцелярії суду 16.06.2011 р. відзиві на позовну заяву, посилаючись на те, що заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу виникла внаслідок несвоєчасної та неповної оплати населенням, власниками, орендарями нежитлових приміщень комунальних послуг. Крім того, сторона звернула увагу на неправомірне застосування позивачем у січні 2011 року тарифів, встановлених постановою НКРЕ № 1729, якою не встановлено тарифи на теплову енергію для розрахунку з підприємствами балансоутримувачами, у звязку з чим, за твердженням відповідача, правомірним є застосування тарифів, встановлених розпорядженням КМДА від 31.05.2010 р. № 392. У відзиві відповідач також посилається на здійснену в лютому 2011 року оплату за теплову енергію за договором в сумі 6825 грн., які відповідно до листа № 03.02.2011 р. № 64-627, відповідач просив зарахувати як погашення заборгованості орендарів.

Відповідач у судове засідання не зявився, подавши до канцелярії суду письмове пояснення, в якому заперечує проти нарахування позивачем інфляційних втрат за весь період прострочення без врахування місяців, за які індекс інфляції становив менше ніж 100%.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем), правонаступником якого є відповідач, було укладено договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 510122 від 01.08.2001 р. (далі Договір), відповідно умов якого постачальник зобовязується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобовязується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у даному Договорі.

Умови зазначеного Договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що при виконанні умов останнього, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим Договором, сторони зобовязуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1 Договору постачальник зобовязується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного Договору.

Відповідно до п. 2.3.1 Договору, споживач зобовязується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії на умовах та в порядку, передбачених додатком № 4 до Договору.

Пунктом 2 додатку № 2 до Договору визначено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3,4).

Згідно з п. 3 додатку № 2 до Договору, у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.

Відповідно до п. п. 4 і 5 додатку № 2 до Договору дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-2 не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно з п. 7 додатку № 2 до Договору у випадку підключення декількох споживачів без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) від загального споживання теплової енергії, визначеної за комерційними приладами обліку встановленими на ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по будинкових комерційних приладах обліку споживачів, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії пропорційно до їх договірних навантажень.

Пунктом 8 додатку № 2 до Договору визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до п. 9 додатку № 2 до Договору споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-2 за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 40 в, оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10 додатку № 2 до Договору споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобовязання за договором, тоді як відповідач свої зобовязання щодо оплати за спожиту теплову енергію в період з 01.10.2009 р. по 01.02.2011 р. не виконав, у звязку з чим станом на 01.02.2011 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 256052,55 грн..

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений Договором та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

Як встановлено судом, платіжним дорученням № 16 від 03.02.2011 р. (до подачі позову до суду) відповідач перерахував позивачеві кошти, з яких 6825,00 грн. просив зарахувати в рахунок погашення заборгованості за теплову енергію згідно з договором № 510122 у листі від цієї ж дати за № 64-627.

Оскільки позивач звернувся до суду 15.03.2011 р., тобто після сплати відповідачем заборгованості у сумі 6825,00 грн., у суду відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення 6825,00 грн..

Відповідач позов визнав частково, вказуючи на неправомірність встановлення тарифів за січень 2011 р. відповідно до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 р. № 1729.

Додатком № 2 до Договору сторони визначили порядок проведення розрахунків по відшкодуванню житловим організаціям витрат, повязаних з нарахуванням, збором, обліком та розщепленням платежів населення за теплову енергію та обслуговуванням внутрішньобудинкових і зовнішніх теплових мереж, бойлерних, які знаходяться на їх балансі.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про теплопостачання»(зі змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 07.10.2010 р. № 2592-УІ) до повноважень Національної комісії, регулювання ринку комунальних послуг України при регулюванні господарської діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання, зокрема належить встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією.

Відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність до Конституції України»від 07.10.2010 р. № 2592-УІ до створення Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, дана функція покладена на Національну комісію регулювання електроенергетики України.

Відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»дія даного Указу не поширюється на рішення Національної комісії регулювання електроенергетики України в частині встановлення цін і тарифів.

Зі змісту постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 р. № 1729 вбачається, що тарифи на теплову енергію затверджені для Компанії.

У постанові Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 р. № 1729 (п. 2) вказано, що постанова (та тарифи на теплову енергію) набирає чинності з 01.01.2011 р..

Відповідно до абзацу 10 ст.25 Закону України «Про теплопостачання»передбачено, що теплопостачальна організація зобов'язана при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством.

Оскільки постанову було опубліковано Національною комісією регулювання електроенергетики України, то повідомлення споживачів теплової енергії було здійснено в публічному порядку шляхом публікації в засобах масової інформації. Крім того, позивач постійно в обов'язковому порядку повідомляє споживачів про зміну тарифів в 5-денний термін з моменту введення в дію нових тарифів.

З огляду на викладене, правомірним є використання постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 р. № 1729 з 01.01.2011 р.

Заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 249227,55 грн. підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 249227,55 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у цій частині.

Крім суми основної заборгованості, позивач за невиконання договірних зобовязань просить суд стягнути з відповідача 16660,82 грн. інфляційних втрат та 5349,98 грн. 3% річних.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи з системного аналізу законодавства, а також беручи до уваги лист Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування інфляції під час розгляду судових справ»при нарахуванні інфляції, індекс нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому індекс інфляцій застосовується лише тоді, коли заборгованість була наявна протягом конкретного місяця та кількість днів, протягом яких була наявна заборгованість, перевищує половину кількості днів у даному місяці. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси інфляції, встановлені за відповідний період, помножити між собою.

Відповідно до зазначених рекомендацій за здійсненим судом перерахунком інфляційних втрат за визначений самим позивачем період з листопада 2009 року по січень 2011 року (включно) з урахуванням встановлених індексів інфляції менших ніж 100%, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 13694,05 грн.

Зазначена сума інфляційних втрат була вирахувана з визначеної позивачем суми інфляційних втрат (16660,82 грн. за наданим позивачем та перевіреним судом розрахунком) за мінусом 2966,77 грн., які є сумою, визначеною з суми заборгованості за місяці, в яких було встановлений індекс інфляції менший ніж 100% (з квітня по липень 2010 року).

З урахуванням здійсненого судом перерахунку інфляційних втрат відповідно до вимог чинного законодавства позовні вимоги в частині стягнення 2966,77 грн. не підлягають задоволенню.

Розрахунок позивача заявленої суми трьох процентів річних відповідає чинному законодавству та обставинам справи, в звязку з чим суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 5349,98 грн. трьох процентів річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач доказів належного виконання умов договору суду не подав.

Таким чином, позовні вимоги правомірні, обґрунтовані та підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 249227,55 грн. основного боргу, 13694,05 грн. інфляційних втрат та 5349,98 грн. трьох процентів річних.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 2682,72 грн. витрат по сплаті державного мита та 227,69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г; код 03366612) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; код 00131305) в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31; код 26187763) 249 227 (двісті сорок девять тисяч двісті двадцять сім) грн. 55 коп. основного боргу, 13 694 (тринадцять тисяч шістсот девяносто чотири) грн. 05 коп. інфляційних втрат, 5 349 (пять тисяч триста сорок девять) грн. 98 коп. трьох процентів річних, 2 682 (дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 72 коп. витрат по сплаті державного мита та 227 (двісті двадцять сім) грн. 69 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

СуддяО.Г. Удалова

Рішення підписано 21.07.2011 р.