Рішення № 17854374, 07.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/7307.07.11 За позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»

до 1) Закритого акціонерного товариства «Акціонерне товариство

закритого типу «Коростенський фарфор»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Садра-Деко»

Третя особа ОСОБА_1

про стягнення 3093 662,73 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Стародуб Н.А.

Від відповідачів 1. Кальковець С.М., 2. не зявились

Від третьої особи Кальковець С.М.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Сведбанк»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Акціонерне товариство закритого типу «Коростенський фарфор»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Садра-Деко», третя особа - ОСОБА_1 про стягнення 3093 662,73 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2011р. порушено провадження у справі.

Ухвалою від 21.04.2011р. суд відклав розгляд справи на 12.05.2011р. та зобовязав позивача, відповідачів та третю особу виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 08.04.2011р.

Представником позивача в судовому засіданні 12.05.2011р. надано суду документи та виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

Представником відповідача-1 подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду Голосіївським районним судом м. Києва позовної заяви позивача до третьої особи про стягнення тієї ж заборгованості, що є предметом спору по даній справі, а також подано відзив на позов.

В судовому засіданні 12.05.2011р. судом було оголошено перерву на 17.05.2011р.

Представником позивача в судовому засіданні 17.05.2011р. надано суду належним чином засвідчену копію вступної та резолютивної частин рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16.05.2011р. по справі №2-240/11.

Ухвалою від 17.05.2011р. суд відхилив клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі, розгляд справи відклав на 14.06.2011р., та зобовязав позивача, відповідача-2 та третю особу надати визначені ухвалою документи; також суд направив запит до Господарського суду Житомирської області по справі №3/24-Б про визнання банкрутом Закритого акціонерного товариства «Акціонерне товариство закритого типу «Коростенський фарфор».

30.05.2011р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшли документи від Господарського суду Житомирської обл. по справі №3/24-Б.

Представником відповідача-1 в судовому засіданні 14.06.2011р. подано заяву про застосування строку позовної давності до заявлених до нього вимог про стягнення пені.

Ухвалою від 14.06.2011р. суд відклав розгляд справи на 30.06.2011р. та зобовязав позивача, відповідачів та третю особу надати визначені ухвалою документи; також суд направив запит до Господарського суду Житомирської області по справі №7/100-Б про визнання банкрутом Закритого акціонерного товариства «Акціонерне товариство закритого типу «Коростенський фарфор».

29.06.2011р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшли документи від Господарського суду Житомирської обл. по справі №7/100-Б.

Представниками позивача та відповідача-1 в судовому засіданні 30.06.2011р. надано суду документи, на виконання вимог ухвали суду від 14.06.2011р.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам та третій особі за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони та третя особа були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представники Позивача у судових засіданнях підтримували викладені у позові обставини, та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі; проти клопотання про застосування строку позовної давності заперечували.

Представники Відповідача-1 у судових засіданнях проти позову заперечували, відповідно наданого суду відзиву, 14.06.2011р. подали заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, а також усно заперечували проти позову з огляду на наявність Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16.05.2011р. №2-240/11.

Представники відповідача-2 в призначені судові засідання не з`являлись, про поважні причини неявки цих представників в судові засідання суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило. Вимоги ухвал суду відповідачем-2 не виконані

В судовому засіданні 07.07.11р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»(надалі Позивач) рішенням Позачергових Загальних зборів акціонерів від 15 жовтня 2007 року Акціонерний комерційний банк «ТАС-Комерцбанк»змінив своє найменування на Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк», який виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях АКБ «ТАС-Комерцбанк», і в подальшому рішенням Позачергових Загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк»у зв'язку з приведенням Статуту у відповідність до норм Закону України «Про акціонерні товариства»змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», яке виступає правонаступником по всіх правах та зобовязаннях ВАТ «Сведбанк».

Між Акціонерним комерційним банком Комерцбанк», правонаступником якого є Позивач та Сарановим Сергієм Георгійовичем (надалі - Третя особа) укладено Кредитний договір № 376/л від 14.10.2005 року (надалі - Кредитний договір), у відповідності з умовами якого, останній отримав кредит у вигляді кредитної лінії, що поновлюється, у розмірі 500000 грн. строком погашення з 14 жовтня 2005 року по 14 жовтня 2008 року.

Додатковою угодою № 1 до Кредитного договору 01 грудня 2005 року суму грошових коштів збільшено до 850 000,00 грн.

28 грудня 2005 року Додатковою угодою № 2 до Кредитного договору суму грошових коштів збільшено до 1 350 000,00 грн.

Як вбачається з умов Кредитного договору, кредитні кошти призначені на споживчі цілі.

У відповідності до п. 1.2 Кредитного договору, кредит надано Позивачем у готівковій формі через касу Банку на підставі заяви Третьої особи.

Позивачем до позовної заяви додано докази отримання Третьою особою передбачених Кредитним договором коштів (з врахуванням Додаткової угоди № 2) в сумі 1 350 000,00 грн., а саме заяви на видачу готівки №36_50 від 14.10.2005р., №36_42 від 28.12.2005р. та №117_39 від 01.12.2005р. Представником Третьої особи в судових засіданнях отримання вищевказаних грошових коштів не заперечувалось.

Плата за користування кредитом, відповідно до п. 1.3 Кредитного договору, встановлена у розмірі 21,9 % річних за весь строк фактичного користування кредитом.

Згідно п. 3.1 Кредитного договору Третя особа здійснює погашення заборгованості за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок № 22039500849701.980 щомісяця, через касу Позивача, згідно Додатку № 3 (до Додаткової угоди № 2), що є невід'ємною частиною Кредитного договору.

Проценти за користування кредитом сплачуються Третьою особою щомісяця в період з «01»по «10»число включно за попередній місяць та на момент повернення кредиту на рахунок відсотків № 22084500849701.980 через касу Позивача.

Згідно п. 5.1.1 Кредитного договору Третя особа зобов'язана забезпечити своєчасне повернення кредиту та сплату нарахованих процентів.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 28 грудня 2005 року було укладено Договір поруки (надалі - Договір поруки-1) між Акціонерним товариством закритого типу «КОРОСТЕНСЬКИЙ ФАРФОР»(правонаступником якого відповідно до Статуту, зареєстрованого 21.05.2008р. ВК Коростенської міськради Житомирської обл. є Закрите акціонерне товариство «Акціонерне товариство закритого типу «КОРОСТЕНСЬКИЙ ФАРФОР», надалі - Відповідач-1), Позивачем та Третьою особою.

Відповідно до п. 2 Договору поруки-1, Відповідач-1 несе солідарну відповідальність перед Позивачем за виконання Третьою особою умов Кредитного договору усім належним йому майном та грошовими коштами.

Відповідно до п. 2, п. 3 Договору поруки-1 Відповідач-1 несе солідарну відповідальність з Третьою особою перед Позивачем за виконання зазначених у пункті 1 Договору поруки-1 зобов'язань за Кредитним договором. Відповідач-1 відповідає за Кредитним договором в частині виконання зобов'язань, передбачених пунктом 1 Договору поруки-1, в тому ж обсязі, що і Третя особа.

Відповідно до п. 7 Договору поруки-1 Відповідач-1 виконує зобовязання за Кредитним договором також і у разі настання випадків зміни строків виконання зобов'язань по Кредитному договору.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «САДРА-ДЕКО»(надалі - Відповідач-2), Позивачем та Третьою особою було укладено другий догові поруки - Договір поруки від 14 жовтня 2005 року (надалі - Договір поруки-2), і відповідно до п. 1 Договору поруки-2 Відповідач-2 зобов'язався перед Позивачем відповідати за виконання зобов'язань по Кредитному договору, при цьому розмір кредиту 500 000,00 грн.

01 грудня 2005 року між Позивачем, Відповідачем-2 та Третьою особою укладено Додаткову угоду № 1 до Договору поруки-2, відповідно до якої Відповідач-2 зобов'язався перед Позивачем відповідати за виконання зобов'язань по Кредитному договору, при цьому розмір кредиту 850 000,00 грн.

28 грудня 2005 року між Позивачем, Відповідачем-2 та Третьою особою укладено Додаткову угоду № 2 до Договору поруки-2, відповідно до якої Відповідач-2 зобов'язався перед Позивачем відповідати за виконання зобов'язань по Кредитному договору, при цьому розмір кредиту 1350 000,00 грн.

Пунктом 2 Договору поруки-2 передбачено, що Відповідач-2 несе солідарну відповідальність з Третьою особою перед Позивачем за виконання Третьою особою умов Кредитного договору усім належним йому майном та грошовими коштами.

Як передбачено п. 3 Договору поруки-2 відповідальність Відповідача-2 за цим договором обмежується сумою кредиту, визначеною згідно з Основним зобов'язанням, нарахованими процентами, пенями, комісіями та іншими платежами, передбаченими Основним зобов'язанням.

Відповідно до п. 7 Договору поруки-2 Відповідач-2 виконує зобовязання за Кредитним договором також і у разі настання випадків зміни строків виконання зобов'язань по Кредитному договору.

Відповідно до умов Кредитного договору, сторони домовились без укладання будь-якої додаткової угоди до Кредитного договору та встановили (п. 3.8 Кредитного договору) порядок змін умов Кредитного договору з відповідною зміною зобов'язань Третьої особи щодо строку виконання ним зобов'язань за Кредитним договором, зокрема - якщо Позичальник (Третя особа) порушує строки платежів, встановлені п. 3.3 цього договору, строк виконання Третьою особою своїх зобов'язань (повернення кредиту, сплата процентів за користуванням ним) за взаємною згодою Сторін, вважається таким, що настав, на десятий календарний день направлення Позивачем Третій особі повідомлення про зміну умов Кредитного договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище десятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення.

05.09.2008р. за вих. №3481 Позивач адресував Третій особі, Відповідачам як поручителям та іншим визначеним в листі особам Повідомлення про зміну умов Кредитного договору, відповідно до якого повідомляв, що станом на 05.08.2011р. заборгованість Третьої особи перед Позивачем, з урахуванням нарахованих процентів та штрафних санкцій, становить 2566277,80 грн., чим порушено п. 3.1 та 3.3 Кредитного договору, і в звязку з цим, керуючись ч. 2 ст. 1050 ЦК України та порядком змін умов Кредитного договору, передбаченим п. 3.8 цього договору, Позивач повідомляє адресатів про зміну умов Кредитного договору та встановлює, що строк виконання зобов'язань за Кредитним договором у повному обсязі (повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань) настає на десятий календарний день з 05 вересня 2008 року. Відлік десятиденного строку починається з дати, зазначеної на квитанції, яка надасться Банку відділенням зв'язку або з дати особистого отримання в Банку цього повідомлення. Також у вказаному листі Позивач вимагає усунути порушення по виконанню зобов'язань за Кредитним договором повернути кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитом та штрафні санкції.

Відповідно до наданих суду письмових доказів, Вищевказане повідомлення направлено Третій особі та Відповідачу-1 05.09.2008р., та отримано особисто Третьою особою 10.09.2008 року, а Відповідачем-1 - 09.09.2008 року, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

22.12.2008р. за вих. 5784 Позивачем було адресовано Третій особі, Відповідачам як поручителям та іншим визначеним в листі особам повторне Повідомлення, аналогічне Повідомленню від 05.08.2008р. за вих. №3481.

Вищевказане повідомлення за вих. 5784 від 22.12.2008р. направлено Відповідачу-2 23.12.2008р. та отримано Відповідачем-2 - 26.12.2008 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи вищенаведене, умови Кредитного договору змінено, а обов'язок Третьої особи погасити кредит у повному обсязі настає на десятий календарний день з 05 вересня 2008 року тобто 14.09.2008р., а першим днем прострочення є 15 вересня 2008 року.

Третя особа після отримання вищезазначеного повідомлення не здійснила жодних платежів з погашення заборгованості та штрафних санкцій по Кредитному договору; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Як вбачається з п. 4 Договору поруки-1, у разі невиконання Позичальником (Третьою особою) умов Основного зобов'язання (Кредитного договору) в строк, Поручитель (Відповідач-1) погашає суму кредиту, нараховані проценти та штрафні санкції за несвоєчасне повернення Позичальником коштів, наданих в межах Основного зобов'язання та процентів за користування кредитом за першою вимогою Банку протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання Поручителем надісланої Банком письмової заяви про невиконання Позичальником своїх зобов'язань за Основним зобов'язанням, надісланою Банком за адресою, зазначеною у реквізитах Поручителя в цьому Договорі.

Аналогічна умова (п. 4) міститься і в Договору поруки-2.

Вищенаведене повідомлення від 05.08.2008р. за вих. №3481 та від 22.12.2008р. за вих. 5784 були адресовані та направлені, в тому числі і Відповідачам як поручителям, та повідомляли про невиконання Третьою особою умов Кредитного договору, та вимагали погасити існуючу заборгованість по кредиту, відсоткам та штрафним санкціям.

Отже, у відповідності до п. 4 Договорів поруки 1 та 2, Відповідачі повинні були погасити суму кредиту, проценти та штрафні санкції за несвоєчасне повернення Третьою особою коштів, наданих по Кредитному договору за першою вимогою Позивача протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання ним надісланої Банком письмової заяви про невиконання Позичальником своїх зобов'язань, тобто:

- Відповідач-1 - 09.09.2008р. або 10.09.2008р. (оскільки Повідомлення від 05.08.2008р. за вих. №3481 ним було отримано 09.09.2008 року), і першим днем прострочення виконання зобовязань є 11.09.2008р.;

- Відповідач-2 - 26.12.2008р. або 27.12.2008р. (оскільки Повідомлення від 22.12.2008р. за вих. 5784 ним було отримано 26.12.2008 року), і першим днем прострочення виконання зобовязань є 28.12.2008р.

Відповідач-1 та Відповідач-2 після отримання вищезазначених повідомлень не здійснили жодних платежів з погашення заборгованості та штрафних санкцій по Кредитному договору; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Разом з тим, ухвалою від 29.04.2010р. Господарського суду Житомирської області порушено провадження у справі №3/24-Б про визнання банкрутом Відповідача-1 і станом на час розгляду та вирішення даної справи №2/73, розгляд справи №3/24-Б ще не закінчено.

Відповідно до п. 8.13 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. N 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»», зазначено, що закон і ГПК України не містять приписів про заборону на прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також на вирішення спору за цим позовом по суті. Суди мають у встановленому ГПК України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство.

Після публікації оголошення господарський суд на підставі п. 1 статті 79 ГПК України зупиняє позовне провадження та роз'яснює позивачу зміст частини 2 статті 14 Закону, зазначивши про це в ухвалі або протоколі судового засідання. Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 статті 14 Закону. У разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, після винесення ухвали суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 статті 80 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи та з наданої Господарським судом Житомирської області інформації, по справі №3/24-б ще не було зроблено публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника Відповідача-1 в офіційних друкованих органах; за даними пошукової системи «Ліга:Закон»у рубриці «Банкрутство підприємств»такі відомості також відсутні.

Враховуючи вищенаведене, у суду відсутні підстави зупиняти або припиняти провадження по даній справі №2/73 в звязку з розглядом Господарським судом Житомирської області справи №3/24-б, та суд розглядає та вирішує спір по справі №2/73 по суті.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України, зобовязаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Враховуючи дані норми кредитний договір за своєю правовою природою є відплатним договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, Третя особа в порушення умов Кредитного договору свої зобовязання щодо повернення суми кредиту та своєчасної сплати у встановлені строки процентів за користування кредитом не виконала.

Судом перевірено розрахунки, надані Позивачем, та встановлено, що:

- заборгованість по кредиту, кінцевий строк повернення якої - 14.09.2008р., та яка є непогашеною станом на 12.03.2011р. та на час винесення рішення становить 1350000 грн.;

- заборгованість по процентам за період користування коштами з 14.10.05р. по 12.03.2011р., та яка є непогашеною станом на час винесення рішення становить 1308450,50 грн.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

За Договором поруки-1, Договором поруки-2, згідно ст. 553 ЦК України, Відповідачі поручилися перед Позивачем за боржника Третю особу, за виконання ним своїх обов'язків по кредитному договору та відповідають перед Позивачем за порушення зобов'язання Третьою особою, що випливають з Кредитного договору. Також, відповідно умов Договорів поруки та ст. 554 ЦК України, Відповідачі як поручителі відповідають перед Позивачем у тому ж обсязі, що і Третя особа, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Згідно ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.

Відповідно до п. 10.4 Кредитного договору, цей договір діє з дня його підписання до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Як передбачено п. 10 Договору поруки-1 та п. 10 Договору поруки-2 сторони керуючись умовами частини четвертої ст. 559 Цивільного кодексу України встановили, що строки припинення поруки, встановленої цим Договором є повне виконання Позичальником Поручителем своїх обов'язків, передбачених основним зобов'язанням Кредитним договором.

Відповідно до ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок виникає у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідач-1 та Відповідач-2 після отримання вищезазначених в рішенні повідомлень про невиконання Третьою особою своїх зобовязань по Кредитному договору, не здійснили жодних платежів з погашення заборгованості по Кредитному договору як поручителі Третьої особи; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Відповідач-1 заперечує проти позову в частині стягнення наведених заборгованостей по кредиту та процентам, оскільки Голосіївським районним судом міста Києва винесено рішення у справі №2-240/11 про стягнення з Третьої особи на користь Позивача заборгованості по кредиту в сумі 1350000 грн. та по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 936660 грн.

Суд не погоджується з цими запереченнями Відповідача-1 зважаючи на наступне.

Обставини, за яких припиняється порука, чітко визначені у статті 559 ЦК України.

Відповідно до статті 554 ЦК України, в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Із конструкції статті 554 ЦК України випливає, що хоча поручитель і пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, він є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Це підтверджується його правом висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (частина 2 статті 555 ЦК).

Згідно зі статтею 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що грунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов'язку кредиторові надається право на власний розсуд вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред'явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред'явити вимогу до іншого солідарного боржника.

З огляду на викладене, наявність, наприклад, рішення господарського суду про стягнення заборгованості за кредитним договором із боржника не є перешкодою для пред'явлення окремого позову до поручителя (аналогічна позиція викладена в Узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки) від 07.10.2010р. Верховного Суду України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а у відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині солідарного стягнення з Відповідачів на користь Позивача, як з поручителів по Кредитному договору та на підставі Договорів поруки 1 та 2:

- заборгованості по кредиту, кінцевий строк повернення якої - 14.09.2008р., та яка є непогашеною станом на 12.03.2011р. та на час винесення рішення становить 1350000 грн.;

- заборгованості по процентам за період користування кредитними коштами з 14.10.05р. по 12.03.2011р., та яка є непогашеною станом на час винесення рішення і становить 1308450,50 грн.

П. 8.1 Кредитного договору передбачено відповідальність за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом у вигляді сплати пені за кожен день прострочення в розмірі подвійної процентної ставки, зазначеної в п. 1.3 Кредитного договору, від суми простроченої заборгованості.

Як вбачається з розрахунку Позивача, пеня ним нараховується за прострочення вимог по поверненню кредиту за період з 16.09.2008р.-16.03.2009р., всього за 182 дні.

Як було встановлено вище судом, зобовязання Відповідач-1 перед Позивачем як поручителя по Договору поруки-1 виникло 09.09.2008р., і першим днем прострочення зобовязання є 11.09.2008р.

Ухвалою від 01.07.2008р. Господарського суду Житомирської області порушено провадження по справі №7/100-б про визнання банкрутом Відповідача-1 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів у відповідності до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(в редакції від 03.06.2008р.) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство. Ухвалою від 18.06.2009р. Господарського суду Житомирської області по справі №7/100-б позов про визнання Відповідача-1 банкрутом залишено без розгляду та скасовано заходи по забезпеченню вимог кредиторів, вжиті ухвалою від 01.07.2008р.

Постановою від 27.10.2009р. Житомирського апеляційного господарського суду скасовано ухвалу від 18.06.2009р. Господарського суду Житомирської області, а справу №7/100-б передано на розгляд Господарського суду Житомирської області.

Ухвалою від 30.03.2010р. Господарського суду Житомирської області, яка залишена без змін постановою від 24.06.2010р. Житомирського апеляційного господарського суду та постановою від 15.09.2010р. Вищого господарського суду України, припинено провадження у справі № 7/100-б та припинено дію мораторію.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги до Відповідача-1 в частині стягнення з нього пені, оскільки Позивач нараховує пеню в період з 16.09.2008р.-16.03.2009р., під час дії мораторію по справі №7/100-б Господарського суду Житомирської області про визнання Відповідача-1 банкрутом.

Подана Відповідачем-1 заява про застосування строку позовної давності до заявлених до нього вимог про стягнення пені залишається судом без розгляду, оскільки судом встановлено неправомірність нарахування йому пені в період заявлений позивачем (в період дії мораторію), і в суду відсутні підстави розглядати питання застосування чи не застосування до даних вимог строку позовної давності.

В частині позовних вимог про стягнення пені з Відповідача-2, суд зазначає наступне.

Як вже було встановлено, п. 8.1 Кредитного договору передбачено відповідальність за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом у вигляді сплати пені за кожен день прострочення в розмірі подвійної процентної ставки, зазначеної в п. 1.3 Кредитного договору, від суми простроченої заборгованості.

У відповідності до п. 4 Договору поруки-2, Поручитель (Відповідач-2) повинен був погасити суму кредиту, проценти та штрафні санкції за несвоєчасне повернення Позичальником коштів, наданих в межах Основного зобов'язання за першою вимогою Банку протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання Поручителем надісланої Банком письмової заяви про невиконання Позичальником своїх зобов'язань, тобто - 26.12.2008р. або 27.12.2008р., оскільки повідомлення (яке містило заяву про невиконання Позичальником своїх зобов'язань) від 22.12.2008р. за вих. 5784 ним було отримано Відповідачем-2 26.12.2008 року, і першим днем прострочення виконання зобовязань є 28.12.2008р.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Третьою особою або Відповідачами заборгованості по поверненню кредиту в сумі 1350000 грн.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна позиція викладена в п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.08р. №01-8/211, де зазначено, що згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Як вбачається з розрахунку Позивача, пеня ним нараховується за прострочення вимог по поверненню Третьою особою кредиту за період з 16.09.2008р.-16.03.2009р., всього за 182 дні.

Відповідно до інформації, що мститься на офіційному веб-порталі Національного банку України, облікова ставка НБУ з 30.04.2008р. до 15.06.2009 складала 12%.

Суд не погоджується з розрахунком пені, наданим відповідачем, та робить власний перерахунок пені яка підлягає стягненню пені розраховується у відповідності до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», на підставі облікової ставки НБУ яка діла в період з 30.04.2008р. до 15.06.2009 (складала 12%, подвійна 24%) та на підставі передбаченої Кредитним договором відповідальності у вигляді сплати пені відповідно до п. 8.1 договору і за заявлений позивачем період нарахування пені.

Судом встановлено, що до стягнення підлягає пеня в сумі 161556,16 грн. пені.

Враховуючи, що нарахування Відповідачу-1 пені суд встановив неправомірним, та враховуючи що Договорами поруки встановлено солідарну відповідальність Відповідачів з Третьою особою перед Позивачем за виконання Третьою особою умов Кредитного договору усім належним їм майном та грошовими коштами, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення пені у встановленому судом розмірі - 161556,16 грн. повністю з Відповідача-2, як з солідарного поручителя.

Відповідно ст. 49 ГПК України, судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно сумам задоволених позовних вимог; в частині, в якій суд відмовив в позові, судові витрати покладаються на позивача та йому не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Закритого акціонерного товариства «Акціонерне товариство закритого типу «Коростенський фарфор»(11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Б. Хмельницького, 4; код ЄДРПОУ 00310350) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Садра-Деко»(03127, м. Київ, пр-т 40 - річчя Жовтня, 120, корп. 1; код ЄДРПОУ 32245046) на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»(01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30; код ЄДРПОУ 19356840) заборгованість за Кредитним договором № 376/л від 14 жовтня 2005 року, що складається з - 1350000 (один мільйон триста пятдесят тисяч) грн. заборгованості з повернення кредиту та 1308450 (один мільйон триста вісім тисяч чотириста пятдесят) грн. 50 коп. заборгованості по процентам.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Акціонерне товариство закритого типу «Коростенський фарфор» (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Б. Хмельницького, 4; код ЄДРПОУ 00310350) на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30; код ЄДРПОУ 19356840) 10957 (десять тисяч девятсот пятдесят сім) грн. 35 коп. державного мита та 101 (сто одна) грн. 41 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Садра-Деко» (03127, м. Київ, пр-т 40 - річчя Жовтня, 120, корп. 1; код ЄДРПОУ 32245046) на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»(01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30; код ЄДРПОУ 19356840) 161556 (сто шістдесят одна тисяча пятсот пятдесят шість) грн. 16 коп. пені, 12288 (дванадцять тисяч двісті двадцять вісім) грн. 45 коп. державного мита та 113 (сто тринадцять) грн. 73 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.О.Домнічева

Повне рішення складено 12.07.11р.