Рішення № 17853149, 19.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/22219.07.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан - Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕСТАЙМ"

про стягнення заборгованості

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 дов. № б/н від 15.07.2011 р.

від відповідача не зявився

В судовому засіданні 19.07.2011 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лан - Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕСТАЙМ"про стягнення заборгованості в розмірі 6 613,87 грн.

01.07.2011 року ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/222, витребувано документи та докази і сторін зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 19.07.2011 року.

19.07.2011 року в судове засідання зявився представник позивача, на виконання вимог ухвали суду надав витребувані документи по справі.

Відповідач в судове засідання не зявився, поважних причин неявки суду не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

В ході розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідок ЄДРПОУ про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.

Відповідно до положень ст.ст.64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Господарський суд визнав представлені позивачем документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обовязками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і зясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

03.03.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лан - Україна" (надалі позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕСТАЙМ"(надалі відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 110/11-П від 03.03.2011 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобовязався поставляти покупцю товари народного споживання, а покупець зобовязався приймати їх та оплачувати.

Згідно п.п. 2.1., 2.2 Договору, товари поставляються по накладним на підставі замовлень покупця на поставку. Товари поставляються в строки, попередньо погоджені сторонами у замовленнях на поставку.

На виконання умов Договору, за замовленнями відповідача позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 6125,85 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін видатковими накладними № 80197266 від 30.03.2011, № 80198898 від 15.04.2011 (належним чином засвідчені копії накладних долучені до матеріалів справи).

Пунктом 3.2 Договору сторони передбачили порядок та строки розрахунків, згідно якого за поставлені товари покупець зобовязаний сплатити постачальнику протягом 14 календарних днів з дня поставки суму, що вказана в накладній (рахунку), по якій поставляється товар.

Проте відповідач, в порушення умов Договору, свої зобов'язання щодо оплати поставленої позивачем продукції не виконав, у звязку з чим станом на дату звернення позивача до суду з позовом у відповідача виникла перед позивачем заборгованість в розмірі 6125,85 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 6125,85 грн. є належним чином доведеними, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Дії відповідача є порушенням грошових зобовязань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежним чином виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.4 Договору сторони передбачили, що за прострочення оплати поставлених товарів, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення , від несплаченої в строк суми за кожен день прострочення платежу.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за Договором, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 163,33 грн. пені.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як передбачено ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З розрахунком пені в сумі 163,33, наданим позивачем, суд погоджується та вважає його обґрунтованим.

Крім суми основного боргу та пені позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 252,90 грн. 24 % річних та 71,79 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 4.4. Договору, сторони, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановили, що за порушення грошового зобовязання покупець на вимогу постачальника зобовязаний сплатити 24% річних.

Згідно розрахунку суду, позовні вимоги щодо стягнення 252,90 грн. 24 % річних та 71,79 грн. інфляційних втрат суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 6125,85 грн. суми основного боргу, 163,33 грн. пені, 252,90 грн. 24 % річних та 71,79 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЕСТАЙМ"(03110, м. Київ, вул.. Пироговського, буд. 19, корп.. 6; 02166, м. Київ, пр.-т Лісовий, 12, код ЄДРПОУ 36538530) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан - Україна" (04116, м. Київ, вул.. Довнар-Запольського, буд. 5, код ЄДРПОУ 30384724) 6125 (шість тисяч сто двадцять пять),85 грн. суми основного боргу, 163 (сто шістдесят три),33 грн. пені, 252 (двісті пятдесят дві),90 грн. 24 % річних та 71 (сімдесят одна),79 грн. інфляційних втрат, 102 (сто дві),94 грн. державного мита, 236 (двісті шістдесят три),00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 25.07.2011