Рішення № 17853051, 13.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/22913.07.11 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибюторська компанія «Європа»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000»про стягнення 17167, 32 грн. за участю представників позивача ОСОБА_1, довіреність № б/н від 07.07.2011р., відповідача не зявився,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2011 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 15660, 90 грн. основного боргу, 1211, 26 грн. інфляційних втрат, 295, 16 грн. 3 % річних у звязку з неналежним виконанням останнім зобовязань з оплати поставленого товару за договором поставки № 975/04-07КФ від 08 травня 2007 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.06.2011 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 13.07.2011р.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином у відповідності до вимог ст. 64 ГПК України.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08 травня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дистрибюторська компанія «Європа»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000»(покупець) було укладено договір № 975/04-07КФ, відповідно до умов якого постачальник зобовязався поставити товар, а покупець прийняти його та оплатити вартість товару напротязі 30 календарних днів з дати отримання товару.

Відповідно до п. 1.1. договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, що свідчить про момент передачі товару.

Згідно п. 4.2. договору ціна за товар вказується в накладній.

Загальна сума даного договору складається із суми всіх накладних доданого договору (п. 4.5. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору постачальник здійснює поставку товару згідно видаткової накладної встановленого зразку.

Поясненнями позивача та видатковими накладними № КИФб-00079854 від 22.10.2010 року, № КИФб-00072894 від 31.08.2010 року стверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 21978, 66 грн.

Відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково у розмірі 6317, 76 грн. і має заборгованість перед позивачем після часткової сплати боргу у сумі 15 660, 90 грн.

24.05.2011 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 66 з вимогою сплатити борг у сумі 15660, 90 грн., проте відповідач відповідь на претензію не направив і заборгованість не погасив.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобовязання з поставки товару, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 15 660, 90 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 15 660, 90 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позов в частині стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних обґрунтований, проте підлягає задоволенню за уточненим розрахунком суду у розмірі 1113, 88 грн. інфляційних втрат та 295, 16 грн. 3 % річних, які нараховано судом відповідно до вимог чинного законодавства у звязку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобовязань з оплати поставленого товару. В задоволенні позову в частині стягнення 97, 38 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000»(02160, м. Київ, проспект Воззєднання, буд. 1, код 31168778) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибюторська компанія «Європа»(08300, м. Бориспіль, вул. Привокзальна, буд. 21, код 34977088) 15660 (п'ятнадцять тисяч шістсот шістдесят) грн. 90 коп. основного боргу, 1113 (одна тисяча сто тринадцять) грн. 88 коп. інфляційних втрат, 295 (двісті девяносто пять) грн. 16 коп. річних, 170 (сто сімдесят) грн. 70 коп. державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.О.Чебикіна