Рішення № 17852686, 05.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/26205.07.11 За позовомПрокурора Соломянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради До 1. Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Соломянського району м. Києва 2. Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

Провизнання договору оренди земельної ділянки недійсним

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від прокуратуриУгринович О.М.

Від позивача Тилицька В.А.

Від відповідача 1. не зявились

2. не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Соломянського району міста Києва звернувся в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Соломянського району м. Києва про визнання недійсним договору оренди землі № 8/04/2010 від 26.04.2010 укладеного між Комунальним підприємство по утриманню зелених насаджень Солом'янського району м. Києва та фізичною особою ОСОБА_4.

Відповідачі Ухвали суду не виконали. Письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог не надали.

Відповідачі належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду, про час і місце його проведення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідачів суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідачів не надходило

Таким чином, відповідно до ст. 75 ГПК України суд розглядає спір за наявними матеріалами у справі

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.04.2010 року між Комунальним підприємство по утриманню зелених насаджень Солом'янського району м. Києва та фізичною особою ОСОБА_4 укладено договір оренди землі №8/04/2010.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору, орендодавець надає, орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка розміщена в парку «Юність».

Згідно з п.п.2.1., 2.2 договору, в оренду передається земельна ділянка, що розташована АДРЕСА_2 загальною площею 90 кв.м. Крім того, в договорі зазначено, що земельна ділянка передається без розроблення проекту відведення.

Позивач вважає, що договір оренди землі №8/04/2010 від 26.04.2010 року є нікчемним в силу ст. 228 ЦК України.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається також на ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору оренди землі №8/04/2010 між Комунальним підприємство по утриманню зелених насаджень Солом'янського району м. Києва та фізичною особою ОСОБА_4. Тобто заявлено позов про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно п.18 Постанови Пленум Верховного Суду України від 06.11.09 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами тощо.

Також, приписами ст. ст. 13, 41 Конституції України визначено, що від імені Українського народу право власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст.ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, окрім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються в судовому порядку.

Із змісту п. 34 ст. 26, ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 12 Земельного кодексу України вбачається, що розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності віднесено до виняткової компетенції міської ради.

Згідно з ст.4 Закону України «Про оренду землі»орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи; орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради - сесії.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного Київської міської ради про надання земельної ділянки, а тому договори та рішення інших осіб щодо розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, є порушенням виключного, передбаченого Конституцією України, права на здійснення права власності від імені Українського народу на управління землями, яке підлягає захисту.

Розпоряджатись земельними ділянками, в тому числі надавати їх в оренду, користування мають права власники цих земельних ділянок, користувачі земельних ділянок можуть володіти та використовувати надані їм земельні ділянки з дня одержання відповідного правовстановлюючого документа, але не можуть без дозволу власника передавати ці земельні ділянки іншим особам.

Судом встановлено, що документи, що посвідчують право власності чи користування вказаною земельною ділянкою Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 у Головному управління земельних ресурсів КМДА відсутні. (лист №03-16\10570 від 13.04.2010. Головного управління земельних ресурсів КМДА).

Пункт 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачає, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч.З ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Оскільки матеріали справи не містять, а відповідачами в ході розгляду справи не було надано доказів того, що позивач приймав рішення щодо права власності або права користування спірною земельною ділянкою або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень надавав згоду на укладення оспорюваного договору оренди чи погоджував проект договору, суд вважає, що вказаний договір підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Суду доведено, що до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом'янського району м. Києва надійшли кошти в загальній сумі 48 тис. грн. від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за договором оренди землі № 8/04/2010 від 26.04.2010р. Даний факт підтверджується актом КРУ у м. Києві №10-30/2085 від 20.12.10, прибутковими касовими ордерами №420 від 07.06.10. №606 від 13.07.10, №676 від 11.08.10, №772 від 13.09.10 та виписками банку від 10.05.10, за період з 01.01.2010 по 01.10.2010р.р.

Тому також підлягає задоволенню вимога Позивача про стягнення в дохід держави все одержане Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Соломянського району м. Києва за договором оренди землі № 8/04/2010 від 26.04.2010р., а саме 48000,00грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачами належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідачів порівну.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним з моменту укладення договір оренди землі № 8/04/2010 від 26.04.2010р., укладений між Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Соломянського району м. Києва (03061, м. Київ, вул. Ново-Польова, 95, код ЄДРПОУ 31806913) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 (03115, м, Київ, АДРЕСА_1, інд. код НОМЕР_1) щодо земельної ділянки АДРЕСА_2 загальною площею 90 кв.м.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Соломянського району м. Києва (03061, м. Київ, вул.. Ново-Польова, 95, код ЄДРПОУ 31806913) в дохід держави (р/р 33218855700010, одержувач: УДК у Соломянському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077951, банк одержувача: ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код бюджетної класифікації 21010300), одержане за угодою в розмірі 48000,00 грн.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Соломянського району м. Києва (03061, м. Київ, вул. Ново-Польова, 95, код ЄДРПОУ 31806913) в дохід державного бюджету України 282,50 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (03115, м, Київ, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) в дохід державного бюджету України 282,50 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 14.07.2011р.