Рішення № 17852655, 07.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/17607.07.11 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКЕЙ»до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю «Томаш»про внесення змін до пункту договору за участю представника позивача ОСОБА_1., довіреність № б/н від 22.04.2011р., відповідача1 не зявився, відповідача2 ОСОБА_2, довіреність № б/н від 18.04.2011р.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом про відповідачів про знесення змін до п. 5.2 договору купівлі-продажу нежилих приміщень № 1267 від 26.11.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в державному реєстрі за № 2696 та внесення змін до п.п. 4, п. 4.1. договору купівлі-продажу нежилих приміщень № 452 від 14.04.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в державному реєстрі за № 952.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.06.2011 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 22.06.2011р.

У судовому засіданні 07.07.2011 року представником позивача були надані суду додаткові пояснення.

Представник відповідача1 у судове засідання 07.07.2011 року не зявився, відзиву на позов не надав, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача1 не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача1, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача2, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.11.2009 року між Фондом приватизації комунального майна Печерського району м. Києва (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Томаш»(покупець) був укладений договір купівлі-продажу нежилих приміщень № 1267, посвідчений приватним нотаріусом Київського міською нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 2696.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що згідно з рішенням 9 сесії V скликання Печерської районної у м. Києві ради від 25.06.2009 року № 8 "Про приватизацію майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва" продавець продав, а покупець купив нежилі приміщення з № 1 по № 13, ліфт (групи приміщень № 207) загальною площею 257, 20 кв.м. будинку за адресою: м. Київ, вул. Богомольця Академіка, № 7/14 (літера А).

Згідно акту № 1066 від 21.01.2010 року передачі нежилих приміщень, вбудованих у жилий будинок за адресою: вул. Богомольця Академіка, № 7/14, літера А, зазначені нежилі приміщення були передані відповідачу2.

У п. 5.2 договору купівлі-продажу встановлено, що покупець зобовязаний використовувати об'єкт приватизації для розміщення магазину продовольчих товарів та кафетерію.

14.04.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Томаш»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОКЕЙ»(покупець) був укладений договір купівлі-продажу нежилих приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі під № 952.

Згідно пункту 1.1. договору продавець продав, а покупець купив нерухоме майно, яким є: нежилі приміщення в літері А, що розташовані по вулиці Богомольця Академіка, № 7/14 в місті Києві, загальною площею 257, 20 кв.м., в тому числі приміщення з № 1 по № 13, ліфт (групи приміщень № 207).

Згідно підпункту 4 п. 4.1. договору купівлі-продажу позивач зобовязаний використовувати обєкт для розміщення магазину продовольчих товарів та кафетерію.

Відповідно до п. 2 ст. 27 Закону України “Про приватизацію державного майна” зобовязання за договором купівлі-продажу зберігають свою дію для осіб, які придбають обєкт (приватизації) у разі його подальшого відчуження протягом терміну дії цих зобовязань.

Таким чином, позивач став правонаступником зобовязань відповідача2 за договором купівлі-продажу нежилих приміщень від 26.11.2009 року, що знайшло своє вираження в п.п. 4 п. 4.1. договору, де зазначено, що до обов'язків покупця належить використовувати "Об'єкт" для розміщення магазину продовольчих товарів та кафетерію.

Оскільки статутна діяльність позивача передбачає можливість використання спірних нежилих приміщень за іншим цільовим призначенням, ніж це передбачено в договорах купівлі-продажу, а також у звязку з негативною фінансовою діяльністю компанії під час використання нежилих приміщень в якості магазину продовольчих товарів та кафетерію, та у звязку з ліквідацією Фонду приватизації комунального майна Печерського району м. Києва та передачу його повноважень в сфері будівництва Печерській районній в місті Києві державній адміністрації, позивач листом від 12.04.2011р. звернувся до відповідача1 з пропозицією підписати додаткову угоду, якою внести зміни в п. 5.2. договору купівлі-продажу № 1267 від 26.11.2009 року шляхом викладення в наступній редакції: «Використовувати обєкт приватизації як заклад торгівлі та ресторанного господарства».

Відповідач1 своїм листом від 20.04.2011р. № 2849/1/11 повідомив позивача про відмову в задоволенні пропозиції щодо укладання додаткової угоди до вищевказаного договору купівлі-продажу.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що використання обєкта приватизації за цільовим призначенням, а саме: під магазину продовольчих товарів та кафетерію негативним чином впливає на фінансову діяльність товариства, є економічно та фінансово невигідним.

При укладанні договору купівлі-продажу позивач виходив з того, що наслідком придбання нежилих приміщень стане активна фінансова діяльність товариства та буде отриманий прибуток, проте при використанні зазначених приміщень під розміщення магазину продовольчих товарів та кафетерію мети, заради якої були придбані дані приміщення досягти буде неможливо.

Позивач є субєктом підприємницької діяльності, створеним у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Згідно з п. 2.2 статуту предметом діяльності позивача в тому числі є: надання послуг населенню (ремонт побутової техніки, меблів, організація та утримання закладів торгівлі та громадського харчування, перукарня, салонами краси, пральня та інше); діяльність ресторанів, кафе, барів.

В ч. 1 та 2 ст. 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Отже, виходячи із наведеного, основною метою господарської діяльності є одержання прибутку, яка не може бути досягнута позивачем при використанні придбаних нежилих приміщень під розміщення магазину продовольчих товарів та кафетерію.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Неприбуткова фінансова діяльність позивача при використанні придбаних нежилих приміщень під розміщення магазину продовольчих товарів та кафетерію є істотною обставиною, можливість настання якої сторони передбачити не могли, але якби могли її передбачити, то договір не був би укладений.

Згідно ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно до п. 2 ст. 27 Закону України “Про приватизацію державного майна” термін дії зобовязання сторін за договором купівлі-продажу, в тому числі зобовязання, передбачені бізнес-планом чи планом приватизації або зобовязання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу,в тому числі щодо збереження номенклатури та обсягу виробництва продукції (послуг) відповідно до бізнес-плану, не повинен перевищувати пяти років.

З огляду на те, що чинним законодавством не встановлено мінімального терміну дії зобовязань за договорами викупу комунального майна в процесі його приватизації щодо збереження цільового використання такого майна, суд вважає, що дані умови можуть бути предметом змін на загальних засадах.

Враховуючи вищевикладене та заважаючи на те, що зміна обставин фактично відбулась після укладення договору купівлі-продажу та поза волею сторін, беручи до уваги неможливість подальшого використання обєкту приватизації на умовах договору без позбавлення заінтересованої сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Внести зміни до п. 5.2 Договору купівлі-продажу нежилих приміщень № 1267 від 26.11.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в державному реєстрі за № 2696.

Викласти п. 5.2. Договору купівлі-продажу нежилих приміщень № 1267 від 26.11.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в державному реєстрі за № 2696, в наступній редакції: "Використовувати об'єкт приватизації як заклад торгівлі та ресторанного господарства".

Внести зміни до п.п. 4, п. 4.1. Договору купівлі-продажу нежилих приміщень № 452 від 14.04.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в державному реєстрі за № 952.

Викласти п.п. 4 п. 4.1. договору купівлі-продажу нежилих приміщень № 452 від 14.04.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в державному реєстрі за № 952, в наступній редакції: "Використовувати об'єкт приватизації як заклад торгівлі та ресторанного господарства".

Стягнути з Печерської районної в місті Києві державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКЕЙ» (51931, м. Дніпродзержинськ, вул. Медична, буд. 2Г, код 36981206) 42 (сорок дві) грн. 00 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Томаш»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКЕЙ»(51931, м. Дніпродзержинськ, вул. Медична, буд. 2Г, код 36981206) 42 (сорок дві) грн. 00 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.О.Чебикіна