Рішення № 17852281, 12.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/14912.07.11 За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про визнання права користування нежилим приміщенням та спонукання утриматись від вчинення дій

За зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО"

про виселення з нежитлового приміщення

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним): ОСОБА_2 представник за довіреністю від 06.04.11;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним): ОСОБА_3 представник за довіреністю б/н від 13.05.11 р.

У судовому засіданні 12.07.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1про визнання права користування нежилим приміщенням та спонукання утриматись від вчинення дій. В обґрунтування позовних вимог заявник посилається на п.1.ч.2. ст. 20 ГК України, п.2.ч.3 розділу 1 та ч.5 розділу 2 „Прикінцеві положення” Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні”, ст. 15, 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. 770 ЦК України.

Ухвалою суду від 19.04.11 порушено провадження у справі № 40/149 та призначено до розгляду на 17.05.11.

16.05.11 представник Відповідача через службу діловодства суду подав відзив на позовну заяву та зустрічний позов. У відзиві на позов відповідач зазначає, що спірне приміщення з 23.07.10 є його приватною власністю, а не комунальною, тому відсутні підстави для застосування п.2 ч. 3 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”. Відповідач як власник спірного приміщення керується виключно положеннями договору оренди, яким встановлено строк його дії до 03.05.11.

У зустрічній позовній заяві позивач за зустрічним позовом зазначає, що звертався до ТОВ „Дніпро” 17.08.10 та 23.11.10 з пропозиціями укласти з ним договір оренди, проте відповідач за зустрічним позовом не погодився на підписання договору, вважаючи продовженим до 03.05.13 укладений з попереднім власником договір оренди. З посиланням на ст.ст. 387, 526, 770 ЦК України, ст. 283, 284, 291 ГК України позивач за зустрічним позовом просить виселити ТОВ „Дніпро” зі спірного приміщення, судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 16.05.11 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву.

У судовому засіданні 17.05.11 оголошено перерву до 14.06.11 за клопотанням представника Позивача.

У судове засідання, призначене на 14.06.11, представник відповідача з'явився.

10.06.11 Позивач через службу діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням його представника у відрядженні.

Представник відповідача не заперечив та заявив клопотання про продовження строків розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 69, 77, 86 ГПК України, суд продовжив строк розгляду спору та відклав розгляд справи на 05.07.11.

У судове засідання 05.07.11 представники сторін зявились, представник позивача за первісним позовом подав клопотання про залучення до участі у справі Дніпровську районну у м. Києві державну адміністрацію в якості третьої особи на стороні позивача. Суд відмовив в задоволенні вказаного клопотання у звязку з його необґрунтованістю.

Представник відповідача подав клопотання про витребування доказів, суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання через його невідповідність вимогам ст. 38 ГПК України.

Представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання додаткових доказів по справі. Вказане клопотання судом задоволено.

Керуючись ст.ст. 77 ГПК України, суд оголосив перерву до 12.07.111.

У судове засідання 12.07.11 представники сторін зявились, представник відповідача заявив клопотання про відкладення слухання справи. Представник позивача заперечує проти заявленого клопотання, враховуючи вимоги ст. 69 ГПК України щодо строків розгляду справи, суд відмовив в задоволенні клопотанні відповідача..

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

30.04.08 між Комунальним підприємством Дніпровського району м. Києва „Фінансово-розрахунковий центр „Дніпровський” (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Дніпро” (орендар) було укладено договір № 430 оренди нерухомого майна (далі договір), за яким орендодавець на підставі рішення № 129 від 25.06.07, згідно протоколу комісії з питань надання в оренду нерухомого майна комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва № 23 від 06.11.07 та розпорядження № 647-Р від 12.12.07 Дніпровської районної у м. Києві ради передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення (надалі обєкт оренди) площею 31,40 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1. Цільове призначення обєкта оренди : майстерня по ремонту взуття.

Відповідно до п. 2.4 договору обєкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва і знаходиться на балансі КП „Дирекція з утримання та обслуговування житлового та нежитлового фонду” Дніпровської у місті Києві ради.

Відповідно до п. 7.1 договору його укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 05.05.08 до 03.05.11 включно.

Після закінчення терміну дії цього договору орендар, який належним чином виконував свої обовязки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження цього договору на новий термін. Порядок продовження дії договору визначається Положенням про порядок надання обєктів нерухомого майна, затвердженого рішенням Дніпровської районної у м. Києві ради, що діє на той момент (п.7.3 договору).

Згідно з п. 7.4 договору він автоматично припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 5.2 договору у разі закінчення строку дії цього договору, при його розірванні або припиненні ( у т.ч. достроковому) орендар зобовязаний за актом приймання-передачі повернути обєкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував обєкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від обєкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу на період строку дії цього договору. Обєкт оренди приймається (здається) комісією, що складається із представників сторін договору.

На виконання умов договору оренди орендодавець передав, а орендар прийняв у користування обєкт оренди за актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 30.04.08.

06.07.10 між Дніпровською районною в м. Києві радою в особі виконавчого органу Дніпровської районної в м. Києві ради Управління оренди та приватизації комунального майна (продавець) та ОСОБА_1. (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень шляхом продажу на аукціоні, відповідно до якого продавець передав у власність покупця шляхом продажу на аукціоні нежилі приміщення № 1, з № 1 по № 9 (групи приміщень № 210) загальною площею 60,50 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Вказані приміщення були передані покупцеві за актом приймання-передачі нежилих приміщень розташованих за адресою АДРЕСА_1 від 23.07.10.

Таким чином, як встановлено судом та підтверджено поясненнями представників сторін, до відповідача за первісним позовом перейшло право власності в тому числі і на приміщення площею 31,40 кв.м., що перебували в орендному користуванні за договором № 430 оренди нерухомого майна у позивача за первісним позовом.

17.08.2010 відповідач за первісним позовом звернувся до позивача з пропозицією укласти з ним як новим власником приміщень договір оренди з терміном дії попереднього.

01.09.10 Управління оренди та приватизації комунального майна Дніпровського району листом за № 3-1626 повідомило позивача за первісним позовом про укладення договору купівлі-продажу приміщень з новим власником та просило переоформити договір оренди нежитлового приміщення з новим власником.

23.11.10 відповідач за первісним позовом направив позивачу за первісним позовом проект договору оренди нерухомого майна площею 31,40 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1 з пропозицією підписати та скріпити його печаткою в 20-ти денний термін з моменту отримання вказаної пропозиції.

Листом від 10.12.10 № 36 позивач за первісним позовом повідомив відповідача про те, що вважає строк договору оренди № 430 від 30.04.08 продовженим до 03.05.13.

Позивач за первісним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю „Дніпро” звернувся до суду за захистом прав користування орендованим приміщенням площею 31,40 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, строком до 03.05.2013 включно на умовах оренди нерухомого майна № 430.

За твердженням позивача за первісним позовом , будь-які посилання відповідача на ту обставину, що дія договору № 430 від 30.04.08 припиняється з 03.05.11 є необґрунтованими, оскільки 15.12.09 було прийнято Закон України „Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні” (далі закон), яким внесено зміни до ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та визначено, що термін договору оренди не може бути меншим, ніж 5 років, якщо орендар не пропонує менший термін. Крім того, згідно ч.5 розділу 2 „Прикінцеві положення” закону термін договорів оренди державного та комунального майна для субєктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим законом, вважати продовженим до 5 років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін. У випадку зміни власника майна, переданого в оренду, то такої особи, відповідно до положень ЦКУ, ГКУ та Закону України „Про оренду державного і комунального майна”, переходять права і обовязки орендодавця за договором оренди.

Таким чином суд прийшов до висновку, що спір у справі виник з тих причин, що учасники процесу не можуть встановити строк дії договору оренди № 430 від 30.04.08, що безпосередньо впливає на правомірність користування майном, що є обєктом названого договору, особою, що є позивачем за первісним позовом.

Здійснивши оцінку доказів, що наявні у матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що первісні позовні вимоги задоволенню не підлягають, а зустрічний позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Положеннями ст. 15 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обовязки за договором оренди.

Відповідно до ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обовязки наймодавця.

Таким чином, до відповідача за первісним позовом перейшли права та обовязки орендодавця за договором оренди № 430 від 30.04.08.

Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

На спірні орендні правовідносини поширюється дія ч. 1, 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 цього Закону після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендовано майно необхідне для потреб його власника. У разі, якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути подовжений на той самий термін і на тих самих умовах, на яких цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує жодна зі сторін договору.

При цьому законодавчо не встановлений початок перебігу строку для надіслання заяви однією із сторін про припинення або зміну умов договору. Має значення лише те, чи збіг встановлений місячний термін для заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди після закінчення терміну дії такого договору, оскільки саме із його закінченням пов'язане продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. При цьому відповідне волевиявлення орендодавця може бути висловлено ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

В матеріалах справи наявні листи відповідача за первісним позовом від 17.08.10, 23.11.10, що містять заперечення орендодавця щодо продовження строку дії договору після 03.05.11., а також пропозицію укласти договір оренди з новим власником приміщення.

В матеріалах справи відсутні докази узгодження сторонами нових умов договору в частині строку його дії.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Посилання позивача за первісним позовом на п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" від 15.12.2009, не спростовує обставини закінчення строку дії договору оренди № 430 від 30.04.08 як це встановлено п.7.1 вказаного договору 05.05.08 та відсутності згоди сторін на внесення змін до вказаного договору в частині продовження терміну його дії.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 4 ст. 284 Господарського кодексу України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною першою статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з п. 5.2 договору оренди № 430 договору у разі закінчення строку дії цього договору, при його розірванні або припиненні (у т.ч. достроковому) орендар зобовязаний за актом приймання-передачі повернути обєкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував обєкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від обєкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу на період строку дії цього договору. Обєкт оренди приймається (здається) комісією, що складається із представників сторін договору.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Відповідачем за зустрічним позовом не було надано жодних доказів на спростування обставин щодо закінчення терміну дії договору оренди, викладених позивачем у зустрічній позовній заяві, таким чином позовні вимоги щодо виселення ТОВ „Дніпро” з нежилого приміщення загальною площею 31,40 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Русанівська набережна, 10, підлягають задоволенню.

Позивач за зустрічним позовом просить стягнути із відповідача 4 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Позивачем не надано доказів укладання договору про надання правової допомоги та фактичної оплати таких послуг.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

За таких обставин, підстави для стягнення з відповідача за зустрічним позовом 4 000,00 грн витрат на правову допомогу відсутні.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача за зустрічним позовом.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити частково.

3. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю „Дніпро” (02160 м. Київ, Харківське шосе, буд.. 8, код ЄДРПОУ 30466639) з нежилого приміщення загальною площею 31,40 кв.м., що знаходиться за адресою:м. Київ, вул. Русанівська Набережна, 10.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпро” (02160 м. Київ, Харківське шосе, буд.. 8, код ЄДРПОУ 30466639) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 85 (вісімдесят пять) грн. витрат по сплаті держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В частині зустрічних позовних вимог про стягнення 4 000,00 грн витрат на правову допомогу відмовити.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 15.07.2011 р.