Рішення № 17852113, 12.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/12912.07.11 За позовом Державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» До Аграрного фонду

Про стягнення 32819,71 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 по дов. № 4 від 04.01.2010

ОСОБА_2 по дов. № 84 від 16.02.2011

Від відповідача ОСОБА_3 по дов. № 178 від 11.07.2011

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»про стягнення з Аграрного фонду 32819,71 грн. боргу, який виник з укладеного між позивачем та Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Легендарненський елеватор»договору відступлення права вимоги (цесії) № 17 від 20.01.2011 та згідно якого позивач набув право вимоги по договору складського зберігання зерна № 309/10 від 30.07.2010, укладеного між Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Легендарненський елеватор»та відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2011 було порушено провадження у справі № 3/133 та призначено її до розгляду на 30.06.2011.

Позивачем в судовому засіданні подано клопотання в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України про витребування у відповідача витяг з книги реєстрації вхідної кореспонденції за період з 28.02.2011 по 24.03.2011. Клопотання мотивовано тим, що позивач на має можливості надати документальне підтвердження надіслання на адресу відповідача листів від 28.02.2011 № 130-2/808/2 та від 22.03.2011 № 130-2/1201, оскільки зазначені листи здавались відповідачу через канцелярію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/129 від 30.06.2011, в звязку з не зявленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 14.06.2011, а також необхідністю витребування доказів, розгляд справи було відкладено на 12.07.2011.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 12.07.2011 відзиві на позов погоджується з наведеними в позовній заяві вимогами щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 32819,71 грн. за зберігання зерна, пшениці, жита, ячменю та кукурудзи за договором складського зберігання зерна від 30.07.2010 № 309/10 та просить позов задовольнити.

В судовому засіданні 12.07.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

30.07.2010 між Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Легендарненський елеватор»(зерновий склад) та Аграрним фондом (поклажодавець) було укладено договір складського зберігання зерна № 309/10 (далі договір зберігання).

Відповідно до п. 1.1. договору зберігання поклажодавець зобовязується передати на зберігання зерновому складу зерно пшениці, жита, ячменю, кукурудзи (обєктів державного цінового регулювання), якість яких відповідає діючим ДСТУ (далі - зерно), за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а зерновий склад зобовязується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством.

Згідно п. 3.3.2 договору зберігання відповідач зобовязався своєчасно розраховуватись за надані послуги з приймання, зберігання та відвантаження зерна.

20.01.2011 між Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Легендарненський елеватор»(цедент) та Державним підприємством «Державна продовольчо-зернова корпорація України»(цесіонарій) було укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № 17 (далі договір відступлення права вимоги).

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг з приймання, зберігання та відвантаження зерна за договором зберігання, в звязку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 32819,71 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобовязанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно п. 1.1. договору відступлення права вимоги в порядку та на умовах. Визначених цим договором, цемент відступає,а цесіонарій (позивач) набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за договорами згідно додатку № 1, укладених між цедентом і відповідачем на загальну суму 328681,61 грн.

За цим договором позивач набуває право вимагати від відповідача належного виконання зобовязань визначеними в п. 1.1. цього договору після підписання даного договору (п. 1.2. договору відступлення права вимоги).

Згідно додатку № 1 до договору відступлення права вимоги позивач набув право вимагати від відповідача сплати боргу за договором зберігання в розмірі 32819,71 грн.

Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобовязанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Умови договору зберігання не містять положень щодо необхідності обовязкового погодження боржником заміни кредитора у зобовязанні.

Матеріали справи свідчать, що позивач двічі листами № 130-2/808/2 від 28.02.2011 та № 130-2/1201 від 22.03.2011 повідомляв відповідача про заміну кредитора у зобовязанні по договору зберігання та вимагав здійснити оплату боргу за даним договором в розмірі 32819,71 грн.

Стаття 514 Цивільного кодексу України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, борг який виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобовязань за договором зберігання в розмірі 32819,71 грн. відповідач має сплатити новому кредитору позивачу.

Згідно п. 3.3.2 договору зберігання відповідач зобовязався своєчасно розраховуватись за надані послуги з приймання, зберігання та відвантаження зерна.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Всупереч вищеназваному договірному зобовязанню відповідач не виконав своїх обовязків щодо сплати наданих послуг за договором зберігання в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, розмір якої не оспорено відповідачем становить 32819,71 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача 32819,71 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позові вимоги Державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Аграрного фонду (м. Київ, вул. Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) на користь Державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»(м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37243279) 32819 (тридцять дві тисячі вісімсот девятнадцять) грн. 71 коп. основного боргу.

3. Стягнути з Аграрного фонду (м. Київ, вул. Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) на користь Державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»(м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37243279) 328 (триста двадцять вісім) грн. 20 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 15.07.2011.