Рішення № 17850077, 08.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.07.11 р. Справа № 33/97

Господарський суд Донецької області у складі судді Ю.В. Сич

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства „Шахтарськантрацит” в особі відокремленого підрозділу „Управління допоміжного виробництва”, м.Шахтарськ (код ЄДРПОУ 32299510)

до відповідача Державного підприємства „Дирекція з реструктуризації шахтного фонду” в особі відокремленого підрозділу „Шахта Постніківська-2”, м.Шахтарськ (код ЄДРПОУ 36061246)

про стягнення заборгованості в розмірі 5184грн.17коп., інфляційних витрат в розмірі 614грн.66коп., 3% річних у розмірі 171грн.17коп.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю № 15 від 04.01.2011р.,

від відповідача: ОСОБА_2. за довіреністю № 6-ДРШФ від 20.06.2011 р.

В судовому засіданні 05.07.2011р. оголошено

перерву до 08.07.2011р. о 09год.00хв. на підставі

ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державного підприємства „Шахтарськантрацит” в особі відокремленого підрозділу „Управління допоміжного виробництва”, м.Шахтарськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства „Дирекція з реструктуризації шахтного фонду” в особі відокремленого підрозділу „Шахта Постніківська-2”, м.Шахтарськ про стягнення заборгованості в розмірі 5184грн.17коп., інфляційних витрат в розмірі 614грн.66коп., 3% річних у розмірі 171грн.17коп.

Ухвалою від 21.06.2011р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №33/97, сторони зобовязані надати документи та виконати певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором №4 від 01.07.2009р. та за усною домовленістю на підставі акту №9 від за лютий 2010р. в частині сплати наданих послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 5184грн.17коп. та підстави для нарахування інфляційних витрат в розмірі 614грн.66коп., 3% річних у розмірі 171грн.17коп.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договорів №4 від 01.07.2009р., №31 від 01.03.2010р., актів №89 за грудень 2009р., №9 за лютий 2010р., претензій №17/19-868 від 19.11.2009р., №17/19-558 від 01.04.2010р., рахунків №506/28 від 08.12.2009р., №182/28 від 26.02.2010р., акту звіряння розрахунків станом на 01.07.2011р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 509, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 6, 54, 64, 193 Господарського кодексу України.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 5184грн.17коп. визнає, проти позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 171грн.17коп. та інфляційних витрат у розмірі 614грн.66коп. заперечує, посилаючись на те, що стягнення 3% річних та інфляційних витрат не передбачено умовами договору.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

01.07.2009р. між Державним підприємством „Шахтарськантрацит” в особі відокремленого підрозділу „Управління допоміжного виробництва” (підрядник) та Державним підприємством „Дирекція з реструктуризації шахтного фонду” в особі відокремленого підрозділу „Шахта Постніківська-2” укладено договір №4 (далі Договір), за умовами якого керуючись „Положенням про санітарно-профілактичну лабораторію” №Д-138 від 30.12.1985р., підрядник виконує роботи згідно ГОСТів та методичних вказівок (розділ 1 Договору).

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано а ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами погоджено вартість робіт та порядок їх оплати за договором.

Відповідно умовам Договору виконаний обсяг робіт оформлюється актом форми №2 (п.2.1. Договору).

Оплата за виконані роботи здійснюється замовником шляхом 100% передплати грошових коштів на р/р підрядника (п.2.3. Договору).

Однак, всупереч умовам Договору підрядником виконані роботи, до отримання від замовника зазначеної у Договорі передплати, чим було змінено умови Договору щодо порядку оплати зазначених робіт. Виконання підрядником робіт підтверджується актом приймання виконаних робіт №89 за грудень 2009р. на суму 2604грн.89коп., який підписаний без зауважень з обох сторін та скріплений печатками підприємств.

Стаття 530 Цивільного кодексу України передбачає, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, позивачем на адресу відповідача направлена вимога №17/19-868 від 19.11.2009р., відповідно до якої позивач пропонував відповідачу в добровільному порядку оплатити заборгованість у розмірі 2604грн.89коп.

Враховуючи приписи ст.530 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що кінцевий строк оплати виконаних робіт за договором №4 від 01.07.2009р. становить 26.11.2009р.

Однак, як вбачається з матеріалів справи відповідачем не здійснено оплату виконаних робіт.

Також, позивачем виконано роботи за усною домовленістю з відповідачем на підставі акту приймання виконаних робіт №9 за лютий 2010р. Відповідно до зазначеного акту, який підписаний з обох сторін та скріплений печатками підприємств, позивачем виконані роботи на суму 2579грн.28коп.

Відповідно приписам статі 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, позивачем на адресу відповідача направлена вимога №17/19-558 від 01.04.2010р., відповідно до якої позивач пропонував відповідачу в добровільному порядку оплатити заборгованість у розмірі 2579грн.28коп.

Враховуючи приписи ст.530 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що кінцевий строк оплати виконаних робіт за актом приймання виконаних робіт №9 за лютий 2010р. становить 08.04.2010р.

Однак, як вбачається з матеріалів справи відповідачем не здійснено оплату виконаних робіт за зазначеним актом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Наявність зазначеної заборгованості підтверджується матеріалами справи та обставинами, викладеними у відзиві відповідача на позовну заяву.

Відповідно до чого позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за договором №4 від 01.07.2009р. у сумі 2604грн.89коп. та актом виконаних робіт №9 за лютий 2010р. у сумі 2579грн.28коп. підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлені вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 171грн.67коп. та інфляційних витрат у розмірі 614грн.66коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, судом встановлено, що зазначений розрахунок є вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства. Відповідно до вищевикладеного позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 171грн.67коп. та інфляційних витрат у розмірі 614грн.66коп. підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 549, 610, 612, 625, Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства „Шахтарськантрацит” в особі відокремленого підрозділу „Управління допоміжного виробництва”, м.Шахтарськ до відповідача, Державного підприємства „Дирекція з реструктуризації шахтного фонду” в особі відокремленого підрозділу „Шахта Постніківська-2”, м.Шахтарськ про стягнення заборгованості в розмірі 5184грн.17коп., інфляційних витрат в розмірі 614грн.66коп., 3% річних у розмірі 171грн.17коп. задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства „Дирекція з реструктуризації шахтного фонду” в особі відокремленого підрозділу „Шахта Постніківська-2” (86211, Донецька область, м.Шахтарськ, вул.Капустіна, 100, код ЄДРПОУ 36061246, р/р 26008169327 „Райффайзен Банк Аваль” м.Київ, МФО 380805) на користь Державного підприємства „Шахтарськантрацит” в особі відокремленого підрозділу „Управління допоміжного виробництва” (86211, Донецька область, м.Шахтарськ, вул.Крупської, 20, код ЄДРПОУ 32299510) заборгованість у розмірі 5184грн.17коп., інфляційні витрати в розмірі 614грн.66коп., 3% річних у розмірі 171грн.17коп., відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 102грн.00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 08.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 13.07.2011р.

Суддя Сич Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >