Рішення № 17849878, 15.08.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

15.08.2011Справа №5002-18/2623-2011

За позовом - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АР Крим, м. Сімферополь (АДРЕСА_1

до відповідача - Приватного підприємства "Київське торгове об'єднання", АР Крим, м. Сімферополь (95015, м. Сімферополь, пр. Кірова, 1)

Про стягнення 84763,64 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_2 представник, довіреність від 07.07.2009 року

Від відповідача не зявився

Суть спору: Фізична особа-підприємець Чеканов Андрій Володимирович - позивач звернувся до господарського суду АР Крим із позовною заявою до Приватного підприємства "Київське торгове об'єднання" - відповідача, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 74212,73 грн.; пеню у розмірі 3129,64 грн. та 7421,27 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.02.2010 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки продукції, згідно з п.1.1 якого постачальник зобовязується постачати та передати у власність покупцю, а покупець зобовязується прийняти та своєчасно оплатити продукцію на умовах та в строки, які передбачені договором.

Як вказує позивач у своїй позовній заяві, відповідач порушував умови договору, вартість поставленого товару сплатив не в повному обсязі, з чого створилась заборгованість, яка і стала підставою для звернення позивача із позовом до суду.

Позивач у судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судові засідання двічі не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією. Відзив на позов суду не представив.

Враховуючи, що участь у судових засіданнях є правом відповідача, яким він не скористувався, а не його обовязок, суд вважає можливим розглянути дану справу за відсутністю відповідача у порядку ст. 75 ГПК України на підставі матеріалів, які наявні у справі.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

15 лютого 2010 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та Приватним підприємством "Київське торгове об'єднання" (покупець) укладено договір поставки продукції № 716/10

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає і оплачує продукцію у асортименті, кількості і по цінам, визначеним у накладних, які є невідємною частиною договору.

Судом встановлено, що у виконання умов договору поставки продукції № 716/10 від 15.02.2010, позивач здійснював поставку продукції відповідачеві, що підтверджується наступними товарно-транспортними накладними: подтверждается товаротранспортными накладными: № НН-0120545 від 06.12.2010, № НН-0120546 від 06.12.2010, № НН-0120819 від 09.12.2010, № НН-0120950 від 12.12.2010, № НН-0121057 від 13.12.2010, № НН-0121058 від 13.12.2010, № НН-0121059 від 13.12.2010, № НН-0121521 від 19.12.2010, № НН-0121522 від 19.12.2010, № НН-0121658 від 20.12.2010, № НН-0121659 від 20.12.2010, № НН-0121660 від 20.12.2010, № НН-0121661 від 20.12.2010, № НН-012551 від 08.02.2011, № НН-012554 від 08.02.2011, № НН-012555 від 08.02.2011, № НН-012558 від 08.02.2011, № НН-012563 від 08.02.2011, № НН-012595 від 08.02.2011, № НН-012596 від 08.02.2011, № НН-012597 від 08.02.2011, № НН-012604 від 09.02.2011, № НН-012668 від 09.02.2011, № НН-013052 від 14.02.2011, № НН-013053 від 14.02.2011, № НН-013061 від 14.02.2011, № НН-013069 від 14.02.2011, № НН-013070 від 14.02.2011, № НН-013072 від 14.02.2011, № НН-013084 від 14.02.2011, № НН-013085 від 14.02.2011, № НН-013086 від 14.02.2011, № НН-013087 від 14.02.2011, № НН-013192 від 15.02.2011, № НН-013297 від 16.02.2011, № НН-013649 від 21.02.2011, № НН-013655 від 21.02.2011, № НН-013721 від 21.02.2011, № НН-013878 від 23.02.2011, № НН-013899 від 23.02.2011, № НН-014026 від 24.02.2011, № НН-014027 від 24.02.2011, № НН-014277 від 28.02.2011, № НН-014279 від 28.02.2011, № НН-016154 від 23.03.2011, № НН-016155 від 23.03.2011, № НН-017396 від 08.04.2011, № НН-017397 від 08.04.2011, № НН-017399 від 08.04.2011, № НН-017577 від 11.04.2011, № НН-017724 від 13.04.2011, № НН-017727 від 13.04.2011, № НН-017729 від 13.04.2011, № НН-017868 від 14.04.2011, № НН-017870 від 14.04.2011, № НН-017881 від 14.04.2011, № НН-018414 від 20.04.2011, № НН-018415 від 20.04.2011, № НН-018418 від 20.04.2011, № НН-018520 від 21.04.2011.

Факт отримання товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача в ТТН, засвідчений печаткою, та довіреністю на отримання товару.

Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Пунктом 3.5 договору передбачена відстрочка оплати платежу на строк не більш ніж на 10 календарних днів з дня відвантаження товару покупцю.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 26.08.2010 до договору поставки № 716/10 від 15.02.2010, покупець здійснює оплату за товар «Шабский», «Зеленая марка», «Золотая Амфора», «Жан-Жак», «Клинков», «Trino» виключно постачальнику у продовж 60 календарних днів з моменту прийняття товару.

Проте відповідачем, у порушення умов договору № 716/10 від 15.02.2010 не були своєчасно та у повному обсязі сплачені кошти за отриманий товар, у звязку із чим за ним рахується заборгованість у сумі 74212,73 грн., доказів оплати якої відповідач суду не представив.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязаннявідповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідач не представив суду доказів оплати позивачеві коштів у сумі 74212,73 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У звязку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 74212,73 грн. підлягають задоволенню.

Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача пеню у сумі 3129,64 грн. та штраф у сумі 7421,27 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчинюється у письмовій формі.

Відповідно до п. 8.3 договору, у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми основного боргу за кожен день прострочення.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, пунктом 8.3 договору передбачено, що у порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більш ніж на 20 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Перевіривши у судовому засіданні розрахунок суми пені, наданий позивачем, відповідно до якого позивач просить стягнути пеню у сумі 3129,64 грн., та розрахунок штрафу, згідно з яким він становить 7421,27 грн., суд знаходить їх вірним, у звязку із чим, з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 3129,64 грн. та штраф у сумі 7421,27 грн. за прострочення виконання зобовязання по оплаті коштів за отриманий товар.

Судові витрати суд відносить на відповідача у порядку статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 15.08.2011 судом оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 16.08.2011.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Київське торгове об'єднання", АР Крим, м. Сімферополь (95015, м. Сімферополь, пр. Кірова, 1; код ЄДРПО України 36228401) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 74212,73 грн. заборгованості; пеню у сумі 3129,64 грн., штраф у сумі 7421,27 грн., державне мито у сумі 847,64 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримОсоченко І.К.