Рішення № 17849415, 11.08.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "11" серпня 2011 р. справа № 18/5007/67/11 Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.,

за участю представників сторін:

- від позивача: ОСОБА_1, довіреність №44 від 11.02.2011р.;

- від відповідача: ОСОБА_2., довіреність від 09.08.2011р.;

в судовому засіданні прийняв участь прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах Житомирської облпрокуратури Лугинець О.С., посвідчення №32 (був присутній в судовому засіданні 09.08.2011р.)

розглянув справу за позовом Прокурора Житомирського району в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Озерне" Новогуйвинської селищної ради (смт.Озерне Житомирський район)

до Квартирно - експлуатаційного відділу міста Житомир (м.Житомир)

про стягнення 763422,70грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог (а.с.28),

з перервою в судовому засіданні з 09.08.2011р. до 11.08.2011р. згідно ст.77 ГПК України.

Прокурором пред'явлено позов до відповідача про стягнення 876600,70грн. заборгованості за теплову енергію, з яких: 851087,54грн. - основного боргу, 5640,56грн. - 3% річних, 19872,60грн. - інфляційних.

Представник позивача в порядку ст.22 ГПК України подав заяву про уточнення позовних вимог (фактично - заява про зменшення суми позову), в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за теплову енергію в сумі 763422,70грн., з яких: 737909,54грн. - основного боргу, 5640,56грн. - 3% річних, 19872,60грн. - інфляційних, оскільки відповідачем до початку розгляду справи та під час розгляду справи частково сплачена заборгованість (а.с.28).

Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, приймається господарським судом та ухвалюється вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 763422,70грн.

Прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог. Представник позивача надав заперечення на відзив відповідача (а.с.47).

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, зазначених у письмовому відзиві на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях (а.с.36-37, 41-42), зокрема, посилається, що позивачем не надано суду доказів направлення відповідачу рахунків та актів про надання послуг з теплопостачання, підписаних КЕВ м.Житомира, які повинні були складатись відповідно до п.3.3. договорів №19/10 від 31.12.2009р. та №5/8 від 31.12.2009р., та являються підставою здійснення платежів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Комунальним підприємством "Озерне" Новогуйвинської селищної ради (позивач, постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м.Житомира (відповідач, споживач) були укладені договори на постачання теплової енергії №19/10 від 31.12.2009р. та №5/8 від 31.12.2010р., за умовами яких постачальник (позивач) зобов'язався надавати військовим частинам споживача, протягом опалювального сезону послуги з теплопостачання з дотриманням норм та правил (п.1.1 договорів).

Згідно п.7 вищезазначених договорів, розрахунковий період оплати послуг в термін до 20 числа місяця, наступного за звітним. Підставою для здійснення платежів по даному договору є виставлений постачальником рахунок та акт про надання послуг з теплопостачання, підписаний споживачем.

Позивач на виконання умов договорів №19/10 від 31.12.2009р. та №5/8 від 31.12.2010р. виставляв відповідачу рахунки на проведення оплати, в яких зазначено, що рахунок є актом передавання приймання виконаних робіт (а.с.7-10).

Відповідач виставлені рахунки (акти передавання приймання) отримував, про що свідчить підпис повноважного представника відповідача на відповідних рахунках, однак відповідач не вчасно виконував свої договірні зобов'язання щодо оплати за надані позивачем послуги з теплопостачання до 20 числа місяця, наступного за звітним.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість перед позивачем по оплаті поставленої теплової енергії в період з жовтня 2010р. по квітень 2011р. Сума боргу станом на час розгляду справи складає 737909,54грн.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В матеріалах справи міститься акт звірки розрахунків станом на 20.06.2011р., підписаний повноважними представниками, з якого вбачається, що відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем (а.с.21).

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 737909,54грн. заборгованості за надані послуги з теплопостачання обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить господарський суд на підставі ст.625 ЦК України 5640,56грн. 3% річних та 19872,60грн. інфляційних.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач здійснюючи нарахування 3% річних не враховував часткові оплати, здійснені відповідачем за надані послуги з теплопостачання (а.с.13), тому суд самостійно нараховує річні, відповідно до вимог чинного законодавства, згідно наступного розрахунку:

за період з 21.11.2010р. по 02.12.2010р. на суму 122465,23грн. (сума боргу) х 3% річних х12 (кількість прострочених днів) /365 = 120,79грн.;

за період з 03.12.2010р. по 06.12.2010р. на суму 106490,33грн. (сума боргу) х 3% річних х4 (кількість прострочених днів) /365 = 35,01грн.

за період з 21.01.2011р. по 20.02.2011р. на суму 193748,86грн. (сума боргу) х 3% річних х31 (кількість прострочених днів) /365 = 493,66грн.

за період з 21.02.2011р. по 10.03.2011р. на суму 443259,72грн. (сума боргу) х 3% річних х18 (кількість прострочених днів) /365 = 655,78грн.

за період з 11.03.2011р. по 20.03.2011р. на суму 367036,49грн. (сума боргу) х 3% річних х10 (кількість прострочених днів) /365 = 301,67грн.

за період з 21.03.2011р. по 12.04.2011р. на суму 616547,35грн. (сума боргу) х 3% річних х23 (кількість прострочених днів) /365 = 1165,53грн.

за період з 13.04.2011р. по 20.04.2011р. на суму 456028,69грн. (сума боргу) х 3% річних х8 (кількість прострочених днів) /365 = 299,85грн.

за період з 21.04.2011р. по 05.05.2011р. на суму 705539,55грн. (сума боргу) х 3% річних х15 (кількість прострочених днів) /365 = 869,84грн.

Таким чином, розмір 3% річних, що підлягають задоволенню, складає 3974,13грн. (120,79грн.+35,01грн.+493,66грн.+655,78грн.+301,67грн.+1165,53грн.+299,85грн.+869,84грн.); вимоги в частині стягнення 1698,43грн. 3% річних необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Що стосується стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 19872,60грн. господарський суд враховує наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення с т а н о в и т ь м і с я ц ь, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Натомість позивач здійснював розрахунок інфляційних (а.с.12) не враховуючи здійснені відповідачем оплати, що є неправомірним.

За таких обставин, суд вважає обґрунтовано нарахованою суму інфляційних у розмірі 1743,74грн. за лютий 2011р. на заборгованість 193748,86грн., оскільки лише в даний період відповідачем не було здійснено будь-яких оплат за надані послуги з теплопостачання.

Суд відмовляє в позові в частині стягнення 18128,86грн. інфляційних нарахувань за необґрунтованістю.

Згідно з ст.ст.525, 527 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідач у письмовому відзиві та додаткових поясненнях просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, при цьому посилається на те, що позивачем не надано суду доказів направлення КЕВ м.Житомира рахунків за спожиті послуги, а також підписаних КЕВ м.Житомир актів про надання послуг, які є підставою для оплати, відповідно до п.п.3.3 договорів №19/10 від 31.12.2009р. та 5/8 від 31.12.2010р.

Суд вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи містяться рахунки на оплату за спожиті послуги з теплопостачання за період з жовтня 2010р. по квітень 2011р., які були отримані повноважними особами відповідача без зауважень та заперечень, про що свідчать відповідні відмітки на рахунках.

Як зазначалось вище, у рахунках №199 від 25.10.2010р., №247 від 24.11.2010р. №254 від 10.12.2010р., №5 від 17.01.2011р., №50 від 16.02.11р., №74 від 14.03.2011р., №123 від 18.04.2011р. вказано, що рахунок є а к т о м п е р е д а в а н н я приймання виконаних робіт.

Крім того, відповідач на підставі виставлених рахунків частково проводив оплату за надані послуги з теплопостачання (а.с.29-32) та підписав акт звірки розрахунків, з якого вбачається, що КЕВ м.Житомир визнав наявність боргу перед позивачем станом на 20.06.2011р. у розмірі 836087,54грн. (а.с.21).

При цьому, слід зазначити, що акт звірки не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції. Відповідно до чинного законодавства акт звірки - це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.

Проте, акт звірки розрахунків є письмовим доказом у цій справі, що підтверджує чи спростовує певні обставини, відповідно до його змісту та правової природи та що зміст акту звірки розрахунків відповідає первинним документам.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані можуть встановлюватись письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників та інших осіб, що беруть участь у судовому засіданні.

Приписами ст.43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, посилання відповідача, викладені у відзиві та додаткових поясненнях є надуманими, безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються належними доказами, які знаходяться в матеріалах справи і підлягають задоволенню частково на суму 743627,41грн., з яких: 737909,54грн. заборгованість за теплову енергію, 3974,13грн. 3% річних та 1743,74грн. інфляційних.

В позові в частині стягнення 1698,43грн. 3% річних та 18128,86грн. інфляційних суд відмовляє.

Витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомира (10014, м.Житомир, вул.Адмірала Щастного, 20, код ЄДРПОУ 08492505)

- на користь Комунального підприємства "Озерне" (12443, Житомирський район, смт.Озерне, код ЄДРПОУ 35185011):

- 737909,54грн. заборгованість за теплову енергію;

- 3974,13грн. 3% річні;

- 1743,74грн. інфляційні.

3. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомира (10014, м.Житомир, вул.Адмірала Щастного, 20, код ЄДРПОУ 08492505)

- в дохід Державного бюджету України - 7436,27грн. державного мита;

- в дохід Державного бюджету України - 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (р/р 31218259703002 в УДК в м.Житомирі, код ЗКПО 22062319, банк отримувача - ГУДКУ у Житомирській області, МФО - 811039, код доходу 22050000).

4. В позові відмовити в частині стягнення 1698,43грн. 3% річних та 18128,86грн. інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 5 прим.

1- до справи;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4,5 - прокурору.