Рішення № 17849401, 09.08.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "09" серпня 2011 р. Справа № 15/5007/67/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін:

- від позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 31.07.2011р.,

- від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Баядєра" (м.Горлівка Донецька область)

до Приватного підприємства "Біг Сіті" (м.Новоград-Волинський, Житомирська область)

про стягнення 31129,31 грн.

Строк вирішення спору продовжувався за клопотанням представника позивача у відповідності до ч.3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Приватне підприємство "Баядєра" звернулось до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Біг Сіті" про стягнення 31129,31грн., із яких 25605,82грн. основного боргу, 1143,84грн. пені, 1792,43грн. штрафу, 845,00 грн. інфляційних, 1742,22грн. 20 % річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Так, копія ухвали господарського суду від 03.06.2011р. про порушення провадження у справі, яка направлялась господарським судом рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу відповідача зазначену у позовній заяві, а саме: 11700, Житомирська область, м.Новоград-Волинський, провулок Шкільний, 1, повернулась до господарського суду із відміткою відділення зв'язку "за зазначеною адресою не проживає" (а.с. 24-25).

Копії ухвал господарського суду від 21.06.2011р., які направлялась господарським судом рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу відповідача, які є у матеріалах справи, повернулись до господарського суду із відміткою відділення зв'язку "за зазначеною адресою не проживає" (а.с. 43-46).

Копія ухвали господарського суду від 05.07.2011р. про відкладення розгляду справи на 09.08.2011р., яка направлялась господарським судом рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу відповідача, а саме: 11700, Житомирська область, м.Новоград-Волинський, провулок Шкільний, 1, повернулись до господарського суду із відміткою відділення зв'язку "за зазначеною адресою не проживає" (а.с. 47-48).

Копія ухвали господарського суду від 05.07.2011р., яка направлялась господарським судом рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на адресу відповідача, а саме: 04070, м.Київ, вул.Турівська, 32, повернулись до господарського суду із відміткою відділення зв'язку "вибули" (а.с. 49-50).

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 01.04.2011р., місцем знаходження відповідача є: 11700, Житомирська область, м.Новоград-Волинський, провулок Шкільний, 1 (а.с. 21).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. (з відповідними змінами) №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" вказано, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 02.09.2009р. між Приватним підприємством "Баядера" (позивач/постачальник) та Приватним підприємством "БігСіті" (відповідач/покупець) було укладено договір поставки №678-09 (а.с. 6), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця алкогольні напої, надалі - товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього договору (п. 1.1 договору).

Згідно з ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Згідно п. 4.1 договору, кількість, асортимент товару визначається покупцем у замовленні та зазначається постачальником у видатковій накладній на товар.

Ціна на товар зазначається постачальником у видатковій накладній на товар (п. 5.2 договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки, позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 30707,82грн., що підтверджується видатковими накладними: №994567 від 19.05.2010р. на суму 5824,32грн., №1097852 від 13.12.2010р. на суму 5140,44грн., № 1100288 від 16.12.2010р. на суму 9604,32грн., № 1101535 від 18.12.2010р. на суму 10138,74грн. (а.с. 7-10).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 21 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати.

Таким чином, за отриманий товар відповідач зобов'язаний був провести оплату:

- по видатковій накладній № 994567 від 19.05.2010р. на суму 5824,32грн. у строк до 09.06.2010р. ;

- по видатковій накладній № 1097852 від 13.12.2010р. на суму 5140,44грн. у строк до 03.01.2011р.;

- по видатковій накладній № 1100288 від 16.12.2010р. на суму 9604,32грн. у строк до 06.01.2011р.;

- по видатковій накладній № 1101535 від 18.12.2010р. на суму 10138,74грн. у строк до 08.01.2011р.

Проте, відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар у встановлені строки у повному обсязі не виконав. Зокрема, відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за отриманий товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача на суму 5102,00грн., що підтверджується банківською довідкою від 23.06.2011р. (а.с. 34).

Таким чином, на час звернення позивача з позовом до господарського суду, у Приватного підприємства "Біг Сіті" залишилась непогашеною заборгованість за отриманий від позивача товар по договору поставки на суму 25605,82грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

На час розгляду справи, Приватне підприємство "Біг Сіті" не надало суду доказів погашення заборгованості перед позивачем за отриманий товар на суму 25605,82грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 25605,82грн. заборгованості є правомірними та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 1143,84грн. пені, 1792,43грн. штрафу, 845,00грн. інфляційних, 1742,22грн. - 20% річних.

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, штрафу, інфляційних та 20% річних, господарський суд враховує наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ч.3 ст.549 ЦК України).

Пунктом 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.1 договору сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі сім відсотків від суми боргу.

Перевіривши проведені позивачем нарахування пені (а.с. 4), зважаючи на встановлені судом обставини щодо строків оплати вартості поставленого товару, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування пені в сумі 1325,03грн. Зокрема,

за період з 10.06.2010р. по 09.12.2010р. розмір пені нарахованої на суму заборгованості 722,32грн. становить 59,05грн.;

за період з 04.01.2011р. по 06.05.2011р. розмір пені нарахованої на суму заборгованості 5140,44грн. становить 268,50грн.;

за період з 07.01.2011р. по 06.05.2011р. розмір пені нарахованої на суму заборгованості 9604,32грн. становить 489,43грн.;

за період з 09.01.2011р. по 06.05.2011р. розмір пені нарахованої на суму заборгованості 10138,74грн. становить 508,05грн.;

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в сумі 1143,84грн., яку позивач просить стягнути у позовній заяві, оскільки зазначена сума є меншою ніж обґрунтовано нарахована.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті за отриманий товар на суму 25605,82грн., у відповідності до п. 7.1 договору поставки №678-09 від 02.09.2009р., позивачем нараховано відповідачу штраф в сумі 1792,41грн.

Зважаючи на те, що відповідачем допущено прострочення оплати товару більш ніж на 30 днів, господарський суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 1792,41грн. (25605,82грн. х 7%). У задоволенні вимог про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 0,02грн. суд відмовляє за безпідставністю його нарахування.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч.2 вказаної статті, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нормою ч. 2 ст. 536 ЦК України передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно п. 9.2. договору №678-09 від 02.09.2009р. сторони встановили, що у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами.

Перевіривши правильність проведених позивачем нарахувань 20% річних (а.с. 5), з урахуванням встановлених судом обставин по справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 20% річних, підлягають частковому задоволенню в розмірі 1683,39грн., зокрема нарахованих:

- в сумі 49,87грн., нарахованих за період з 01.01.2011р. по 06.05.2011р. на суму заборгованості 722,32грн.;

- в сумі 346,45грн. нарахованих за період з 04.01.2011р. по 06.05.2011р. на суму заборгованості 5140,44грн.;

- в сумі 631,52грн. нарахованих за період з 07.01.2011р. по 06.05.2011р. на суму заборгованості 9604,32грн.;

- в сумі 655,55грн. нарахованих за період з 09.01.2011р. по 06.05.2011р. на суму заборгованості 10138,74грн.

У задоволенні позову в частині стягнення 58,83грн. 20% річних слід відмовити.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 845,00грн., які нараховані за період з січня 2010р. по березень 2011р. на суму заборгованості в розмірі 25605,82грн. (розрахунок а.с. 5).

В судовому засіданні 09.08.2011р. представник позивача надав письмові пояснення в яких вірним просить вважати період нарахування інфляційних з січня 2011р. по березень 2011р. (пояснення а.с. 53).

Господарський суд перевіривши правильність проведених позивачем нарахувань інфляційних (за період з січня 2011р. по березень 2011р. на суму боргу 25605,82грн.), вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 845,00грн.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 25605,82грн. основного боргу, 1143,84грн. пені, 1792,41грн. штрафу, 1683,39грн. - 20% річних, 845,00грн. інфляційних. У задоволенні позову в частині стягнення 0,02грн. штрафу та 58,83грн. 20% річних суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно, у відповідності до ст. 49 ГПК України.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, ч. 1 ст.ст. 530, 549, ст. 611, ст. 625, ч. 1. ст. 692 ЦК України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193, п. 6 ст. 232 ГК України та керуючись ст.ст. 33, 49, 82 85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Біг Сіті" (11700, Житомирська область, м.Новоград-Волинський, пров. Шкільний, буд.1, ідентифікаційний код 35375740)

на користь Приватного підприємства "Баядєра" (84601, Донецька область, м.Горлівка, вул. Озерянівська, 2, ідентифікаційний код 13491057)

- 25605,82грн. основного боргу,

- 1143,84грн. пені,

- 1792,41грн. штрафу,

- 845,00грн. інфляційних,

- 1683,39грн. - 20% річних,

- 310,70грн. витрат по сплаті державного мита;

- 235,55грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Кравець С.Г.

Повний текст складено: "12" серпня 2011 року.

Друк:

1 - до справи;

2 - позивачу за адресою: 10019, м.Житомир. вул. Комерційна, 5;

3, 4 - відповідачу (рек. з пов.)

- 11700, Житомирська область, м.Новоград-Волинський, провулок Шкільний, буд. 1

- м.Київ, вул. Туровська, 32 (магазин).