Рішення № 17849400, 08.08.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "08" серпня 2011 р. Справа № 21/5007/54/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді < Поле для текста >

судді Вельмакіної Т.М.

судді < Поле для текста >

за участю представників сторін

від позивача не з'явився;

від відповідача не з'явився

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроноспан УА" (м.Нововолинськ Волинська область) < В особі(назва) >

до Державного підприємства "Коростенське лісомисливське господарство" (м.Коростень)

про стягнення 26662,59 грн. та розірвання договору

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 25392,94 грн. суми передоплати за Договором поставки, та 1269,65 грн. неустойки, а також розірвання Договору поставки сировини для виробництва №85/DR/2010 від 24.02.10р.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить розписка господарського суду Житомирської області, підписана представником позивача (а.с.36).

02.08.11р. на адресу суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи копії реєстру відправлення вихідних листів ТОВ "Кроноспан УА", із засвідченням вірності оригіналу посадовою особою поштового відділення, на підтвердження відправлення відповідачу претензії №323/04.

Судом долучено до матеріалів справи вказаний реєстр.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення уповноваженому представнику позивача поштового відправлення (а.с.42).

Відсутність представників сторін, на думку суду, не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 24.02.10р. між Державним підприємством "Коростенське лісомисливське господарство" (відповідач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кроноспан УА" (позивач, покупець), був укладений договір №57/DR/2010 поставки сировини для виробництва (далі - Договір, а.с. 5-8), за умовами якого відповідач зобов'язався поставити позивачу сировину для потреб власного виробництва, а позивач зобов'язався прийняти цю сировину та оплатити її вартість (п.1.1. Договору).

Пунктом 4.11. Договору сторони передбачили, що покупець має право здійснити передоплату за сировину. В разі здійснення покупцем передоплати, постачальник зобов'язується здійснити поставку сировини не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з моменту здійснення покупцем передоплати.

Позивач зазначив, що згідно рахунку №35 від 24.02.10р. (а.с.15), виставленого відповідачем, позивач здійснив попередню оплату у розмірі 36806,40грн, що підтверджується платіжним дорученням №1603 від 02.03.11р. (а.с.16), тому відповідач зобов'язаний був поставити пиломатеріали на вказану суму.

Однак відповідач свої зобов'язання по поставці сировини виконав лише частково, поставивши позивачу товар на суму 11413,46грн., що підтверджується накладною від 12.08.10р. (а.с.17).

Оскільки відповідач не поставив товар на повну суму здійсненої передоплати, 11.04.11р. позивач направив йому претензію (а.с.18,40), з вимогою повернути попередню оплату в сумі 25392,94грн. та сплатити неустойку у розмірі 1269,65грн. протягом 3-х календарних днів з дати отримання даної претензії.

Оскільки відповідач зобов'язання по поставці товару не виконав, кошти не повернув, вказане стало підставою звернення позивачем до суду з даним позовом.

За неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару, на підставі ст. 611 ЦК України та пункту 5.2. Договору, позивач нарахував до стягнення неустойку у розмірі 1269,65грн.

Крім того, посилаючись на ст. 615, ч.2 ст. 651 ЦК України, позивач просить суд розірвати договір поставки сировини для виробництва №57/DR/2010 від 24.02.10р., укладений між сторонами.

Відповідач, позов за підставами та предметом пред'явлення не оспорив, доказів розрахунків з позивачем не надав.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши надані, в процесі її розгляду, пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на підставі Договору №57/DR/2010 від 24.02.10р. (а.с.58) та виставленого відповідачем рахунку №35 від 24.02.10р. (а.с.15), позивач здійснив відповідачу перерахування коштів на суму 36806,40грн., про що свідчить платіжне доручення №1603 від 02.03.10р. на суму 36806,40грн. (а.с.16). При цьому з вказаного платіжного документу вбачається, що підстава перерахування коштів - передоплата за деревину згідно рахунку №35 від 24.02.10р.

Внаслідок зазначеного, у ДП "Коростенське лісомисливське господарство" виник обов'язок поставити товар, тобто, між сторонами виникли відносини поставки на умовах попередньої оплати.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Зокрема, за ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Так, згідно п. 4.11. Договору, покупець має право здійснити передоплату за сировину. В разі здійснення покупцем передоплати, постачальник зобов'язується здійснити поставку сировини не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з моменту здійснення покупцем передоплати.

Як свідчать матеріали справи, позивач здійснив відповідачу перерахування коштів на суму 36806,40грн., про що свідчить платіжне доручення №1603 від 02.03.10р. на суму 36806,40грн. (а.с.16).

Відповідачем 12.08.10р. було поставлено сировину лише частково на загальну суму 11413,46грн. (а.с.17).

Таким чином, сума непоставленого товару відповідачем згідно здійсненої передоплати склала 25392,94грн.

Приписами ч.2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи вищевказане, позивачем 11.04.11р. було направлено на адресу відповідача претензію з вимогою повернути попередню оплату в сумі 25392,94грн. (а.с.18, 40), однак відповідач, після її отримання, поставку товару не здійснив, кошти не повернув.

Оскільки порядок повернення вищевказаної суми попередньої оплати не обумовлений сторонами, для визначення дати виникнення у відповідача зобов'язань по її поверненню, слід керуватися положеннями ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

...Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, враховуючи положення ст. 530 ЦК України, грошове зобов'язання у відповідача в сумі 25392,94грн. виникло з 24.04.11р. (11.04.11р. - дата відправлення вимоги + 5 днів на поштовий обіг, які передбачені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 1149 від 12.12.07р. "Про нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів" + 7 пільгових дні).

У вказані строки відповідач свої зобов'язання не виконав, тому позивач правомірно заявив до стягнення 25392,94грн.

Як вбачається з акту звірки розрахунків станом на 30.06.11р., підписаного представниками та скріплений печатками обох сторін, відповідач не заперечує проти наявності заборгованості перед позивачем у сумі 25392,94грн. (а.с.32).

Згідно п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами договору від 24.02.11р., у випадку непоставки постачальником узгодженої сторонами кількості сировини, або порушення строків поставок, він сплачує на користь покупця неустойку у розмірі 5% від вартості непоставленої сировини (п.5.2. Договору).

Згідно розрахунку позивача, сума неустойки становить 1269,65грн. (а.с.3).

Перевіривши вказаний розрахунок, господарський суд дійшов висновку, що зазначена вимога також є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується заявленої вимоги позивача про розірвання Договору поставки №85/DR/2010 від 24.02.10р., у зв'язку з порушенням ДП "Коростенське лісомисливське господарство" істотних умов договору, таких як предмет і строк поставки, суд зазначає наступне.

Згідно п.7.1. Договору, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та закінчується 31.12.2010 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору протягом одного місяця до закінчення строку його чинності, договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік (п.7.2. Договору).

Матеріали справи не містять доказів припинення договору, тому суд виходить з того, що він є пролонгованим та діючим на момент розгляду справи.

Враховуючи, що в обгрунтування позовної вимоги про розірвання Договору позивач посилається на приписи ст. 615, ч.2 ст. 651 ЦК України, слід зазначити наступне.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

У відповідності до ч.1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч.2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 3 ст. 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Тобто, у ст. 651 ЦК України на законодавчому рівні здійснено розмежування порядку припинення дії договору та визначено підстави такого припинення за рішенням суду.

При цьому з сукупного аналізу ч.1 та 2 ст. 651 ЦК України вбачається, що саме при відсутності згоди (домовленості) сторін про зміну або розірвання договору він може бути змінений чи розірваний на вимогу однієї із сторін лише за рішенням суду.

Також слід зазначити, що частиною 1 ст. 206 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором (ч.2 ст. 188 ГК України). Тобто пропозиція щодо внесення змін до договору або його розірвання може виходити від будь-якої сторони і має бути викладена письмово.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч.3 ст. 188 ГК України).

У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч.4 ст. 188 ГК України).

Оскільки господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при зміні або розірванні договорів, то тільки дотримання сторонами встановленого статтею 188 ГК України порядку зміни та розірвання договору і недосягнення при цьому в досудовому порядку згоди може свідчити про наявність між ними спору. Якщо ж особа, яка бажає змінити або розірвати договір, не зверталася з відповідною пропозицією до іншої сторони, то в цьому разі відсутні підстави стверджувати про існування між сторонами спору.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до відповідача з пропозицією про розірвання договору поставки №85/DR/2010 від 24.02.10р., тому позов в частині вимоги про розірвання Договору задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог діючого законодавства та такими, що підлягають задоволенню на суму 26662,59грн., з яких: 25392,94грн. сплачених коштів та 1269,65грн. неустойки.

В частині розірвання Договору №85/DR/2010 від 24.02.10р. суд відмовляє.

Судові витрати по майновій вимозі покладаються на відповідача, по немайновій - на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 33, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Коростенське лісомисливське господарство" (11500, Житомирська обл., Коростенський р-н., м. Коростень, 3-й Шатрищанський пров.3, код. 00991841)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроноспан УА" (45403, Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Луцька, 20, код. 33273907)

- 25392,94грн. попередньої оплати;

- 1269,65грн. неустойки;

- 266,63грн. державного мита;

- 178,96грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Повне рішення складено 15 серпня 2011 року.

Віддрукувати: < Поле для текста >

1 - до справи

2, 3 - сторонам - рек. з пов. про вруч.

< Текст >