Рішення № 17849397, 09.08.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "09" серпня 2011 р.Справа № 20/5007/65/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гнисюка С.Д.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність № 48 від 21.02.2011р.

від відповідача не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" (м.Київ)

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (м.Малин)

про стягнення 128262,55 грн.

Спір розглядався у більш тривалий термін, ніж передбачено ч.3 ст.69 ГПК України за клопотанням сторони.

Публічне акціонерне товариство "Банк Національний кредит" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 128262,55 грн., які складають 86961,52грн. заборгованість за основною сумою кредиту відповідно до кредитного договору № 208 від 24.06.2008 р.; 8702,22грн. - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами;19706,56грн. - пеня за порушення строків повернення основної суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами; 12892,19грн. - інфляційні та 3% річних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 09.06.2011р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 20/5007/65/11.

29.06.2011р. на адресу суду через загальний відділ від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з якого вбачається, що останній проти позову заперечив.

Обґрунтовуючи заперечення зазначив, що посилання позивача на ст.ст.1048, 1050 ЦК України та п.4.3.4 Кредитного договору як на підставу стягнення всієї суми заборгованості є безпідставними, оскільки відповідно до ст.615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється. Таким чином вимога позивача про стягнення всієї суми заборгованості без вимоги про розірвання кредитного договору є необґрунтованою та не відповідає ст.615 ЦК України.

Відповідно до підпункту 4.3.4 п. 4.3 кредитного договору про необхідність дострокової сплати кредиту, відсотків з указаних в цьому пункті підстав банк зобов'язаний письмово попередити позичальника не менше ніж за 10 календарних днів до вчинення дій по примусовому стягненню коштів, оскільки, позивач з письмовим зверненням про стягнення всієї суми за кредитним договором до відповідача не звертався, а тому вимога до суду подана с порушенням вимог підпункту 4.3.4 п. 4.3 кредитного договору.

Крім того, просить суд застосувати строк позовної давності щодо вимог позивача про стягнення пені.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 29.06.2011р. розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України та продовжено розгляд справи на п'ятнадцять днів на підставі ст. 69 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 09.08.2011р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався не невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором кредиту № 208 від 24.06.2008р.

Крім того надав письмове пояснення №13-07/1199 від 19.07.2011р., в якому зазначив, зокрема, що позивач належним чином виконав свої обов'язки за кредитним договором, відкривши відповідачу позичковий рахунок та надавши йому обумовлені кредитним договором грошові кошти у повному обсязі, що підтверджується випискою операцій та оборотів за позичковим рахунком ФОП ОСОБА_3 (виписка міститься в матеріалах справи) таким чином, позивач виконавши своє зобов'язання перед відповідачем, передбачене кредитним договором, не має можливості відмовитись від нього, а лише набуває право вимагати від відповідача виконання його обов'язків перед позивачем, які встановленні в п. 4.2. кредитного договору. Крім того, відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно до п. 6.5. кредитного договору, кредитний договір діє до повного повернення позичальником кредиту, сплати у повному обсязі відсотків за користування ним та до повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно умов кредитного договору. Таким чином, твердження відповідача щодо необґрунтованості вимоги позивача про стягнення всієї суми заборгованості без вимоги про розірвання кредитного договору - є помилковим, та таким, що не відповідає умовам кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем.

Щодо твердження відповідача про безпідставність вимоги стягнення пені в сумі 19706,56грн. зазначив, що у відповідності з п. 6 ст. 232 ГК України встановлено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. При цьому п. 3.6. кредитного договору встановлено, що у випадку, якщо банком застосована до позичальника неустойка у вигляді пені, остання нараховується банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно, та сплачується позичальником. Отже, норми пункту 6 ст. 232 ГК України про шестимісячний граничний строк нарахування пені по даному кредитному договору не застосовуються.

Відповідач в судове засідання 09.08.2011р. не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений судом, що підтверджується підписом уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Враховуючи, що явка сторін в судове засідання не визнавалася обовязковою, а також з врахуванням того, що строк розгляду позовної заяви майже сплинув (позовна заява надійшла до суду 07.06.2011р., відповідно до ст. 77 ГПК України відкладення розгляду справи можливе в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу), господарський суд Житомирської області визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд Житомирської області, -

ВСТАНОВИВ:

24.06.2008р. між Публічним акціонерним товариством "Банк Національний кредит" (далі позивач, банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі відповідач, позичальник) був укладений кредитний договір №208 (далі договір) (а.с.12-13).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено положеннями про кредитний договір і не випливає із суті кредитного договору.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 2.1 договору, банк надає позичальнику кредит у сумі 100000,00грн. на умовах, передбачених цим договором.

Кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 23.06.2009р. У разі несвоєчасної сплати відсотків за користування кредитом відповідно до п.3.4. цього Договору, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитом є шістдесятий календарний день від дня нарахування відсотків, що не сплачені у встановлений цим договором строк, але не пізніше дати кінцевого терміну повернення кредиту (п. 2.2 договору).

Кредит надається на придбання товарно-матеріальних цінностей (п.2.3 договору).

Пунктом 3.1 договору сторони узгодили, що кредит надається банком позичальнику шляхом оплати протягом дії цього договору розрахункових документів (платіжних доручень) позичальника безпосередньо з позичкового рахунку № 20625503180178, відкритого банком в філії АКБ "Національний кредит" в м. Малин, МФО 311788, на рахунки контрагентів позичальника або шляхом перерахування на його поточний рахунок № 26007501180178 в ФАКБ "Національний кредит" для подальшого використання відповідно до цільового призначення кредиту.

Відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 22 (двадцять два) відсотків річних (п. 3.2 договору).

Судом встановлено, що 17.10.2008р. між банком та відповідачем був укладений договір №260 про внесення змін до кредитного договору, а саме: в тексті договору абзац перший п.3.2 викласти в наступній редакції: "п.3.2 Відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 25 (двадцять п'ять) відсотків річних" (а.с.15).

Всі інші положення залишаються без змін (п. 2 договіру №260 про внесення змін)

Відповідно до п. 3.3 кредитного договору, нарахування банком відсотків починається з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів використовується метод "факт/факт", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Пунктом 3.4 договору сторони узгодили, що відсотки за користування кредитом нараховуються банком щомісячно за період з першого по останній день поточного місяця та сплачуються позичальником на рахунок № 20681503180178, відкритий в філії АКБ "Національний кредит" в м. Малин, МФО 311788 щомісячно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, а при поверненні суми кредиту в повному розмірі - в день погашення заборгованості. Відсотки за грудень місяць нараховуються банком в останній робочий день цього місяця за період з першого по останній календарний день грудня місяця та сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня цього ж місяця.

У випадку порушення позичальником встановленого п.2.2 цього договору строку погашення одержаного кредиту позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 30 (тридцять) відсотків річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п.3.3, 3.4 цього договору (п. 3.5 договору).

Крім того, 11.01.2010р. між банком та відповідачем був укладений договір №19 про внесення змін до кредитного договору яким сторони вирішили доповнити кредитний договір пунктом 3.14. та викласти його в наступній редакції: "3.14. Щомісячно, починаючи з третього місяця з дати укладення цієї додаткової угоди проводити через свої поточні рахунки, відкриті у Кредитора, 100 (сто) процентів від загальної суми надходжень на всі поточні рахунки Позичальника, відкриті у Кредитора та в інших банках, або, у разі наявності заборгованості в Позичальника за кредитами перед іншими банками, у розмірі, що пропорційний розміру кредитної заборгованості перед Кредитором до всієї заборгованості За кредитами Позичальника. У разі невиконання даної умови Позичальник зобов'язаний здійснити повне погашення кредиту не пізніше кінця місяця, що слідує за місяцем такого невиконання." (а.с.15).

З матеріалів справи вбачається, що з метою забезпечення виконання зобов'язань 24.06.2008р. між Публічним акціонерним товариством "Банк Національний кредит" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 був укладений договір застави товарів в обороті №209 з додатками (далі - договір застави) (а.с.71-75).

Згідно із п.1.1 договору застави сторони погодили, що цей договір забезпечує вимоги позичальника, що випливають з кредитного договору № 208 від 24.06.2008р. (а також усіх договорів про внесення змін до нього) (далі - Кредитний договір), укладеного між заставодержателем та заставодавцем, за умовами якого останній зобов'язаний повернути заставодержателю до 23.06.2009р. кредит у розмірі 100000,00грн., сплатити відсотки за користування ним у розмірі 22% річних , разову плату за надання фінансового кредиту у розмірі 200,00грн., та відсотки за неправомірне користування кредитом у розмірі 30% річних, сплатити неустойку (пеню, штрафи), а також відшкодувати заставодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання умов кредитного договору, у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором. Крім цього, заставою забезпечені інші зобов'язання, що виникають в силу цього договору. У випадку продовження строків виконання зобов'язань за кредитним договором (шляхом укладення договорів про внесення змін до нього), дія застави, передбаченої цим договором, зберігається до повного виконання кредитного договору.

Предметом застави є товари в обороті (далі майно), перелік яких викладений у додатку №1 до цього договору, і є його невід'ємною частиною (п. 1.2 договору застави).

Майно належить заставодавцю на праві власності, що підтверджується довідкою №14 від 24.06.2008р. (п. 1.3 договору застави).

Відповідно до п. 1.4 договору застави, сторони цього договору оцінюють майно у 250000,00грн.

3астава майна підлягає реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна заставодержателем за рахунок заставодавця (п. 1.5 договору застави).

Згідно із п. 1.6 договору застави, майно знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Малин, вул.Грушевського, 4а.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на 01.03.2011р. становить 86961,52грн.

Крім того, за невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань передбачених договором на підставі п.3.5 договору відповідачу нараховані відсотки за користування кредитом в сумі 8702,22грн.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

В силу ст. 629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що всупереч умовам кредитного договору відповідач у встановлений строк - до 23.06.2009р. кредит не погасив, в результаті чого станом на день розгляду справи за останнім утворилась прострочена заборгованість за кредитом в сумі 86961,52грн.

Додаткових угод щодо продовження строку повернення кредиту сторони суду не надавали. Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що таких угод сторони не укладали.

Отже, доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву судом не приймаються, оскільки строк повернення кредиту настав.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 86961,52грн. суми простроченого кредиту є обґрунтованими, що підтверджується матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Крім суми простроченого кредиту, позивач просив суд стягнути прострочені відсотки за користування кредитом за період з листопада 2010 по лютий 2011р. в сумі 8702,22грн.

Згідно ч.1 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Виходячи зі змісту п. 3 ст. 346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 ГК України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визнечених законом або договором.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення 8702,22грн. - прострочених відсотків за користування кредитом за період з листопада 2010 по лютий 2011р. підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та доведені матеріалами справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню за несвоєчасне погашення відсотків за період з 01.12.2010р. по 28.02.2011р. в сумі 160,13грн. та пеню за несвоєчасну сплату кредиту за період з 01.01.2010р. по 28.02.2011р. в сумі 19546,43грн.

Розглядаючи правомірність здійснених позивачем нарахувань пені, господарський суд враховує наступне.

Частина 1 ст. 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно п. 5.3 договору, за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за користування кредитом та/або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення платежу.

Відповідно до п. 3.6 договору, у випадку, якщо банком застосована до позичальника неустойка у вигляді пені, остання нараховується банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно, та сплачується позичальником.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як передбачено ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, пеня за несвоєчасну сплату кредиту розрахована, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ та становить 19546,43грн.

У відзиві на позовну заяву від 28.06.2011р. відповідач просить при вирішенні спору застосувати положення ЦК України щодо позовної давності при стягненні пені (а.с.59-60).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом п.1 ч.2 ст.258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Із розрахунку, наданого позивачем, вбачається що пеня за несвоєчасну сплату кредиту нарахована за період з 01.01.2010р. по 28.02.2011р., позов до суду надійшов 07.06.2011р. (згідно відмітки діловодної служби господарського суду Житомирської області позовна заява зареєстрована 07.06.2011р. за № 5007/1145/11) (а.с.2-7).

Тобто, період нарахування пені перевищує встановлений законом річний строк для її стягнення.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування пені за несвоєчасну сплату кредиту, з урахуванням строку сплати, а також зважаючи на положення ч. 6 ст. 232 ГК України та ч.2 ст.258 ЦК України, господарський суд вважає, що правомірним є нарахування пені в сумі 10961,60грн. за період з 07.06.2010р. по 28.02.2011р. в межах строку позовної давності. В іншій частині стягнення пені в сумі 8584,83грн. суд відмовляє за пропуском строку позовної давності.

Крім того, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені за несвоєчасну сплату відсотків за період з 01.12.2010р. по 28.02.2011р., суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 160,13грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь інфляційних нарахувань за період з січня 2010р. по лютий 2010р. в сумі 9595,46грн. та 3% річних від простроченої суми за період з 01.01.2010р. по 28.02.2011р. в сумі 3296,79грн.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3296,79грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що розмір інфляційних нарахувань становить 10760,85грн. Проте, заявлена позивачем до стягнення сума інфляційних нарахувань, яка визначена у розмірі 9595,46грн. менша ніж розмір суми розрахованої судом, у зв'язку з чим, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 9595,46грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.

Як визначає ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статтей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" (04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, 52/58, ідентифікаційний код 20057663) 86961,52грн. (вісімдесят шість тисяч дев'ятсот шістдесят одну гривню 52 коп.) - основної заборгованості, 8702,22грн. (вісім тисяч сімсот дві гривні 22 коп.) - заборгованість відповідача по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, 160,13грн. (сто шістдесят гривень 13 коп.) - пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 10961,60грн. (десять тисяч дев'ятсот шістдесят одну гривню 60 коп.) - пеня за несвоєчасну сплату кредиту, 3296,79грн. (три тисячі двісті дев'яносто шість гривень 79 коп.) - 3% річних, 9595,46грн. (дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять гривень 46 коп.) - інфляційні нарахування, 1196,78грн. (одну тисячу сто дев'яносто шість гривень 78 коп.) - державного мита; 220,20 (двісті двадцять гривень 20 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським

СуддяГнисюк С.Д.

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу (рек. з пов.)