Рішення № 17849169, 20.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.07.11 р. Справа № 24/71

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі Смірновій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «Глорія Дон», м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Грінко-Дон” м.Донецьк

про стягнення боргу 469434,5 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1., ОСОБА_2. за дов. Від 06.06.11р.

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «Глорія Дон» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Грінко-Дон” 376468,50 грн. основного боргу за договором поставки нафтопродуктів №191110 від 19.11.2010р., штраф у сумі 75293,7 грн., пеню у сумі 9807,61 грн., інфляційні втрати у сумі 5966,45 грн., 3% річних у сумі 1898,24 грн., а також 8000 грн. витрат на сплату послуг адвоката.

В обґрунтування позову позивач надав договір №191110 від 19.11.2010р. з додатковими угодами та додатками, рахунки, видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ, лист-вимогу від 12.05.2011р., акт звірки взаєморозрахунків, договір на надання правової допомоги від 06.06.2011р. з додатками, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, платіжні доручення про оплату послуг адвоката.

Також позивач подав суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти позивача. В обґрунтування заяви посилається на те, що відповідач системно порушує фінансову дисципліну та постійно не виконує у повному обсязі свої зобовязання.

Розгляд справи відкладався через неявку відповідача.

У судовому засіданні, що відбулось 20.07.2011р. представники позивача надали заяву про зменшення позовних вимог у звязку з частковим погашенням відповідачем основного боргу після порушення провадження у справі та просять стягнути з відповідача 347399,50 грн. основного боргу, штраф у сумі 75 293,70 грн., пеню у сумі 9 807,61 грн., інфляційні втрати у сумі 5966,45 грн., 3% річних у сумі 1898,24 грн., державне мито в розмірі 4694,35 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн., а також 8000 грн. витрат на сплату послуг адвоката. (а.с.69)

Суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог, оскільки така заява відповідає вимогам статті 22 ГПК України.

Відповідач в судове засідання не зявився, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Враховуючи, що ухвали суду від 20.06.2011р., від 07.07.2011р. направлені відповідачу за адресою вказаною у позові (83023, м.Донецьк, вул.Лабутенка, 14) і отримані ним, тому суд вважає, що ТОВ „Грінко-Дон” правом приймати участь у судовому засіданні не скористався, вимог суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив. Отже, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

З приводу заяви позивача про забезпечення позову суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, в тому числі шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів юридичної особи і застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в такому випадку входить ймовірність припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути на момент виконання рішення.

Оскільки позивач не довів наявність обгрунтованого припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути на момент виконання рішення і невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, також не довів адекватність обраного засобу забезпечення позову, тому суд залишає цю заяву без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд встановив наступне.

19.11.2010р. між ПП „Глорія Дон” (постачальник) та ТОВ „Грінко Дон” (покупець) укладено договір № 191110 (а.с.14), за умовами якого постачальник зобовязався поставити покупцю нафтопродукти на умовах, передбачених цим договором.

За приписами п.1.2 договору кількість, асортимент та строки поставки товару визначаються сторонами у додатку №1 „Графік поставки”. Відвантаження кожної партії товару фіксується окремими Специфікаціями, які є невідємною частиною цього договору. У специфікаціях вказується кількість, асортимент товару строки та умови поставки, вартість товару.

За умовами пунктів 2.7 договору, порядок розрахунків за товар визначається сторонами у додатку №2 „Графік платежів”. Оплата за поставлений товар здійснюється щотижнево, при цьому покупець зобовязується щоденно (за банківськими днями), перераховувати постачальнику грошові кошти у сумі не менш ніж 20000 грн..

Пунктом 4.4 договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати покупцем поставленого товару більш ніж на 2 банківських дні, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від суми кожної несплаченої поставки партії товару та пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожен день прострочки з моменту поставки товару.

Цей договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2011 р., а в частині виконання грошових зобовязань до повного їх виконання. У разі якщо жодною зі сторін не заявлено про розірвання договору за 1 місяць по закінченню строку його дії, договір вважається автоматично продовженим на наступний календарний рік (розділ п.8.1 договору).

Договір підписано обома сторонами без розбіжностей.

Додатковою угодою від 22.11.2010р. до цього договору (а.с.19) сторони внесли доповнення до додатків №1 та №2 до договору стосовно графіку поставки та оплати товару.

У квітні 2011 року сторонами підписані специфікації, в яких визначено найменування товару, кількість, загальну вартість товару, порядок оплати та строк поставки.

З матеріалів справи вбачається, що позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 376468,50 грн., про що свідчать відповідні видаткові накладні № 72 від 01.04.2011р, №74 від 04.04.2011р, № 76 від 05.04.2011р, № 81 від 07.04.2011р., № 82 від 08.04.2011р, №84 від 11.04.2011р., №86 від 12.04.2011р., №99 від 15.04.2011р. та довіреності, видані ТОВ „Грінко-Дон” уповноваженим представникам для отримання від ТОВ „Глорія Дон” цінностей.(а.с.21-51)

12.05.2011 р. сторонами складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків до договору поставки нафтопродуктів № 191110 від 19.11.2010 р. (а.с.52), з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 376404,17 грн.

Цього ж дня позивач направив відповідачу лист-вимогу (а.с.53), в якій просив сплатити основну заборгованість за договором № 191110 від 19.11.2010 р. в розмірі 376404,17 грн. Відповідач лист-вимогу отримав 12.05.2011 р. за вх.№374/1, про що свідчить відповідна відмітка на цьому листі.

В матеріалах справи відсутні відповідь на лист-вимогу та/або погашення відповідачем суми боргу в повному обсязі.

Предметом спору у цій справі є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Грінко-Дон” 347399,50 грн. основного боргу за договором № 191110 від 19.11.2010 р., штрафу у сумі 75 293,70 грн., пені у сумі 9 807,61 грн., інфляційних втрат - 5966,45 грн., 3% річних - 1898,24 грн.

За приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна норма міститься у п.7 статті 193 Господарського кодексу України. Договір є обовязковим до виконання (ст.629 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України)

Договір №191110 від 19.11.2010р за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 7 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За приписами ст.218 Господарського процесуального кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем спірного договору в частині своєчасної оплати товару. Отже, господарський суд вважає обгрунтованими та доведеними матеріалами справи вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 347399,50 грн., тому ці вимоги підлягають задоволенню.

У пункті 4.4 договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати покупцем поставленого товару більш ніж на 2 банківських дні, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від суми кожної несплаченої поставки партії товару та пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожен день прострочки з моменту поставки товару.

Перевіривши правильність нарахування заявлених позивачем до стягнення сум пені та штрафу, господарський суд вважає цей розрахунок арифметично вірним та обґрунтованим, тому задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 9807,61 грн. та штрафу у розмірі 75293,70 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 5966,45 грн. та 3% річних у сумі 1898,24 грн.

Перевіривши за допомогою програмного комплексу „Законодавство” розрахунок позивача, суд дійшов висновку що наданий позивачем розрахунок є обгрунтованим та арифметично вірним, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарським судам доказів, які спростовують позовні вимоги.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства „Глорія-Дон” є обгрунтованими, матеріалами справи підтверджені, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог позивача стягнути з ТОВ „Грінко-Дон” витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 8000 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Отже, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Як вбачається, 06.06.2011р. між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 укладено договір №14 про надання правової допомоги (а.с.54), за умовами якого замовник (позивач) доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати замовнику юридичну допомогу на умовах, передбачених цим договором. У протоколі погодження ціни, що є додатком №1 до договору № 14 від 06.06.2011 р. сторони погодили, що вартість послуг з правової допомоги складає 8000 грн. (а.с.57)

Позивач сплатив адвокату гонорар у сумі 8000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №145 від 16.06.2011р. (а.с.58) та платіжним дорученням №99 від 19.07.2011р. (а.с.70)

З матеріалів справи також вбачається, що адвокат ОСОБА_1 діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю N 1692 від 14.05.2004р. (а.с.59)

Оскільки в судових засіданнях приймав участь саме цей адвокат (довіреність - а с.65), матеріалами справи підтверджена оплата позивачем послуг адвоката ОСОБА_1 саме в розмірі 8000 грн., тому господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з ТОВ „Грінко-Дон” витрат на оплату послуг адвоката підлягають задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Приватного підприємства «Глорія-Дон» м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Грінко-Дон” м.Донецьк про стягнення 347 399,50 грн. основного боргу, штрафу у сумі 75 293,70 грн., пені у сумі 9 807,61 грн., інфляційних витрат - 5966,45 грн., 3% річних - 1898,24 грн., та витрати на сплату послуг адвоката у розмірі 8000 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Грінко-Дон” (83023 м. Донецьк, вул. Лабутенка,14 ЄДРПОУ 33671231) на користь Приватного підприємства «Глорія Дон» (83087, м. Донецьк, вул. Куйбишева, б.129-б, ЄДРПОУ 32123476) - 347 399,50 грн. основного боргу, штрафу у сумі 75 293,7 грн., пені у сумі 9 807,61 грн., інфляційних витрат - 5966,45 грн., 3% річних - 1898,24 грн., витрати на сплату послуг адвоката - 8000 грн., витрати на сплату держмита - 4694,35 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 22.07.2011р.

Суддя Величко Н.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >