Рішення № 17848018, 19.07.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" липня 2011 р. Справа № 18/045-11

Розглянувши матеріали справи за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський домобудівельний комбінат «Меркурій», м.Бровари

про стягнення 279715,34 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

за участю представників сторін

від позивача: Жигадло І.Б.

від відповідача: Маринка В.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський домобудівельний комбінат «Меркурій»(далі – відповідач) про стягнення 279715,34 грн.

Провадження у справі №18/045-11 порушено відповідно до ухвали суду від 11.05.2011 року та призначено справу до розгляду на 19.05.2011 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 19.05.2011 року без поважних причин не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. Розгляд справи відкладався на 02.06.2011 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.06.2011 року подав клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався на 16.06.2011 року.

У судове засіданні 16.06.2011 року відповідач не з‘явився та надіслав клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався до 19.07.2011 року.

В судовому засіданні 19.07.2011 року позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги визнав в частині стягнення основного боргу, проти стягнення стягнення штрафних санкцій заперечував, посилаючись на необхідність списання відповідних сум згідно з п. 2.2. ст. 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив.

Правовідносини сторін у справі врегульовані Договором поставки природного газу № 06/09-1015 ТЕ-17 від 23.09.2009 року.

На виконання умов вищезазначеного Договору позивач передав відповідачу протягом жовтня-грудня 2009 року та січня-квітня 2010 року природний газ на загальну суму 450195,95 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу (оригінали надані суду для огляду, копії долучені до матеріалів справи), крім того, факт поставки природного газу відповідачем не заперечується та не спростовується.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що остаточний розрахунок проводиться покупцем на підставі актів приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі свої зобов’язання по оплаті отриманого газу не виконав, поставлений газ оплатив частково, у зв’язку з чим, залишок його боргу складає 241195,95 грн.

Відповідно до ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, заборгованість відповідача на день вирішення спору складає 241195,95 грн. У наданому суду відзиві на позов відповідач позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 612 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення. При цьому, ст. 229 Господарського кодексу України встановлює, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції.

Крім того, п. 7.2 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати природного газу відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно п. 7.10 Договору пеня нараховується протягом шести місяців, що передують зверненню з позовом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за від суми боргу за кожний день прострочення передбачено п. 7.2. Договору.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем нараховувалась пеня на суму фактичної заборгованості за останні шість місяців до звернення з позовом, що відповідає ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України та в межах передбачених п. 7.10. Договору строків в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що з відповідача підлягає стягненню 18758,89 грн. пені.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 27869,30 грн. інфляційних за період з листопада 2009 року по березень 2011 року та 9891,20 грн. 3% річних за період з 11.11.2009 року по 27.04.2011 року, тобто в межах фактичного прострочення оплати природного газу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 27869,30 грн. інфляційних та 9891,20 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Щодо заперечень відповідача, наведених у відзиві на позов, судом встановлено, що норми ст. 34 Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік»та Постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 року № 503 «Про затвердження порядку перерахування у 2011 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувались або погоджувались відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування»мають компенсаційний характер і жодним чином не стосуються прав і обов’язків сторін, які випливають з Договору поставки природного газу.

Також суд не приймає заперечення відповідача з посиланням на норми Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», оскільки відповідний Закон не звільняє від відповідальності за несвоєчасну оплату отриманого природного газу і не вводить мораторію на нарахування штрафних санкцій, а лише передбачає списання відповідної заборгованості у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Крім того, згідно п. 14 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено закінчення виконавчого провадження в разі списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Броварський домобудівний комбінат «Меркурій»(07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, 131, код 03391260) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 241195,95 грн. основного боргу, 18758,89 грн. пені, 9891,20 грн. річних, 27869,30 грн. інфляційних, 2978 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя А.Ю.Кошик