Рішення № 17848019, 19.07.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" липня 2011 р. Справа № 18/055-11

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства з іноземними інвестиціями «Украфлора», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід бізнес центр», м. Бровари

про стягнення 50237,02 грн.

Суддя А.Кошик

за участю представників сторін:

позивача – Матвейчук О.А.

відповідача – Білаш О.Д.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства з іноземними інвестиціями «Украфлора»(позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід бізнес центр»(відповідач) про стягнення 50237,02 грн. заборгованості за Договором № 343/05 від 17.08.2009 року, пені, річних та інфляційних.

Провадження у справі № 18/055-11 порушено ухвалою від 17.06.2011 року та призначено справу до розгляду на 19.07.2011 року.

В судовому засіданні 19.07.2011 року позивач повідомив про сплату відповідачем суми основного боргу, у зв’язку з чим, уточнив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача 2848,09 грн. пені, 51,24 грн. 3% річних та 2196,89 грн. інфляційних. Також, позивач просить стягнути з відповідача 502,37 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі, оскільки сплата основного боргу відбулась після подачі позову.

Відповідач надав відзив, в якому повідомив про сплату основного боргу, вимоги в частині пені, річних та інфляційних визнав в повному обсязі, однак просив суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив.

Правовідносини сторін у справі врегульовані Договором № 343/05 від 17.08.2009 року, на виконання умов якого, позивач в період з 10.11.2010 року по 05.01.2011 року передав у власність відповідачу товар –фурнітуру для рослин, сувенірну продукцію та інші супутні товари на суму 317064,60 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними і відповідачем не заперечується.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі свої зобов’язання по оплаті отриманого товару не виконав, частково сплатив 265827,64 грн. та повернув товар на суму 6596,16 грн. У зв’язку з чим, на момент звернення позивача до суду з даним позовом заборгованість відповідача складала 44640,80 грн. і була сплачена останнім після подання позову за платіжними дорученнями від 12.07.2011 року № 3139, від 15.07.2011 року №№ 3215 та 3220.

Згідно з п. 1.1 Договору відповідач після прийому товару зобов'язаний оплатити його вартість згідно умов цього договору.

Пунктом 1 додаткової угоди №1 від 17.08.2009 року до Договору та п. 8.2 Договору передбачено, що відповідач зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість у повному розмірі з умовою відстрочення платежу 30 (тридцять) календарних днів з моменту прийому товару.

Відповідно до ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідач прострочив оплату спірного товару, позивач просить стягнути з відповідача 2848,09 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за період з 10.12.2010 року по 31.05.2011 року.

Як передбачено п. 11.6 Договору за порушення строку оплати товару відповідач зобов'язаний оплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за від суми боргу за кожний день прострочення передбачено п. 11.6 Договору.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем нараховувалась пеня на суму фактичної заборгованості у відповідності до ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України та п. 11.6 Договору строків в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позивачем правомірно нараховано 3% річних в сумі 551,24 грн. за період прострочення з 10.12.2010 року по 31.05.2011 року та інфляційні з грудня 2010 року по квітень 2011 року в сумі 2196,89 грн.

Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій не підлягає задоволенню як необґрунтоване з посиланням на винятковість випадку та розміру, до якого, на думку відповідача, мають бути зменшені штрафні санкції.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 2848,09 грн. пені, 551,24 грн. 3% річних та 2196,89 грн. інфляційних.

Оскільки відповідач сплатив суму боргу після подачі позовної заяви, на день розгляду справи відсутній предмет спору в частині стягнення основного боргу в сумі 44640,80 грн., тому відповідно до п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі у відповідній частині.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, який сплатив суму основного боргу після звернення позивача до суду, відшкодування судових витрат покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, п. 11 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід бізнес центр»(07403, Київська обл., м.Бровари, вул. Красовського, 16, код 35115285) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства з іноземними інвестиціями «Украфлора»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18а, код 20006298) 2848,09 грн. пені, 551,24 грн. 3% річних, 2196,89 грн. інфляційних, 502,37 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В частині стягнення 44640,80 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Суддя А.Ю.Кошик