Рішення № 17848009, 14.07.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" липня 2011 р. Справа № 24/043-11

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кревель Мойзельбах”, м. Новоград-Волинський, Житомирська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ”ВВС-ЛТД”, с. Іванковичи, Васильківський район, Київська область

про стягнення 969810,14 грн.

за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ”ВВС-ЛТД”, с. Іванковичи, Васильківський район, Київська область

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Кревель Мойзельбах”, м. Новоград-Волинський, Житомирська область

провизнання договору купівлі-продажу недійсним за участю представників:

від позивача за первісним позовом (від відповідача за зустрічним позовом)не зявився;

від відповідача за первісним позовом

(від позивача за зустрічним позовом)ОСОБА_1., довіреність б/н від 30 червня 2011 року суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Кревель Мойзельбах” (далі Позивач за первісним позовом) до Товариства з обмеженою відповідальністю ”ВВС-ЛТД” (далі Відповідач за первісним позовом) про стягнення 969 810,14 грн., з яких 948904,32 грн. основного боргу та 20 905,82 грн. пені.

Разом з позовними вимогами позивач за первісним позовом просив суд вжити заходів до забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Оскільки, позивачем за первісним позовом не надано обґрунтування в чому саме не вжиття зазначеного заходу до забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, у відповідності до ст. 66 ГПК України, судом у задоволенні зазначеної вимоги позивача відмовлено.

В обґрунтування позовних вимог, позивач за первісним позовом посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою суду від 30 травня 2011 року розгляд справи призначений на 10 червня 2011 року.

До господарського суду Київської області від представника відповідача за первісним позовом надійшло клопотання № б/н від 10 червня 2011 року (вх. № суду 7959 від 10 червня 2011 року) щодо фіксування судового процесу.

У відповідності до статті 811 ГПК України на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом клопотання представника відповідача за первісним позовом про фіксацію судового процесу задоволено.

Запис справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу „Оберіг”.

До господарського суду Київської області від представника відповідача за первісним позовом надійшов відзив № б/н від 10 червня 2011 року (вх. № суду 7960 від 10 червня 2011 року) на позовну заяву, згідно якого останній просить повністю відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Кревель Мойзельбах” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” про стягнення 969 810,14 грн. у справі № 24/043-11 з мотивів викладених у відзиві.

До початку розгляду господарським судом справи по суті від представника Товариства з обмеженою відповідальністю ”ВВС-ЛТД” відповідача за первісним позовом надійшла зустрічна позовна заява № б/н від 09 червня 2011 року (вх. № суду 7961 від 10 червня 2011 року) до позивача за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кревель Мойзельбах” про визнання договору купівлі продажу недійсним.

Згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Перевіривши зміст, ґрунтовність і підстави матеріально-правових вимог первісного і зустрічного позовів у даній справі, суд дійшов висновку, що спільний розгляд первісного та зустрічного позову сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору.

10 червня 2011 року представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні клопотав про те, що йому необхідно звірити податкові накладні за період січень травень 2011 року з реєстром податкових накладних який ведеться на підприємстві відповідно до вимог Податкового кодексу України, у звязку з чим просить відкласти розгляд справи.

Представником позивача за первісним позовом у судовому засіданні подано клопотання про зобовязання відповідача надати суду реєстр податкових накладних за період січень травень 2011 року, в разі відсутності письмове пояснення з обґрунтуванням поважності причин відсутності документів.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні 10 червня 2011 року також подав клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з необхідністю проведення звірки взаєморозрахунків між сторонами.

Представник позивача не заперечував проти задоволення клопотання представника відповідача.

Вищевказані клопотання судом задоволені.

Ухвалою від 10 червня 2011 року, суд прийняв зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” для спільного розгляду з первісним позовом та на підставі ст. 77 ГПК України відклав розгляд справи на 30 червня 2011 року, у звязку з клопотаннями відповідача за первісним позовом та необхідністю витребування нових доказів.

В судовому засіданні 30 червня 2011 року представником відповідача за первісним позовом надані письмові пояснення де останній зазначає, що причиною неможливості надання податкових накладних, є те, що бухгалтерією Товариства з обмеженою відповідальністю ”ВВС-ЛТД” реєстр податкових накладних не ведеться.

Позивач за первісним позовом виконав вимоги ухвали суду та направив на адресу відповідача за первісним позовом акт звірки взаєморозрахунків (копія товарно-транспортної накладної б/н від 21 червня 2011 року про направлення акту звірки взаєморозрахунків відповідачу залучена до матеріалів справи).

У судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом зазначив, що поштову кореспонденцію з актом звірки взаєморозрахунків не отримував.

Суд заслухавши додаткові пояснення сторін та відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, вирішив оголосити в судовому засіданні перерву на 14 липня 2011 року.

Після оголошення перерви у судовому засіданні 30 червня 2011 року до господарського суду Київської області від представника позивача за первісним позовом надійшло клопотання № б/н від 30 червня 2011 року (вх. № суду 8897 від 30 червня 2011 року) згідно якого останній просить суд витребувати реєстри отриманих та виданих податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю ”ВВС-ЛТД” з Державної податкової інспекції за місцем реєстрації за період січень-лютий 2011 року.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду, зокрема, зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження.

05 липня 2011 року судом був направлений судовий запит у Васильківську обєднану державна податкову інспекцію про витребування реєстру виданих та отриманих податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю ”ВВС-ЛТД” Товариству з обмеженою відповідальністю “Кревель Мойзельбах” за період січень-лютий 2011 року.

На момент оголошення вступної та резолютивної частини рішення по справі відповіді на судовий запит з Васильківської обєднаної державної податкової інспекції не надходило.

До господарського суду Київської області від представника позивача за первісним позовом надійшло заперечення на позовну заяву № 169 від 08 липня 2011 року (вх. № суду 9417 від 12 липня 2011 року), в якому просить відмовити в задоволенні зустрічного позову з мотивів викладених у його запереченнях.

До господарського суду Київської області від представника позивача за первісним позовом надійшло клопотання № 55 від 11 липня 2011 року (вх. № суду 9477 від 12 липня 2011 року) щодо розгляду справи без участі представника позивача за первісним позовом. Додатково повідомлялось, що Позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі,в задоволенні зустрічного позову просив суд відмовити, також були надані довідки Державного казначейства України щодо зарахування державного мита.

14 липня 2011 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір № 3 від 04.01.2011р. (далі договір), відповідно до умов якого, продавець позивач за первісним позовом зобов'язується передати продукцію у власність покупця відповідача за первісним позовом, а покупець зобовязується прийняти та своєчасно оплатити їх (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору встановлено, що доказом передачі партії продукції у власність покупця є видаткова накладна оформлена належним чином з підписом уповноваженої особи покупця, а також довіреність на отримання продукції.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що ціни на продукцію, відповідно до умов договору, є погодженими між сторонами та зазначене у видаткових накладних на кожну партію продукції.

Згідно п 4.5 договору встановлено, що отримання продукції покупцем, згідно товарно-транспортної накладної, звільняє його від подальшого заперечення ціни на отриману продукцію.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2011 року (п. 11.8 договору).

Відповідно до договору, позивач за первісним позовом по накладним: № 00000009 від 27.01.2011р. на суму 280 007,52 грн., № 16 від 03.02.2011р. на суму 280 666,00 грн., № 20 від 10.02.2011р. на суму 280 170,00 грн. та № 24 від 17.02.2011р. на суму 108 060,80 грн., поставив відповідачу товар на загальну суму 948 904,32 грн., а відповідач на підставі довіреностей № 95 від 28.01.2011р., № 168 від 07.02.2011р., № 224 від 14.02.2011р. та № 277 від 21.02.2011р., вказаний товар отримав. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи.

Відповідно до п. 5.1 договору встановлено, що продавець продає покупцю продукцію на умовах остаточного розрахунку протягом 45 календарних днів з моменту поставки продукції покупцю.

З матеріалів справ вбачається, що позивачем 21.04.2011р. на адресу відповідача за первісним позовом було надіслано претензію № 39 від 12.04.2011р. з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар. В підтвердження надіслання вказаної кореспонденції позивач за первісним позовом надав до суду оригінал фіскального чеку № 2692 від 21.04.2011р.

Однак, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача за первісним позовом до суду.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статі 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 948 904,32 грн. заборгованості за поставлену продукцію.

Крім того, позивач на підставі п. 9.1 договору просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 20 905,82 грн.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” вiд 22.11.1996р. № 543/96-ВР визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 948904,32 грн. основного боргу, та 20 905,82 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, підтверджені доказами і підлягають задоволенню.

Щодо розгляду позовних вимог за зустрічним позовом, то суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з наступних підстав.

Предметом зустрічного позову є вимога про визнання Договору № 3 від 04.01.2011 р. недійсним, на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України, у звязку з невідповідністю договору вимогам законодавства та недотримання встановленої законом форми у момент укладення.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 2 статті 207 цього ж Кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII “Про захист прав споживачів” (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV “Про оренду землі”(в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Дослідивши умови договору № 3 від 04.01.2011 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Кревель Мойзельбах” та Товариством з обмеженою відповідальністю ”ВВС-ЛТД”, суд дійшов до висновку, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов даного договору (предмет, якість, ціна, строки поставки і оплати, термін дії договору, інші умови), їх зміст та форма договору не суперечить положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншим нормативно-правовим актам в редакціях, що діяли на момент вчинення правочину.

Отже, враховуючи те, що, як було встановлено судом, договір № 3 від 04.01.2011 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Кревель Мойзельбах” та Товариством з обмеженою відповідальністю ”ВВС-ЛТД”, не суперечить положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншим нормативно-правовим актам в редакціях, що діяли на момент вчинення правочину, то позовна вимога позивача (за зустрічним позовом) про визнання його недійсним, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Заявлені первісним позивачем витрати на оплату юридичних послуг у розмірі 3400,00 грн., не є судовими витратами у розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, тому не можуть бути покладені на відповідача.

Таким чином, відшкодування витрат по оплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 26, 44, 49, 60, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” (08632, Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 19351156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кревель Мойзельбах” (11706, Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Волі, 55, код ЄДРПОУ 33063895) 948 904 (девятсот сорок вісім тисяч девятсот чотири) грн. 32 коп. основного боргу, 20 905 (двадцять тисяч девятсот пять) грн. 82 коп. пені, 9700 (девять тисяч сімсот) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Т.В. Лутак

Дата підписання рішення 19.07.2011р.