Рішення № 17847953, 05.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/16505.07.11

За позовом Київського прокурора захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері Федоренко С.М. в інтересах держави в особі Держаної екологічної інспекції в м. Києві

До Публічного акціонерного товариства «Осокор»

Про стягнення збитків завданих державі в розмірі 105081,04 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю

Від відповідача ОСОБА_2 представник за довіреністю

ОСОБА_3 представник за довіреністю

Від прокуратури ОСОБА_4 представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київський прокурор захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері Федоренко С.М. в інтересах держави в особі Держаної екологічної інспекції в м. Києві звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення збитків завданих державі в розмірі 105081,04 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2011 було порушено провадження у справі № 47/165 та призначено її розгляд на 21.06.2011 (з урахуванням ухвали від 02.06.2011).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2011 розгляд справи відкладено до 05.07.2011.

В судовому засіданні 05.07.2011 прокурор викладені у позові в інтересах держави вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. В обгрунтування поданого в інтересах держави позову прокурор наголошує на тому, що відповідачем використовується одна артезіанська свердловина 60//Чер. Дніпр, глибиною 277 м., продуктивністю 60,0 куб.м./год без спеціального дозволу (ліцензії), що суперечить ст. ст. 44, 49, 110 Водного кодексу України, ст.ст. 16,19, 21 Кодексу України про надра та ст.ст. 40, 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», що на думку прокурора є підставами для стягнення шкоди в розмірі 105081,04 грн., завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.07.2011 р. проти заявлених позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач неодноразово звертався до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві з вимогою видачі дозволу на спеціальне водокористування, але отримував відмову. Також відповідач наголошує на тому, що за весь період відсутності дозволу на спеціальне водокористування відповідач сплачував податок за спеціальне використання поверхневих та підземних вод, в тому числі в період виконання державного замовлення, яке знаходиться під контролем у відповідних органах державної влади.

Розглянувши надані матеріали справи, заслухавши прокурора, позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив прокурор у позові, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в м. Києві Царинним О.В., відповідно до ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»та наказу Державної екологічної інспекції в м. Києві № 552 від 18.05.2011 проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства, за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-г, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 05/562а від 18.05.2011 (далі акт № 05/562а від 18.05.2011).

Відповідно до акту № 05/562а від 18.05.2011, встановлено, що на момент перевірки відповідач використовує одну артезіанську свердловину 60//Чер. Дніпр, глибиною 277 м., продуктивністю 60,0 куб.м./год без спеціального дозволу (ліцензії), що є порушенням ст. ст. 44, 49, 110 Водного кодексу України.

Прокурором для доручення до матеріалів справи додано належним чином засвідчений дозвіл на спеціальне водокористування Укр-664-Кіє, виданий ЗАТ «Осокор»Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м.Києві зі строком дії з 08.01.2008 по 08.01.2011.

Відповідно до довідки ПАТ «Осокор»№ 037-12-61 від 19.05.2011, наданої начальнику Державної екологічної інспекції в м.Києві, відповідачем з 09.01.2011 по 18.05.2011 використано таку кількість води: січень 1859 м3, лютий 1701 м3, березень 2043м3, квітень 1839 м3.

Як зазначає прокурор в позові, розмір збитків заподіяних державі внаслідок самовільного забору підземних вод за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-г становить 105081,04 грн., на підтвердження чого надано відповідний розрахунок, здійснений державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища згідно Методики № 389.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 N 389, було затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (далі Методика № 389), яка застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб'єктами господарювання природоохоронного законодавства.

Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Конституційний суд у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 (далі рішення Конституційного суду) вказав, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України (зараз ГПК), є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 44 Водного кодексу України, водокористувачі зобовязані: економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відтворення і поліпшення якості вод; водні обєкти відповідно до цілей та умов їх надання; дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським обєктам та обєктам навколишнього природного середовища; здійснювати облік забору та використання вод, ввести контроль за якістю і кількістю скинутих у водні обєкти зворотних і забруднюючих речовин та за якістю води водних обєктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеним цим Кодексом та іншими законодавчими актами; здійснювати погоджені у встановленому порядку технологічні, лісомеліоративні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні та інші заходи щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також припинення скидання забруднених стічних вод; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу; своєчасно сплачувати збори за спеціальне водокористування та інші збори відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне використання видається державними органами навколишнього природного середовища у разі використання води водних обєктів загальнодержавного значення; Верховною Радою АРК, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища у разі використання води водних обєктів місцевого значення. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоровя - в разі використання водних обєктів, віднесених до категорії лікувальних. Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України.

У дозволі на спеціальне водокористування встановлюється ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідно до ст. 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Відповідно до ст. 21 Кодексу України про надра, надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці та Міністерства охорони здоровя України на місцях.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, судом встановлено, що державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в м. Києві Царинним О.В. було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства, за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-г, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 05/562а від 18.05.2011, в якому встановлено, що на момент здійснення перевірки відповідач використовує одну артезіанську свердловину 60//Чер. Дніпр, глибиною 277 м., продуктивністю 60,0 куб.м./год без спеціального дозволу (ліцензії), що є порушенням ст. ст. 44, 49, 110 Водного кодексу України.

Посилання відповідача у відзиві на те, що ним використовувалася артезіанська свердловина і одночасно здійснювалось оформлення відповідного дозволу (ліцензії), а тому підстави для стягнення 105081,04 грн. відсутні, - судом відхиляється як необґрунтоване та безпідставне, оскільки ст. ст. 44, 49, 110 Водного кодексу України чітко передбачено, що водокористування здійснюється лише на підставі відповідного дозволу (ліцензії).

Також, судом встановлено, що станом на момент проведення перевірки дозвіл на спеціальне водокористування Укр-664-Кіє, виданий ЗАТ «Осокор»Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м.Києві зі строком дії з 08.01.2008 по 08.01.2011, закінчив свою дію, а новий дозвіл зі строком дії з 07.06.2011 до 07.06.2014 було отримано відповідачем лише 07.06.2011, тобто в період з 09.01.2011 по 06.06.2011 включно відповідач здійснював використання артезіанської свердловини 60//Чер. Дніпр, глибиною 277 м., продуктивністю 60,0 куб.м./год без спеціального дозволу (ліцензії), що є порушенням природоохоронного законодавства, зокрема ст. ст. 44, 49, 110 Водного кодексу України, внаслідок чого суд вважає, що державі завдано саме збитків в розмірі 105081,04 грн. у відповідності до розрахунку згідно Методики № 389, які підлягають стягненню з відповідача.

Суд погоджується з наданим прокурором розрахунком суми збитків в розмірі 105081,04 грн., здійсненого уповноваженою особою - державним інспектором з ОНПС в м. Києві на підставі Методики № 389.

З огляду на викладене, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача саме 105081,04 грн. збитків, завданих ним внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Державне мито за вимогу немайнового характеру і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Осокор»(ідентифікаційний код 03360911, місцезнаходження: м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-г) на спеціальний рахунок Державного бюджету (одержувач: УДК в Оболонському районі м. Києва, банк ГУДКУ р/р 33111331700006, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26077916, код бюджетної класифікації 24062100) 105081 (сто пять тисяч вісімдесят одну) грн. 04 коп. збитків.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Осокор»(ідентифікаційний код 03360911, місцезнаходження: м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-г) в дохід Державного бюджету України 1050 (одну тисячу пятдесят) грн. 81 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата складання повного тексту рішення 11.07.2011