Рішення № 17847954, 05.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/16605.07.11 За позовом Державної екологічної інспекції в м. Києві до Приватного підприємства “Айтек”

про стягнення 2062,59 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю

від відповідача не зявився

У судовому засіданні 05.07.2011 на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 2062,59 грн. збитків, завданих державі порушенням природоохоронного законодавства, а також відшкодування судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2011 було порушено провадження у справі № 47/166, розгляд справи було призначено на 21.06.2011 (з урахуванням ухвали про виправлення описки).

В судовому засіданні 21.06.2011 представник позивача надав заяву про зміну предмету позову, в якій просив суд стягнути з відповідача 2062,59 грн. шкоди, завданої державі порушенням природоохоронного законодавства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2011 розгляд справи відкладено до 05.07.2011.

В судовому засіданні 05.07.2011 позивач викладені у позові вимоги, з урахуванням поданої ним заяви про зміну предмету позову, підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. В обгрунтування поданого позову позивач наголошує на тому, що відповідачем самовільно здійснюється використання земельної ділянки площею 168,57 кв.м. без документів, що посвідчують право власності або користування земельною ділянкою, яка використовується ним для розміщення та обслуговування автозаправної станції ПП «Айтек», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 12, що суперечить ст. ст. 125,126 Земельного кодексу України, внаслідок чого державі завдано шкоду в розмірі 2062,59 грн., внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. яку позивач просив суд стягнути з відповідача.

Відповідач своїх представників в судове засідання 05.07.2011 не направив, відзив та витребувані судом документи - не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній позивачем у позовній заяві. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначалось в ухвалі про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані матеріали справи, заслухавши позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 1 Положення про державну екологічну інспекцію в місті Києві, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього середовища № 55 від 19.02.07. (далі - Положення), вбачається, що Державна екологічна інспекція в місті Києві (далі - Інспекція) є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції (далі -Держекоінспекція).

Інспекція в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки на території міста Києва.

Повноваження Інспекції поширюються на територію міста Києва. Інспекція у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Мінприроди та Держекоінспекції, а також цим Положенням.

Відповідно до п. 1 ст. 4 Положення “Про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі”, затвердженого Наказом Мінприроди України від 19.12.06. за № 548, Інспекція, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, у сфері поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органами виконавчої влади, суб'єктами господарювання, фізичними особами.

Згідно з ст. 18 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема наявності підстав, визначених законом, для здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно з ст. 4 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або його заступника, або уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, підставами для здійснення позапланових заходів є, в тому числі звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення. Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю). Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 7 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” передбачено, що для здійснення позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою. За результатами здійснення позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до розділу 2 Порядку організації та проведення перевірок субєктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.08. № 464 встановлено, що для здійснення перевірки керівником відповідного органу Мінприроди або його заступником видається наказ про проведення перевірки, який має містити: найменування суб'єкта господарювання, підстава перевірки та предмет перевірки; період, за який буде здійснюватись перевірка; визначення виконавців перевірки із залученням, у разі потреби, спеціалістів інших органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками). На підставі наказу оформляється направлення на проведення перевірки, яке підписується керівником або заступником керівника органу Мінприроди і засвідчується печаткою.

Згідно з розділом 3 вказаного вище Порядку вбачається, що позаплановою перевіркою є перевірка, яка не передбачена планом роботи органу Мінприроди. Позапланова перевірка проводиться за наявності таких обставин, зокрема, звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення. Під час проведення позапланової перевірки державні інспектори перевіряють питання, необхідність висвітлення яких стала підставою для її проведення, з обов'язковим зазначенням цих питань у направленні на проведення перевірки. Позапланова перевірка проводиться за наказом органу Мінприроди та направленням на проведення перевірки керівника органу Мінприроди або його заступника.

Відповідно до розділу 4 зазначеного вище Порядку визначено, що перевірка складається з таких основних частин: підготовка до перевірки; проведення перевірки; оформлення результатів перевірки (складання акта перевірки, оформлення інших матеріалів перевірки); обговорення результатів перевірки, підписання акта перевірки; застосування адміністративних стягнень до порушників законодавства про охорону навколишнього природного середовища (у разі виявлення порушень).

Перед початком перевірки державні інспектори зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі направлення на перевірку та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу Мінприроди, і надати копію направлення.

Державні інспектори проводять перевірки об'єкта в присутності керівника суб'єкта господарювання або уповноважених ним осіб. За результатами проведеної перевірки, в тому числі спільної з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається акт перевірки вимог природоохоронного законодавства. В акті перевірки також зазначається інформація, пов'язана з проведенням інструментально-лабораторного контролю (відбір проб та вимірювання безпосередньо на об'єкті перевірки), та зазначаються посилання на акти відбору проб та протоколи вимірювань. В останній день перевірки два примірники акта перевірки підписуються державними інспекторами, які проводили перевірку, і всіма членами комісії (якщо перевірка проводилася комісією), керівником або уповноваженою особою суб'єкта господарювання.

З наведених норм права вбачається, що позивач, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Позапланові перевірки можуть проводитись позивачем за зверненнями юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. У цьому разі позапланова перевірка здійснюється тільки за наявності згоди Державної екологічної інспекції України на її проведення, та у присутності керівника або уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Для здійснення позапланової перевірки, позивач видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання та предмет перевірки. На підставі цього наказу оформляється направлення на перевірку.

Перевірка складається з підготовки до перевірки, проведення перевірки та оформлення результатів перевірки, складання акта перевірки, обговорення результатів перевірки, підписання акта перевірки та застосування адміністративних стягнень. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами позивача та відповідача.

Як зазначив позивач у позові, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища м. Києва відповідно до наказу № 1198 від 08.11.2010 р. на вимогу прокуратури Соломянського району м. Києва за № 10456-вих-10 від 03.11.2010 р., проведено позапланову перевірку дотримання вимог чинного природоохоронного законодавства при використанні земельної ділянки, що розташована по вул. Уманській, 12 у м. Києві, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 08.11.2010 (далі акт від 08.11.2010).

Відповідно до акту від 08.11.2010, встановлено, що відповідач самовільно здійснюється використання земельної ділянки площею 168,57 кв.м. без документів, що посвідчують право власності або користування земельною ділянкою, яка використовується ним для розміщення та обслуговування автозаправної станції ПП «Айтек», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 12.

08.11.2010 позивачем було складено на ім.я директора відповідача припис з метою усунення виявлених недоліків та порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства в сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної 08.11.2010.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 159 від 10.11.2010 р. з пропозицією в місячний термін розглянути претензію позивача та письмово повідомити про результати її розгляду щодо сплати суми збитків в розмірі 2062,59 грн. Однак відповідач залишив претензію позивача без відповіді та задоволення.

Згідно ст. ст. 4, 5 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” природні ресурси України є власністю народу України, який має право на володіння, використання та розпорядження природними багатствами республіки, а державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, як залучених в господарський обіг так і не використаних в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до ст. 61 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” ділянки суші та водного простору, природні комплекси й об'єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну і народногосподарську цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та фонового моніторингу навколишнього природного середовища, вилучаються з господарського використання повністю або частково і оголошуються територією чи об'єктом природно-заповідного фонду України. До складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища. Порядок організації, використання і охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду, додаткові їх категорії визначаються законодавством України та Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ст. 40 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення; д) збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов'язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами.

Відповідно до ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у, зокрема, самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобовязані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно зі ст. 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” та п. 4 ст. 42 Закону України “Про благоустрій населених пунктів України” шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства та законодавства з питань благоустрою населених пунктів, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення незалежно від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс, методик, розрахунків щодо обрахування шкоди.

Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 «Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу»було затверджено відповідну Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі Методика № 963 від 25.07.2007).

Пунктом 4 Методики № 963 від 25.07.2007 визначено, що розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) за такою формулою: Шс = Пс х Нп х Кф х Кі (1), де Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень; Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів; Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3; Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4; Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. N 783 (Офіційний вісник України, 2000 р., N 20, ст. 823).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ПП «Айтек»за адресою: м.Київ, вул.. Уманська, 12, здійсненого у відповідності до Методики № 963 від 25.07.2007 державним інспектором з ОНПС в м. Києві, розмір шкоди складає 2062,59 грн.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України, вказане право посвідчується державним актом встановленої форми або договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вище викладене, судом встановлено, що на підставі наказу № 1198 від 08.11.2010 р. на вимогу прокуратури Соломянського району м. Києва за № 10456-вих-10 від 03.11.2010 р., державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища м. Києва проведено позапланову перевірку дотримання вимог чинного природоохоронного законодавства при використанні ПП «Айтек»земельної ділянки, що розташована по вул. Уманській, 12 у м. Києві, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 08.11.2010. Відповідно до акту від 08.11.2010, встановлено, що відповідач самовільно здійснюється використання земельної ділянки площею 168,57 кв.м. без документів, що посвідчують право власності або користування земельною ділянкою, яка використовується ним для розміщення та обслуговування автозаправної станції ПП «Айтек», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 12.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач фактично використовує земельну ділянку площею 168,57 кв.м. за адресою: вул. Уманська, 12 у м. Києві за відсутності документів, що посвідчують право власності або користування земельною ділянкою, яка використовується ним для розміщення та обслуговування автозаправної станції ПП «Айтек», отже відповідач всупереч вимог ст. ст. 125,126 Земельного кодексу України самовільно займає земельну ділянку площею 168,57 кв.м. за адресою: вул. Уманська, 12 у м. Києві, чим порушує вимоги природоохоронного законодавства, внаслідок чого державі завдано шкоду в розмірі 2062,59 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Суд погоджується з розрахунком розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ПП «Айтек»за адресою: м.Київ, вул. Уманська, 12, здійсненого уповноваженою особою - державним інспектором з ОНПС в м. Києві у відповідності до Методики № 963 від 25.07.2007.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 2062,59 грн. шкоди завданої ним внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавстває законною, обґрунтовано, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Державне мито за вимогу немайнового характеру і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Айтек»(місцезнаходження: 03151, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 52; ідентифікаційний код 25642722, з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на спеціальний рахунок державного бюджету (одержувач: УДК у Соломянському районі м. Києва, банк ГУДКУ р/р № 33118331700010, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26077951, код бюджетної класифікації 24062100) 2062 (дві тисячі шістдесят дві) грн. 59 коп. шкоди.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Айтек»(місцезнаходження: 03151, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 52; ідентифікаційний код 25642722, з будь якого її рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) до Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22090200; символом звітності 095; № рахунку: 31110095700011; банк: ГУ УДК у м. Києві; отримувач: УДК у Шевченківському районі м. Києва; МФО: 820019; код ЄДРПОУ 26077968) 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата складання повного тексту рішення 11.07.2011