Рішення № 17833960, 21.06.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2011 р. Справа № 5016/1566/2011(17/75)

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Кондратова О.В.,

з участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 6/48 від 20.06.2011року.

від відповідача: ОСОБА_2., довіреність б/№ від 09.02.2011р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5016/1566/2011(17/75)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМЕТ», 46000, м.Тернопіль, вул. Бродівська-Гріга,2, вул. Чигрина,94, адреса для листування: 46000, м.Тернопіль, вул. Поліська,12,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Інтермет», 54001, м.Миколаїв, вул.Карла Либкнехта, 37, кв.10

про визнання договору № 21/05-003 від 24.06.2009р. недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМЕТ»(надалі-позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Інтермет»(надалі-відповідач) про визнання недійсним договору купівлі-продажу брухту чорних металів № 21/05-003 від 24.06.2009р. Позовні вимоги обґрунтовані висновками Акту Тернопільської ОДПІ від 01.07.2010 року № 6659/16-02/24628559 документальної невиїзної перевірки з питань перевірки правильності формування податкового кредиту по операціях з ТОВ НВФ «Інтермет»за період з 01.07.2009 року по 31.12.2000 року, в якому зазначено про нікчемність оспорюваного правочину.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, з тих підстав, що оспорюваний позивачем договір реально виконаний, висновки акту будуються на припущеннях, докази нікчемності правочину відсутні.

В судовому засіданні оголошувалась перерва на 21.06.2011р. об 11-40 год.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволення позову, при цьому суд виходив з такого:

Між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу брухту чорних металів від 24 червня 2009 року № 21/05-003(т.1 а.с.5-8), який позивач вважає фіктивним, з підстав, зазначених в акті перевірки від 01.07.2010 року № 6659/16-02/24628559.

Приписом статті 234 Цивільного кодексу України визначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Надані позивачем та відповідачем докази свідчать, що оспорюваний правочин є укладеним у відповідності з чинним законодавством, є реальним та виконаним сторонами.

За умовами оспорюваного договору відповідач був зобовязаний передати у власність позивача, а позивач на умова цього договору - прийняти та оплатити брухт чорних металів.

Відповідно до п.п.4.4, 4.5 договору переданою вважається та кількість товару, яка вказана в підписаній представниками обох сторін приймально здавальному акті форми 19 та форми 69 на партію товару. Право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент виписки заводом форми приймально здавального акта ф-69, в разі відвантаження автотранспортом, в момент фактичної передачі товару покупцеві.

Згідно п.3.1 договору сторони передбачили, що розрахунки за товар, що є предметом купівлі-продажу, здійснюється в безготівковому порядку,шляхом перерахування коштів на поточний рахунок.

Як свідчить акт перевірки від 01.07.2010 р., складений Тернопільською обєднаною державною податковою інспекцією(т.1 а.с.9-37) в період з 01.07.2009 року по 31.12.2009 року, відбулася фактична поставка відповідачем позивачу брухту чорних металів на суму 1795968 грн. 73 коп., що підтверджується: видатковими накладними, актами приймання брухту та відходів чорних металів, виписаними податковими накладними, перерахуванням грошових коштів, про що свідчать банківські виписки.

Отже, позовні вимоги щодо визнання договору від 24.06.2009 року недійсним з підстав його фіктивності задоволенню не підлягають.

В позовній заяві позивачем також зазначається про недійсність договору від 24.06.2009 року з підстав, зазначених у статті 207 Господарського кодексу України та 228 Цивільного кодексу України, оскільки він суперечить інтересам держави та суспільства, порушує публічний порядок. На обґрунтування своїх доводів позивач посилається на акт перевірки від 01.07.2010 р., складений Тернопільською обєднаною державною податковою інспекцією(т.1 а.с.9-37).

Разом з тим, вказаний акт підтверджує право позивача та відповідача здійснювати діяльність, передбачену Законом України “Про металобрухт”: наявність спеціальних дозволів, виробничих площадок, спеціальної техніки, тощо, відображення результатів господарської діяльності в податковій звітності.

Зазначені в акті порушення у сфері трудових відносин, оформленні первинних бухгалтерських документів(актів, товаротранспортних накладних), податкового законодавства не можуть бути підставою для визнання договору від 24 червня 2009 року недійсним, а можуть бути підставою для відповідальності за порушення трудового законодавства, Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, порушення ліцензійних умов, тощо.

Підставою недійсності правочину згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсний є правочин якщо його недійсність встановлено Законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

За приписами ст. ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В порушення вказаних приписів позивачем не доведено, що відповідачем укладено вказаний у позові правочин з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В матеріалах справи відсутні будь-які рішення судів, стосовно застосування податковими органами наслідків визнання оспорюваного правочину нікчемними на підставі Акту від 01.07.2011 року № 6659/16-02/24628559. Акти документальних перевірок податкових органів, складені за результатами перевірок, не мають обов'язкового характеру, оскільки ці акти не можуть оспорюватися в господарському суді (роз'яснення Президії ВГСУ N02-5/35 від 26.01.2000 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" із внесеними змінами).

З урахуванням наведеного в задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, - суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Оформлене відповідно до статті 84 цього Кодексу, рішення підписано 30.06.2011 року.

Суддя С.М.Коваль