Рішення № 17833184, 02.08.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" серпня 2011 р. Справа № 12/102-11

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:судді Дьоміної С.Ю.

секретар:Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомвідкритого акціонерного товариства «Лезниківський карєр»

до приватної виробничо-комерційної фірми «Магніт»

про стягнення заборгованості та витребування майна

з чужого незаконного володіння

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. представник (довіреність №0211/14 від 08.02.2011 року);

від відповідача: не зявився,

ВСТАНОВИВ:

14 червня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства «Лезниківський карєр»(далі позивач) до приватної виробничо-комерційної фірми «Магніт»(далі відповідач) про стягнення заборгованості та витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу №51 від 10.09.2009 року (далі договір), згідно з якими позивач зобовязувався передати відповідачу електродвигун постійного струму 100 кВт ДЭ-812 (далі товар), а відповідач зобовязувався переданий товар прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі, проте відповідач переданий товар не оплатив.

Крім цього, позивач послався на порушення відповідачем господарського зобовязання, оскільки позивач, на підставі досягнутої домовленості з відповідачем, передав останньому електродвигуни ДКПВ-52 та АЗД 250х12ст. (далі майно) для здійснення їх ремонту.

Відповідач ремонт вказаного майна не виконав, майно позивачу не повернув.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 30000,00 грн., три проценти річних у розмірі 746,61 грн., суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 2610,00 грн., та зобовязати відповідача повернути майно.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 14.06.2011 року, справу призначено до розгляду 12.07.2011 року.

12 липня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, витребуваних ухвалою суду документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 02.08.2011 року.

30 червня 2011 року на адресу суду надійшла довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якої місцезнаходженням відповідача є: Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, 2, що свідчить про те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

02 серпня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подано, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами та дійшов висновку:

10 вересня 2009 року між відкритим акціонерним товариством «Лезниківський карєр»(далі позивач) та приватною виробничо-комерційною фірмою «Магніт»(далі відповідач) був укладений договір купівлі-продажу №51 (далі договір), згідно з умовами якого позивач зобовязувався передати відповідачу електродвигун постійного струму 100 кВт ДЭ-812 (далі товар), а відповідач зобовязувався вказаний товар прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі.

Позивач передав відповідачу товар на загальну суму 15000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0004327 від 10.09.2009 року, проте відповідач товар, переданий йому позивачем, не оплатив.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Ст. 599 Цивільного кодексу закріплено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім цього, позивач послався на порушення відповідачем господарського зобовязання, оскільки позивач, на підставі досягнутої домовленості з відповідачем, передав йому електродвигун ДКПВ-52, що підтверджується накладною №10 від 10.09.2009 року, та електродвигун АЗД 250х12ст. (далі майно), що підтверджується рахунком-фактурою №СФ-0000010 від 13.02.2009 року, для здійснення відповідачем їх ремонту.

Позивач частково оплатив ремонт зазначеного майна, а саме у розмірі 15000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача від 23.09.2009 року, відповідач вказане майно не відремонтував та не повернув позивачу.

Згідно з ч. 1. ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України закріплено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 846 Цивільного кодексу України, якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Ст. 400 Цивільного кодексу України встановлено, що недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Згідно з ч. 1 ст. 397 Цивільного кодексу України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу претензію №0310/11 від 02.03.2010 року, проте відповіді не отримав.

Крім цього, наявність у відповідача заборгованості перед позивачем підтверджується актом звірки розрахунків від 01.03.2011 року, підписаним сторонами та долученим до матеріалів справи.

Таким чином, суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 30000,00 грн., який складається з 15000,00 грн. заборгованості за порушення умов договору та 15000,00 грн. заборгованості за невиконані відповідачем роботи з ремонту майна, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 746, 61 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 2610,00 грн.

Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

П. 3.1 договору передбачено, що порядок розрахунків між сторонами за даним договором встановлюється в специфікації.

У специфікації №1 від 10.09.2009 року встановлено, порядок розрахунків: 100% попередня плата шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача або внесення готівки до каси підприємства, за узгодженням сторін можливий інший порядок розрахунків.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочення платежу з 01.10.2009 року до 01.06.2011 року складає 607 днів, тому три проценти річних від суми 15000,00 грн. становлять 748,36 грн. (за розрахунком суду).

Беручи до уваги, що позивачем три проценти річних визначені у розмірі 746,61 грн., стягненню підлягає саме ця сума.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 01.10.2009 року до 30.04.2011 року у 2009 року: у жовтні 100,9%(УК №208 від 10.11.2009р.), листопаді 101,1%(УК №228 від 08.12.2009р.), грудні 100,9% (УК №3 від 09.01.2010р.);у 2010 році: у січні 101,8% (УК №24 від 09.02.2010р.), лютому 101,9% (УК №44 від 10.03.2010р.), березні 100,9% (УК №64 від 08.04.2010р.), квітні 99,7% (УК №83 від 08.05.2010р.), травні 99,4% (УК №102 від 08.06.2010р.), червні 99,6% (УК №123 від 08.07.2010р.), липні 99,8% (УК №146 від 10.08.2010р.), серпня 101,2% (УК №165 від 08.09.2010р.), вересні 102,9%(УК №187 від 08.10.2010р.), жовтні 100,5% (УК №209 від 09.11.2010р.), листопаді 100,3% (УК №230 від 08.12.2010р.), грудні 100,8% (УК №3 від 11.01.2011р.); у 2011 році: у січні 101,0% (УК №23 від 08.02.2011р.), лютому 100,9% (УК №43 від 10.03.2011р.), березні 101,4% (УК №64 від 08.04.2011р.), квітні 101,3% (УК №83 від 11.05.2011р.), враховуючи, що розмір заборгованості становив 15000,00 грн., складає 2898,69 грн. (за розрахунком суду).

Оскільки позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена у розмірі 2610,00 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Відповідач жодних документів, що спростовували б доводи позивача або підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем, суду не надав.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову, господарські витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 655, ст. 599, ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 846, ч. 1 ст. 837, ч. ч. 1, 3 ст. 612, ст. 400, ч. 1 ст. 397, ч. 1 ст. 530, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов відкритого акціонерного товариства «Лезниківський карєр» до приватної виробничо-комерційної фірми «Магніт»про стягнення заборгованості та витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити повністю.

Зобовязати приватну виробничо-комерційну фірму «Магніт»(Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, 2, код 25298070) повернути відкритому акціонерному товариству «Лезниківський карєр»(Житомирська обл., Володарсько-Волинський р-н, с. Червоногранітне, вул. Леніна, 1, код 00292468) електродвигуни АДЗ 250х12ст. та ДКПВ-52.

Стягнути з приватної виробничо-комерційної фірми «Магніт»(Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, 2, код 25298070) на користь відкритого акціонерного товариства «Лезниківський карєр»(Житомирська обл., Володарсько-Волинський р-н, с. Червоногранітне, вул. Леніна, 1, код 00292468) основний борг у сумі 30000,00 грн. (тридцять тисяч грн. 00 коп.); три проценти річних у розмірі 746,61 грн. (сімсот сорок шість грн. 46 коп.); суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 2610,00 грн. (дві тисячі шістсот десять грн. 00 коп.); 416,57 грн. (чотириста шістнадцять грн. 57 коп.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.Ю. Дьоміна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 05.08.2011 року.