Рішення № 17832051, 18.04.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" квітня 2011 р. Справа № 9/008-10/19

За позовом Фастівського районного споживчого товариства, м. Фастів;

до Релігійної громади Покрови Пресвятої Богородиці Української Православної

Церкви Київського Патріархату, с. Дідівщина Фастівського району;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділу у справах релігій і національностей Київської обласної

державної адміністрації, м. Київ;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Дідівщинської сільської ради, с. Дідівщина Фастівського району;

про повернення майна

Головуючий суддя Карпечкін Т.П.

Судді: Привалов А.І.

Христенко О.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1. (довіреність № 5 від 10.01.2011 р.);

ОСОБА_2. (довіреність № 4 від 10.01.2011 р.);

від відповідача: не зявився;

від третьої особи 1: ОСОБА_3 (довіреність № 117-3(1) від 18.04.2011 р.);

від третьої особи 2: Сахно П.М. (сільський голова, посвідчення НОМЕР_1 від 25.05.2006 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фастівське районне споживче товариство (надалі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Релігійної громади Покрови Пресвятої Богородиці Української Провославної Церкви Київського Патріархату (надалі відповідач), за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Відділу у справах релігій і національностей Київської обласної державної адміністрації (надалі третя особа 1) та Дідівщинської сільської ради (надалі третя особа 2) про повернення майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, порушуючи приписи ст.ст. 316, 317, 319, 387, 391 Цивільного кодексу України, незаконно користується приміщенням магазину, яке належить на праві власності Фастівському районному споживчому товариству, а тому позивач просить зобов'язати відповідача звільнити та повернути приміщення магазину № 60, розташованого в с. Дідівщина по вул. Леніна, 23.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.01.2011 р., рішення господарського суду Київської області від 16.07.2010 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.10.2010 р. у справі № 9/008-10 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 28 січня 2011 року, автоматизованої системи документообігу господарського суду Київської області та ст.ст. 2-1, 4-6 Господарського процесуального кодексу України, ст. 15 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», справу № 9/008-10 передано до розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Карпечкін Т.П., судді: Привалов А.І. та Христенко О.О.

Ухвалою від 28.01.2011 р. справу прийнято до розгляду та присвоєно № 9/008-10/19.

В подальшому, враховуючи приписи статті 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався.

Позивач, на підставі ст. 22 ГПК України, подав нові докази в обґрунтування заявлених позовних вимог та звернувся з заявою № 63 від 28.03.2011 р. про уточнення адреси предмету позову, у звязку з чим позовну заяву виклав у новій редакції.

Під час нового розгляду справи представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням поданих уточнень.

Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, викладених раніше у відзиві на позовну заяву та пояснень, що містяться в матеріалах справи.

Представник третьої особи 2 під час розгляду справи підтримував позицію позивача.

У судове засідання, призначене на 18.04.2011 р. о 14 год. 30 хв., представник відповідача не зявився з невідомих причин.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 ГПК України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Після оголошення рішення по справі, о 16 год. 11 хв. на адресу суду надійшло електронне повідомлення від представника відповідача про неможливість зявитись у судове засідання. Дане повідомлення до уваги судом не приймається, оскільки отримано після оголошення вступної та резолютивної частини рішення та закриття судового засідання.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, приміщення магазину № 60, розташованого за адресою: с. Дідівщина, вул. Леніна, 23 а, належить на праві колективної власності Фастівському районному споживчому товариству, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 28.02.2001 р., виданим на підставі рішення виконкому Дідівщанської сільської ради XV сесії XXIII скликання від 19.12.2000 р.

Згідно з рішенням виконкому Дідівщанської сільської ради XV сесії XXIII скликання від 19.12.2000 р. «Про призначення права власності на об'єкти торгівлі Фастівському районному споживчому товариству», Дідівщанська сільська рада вирішила визнати право власності на об'єкти торгівлі, серед переліку яких значиться магазин № 60, розташований в с. Дідівщина, вул. Леніна, 23.

Враховуючи, що за адресою с. Дідівщина, Фастівського району, вул. Леніна № 23 виявились зареєстровані магазин № 60 та житловий будинок, рішенням V сесії VІ скликання Дідівщинської сільської ради № 3 від 25 березня 2011 року були внесені зміни до рішення XV сесії XXIII скликання від 19.12.2000 р. в частині адреси знаходження магазину № 60 та визначено адресу: с. Дідівщина, вул. Леніна, 23 а, а також зобовязано Фастівське МБТІ внести відповідні зміни в реєстраційні документи та Свідоцтво про право власності на магазин № 60.

На виконання зазначеного рішення Дідівщинської сільської ради в Свідоцтво про право власності внесені зміни і зазначено номер будівлі «23-а».

Відповідно до п.п. 3.10, 6.2, 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445 (надалі Положення), визначені права органів місцевого самоврядування щодо оформлення права власності та надання доручення БТІ на підготовку документів для видачі Свідоцтва про право власності на підставі рішень органів місцевого самоврядування.

Згідно п. 3.10. Положення, реєстраційний номер присвоєний вперше залишається незмінним протягом усього часу існування об'єкту нерухомості, що і підтверджується записами в реєстраційній книзі.

Таким чином, у Реєстрі прав власності на об'єкти нерухомості залишились незмінними тип (призначення) об'єкту магазин № 60 (а не житловий будинок), реєстраційний № 317 в реєстраційній книзі № 3 реєстру прав власності, а також місце знаходження: с. Дідівщина, вул. Леніна і тільки уточнено номер будинку 23-а.

Копія Свідоцтва про право власності із внесеними уточненнями та витяг з Реєстрової книги нежитлового фонду, які належать юридичним особам по селам Фастівського району, додані до матеріалів справи.

Отже, Свідоцтво про право власності на магазин № 60, розташований в с. Дідівщина, по вул. Леніна, 23-а, є належним і допустимим доказом, яким підтверджується право власності Фастівського РайСТ на магазин № 60.

Крім того, на запит суду Фастівське МБТІ надало належним чином завірену документацію всієї архівної справи, яка стосується права власності Фастівського РайСТ на магазин № 60, розташований в с. Дідівщина, по вул. Леніна, 23-а ( а.с. 116-125 том І). В цих документах є копія листа голови правління РайСТ № 53 від 10.01.1990 р., а також копія Свідоцтва про право власності (як первинного, так і його дублікат) та копія технічної документації з визначенням і описом внутрішніх площ. Площа магазину № 60 по вул. Леніна. 23-а становить 130,5 кв.м.

Як зазначає позивач, в 2001 році Благочинний Фастівського району Релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату звернувся з усним клопотанням дозволити тимчасово використовувати приміщення магазину № 60, який на той час не працював, з метою відновлення в селі Дідівщина релігійної громади.

Позивач надав відповідачу дозвіл тимчасово використовувати приміщення магазину № 60 без відповідної правової підстави, тобто в усному порядку.

Позивач стверджує, що протягом 2007-2008 рр. неодноразово звертався до відповідача з проханням звільнити приміщення або оформити правовідносини щодо правомірного використання спірного приміщення, проте відповіді на зазначені звернення не отримав.

У 2008 році позивач звертався до релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату та Його Святості Святійшого Патріарха Філарета Київського і всієї Русі Настоятеля Свято-Київської Печерської Лаври Священноархімандриту з проханням допомогти у вирішенні проблеми, пов'язаної з використанням відповідачем приміщення магазину № 60 в селі Дідівщина Фастівського району.

Враховуючи той факт, що Фастівське районне споживче товариство не отримало відповіді від зазначених субєктів, позивач звернувся до суду з позовом до Релігійної громади Покрови Пресвятої Богородиці Української Православної Церкви Київського Патріархату з вимогою зобовязати відповідача звільнити та повернути Фастівському районному споживчому товариству магазин № 60, який розташований по вул. Леніна, 23 в селі Дідівщина.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставою звернення позивача до суду є порушення Релігійною громадою Покрови Пресвятої Богородиці Української Православної Церкви Київського Патріархату (відповідач) права позивача на володіння та користування зазначеною будівлею, у звязку з відмовою відповідача добровільно звільнити спірне приміщення.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факт зайняття та використання відповідачем спірного приміщення підтверджується матеріалами справи. Зокрема, відповідно до розпорядження голови Дідівщинської сільської ради № 7 від 02.06.2010 р. була створена міжвідомча комісія у складі представників Фастівського МБТІ, Фастівського МРВ ГУ МВС України, спілки підприємців Фастівського району, депутата районної ради, голови Дідівщинської сільської ради та Фастівського РайСТ, якій доручено перевірити, в якому приміщенні та за якою адресою знаходиться магазин № 60, чи функціонує він за цільовим призначенням і в якому приміщенні та за якою адресою фактично функціонує церква Покрови Пресвятої Богородиці Української Православної церкви Київського патріархату (а.с. 51 том 2).

Як вбачається з акту від 08.06.2010 р., членами комісії вивчено технічну документацію на спірне приміщення та з виїздом на місце і оглядом цього приміщення встановлено, що за адресою вул. Леніна, 23 в селі Дідівщина Київської області знаходиться магазин № 60, який не використовується за цільовим призначенням, у зв'язку з тим, що в ньому розміщена релігійна громада Покрови Пресвятої Богородиці Української Православної церкви Київського Патріархату (а.с. 52 том 2).

Також, позивачем на підтвердження факту, що магазин був збудований за кошти Фастівського райспоживтовариства, надав завірену архівним відділом Фастівської районної державної адміністрації копію звіту правління Фастівського РайСТ за 1961 рік, з якої вбачається, що в 1961 році в с. Дідівщина був прийнятий в експлуатацію магазин, збудований за кошти райспоживтовариства.

Однак, відповідач заперечує проти позову, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що відповідач займає приміщення, розташоване на площі Леніна,3 в селі Дідівщина, а не спірне приміщення магазину № 60 розташоване по вул. Леніна, 23 в селі Дідівщина.

Відповідно до відповіді Фастівського бюро технічної інвентаризації № 20 від 12.04.2010 р. магазин № 60 загальною площею 130,5 кв.м. зареєстровано за адресою: Київська область, с. Дідівщина, вул. Леніна, 23 за позивачем - Фастівським районним споживчим товариством на підставі рішень Дідівщанської сільської ради XV сесії XXІІІ скликання від 19.12.2000 р. та рішення Дідівщанської сільської ради № 28-02-ХХВV від 11.06.2002 р. До відповіді Фастівського бюро технічної інвентаризації № 20 від 12.04.2010 р. долучено копію Свідоцтва про право власності на магазин № 60, розташованого по вул. Леніна, 23 в селі Дідівщина та технічний паспорт спірного приміщення.

Крім того, відповідач стверджує, що церковна громада зайняла споруду за адресою: с. Дідівщина, площа Леніна, 3, на підставі рішення зборів уповноважених членів КСП ім. Леніна від 22.04.99 р. та акту прийому-передачі нежилої будівлі, розташованої за адресою с. Дідівщина, пл. Леніна,3, без надання оригіналів зазначених документів.

Відділом у справах релігій і національностей надано лист № 27-3 (1) від 12.02.2010 р. та виписку із рішення уповноважених зборів членів КСП ім. Леніна від 22.04.99 р., зі змісту якої вбачається, що уповноважені збори членів КСП ім. Леніна вирішили передати магазин, що належить КСП ім. Леніна, православній церкві Київського патріархату на підставі протоколу № 2.

Проте, згідно протоколу № 2 уповноважених зборів членів КСП ім. Леніна, копію якого надано Архівним відділом Фастівської РДА, дана інформація відсутня.

Згідно протоколу № 3 уповноважених зборів членів КСП ім. Леніна, копію якого надано Архівним відділом Фастівської РДА, вбачається, що уповноважені збори членів КСП ім. Леніна вирішили передати магазин, що належить КСП ім. Леніна православній церкві Київського патріархату без зазначення площі магазину, його адреси, точної назви православної церкви Київського патріархату.

Таким чином, зазначене рішення КСП ім. Леніна не може вважатися правовстановлюючим документом.

Надана відповідачем копія акту прийому-передачі нежилої будівлі, розташованої за адресою с. Дідівщина, пл. Леніна, 3, також не може вважатися належним та допустимим доказом, оскільки Акт, складений між головою правління КСП ім. Леніна та старостою Парафії Покрови Пресвятої Богородиці свідчить про те, що останній безкоштовно прийняв нежилу будівлю, розташовану на площі Леніна, 3 в селі Дідівщина.

Водночас, Релігійна громада Покрови Пресвятої Богородиці Української Православної Церкви Київського Патріархату зареєстрована в Єдиному державного реєстрі підприємств та організацій України тільки 11.01.2002 р.

Дату, яка вказана на копії Акту прийому-передачі, точно встановити неможливо, проте при візуальному огляді вбачається дата 28.04.1999 рік. Однак, станом на 1999 рік Релігійної громади Покрови Пресвятої Богородиці Української Православної Церкви Київського Патріархату взагалі не існувало.

Враховуючи існуючі суперечності та той факт, що, оригіналу Акту прийому-передачі суду не надано, в Архівному відділі Фастівської РДА та Відділі у справах релігій і національностей цей документ взагалі не значиться, тому судом даний документ до уваги не приймається, оскільки не є належним та допустимим доказом.

Крім того, згідно відповідей Фастівського бюро технічної інвентаризації № 20 від 12.04.2010 р. та № 49 від 05.07.2010 р., наданих на запити суду, реєстрація права власності на магазини, розташованих по площі Леніна,3 в с. Дідівщина Київської області в БТІ відсутня, оскільки в селі Дідівщина такої площі взагалі не значиться. Інформація щодо відсутності в селі Дідівщина площі Леніна підтверджується також листом Дідівщинської сільської ради № 48 від 09.07.2010 р.

Відповідач також посилається на той факт, що будинок, розташований за адресою с. Дідівщина, вул. Леніна, належить Коржову В.І., на підставі Договору купівлі-продажу нежилого будинку від 07.07.2000 р.

Однак, як вбачається з огляду копії договору купівлі-продажу нежилого будинку від 07.07.2000 р., договір нотаріально не посвідчений та не зареєстрований.

Відповідно до довідки Фастівського бюро технічної інвентаризації вищезазначений договір станом на 14.07.2010 р. в Фастівському бюро технічної інвентаризації також не зареєстровано.

За ствердженням позивача та третьої особи 2 будинок Коржова В.І. також знаходиться на вул. Леніна в с. Дідівщина, проте це зовсім інше приміщення і не стосується приміщення магазину № 60, який є предметом спору у даній справі. Коржов В.І. з моменту укладення договору і по даний час до Дідівщинської сільської ради з метою реєстрації будівлі, присвоєння їй поштової адреси та подальшої реєстрації в органах БТІ не звертався.

Відповідач не довів належними доказами, що користується житловим будинком, який належить на праві власності Коржову В.І.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач вважає, що відповідач своїми діями щодо відмови звільненити спірне приміщення порушує його право володіння та користування власністю, а тому просить суд зобовязати відповідача звільнити та повернути Фастівському районному споживчому товариству нежитлову будівлю (магазин № 60), що знаходиться в с. Дідівщина, вул. Леніна, 23 а, Київської області.

Оскільки відповідач займає спірне приміщення без будь-яких правових підстав, про що свідчить відсутність договору оренди, рішення органу місцевого самоврядування чи іншого документу про надання спірного приміщення відповідачу у власність або користування, тому позивач позбавлений можливості володіти та використовувати спірне приміщення на власний розсуд.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Право володіння означає юридично забезпечену можливість власника мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу.

Право користування це юридично закріплена можливість власника щодо господарського та іншого використання майна.

Право розпорядження це юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження, зміни його стану чи призначення тощо.

Дії відповідача свідчать про порушення права власності позивача щодо володіння та користування обєктом нерухомості, який є власністю позивача.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним і власник не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе (ч. 1 ст. 397 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 398 Цивільного кодексу України, право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Статтею 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів права власності.

Під цивільно-правовим захистом права власності розуміється сукупність передбачених цивільним законодавством засобів, які застосовуються у зв'язку зі зробленими проти цих прав порушеннями і спрямованих на відновлення чи захист майнових інтересів їхніх власників.

Так, позивачем фактично була висунута вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння. Даний позов відноситься до віндикаційного позову.

Цей засіб захисту являє собою вимогу власника, що не володіє, до не власника, що незаконно володіє, про вилучення майна в натурі.

Важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин.

Крім того, для вирішення віндикаційного позову істотне значення має добросовісність (недобросовісність) незаконного володільця, яка характеризує його суб'єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірності його придбання.

Як встановлено вище, спірне приміщення магазину № 60, розташованого в с. Дідівщина по вул. Леніна, 23 а, було надано відповідачу в тимчасове користування в усному порядку та на даний час відповідач відмовляється його повернути законному власнику Фастівському районному споживчому товариству.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 Цивільного кодексу України).

Враховуючи правомірність набуття позивачем права власності на спірне майно (свідоцтво про право власності на магазин № 60) та відсутність будь-яких правовстановлюючих документів (договору оренди або рішення органу місцевого самоврядування) щодо зайняття відповідачем спірного приміщення, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги позивача щодо зобовязання відповідача звільнити та повернути Фастівському районному споживчому товариству нежитловою будівлею (магазин № 60), що знаходиться в с. Дідівщина, вул. Леніна, 23 а, Київської області та звільнити зазначене приміщення.

Крім того, відповідно до ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

При дослідженні матеріалів справи, зокрема відзиву відповідача (а.с. 104-107, том І), судом встановлено відсутність заяви відповідача про застосування строку позовної давності, наявність якої, в силу приписів ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, є обовязковою умовою для його застосування. Під час нового розгляду справи відповідачем заява про застосування строку позовної давності також не подавалась.

Однак, виконуючи вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

- відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу:

- загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 вказаного Кодексу);

- в силу ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, тільки 03.11.2008 р. з листа Відділу у справах релігій та національностей за № 197 позивачу стало відомо, що в с. Дідівщина зареєстрована 11.01.2002 р. Релігійна громада парафії Покрови Пресвятої Богородиці УПЦ Київського патріархату. До вказаного листа було додано Витяг з протоколу зборів уповноважених КСП ім. Леніна № 2 від 22 квітня 1999 року про передачу магазина в с. Дідівщина. Таким чином, починаючи з 3 листопада 2008 року позивачу достеменно стало відомо про порушення його права, як власника, та про особу, яка порушує його права (а.с. 32-34, том І). Позивач звернувся до суду за захистом порушених прав 09.12.2009 р., про що свідчить відбиток поштового відділення на конверті, в якому надійшов позов на адресу суду (а.с. 58, том І), тобто у межах загального строку позовної давності.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 85 грн. витрат по сплаті державного мита, оскільки вимога про зобовязання звільнити та повернути нежитлову будівлю є вимогою немайнового характеру, та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобовязати Релігійну громаду Покрови Пресвятої Богородиці Української Православної Церкви Київського Патріархату (08514, Київська область, Фастівський район, с. Дідівщина, ідентифікаційний номер 36415527) звільнити та повернути Фастівському районному споживчому товариству (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Кірова, 24, код ЄДРПОУ 30389240) нежитлову будівлю (магазин № 60), що знаходиться в с. Дідівщина Фастівського району Київської області, по вул. Леніна, 23 а.

3. Стягнути з Релігійної громади Покрови Пресвятої Богородиці Української Православної Церкви Київського Патріархату (08514, Київська область, Фастівський район, с. Дідівщина, ідентифікаційний номер 36415527) на користь Фастівського районного споживчого товариства (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Кірова, 24, код ЄДРПОУ 30389240) державне мито в сумі 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Повернути на підставі рішення з Державного бюджету України Фастівському районному споживчому товариству (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Кірова, 24, код ЄДРПОУ 30389240) зайве сплачене державне мито в сумі 515 (пятсот пятнадцять) грн., перераховане платіжними дорученнями № 166 від 15.04.2009 р. та № 29 від 26.01.2009 р., оригінали яких знаходяться в матеріалах справи № 9/008-10/19.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя Т.П. Карпечкін

Суддя А.І. Привалов

Суддя О.О. Христенко

Повний текст рішення складено та підписано 27.04.2011р.