Рішення № 17831882, 29.07.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" липня 2011 р. Справа № 17/082-11

За позовом Приватного підприємства „Сіам-М”

до Закритого акціонерного товариства „Переяслав-Хмельницький хлібзавод”

про стягнення 121 605,84грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача не з’явилися;

від відповідача не з’явилися.

Обставини справи:

Приватне підприємство „Сіам-М” (далі –позивач) звернулося з позовом до Закритого акціонерного товариства „Переяслав-Хмельницький хлібзавод” (далі –відповідач) про стягнення 121 605,84грн. заборгованості, з яких: 33 365грн. боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № РН-0000042 від 30.04.2009р., № РН-0000040 від 15.04.2009р., № РН-0000051 від 19.05.2009р., № РН-0000049 від 08.05.2009р., № РН-0000056 від 04.06.2009р., № РН-0000060 від 19.06.2009р., № РН-0000064 від 02.07.2009р., № РН-0000061 від 23.06.2009р., № РН-0000074 від 31.07.2009р., № РН-0000072 від 22.07.2009р., товар, 5 415,07грн. пені, 7 148,45грн. інфляційних втрат, 22 349,42грн. 30 % річних, 47 532,46грн. процентів за користування товарним кредитом, 5 795,44грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування товарним кредитом.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань з оплати поставленого позивачем згідно договору № 2 від 04.01.2009р. товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.07.2011р. порушено провадження у справі № 17/082-11, розгляд справи призначено на 15.07.2011р.

В судовому засіданні 15.07.2011р. представники позивача підтримали позов у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.07.2011р. розгляд справи відкладено на 29.07.2011р.

27.07.2011р. до загального відділу господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання (вх. № 145 від 27.07.2011р.), згідно якого останній просив суд розглянути справу без участі представника ПП „Сіам-М”, яке задоволено судом.

Представник відповідача в судові засідання 15.07.2011р. та 29.07.2011р. не з’явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2009р. між Приватним підприємством „Сіам-М” (Постачальник) та Закритим акціонерним товариством „Переяслав-Хмельницький хлібзавод” (Покупець) укладено договір № 2, згідно якого постачальник зобов’язався передати у власність покупця продукцію виробництва ЗАТ „Запорізький МЖК”, а також продукцію ВАТ „Львівський жиркомбінат” (далі – товар), а покупець – своєчасно провести оплату постачальнику і прийняти товар на умовах договору.

Ціна (в т.ч. ПДВ) і асортимент товару кожної поставленої партії визначається сторонами згідно прайс-листа постачальника і відображається в накладних на переданий товар, який являється невід’ємною частиною договору. Ціна товару включає в себе: вартість навантажувальних робіт, вартість доставки, вартість тари і упаковки. Кількість товару в кожній партії визначається сторонами згідно заявки покупця, що відображається в накладних на переданий товар, які являються невід’ємною частиною договору. Загальна вартість договору визначається згідно фактично відвантаженого товару, протягом строку дії договору (п.п. 2.1., 2.2., 2.3., 2.4. договору).

Згідно п.п. 3.1., 3.2. договору покупець зобов’язується оплатити вартість отриманого товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 банківських днів з дати відвантаження товару. Датою оплати товару в безготівковому порядку вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктами 4.1., 4.2., 4.3., 4.4. договору сторін погоджено, що поставка товару по договору здійснюється постачальником на умовах DDU (адреса доставки) м. Переяслав-Хмельницький, вул. М. Грушевського, 61, у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів „Інкотермс-2000”. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом. Постачальник зобов’язаний відвантажити товар протягом 3-х днів з моменту отримання заявки від покупця. Датою поставки вважається дата отримання товару покупцем.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. договору передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті поставки товару. Приймання товару по кількості і якості здійснюється сторонами в порядку. Визначеному діючим законодавством, у відповідності з відвантажувальними документами. Перехід права власності і ризиків на товар переходить в момент отримання товару покупцем.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2009р. (п. 11.3. договору).

На виконання п. 1.1. договору № 2 від 04.01.2009р., позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 156 060грн., а саме: згідно видаткових накладних № РН-0000042 від 30.04.2009р. на суму 24 730грн., № РН-0000040 від 15.04.2009р. на суму 24 600грн., № РН-0000051 від 19.05.2009р. на суму 24 600грн., № РН-0000049 від 08.05.2009р. на суму 12 300грн., № РН-0000056 від 04.06.2009р. на суму 24 730грн., № РН-0000060 від 19.06.2009р. на суму 4 100грн., № РН-0000064 від 02.07.2009р. на суму 4 100грн., № РН-0000061 від 23.06.2009р. на суму 12 300грн., № РН-0000074 від 31.07.2009р. на суму 8 200грн., № РН-0000072 від 22.07.2009р. на суму 16 400грн. (а.с. 14-18), який отриманий представниками відповідача, що підтверджується підписами останніх та печаткою відповідача на вищевказаних накладних.

Про належне виконання позивачем своїх зобов’язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов договору.

В порушення п. 3.1. договору № 2 від 04.01.2009р., відповідач за отриманий від позивача, на підставі видаткових накладних № РН-0000042 від 30.04.2009р., № РН-0000040 від 15.04.2009р., № РН-0000051 від 19.05.2009р., № РН-0000049 від 08.05.2009р., № РН-0000056 від 04.06.2009р., № РН-0000060 від 19.06.2009р., № РН-0000064 від 02.07.2009р., № РН-0000061 від 23.06.2009р., № РН-0000074 від 31.07.2009р., № РН-0000072 від 22.07.2009р., товар розрахувався частково на суму 122 695грн., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача (а.с. 11-12), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений, на підставі видаткових накладних № РН-0000042 від 30.04.2009р., № РН-0000040 від 15.04.2009р., № РН-0000051 від 19.05.2009р., № РН-0000049 від 08.05.2009р., № РН-0000056 від 04.06.2009р., № РН-0000060 від 19.06.2009р., № РН-0000064 від 02.07.2009р., № РН-0000061 від 23.06.2009р., № РН-0000074 від 31.07.2009р., № РН-0000072 від 22.07.2009р., товар на момент судового розгляду справи склав 33 365грн. (156 060грн. –122 695грн.), що підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 24).

Предметом позову є вимоги про стягнення 33 365грн. боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № РН-0000042 від 30.04.2009р., № РН-0000040 від 15.04.2009р., № РН-0000051 від 19.05.2009р., № РН-0000049 від 08.05.2009р., № РН-0000056 від 04.06.2009р., № РН-0000060 від 19.06.2009р., № РН-0000064 від 02.07.2009р., № РН-0000061 від 23.06.2009р., № РН-0000074 від 31.07.2009р., № РН-0000072 від 22.07.2009р., товар, 5 415,07грн. пені, 7 148,45грн. інфляційних втрат, 22 349,42грн. 30 % річних, 47 532,46грн. процентів за користування товарним кредитом, 5 795,44грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування товарним кредитом.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Покупець зобов’язується оплатити вартість отриманого товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 банківських днів з дати відвантаження товару (п. 3.1. договору).

Суд встановив, що 30.04.2009р., 15.04.2009р., 19.05.2009р., 08.05.2009р., 04.06.2009р., 19.06.2009р., 02.07.2009р., 23.06.2009р., 31.07.2009р. та 22.07.2009р. відповідач отримав від позивача товар згідно видаткових накладних № РН-0000042 від 30.04.2009р., № РН-0000040 від 15.04.2009р., № РН-0000051 від 19.05.2009р., № РН-0000049 від 08.05.2009р., № РН-0000056 від 04.06.2009р., № РН-0000060 від 19.06.2009р., № РН-0000064 від 02.07.2009р., № РН-0000061 від 23.06.2009р., № РН-0000074 від 31.07.2009р., № РН-0000072 від 22.07.2009р.

Згідно п. 1 Постанови Правління Національного банку України „Про затвердження Інструкції про міжбанківський переказ грошей в Україні в національній валюті” № 110 від 17.03.2004р. банківський день - позначений календарною датою проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов'язані з проведенням міжбанківських електронних розрахункових документів через систему електронних міжбанківських переказів Національного банку, за умови, що підсумки розрахунків за цими документами відображаються на кореспондентських рахунках банків (філій) у територіальному управлінні на ту саму дату.

Враховуючи, що у вихідні та святкові дні банківська система України міжбанківські перекази коштів через систему електронних переказів не здійснює, остаточний розрахунок за отриманий згідно видаткових накладних № РН-0000042 від 30.04.2009р., № РН-0000040 від 15.04.2009р., № РН-0000051 від 19.05.2009р., № РН-0000049 від 08.05.2009р., № РН-0000056 від 04.06.2009р., № РН-0000060 від 19.06.2009р., № РН-0000064 від 02.07.2009р., № РН-0000061 від 23.06.2009р., № РН-0000074 від 31.07.2009р., № РН-0000072 від 22.07.2009р. товар відповідач мав здійснити до 09.05.2009р., 23.04.2009р., 27.05.2009р., 16.05.2009р., 12.06.2009р., 27.06.2009р., 10.07.2009р., 01.07.2009р., 07.08.2009р. та 30.07.2009р. відповідно.

Суд встановив, що позивач, на виконання п. 1.1. договору № 2 від 04.01.2009р., поставив, а відповідач прийняв у останнього товар на загальну суму 156 060грн., а саме: згідно видаткових накладних № РН-0000042 від 30.04.2009р. на суму 24 730грн., № РН-0000040 від 15.04.2009р. на суму 24 600грн., № РН-0000051 від 19.05.2009р. на суму 24 600грн., № РН-0000049 від 08.05.2009р. на суму 12 300грн., № РН-0000056 від 04.06.2009р. на суму 24 730грн., № РН-0000060 від 19.06.2009р. на суму 4 100грн., № РН-0000064 від 02.07.2009р. на суму 4 100грн., № РН-0000061 від 23.06.2009р. на суму 12 300грн., № РН-0000074 від 31.07.2009р. на суму 8 200грн., № РН-0000072 від 22.07.2009р. на суму 16 400грн. (а.с. 14-18), який отриманий представниками відповідача, що підтверджується підписами останніх та печаткою відповідача на вищевказаних накладних; в порушення п. 3.1. договору № 2 від 04.01.2009р., відповідач за отриманий від позивача, на підставі видаткових накладних № РН-0000042 від 30.04.2009р., № РН-0000040 від 15.04.2009р., № РН-0000051 від 19.05.2009р., № РН-0000049 від 08.05.2009р., № РН-0000056 від 04.06.2009р., № РН-0000060 від 19.06.2009р., № РН-0000064 від 02.07.2009р., № РН-0000061 від 23.06.2009р., № РН-0000074 від 31.07.2009р., № РН-0000072 від 22.07.2009р., товар розрахувався частково на суму 122 695грн., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача (а.с. 11-12), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений, на видаткових накладних № РН-0000042 від 30.04.2009р., № РН-0000040 від 15.04.2009р., № РН-0000051 від 19.05.2009р., № РН-0000049 від 08.05.2009р., № РН-0000056 від 04.06.2009р., № РН-0000060 від 19.06.2009р., № РН-0000064 від 02.07.2009р., № РН-0000061 від 23.06.2009р., № РН-0000074 від 31.07.2009р., № РН-0000072 від 22.07.2009р., товар на момент судового розгляду справи склав 33 365грн. (156 060грн. –122 695грн.), що підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 24).

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 33 365грн. боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № РН-0000042 від 30.04.2009р., № РН-0000040 від 15.04.2009р., № РН-0000051 від 19.05.2009р., № РН-0000049 від 08.05.2009р., № РН-0000056 від 04.06.2009р., № РН-0000060 від 19.06.2009р., № РН-0000064 від 02.07.2009р., № РН-0000061 від 23.06.2009р., № РН-0000074 від 31.07.2009р., № РН-0000072 від 22.07.2009р., товар підлягає задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 2 від 04.01.2009р., позивачем за період з 20.05.2010р. по 15.05.2011р. нараховано загалом 5 415,07грн. пені, зокрема: 54,33грн. за період з 20.05.2010р. по 21.05.2010р., 121,78грн. за період з 21.05.2010р. по 25.05.2010р., 64,64грн. за період з 26.05.2010р. по 28.05.2010р., 187,39грн. за період з 29.05.20101р. по 07.096.2010р., 521,04грн. за період з 08.06.2010р. по 07.07.2010р., 512,82грн. за період з 08.07.2010р. по 09.08.2010р., 3 953,07грн. за період з 10.08.2010р. по 15.05.2011р.

Частинами першою і третьою ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 9.2. договору сторін погоджено, що при несвоєчасному виконанні грошових зобов’язань (п. 3.2. договору) покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від суми боргу за кожний день простроченого платежу, а також 30 % річних з простроченої суми у відповідності зі ст. 625 ЦК України.

Враховуючи встановлені судом дати виникнення обов’язку відповідача щодо оплати товару згідно спірних видаткових накладних та передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячний строк для нарахування штрафних санкцій від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення 5 415,07грн. пені за період з 20.05.2010р. по 15.05.2011р., оскільки позивачем нараховано пеню поза межами вставленого законодавством шестимісячного строку для нарахування штрафних санкцій.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 2 від 04.01.2009р., позивачем за період з 01.09.2009р. по 30.04.2011р. нараховано 7 148,45грн. інфляційних втрат та 22 349,42грн. 30 % річних за період з 08.08.2009р. по 15.05.2011р.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд встановив, що сторонами п. 9.2. договору № 2 від 04.01.2009р. встановлено обов’язок відповідача у випадку прострочення виконання грошового зобов’язання сплатити позивачу 30 % річних від простроченої суми за весь період прострочення відповідно до ст. 625 ЦК України.

З огляду на викладене, арифметично вірний розмір інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.09.2009р. по 30.04.2011р. складає 7 387,60грн. інфляційних втрат та 22 349,42грн. 30 % річних за період з 08.08.2009р. по 15.05.2011р. Відтак, вимога про стягнення 7 148,45грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню у розмірі 7 148,45грн. інфляційних втрат, оскільки суд, приймаючи рішення, не може вийти за межі позовних вимог, а вимога про стягнення 22 349,42грн. 30 % річних підлягає задоволенню повністю.

Також позивачем за період з 08.08.2009р. по 30.04.2011р. нараховано 47 532,46грн. 65 % річних за користування товарним кредитом.

Згідно п. 9.3. договору у випадку несплати вартості товару покупцем у вказаний строк (п. 3.2. договору) даний договір буде вважатися договором товарного кредиту. За користування товарним кредитом покупець оплачує постачальнику 65 % річних. Оплата річних проходить до 3 числа місяця, наступного за місяцем, в якому покупець користувався товарним кредитом. При несвоєчасній оплаті річних покупець оплачує постачальнику пеню в розмірі 0,3 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною третьої ст. 692 ЦК України передбачено. що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем (ч. 5 ст. 694 ЦК України).

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 694 ЦК України користування грошовими коштами розглядається в цілому як грошовий борг покупця перед продавцем за отримані товари без фактичної передачі коштів у користування. Тобто, в борг включаються і власні грошові кошти боржника, що належать до сплати. До того ж, правова природа процентів за користування чужими грошовими коштами відрізняється від правової природи пені і стягнення цих процентів не належить до пені чи до процентів як виду цивільно-правової відповідальності.

Суд встановив, що договір № 2 від 04.01.2009р. підписаний сторонами, відповідачем порушено встановлений договором строк оплати товару, а тому договір № 2 від 04.01.2009р. є договором товарного кредиту.

Аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 18.01.2011р. у справі № 6/95-10.

Враховуючи вищевикладене, суму боргу та періоди нарахування процентів за користування товарним кредитом, які вказані позивачем в розрахунку процентів за користування товарним кредитом, арифметично вірний розмір 65 % річних за користування товарним кредитом за період з 08.08.2009р. по 30.04.2011р. складає 47 532,47грн. Відтак вимога про стягнення 47 532,46грн. процентів за користування товарним кредитом підлягає задоволенню повністю, оскільки суд, приймаючи рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 2 від 04.01.2009р. позивачем за період з 20.05.2010р. по 15.05.2011р. нараховано 5 795,44грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування товарним кредитом.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно п. 9.3. договору у випадку несплати вартості товару покупцем у вказаний строк (п. 3.2. договору) даний договір буде вважатися договором товарного кредиту. За користування товарним кредитом покупець оплачує постачальнику 65 % річних. Оплата річних проходить до 3 числа місяця, наступного за місяцем, в якому покупець користувався товарним кредитом. При несвоєчасній оплаті річних покупець оплачує постачальнику пеню в розмірі 0,3 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи встановлені судом дати виникнення обов’язку відповідача щодо оплати товару згідно спірних видаткових накладний та передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячний строк для нарахування штрафних санкцій від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення 5 795,44грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування товарним кредитом за період з 20.05.2010р. по 15.05.2011р., оскільки позивачем нараховано пеню поза межами вставленого законодавством шестимісячного строку для нарахування штрафних санкцій.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 33 365грн. боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № РН-0000042 від 30.04.2009р., № РН-0000040 від 15.04.2009р., № РН-0000051 від 19.05.2009р., № РН-0000049 від 08.05.2009р., № РН-0000056 від 04.06.2009р., № РН-0000060 від 19.06.2009р., № РН-0000064 від 02.07.2009р., № РН-0000061 від 23.06.2009р., № РН-0000074 від 31.07.2009р., № РН-0000072 від 22.07.2009р., товар, 7 148,45грн. інфляційних втрат, 22 349,42грн. 30 % річних та 47 532,46грн. процентів за користування товарним кредитом є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Переяслав-Хмельницький хлібзавод” (08400, Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Грушевського, буд. 61; код ЄДРПОУ 32020232) на користь Приватного підприємства „Сіам-М” (18016, Черкаська обл., м. Черкаси, Придніпровський р-н., вул. Толстого, буд. 22, кв. 70; код ЄДРПОУ 34076659) 33 365 (тридцять три тисячі триста шістдесят п’ять гривень) 00 коп. боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № РН-0000042 від 30.04.2009р., № РН-0000040 від 15.04.2009р., № РН-0000051 від 19.05.2009р., № РН-0000049 від 08.05.2009р., № РН-0000056 від 04.06.2009р., № РН-0000060 від 19.06.2009р., № РН-0000064 від 02.07.2009р., № РН-0000061 від 23.06.2009р., № РН-0000074 від 31.07.2009р., № РН-0000072 від 22.07.2009р., товар, 7 148 (сім тисяч сто сорок вісім гривень) ) 45 коп. інфляційних втрат, 22 349 (двадцять дві тисячі триста сорок дев’ять гривень) 42 коп. 30 % річних, 47 532 (сорок сім тисяч п’ятсот тридцять дві гривні) 46 коп. процентів за користування товарним кредитом, 1 103 (одну тисячу сто три гривні) 95 коп. державного мита та 214 (двісті чотирнадцять гривень) 24 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні решти позову –відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя П.В. Горбасенко

Повне рішення складено: 02.08.2011р.