Рішення № 17831515, 07.07.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" липня 2011 р. Справа № 19/045-11

За позовом Державної екологічної інспекції в Київській області, м. Київ;

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с. Озерна Білоцерківського району;

про стягнення 3850,00 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від позивача: ОСОБА_2(довіреність б/н від 12.05.2011 р.);

від відповідача: ОСОБА_1, підприємець (паспорт НОМЕР_3 від 09.02.1999 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна екологічна інспекція в Київській області (далі позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 3850,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок незаконного видалення відповідачем зелених насаджень у кількості 4 одиниць державі нанесені збитки в розмірі 3850,00 грн.

Ухвалою від 30.05.2011 р. суд порушив провадження у справі № 19/045-11 та призначив її розгляд на 21.06.2011 р.

Ухвалою від 21.06.2011 р. суд, на підставі ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 07.07.2011 р., в звязку з неявкою представника позивача у судове засідання та неподанням витребуваних судом документів.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідача проти позову заперечив, посилаючись на те, що рішенням виконавчого комітету Озернянської сільської ради від 08.12.2009 р. № 75 було надано дозвіл на вирізку дерев. Крім того, зрізані дерева були сухостійні, а не зелені насадження.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 ГПК України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.04.2010 р. державною екологічною інспекцією в Київській області була здійснена позапланова перевірка дотримання фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 вимог природоохоронного законодавства, в ході якої було виявлено самовільне, без акту обстеження та ордера, видалення чотирьох тополь зелених насаджень, діаметром 57,5 см, 60 см, 68 см, 95 см біля адміністративної будівлі сільської ради по вул. Леніна, 20-а в с. Озерна Білоцерківського району.

За результатами перевірки складено Акт від 06.04.2010 р., копія якого міститься в матеріалах справи.

Так, у зв'язку з самовільним вирубуванням дерев на території Озерненської сільської ради, на підставі ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 38, 42 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс обчислення шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів»№ 559 від 08.04.1999р. зі змінами та Акту від 06.04.2010 р. позивачем нараховані збитки в сумі 3850 грн., завданих відповідачем навколишньому природному середовищу.

Крім того, 06.04.2010 р. на відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення № 000592, що полягає у незаконному знесенні зелених насаджень на території сільської ради с. Озерна, із подальшим винесенням постанови про накладення адміністративного стягнення № 000597 у розмірі 119,00 грн. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

З метою досудового врегулювання даного спору, 12.04.2010р. позивачем направлено відповідачу претензію № 48, відповідно до якої позивач інформував останнього про порушення природоохоронного законодавства України та вимагав добровільно сплатити завдані збитки в сумі 3850 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних обєктів, повязаних з історико-культурною спадщиною.

Згідно ст.ст. 4, 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», природні ресурси України є власністю народу України, який має право на володіння, використання та розпорядження природними багатствами республіки, а державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України. Спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій.

До компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях згідно зі статтею 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»належить, зокрема, право звертатися до суду із позовами про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 17.11.2001р. № 1520, державна екологічна інспекція є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінприроди і йому підпорядковується.

Основними завданнями Держекоінспекції є: участь у межах своєї компетенції у реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів (земля, надра, поверхневі води, атмосферне повітря, тваринний та рослинний світ, природні ресурси територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України), поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, екологічної та, в межах компетенції, радіаційної безпеки, заповідної справи; здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорони природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) та небезпечними хімічними речовинами (п. 3 Положення).

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.12.2006р. № 548, Державна екологічна інспекція в областях, містах Києві та Севастополі є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції.

Інспекція в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки на відповідній території.

Відповідно до п. 1 ст. 4 Положення, інспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, у сфері поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органами виконавчої влади, суб'єктами господарювання, фізичними особами.

Інспекція має право обстежувати у встановленому порядку підприємства, установи і організації з метою перевірки додержання ними вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, відтворення та охорону природних ресурсів; перевіряти документи на право спеціального використання природних ресурсів (ліцензії, дозволи); складати акти перевірок і протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати справи про адміністративні правопорушення у межах повноважень, визначених законом; давати обовязкові для виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до її повноважень; уживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів та подавати позови про відшкодування втрат і збитків, завданих унаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища (п. п. 1, 5, 6, 7, 9 ст. 5 Положення).

У відповідності з п.п. 2 - 4 Порядку видалення дерев кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1045 від 01.08.2006р., видалення зелених насаджень здійснюється в чітко регламентованій процедурі.

Зокрема, після надання підтверджуючих сплату відновної вартості зелених насаджень документів, заявнику надається ордер на видалення зелених насаджень.

Зразок ордера затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України за №302 від 09.09.2006р.

Крім того, приписами пунктів 3, 4 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006р. № 1045, передбачено, що видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу міської, селищної, сільської ради на підставі ордера. Підставою для прийняття рішення компетентним органом є заява юридичної чи фізичної особи про видалення зелених насаджень.

Зазначений документ ордер у відповідача на час складення адміністративного протоколу та винесення постанови був відсутній. Зазначений факт відповідачем та матеріалами справи не спростовано.

До відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів, в силу статті 42 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»притягаються особи, винні у знищенні або пошкодженні зелених насаджень чи інших об'єктів озеленення населених пунктів.

Приписами ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до статті 69 вказаного Закону, шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

За таких обставин, видалення зелених насаджень на території населеного пункту за відсутності відповідного ордера є підставою для покладання на винну особу відповідальності за заподіяну шкоду.

Приписами пунктів 1.3, 1.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»визначено, що розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та виною відповідача.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Втім, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів відсутності його вини у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу у вигляді самовільної вирубки дерев.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Розмір шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів, обчислюється за таксами, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс обчислення шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів» № 559 від 08.04.1999р.

Враховуючи діаметри дерев, які самовільно були видалені відповідачем, що зафіксовані в Акті від 06.04.2010 р., а також такси для обчислення розміру шкоди заподіяної зеленим насадженням, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правильність розрахунку позивачем розміру збитків, заподіяних відповідачем.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками полягає у здійсненні відповідачем самовільного, без дозволу (ордера) та/або Акту обстеження, видалення зелених насаджень, внаслідок чого навколишньому природному середовищу завдано шкоди у розмірі 3850 грн.

За таких обставин, враховуючи доведеність позивачем наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування завданих збитків, не спростування зазначених фактів відповідачем, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3850 грн. збитків, завданих внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до приписів ст.ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача підлягають стягненню в доход Державного бюджету України судові витрати.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) збитки, завдані державі внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства, в розмірі 3850 (три тисячі вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп., зарахувавши на спеціальний рахунок державного бюджету за реквізитами: одержувач Озернянська сільська рада Білоцерківського району Київської області, банк одержувача ГУ ДКУ в Київській області , р\р 33112231700059, МФО 821018, код ЄДРПОУ 23570409, код бюджетної класифікації 24062100.

3. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в доход державного бюджету України 102 (сто дві) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.П. Карпечкін

Рішення підписано: 12.07.11 р.