Рішення № 17831507, 22.07.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" липня 2011 р. Справа № 6/062-11

22 липня 2011 року Справа № 6/062-11

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Комунального підприємства Київської обласної ради “Макарівтепломережа” про стягнення боргу за договором № 06/09-1347 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23 вересня 2009 року,

Представники:

позивача: ОСОБА_1. (дов. № 179/10 від 23.12.2010 року);

відповідача: ОСОБА_2. (дов. від 24.05.2011 року).

СУТЬ СПОРУ:

У червні 2011 року Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Київської обласної ради “Макарівтепломережа” (далі КП Київської обласної ради “Макарівтепломережа”, відповідач) про стягнення боргу за договором № 06/09-1347 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23 вересня 2009 року.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором № 06/09-1347 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23 вересня 2009 року щодо оплати отриманого природного газу за період з жовтня грудня 2009 року, січня квітня 2010 року, у звязку з цим позивач просить стягнути з відповідача частину неоплаченого відповідачем боргу в сумі 65782,59 грн основного боргу, 5048,42 грн пені, 8682,94 грн інфляційних втрат та 2946,53 грн 3% річних, всього 82460,48 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03 червня 2011 року порушено провадження у справі № 6/062-11 та призначено її до розгляду на 21 червня 2011 року.

У звязку з неявкою в судове засідання 21 червня 2011 року представника відповідача, неподанням ним витребуваних документів та враховуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд виніс ухвалу від 21 червня 2011 року, якою відклав розгляд справи на 12 липня 2011 року.

12 липня 2011 року та 19 липня 2011 року суд оголошував перерви в засіданнях, відповідно до останньої, суд оголосив перерву в засіданні до 22 липня 2011 року.

В судовому засіданні 22 липня 2011 року відповідачем подано належним чином засвідчену копію платіжного доручення № 1 від 04 липня 2011 року про перерахування відповідачем на користь позивача суму в розмірі 65782,58 грн з призначенням платежу: за договором № 06/09-1347 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23 вересня 2009 року за період з жовтня 2009 року по 31 грудня 2010 року.

Присутній в судовому засіданні 22 липня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, проте письмового відзиву не подав та, водночас, просив суд припинити провадження в даній справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу, у звязку з оплатою вартості отриманого газу за договором № 06/09-1347 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23 вересня 2009 року.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

22 липня 2011 року відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, врахувавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

23 вересня 2009року між Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (постачальник за договором, позивач у справі) та Комунальним підприємством Київської обласної ради “Макарівтепломережа” (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір № 06/09-1347 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання (далі договір), відповідно до умов якого (п. 1.1.), постачальник зобовязується передати у власність покупцю природний газ за наявності його обсягів, а покупець зобовязується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в статті 2 цього договору.

Згідно п. 1.3. договору газ, що постачається за даним договором, використовується покупцем виключно для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом даного договору.

Пунктом 2.1. договору визначено, що постачальник передає покупцю в період з 01 жовтня 2009року по 31 грудня 2009року газ в обсязі до 159 тис. куб. м. в тому числі по місяцях: жовтень 25 тис. куб. м., листопад 58 тис. куб. м., грудень 765 тис. куб. м.

Як визначено п. 4.1. договору, постачальник передає газ покупцеві на комерційному вузлі/вузлах обліку газу покупця.

У відповідності до п. 4.4. договору обсяг газу, визначений згідно з п. 4.3. договору, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за цим договором в пунктах приймання-передачі. Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та споживачами, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобовязується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу та реєстр обсягів реалізації газу.

Сторонами, п. 5.1. договору, погоджено, що ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 593,448 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%;

- податок на додану вартість за ставкою 20%. До сплати за 1000 куб. м. природного газу 727,32грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 872,78грн.

Загальна сума цього договору складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 5.4. договору).

Згідно п. 6.1. договору оплата за газ згідно п. 5.1. проводиться грошовими коштами у такому порядку:

-перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

-подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів гагу до 20 та 30 числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 11.1. договору визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01 жовтня 2009року по 31 грудня 2009року, а в частині розрахунків за газ до їх повного здійснення.

Господарським судом досліджено, що 21 грудня 2009року між сторонами була підписана Додаткова угода № 1 до договору поставки природного газу від 23 вересня 2009року, якою сторони доповнили п. 2.1. договору підпунктом 2.1.1. в наступній редакції: “постачальник передає покупцю в період з 01 січня 2010року по 30 квітня 2010року газ в обсязі до 135 тис. куб. м. в тому числі по місяцях: січень 45 тис. куб. м., лютий 40 тис. куб. м., березень 35 тис. куб. м., квітень 15 тис. куб. м., разом 135 тис. куб. м.”

Відповідно до п. 2. Додаткової угоди № 1, сторони змінили п. 11.1. договору, а саме визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01 жовтня 2009року по 30 квітня 2010року, а в частині розрахунків за газ до їх повного здійснення.

Господарським судом встановлено, що на підставі та у відповідності до договору позивач своєчасно та в повному обсязі передавав відповідачеві за період з жовтня 2009року по грудень 2009 року та з січня 2010 року по квітень 2010року природний газ. Претензій щодо недобросовісного виконання позивачем своїх договірних зобовязань від відповідача не надходило.

Так, за період з жовтня 2009року по грудень 2009 року та з січня 2010 року по квітень 2010року позивачем було поставлено відповідачеві природний газ на загальну суму 190632,59грн, зокрема, у жовтні 2009року на суму 11028,49грн, у листопаді 2009року на суму 21968,84грн, у грудні 2009року на суму 30009,80грн, у січні 2010року на суму 57643,02грн, у лютому 2010року на суму 31861,85грн, у березні 2010року на суму 27364,40грн, у квітні 2010року на суму 10756,19грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу б/н від 31.10.2009року, від 30.11.2009року, від 31.12.2009року, від 31.01.2010року, від 28.02.2010року, від 31.03.2010року та від 30.04.2010року відповідно (оригінали оглянуті судом у судовому засіданні). Вказані вище акти підписані уповноваженими представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, за період поставки природного газу за договором, відповідач в порушення своїх зобовязань з оплати отриманого природного газу розрахувався частково, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з “департаменту обслуговування кошторисів ГРК та інших кліє», а сааме: від 20.11.2009 року на суму 11000 грн, від 25.12.2009 року на суму 21990 грн, від 28.12.2009 року на суму 12000 грн, від 22.02.2010 року на суму 30200 грн, від 25.03.2010 року на суму 9500 грн, від 25.06.2010 року на суму 24600 грн, від 23.09.2010 року на суму 15560 грн, всього на суму 124850 грн,

Таким чином, на час вирішення спору вартість неоплаченого газу відповідачем за договором становить 65782,59 грн (190632,59грн - 124850 грн), у звязку з чим позивач звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача 65782,59 грн боргу за поставлений природний газ.

В судовому засіданні відповідачем подано платіжне доручення № 1 від 04 липня 2011 року, з якого вбачається, що Комунальне підприємство Київської обласної ради “Макарівтепломережа”, перерахувало Дочірній компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” суму боргу у розмірі 65782,58 грн з призначенням платежу: за договором № 06/09-1347 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23 вересня 2009 року за період з жовтня 2009 року по 31 грудня 2010 року.

Отже, предмет спору щодо стягнення частини основного боргу 65782,58 грн відсутній, а справа в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 11 частини першої ст. 80 ГПК України.

Таким чином, на час вирішення спору вартість неоплаченого газу відповідачем за договором становить 0,01 грн (65782,59 грн 65782,58 грн).

Враховуючи вище викладене та беручи до уваги положення п. 6.1. договору, відповідач зобовязаний був оплатити вартість отриманого природного газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з ч. 1 ст. 530, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Проте, доказів сплати боргу в повному обсязі за договором № 06/09-1347 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23 вересня 2009 року відповідач суду не надав.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем щодо оплати вартості отриманого газу доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вартості отриманого природного газу розмірі 0,01 грн, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді борг відповідача перед позивачем за договором № 06/09-1347 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23 вересня 2009 року, за поставки здійснені в період з жовтня грудня 2009 року, січня квітня 2010 року становить - 0,01 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобовязання, які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, відповідно до ст. 714 ЦК України, одна сторона (постачальник) зобовязується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобовязується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

При цьому, обєктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

До обовязків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обовязок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач, на якого, відповідно до вимог ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, покладається обовязок доказування, не надав доказів на підтвердження проведення оплати в повному обсязі за поставлений у період з жовтня 2009 року по квітень 2010року природний газ. Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів розрахунків в рахунок оплати залишку боргу (0,01 грн) за отриманий природний газ відповідачем надано не було.

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку про доведеність існування боргу відповідача перед позивачем в розмірі 0,01 грн, а відтак заявлена позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором, позивач також просить суд стягнути з відповідача 5048,42 грн пені, нарахованої на суму боргу 65782,59 за період з 27 листопада 2010 року по 27 травня 2011 року, тобто, за шість місяців, що передують зверненню з позовом до суду, згідно п.п. 7.2., 7.10. договору.

Так, п. 7.2 договору № 06/09-1347 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23 вересня 2009 року передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору він зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Згідно п. 7.10 договору неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, суд звертає увагу на те, що зазначена норма надає сторонам за договором право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та повязується законом з днем, коли зобовязання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положенням ст.ст. 260, 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу встановленого ч. 2 ст. 260 ЦК України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що зобовязання з оплати отриманого газу мало виконуватись відповідачем до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. договору), а отже прострочення платежу за кожний неоплачений місяць починається з 11 числа відповідного місяця. При цьому, позивачем нараховується пеня в період з 27.11.2010р. по 27.05.2011р., протягом шести місяців, що передують зверненню з позовом, з посиланням на п. 7.10 договору.

Так, в п. 7.10. договору зазначено, що неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Зі змісту ст. 627 ЦК України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Абзацом 2 ч.3 ст. 6 ЦК України закріплено імперативну норму, відповідно до якої сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це… .

Так, стаття 259 ЦК України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом, а не визначати початок перебігу позовної давності, що врегульовано ст. 261 ЦК України.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, ч. 2 ст. 260 ЦК України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Слід зазначити, що в даному випадку, виходячи із змісту договору (п. 6.1 договору), початок перебігу позовної давності за вимогами, що випливають з даного договору починається з 11 числа наступного за місяцем поставки, який неоплачений, тобто від дня, коли позивач дізнався про порушення свого права, а відтак, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, саме з 11 числа місяця + 6 місяців повинна обчислюватися пеня, а не з 27.11.2010р. по 27.05.2011р., як зазначає позивач.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що пунктом 7.10. договору сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені) на прострочену суму, оскільки, застосовуючи вказаний пункт договору у спірних правовідносинах сторони фактично визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахування шести місяців від дати звернення постачальника з претензією або позовом, що не відповідає положенням ч. 2 ст. 260 ЦК України.

Отже, умови пункту 7.10. договору № 06/09-1347 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23 вересня 2009 року суперечать нормам ст. ст. 260, 261 ЦК України та положенням ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Водночас, закон, зокрема положення ст. ст. 260, 261 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України, не містить прямої вказівки на недійсність договору щодо зміни сторонами порядку обчислення позовної давності.

Відтак у суду, немає підстав для висновку, що пункт 7.10. договору № 06/09-1347 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23 вересня 2009 року є нікчемним в силу вимог ч. 2 ст. 215 ЦК та таким, що не вимагає визнання його недійсним у судовому порядку.

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до п. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині повязаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24 листопада 2010 року у справі № 21/108-10, у постанові Київського апеляційного господарського суду від 31 березня 2011 року у справі № 21/108-10/6 та у постанові Вищого господарського суду України від 15 червня 2011 у справі № 21/108-10/6.

Таким чином, оскільки, пункт 7.10. договору № 06/09-1347 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23 вересня 2009 року суперечить нормам ст. 260 ЦК України, ст. 261 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України цей пункт підлягає визнанню судом недійсним згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Водночас, пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору він зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Як зазначено в статті 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

В ч. 2 ст. 217 ГК України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Як зазначалось вище, позивачем нараховується пеня в період з 27.11.2010р. по 27.05.2011р.

Проте, судом встановлено, що у позивача зявляється право на нарахування пені, з 11 числа наступного за місяцем поставки, який неоплачений, тобто від дня коли позивач дізнався про порушення свого права (з початку перебігу позовної давності), а відтак, саме з 11 числа місяця + 6 місяців повинна обчислюватися пеня, а не з 27.11.2010р. по 27.05.2011р., як зазначає позивач.

Таким чином, беручи до уваги вимоги вищенаведених правових норм, період нарахування пені, заявлений позивачем, вимоги частини 6 статті 232 Цивільного кодексу України та вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», а також те, що відповідно до умов договору відповідач у справі повинен був провести остаточний розрахунок за фактично спожиті та транспортовані обсяги газу на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. договору), господарський суд зазначає, що період нарахування пені визначається наступним чином.

Здійснюючи розрахунок пені, господарський суд розраховує пеню за період з 11 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на суму поставленого газу за місяць та припиняє її нарахування через 6 місяців, у відповідне число останнього місяця строку (як то визначено ч. 3 ст. 254 ЦК України).

Так, позивач просить суд стягнути пеню за період з 27.11.10 року по 27.05.11 року (181 день), згідно п. 7.2., 7.10. договору, тобто 6 місяців, що передує зверненню з позовом.

Як вказано судом вище, п. 7.10. договору визнано судом недійсним в силу вимог ст.ст. 203, 215, 260, 261 ЦК України та ст. 232 ГК України, а тому право на нарахування пені у відповідача зявляється з моменту виникнення прострочення у відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

Враховуючи, що згідно п. 6.1. договору оплата здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки, тобто помісячно, а тому момент прострочення відповідачем виконання зобовязання слід встановлювати щодо кожного платежу за місяць окремо і нараховувати пеню на суму боргу по кожному місяцю поставки окремо з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24.06.2008року у справі №15/360-07 та від 06.08.2009року у справі № 5/634-08.

Відтак, враховуючи викладене вище, судом при розрахунку пені враховуються наступні показники:

-період нарахування пені заявлений позивачем з 27.11.10 року по 27.05.11 року.

-Період нарахування пені з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України на суму 11028,49 грн, як не оплаченої вартості поставленого у жовтні 2009 року газу, з 11.11.09 року по 11.05.10 року;

-період нарахування пені з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України на суму 21968,84 грн, як не оплаченої вартості поставленого у листопаді 2009 року газу, з 11.12.09 року по 11.06.10 року;

-період нарахування пені з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України на суму 30009,80 грн, як не оплаченої вартості поставленого у грудні 2009 року газу, з 11.01.10 року по 11.07.10 року;

-період нарахування пені з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України на суму 57643,02 грн, як не оплаченої вартості поставленого у січні 2010 року газу, з 11.02.10 року по 11.08.10 року;

-період нарахування пені з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України на суму 31861,85 грн, як не оплаченої вартості поставленого у лютому 2010 року газу, з 11.03.10 року по 11.09.10 року;

-період нарахування пені з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України на суму 27364,40 грн, як не оплаченої вартості поставленого у березні 2009 року газу, з 11.04.10 року по 11.10.10 року;

-період нарахування пені з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України на суму 10756,19 грн, як не оплаченої вартості поставленого у квітні 2010 року газу, з 11.05.10 року по 11.11.10 року.

Здійснивши розрахунок пені за вищевказаними періодами (тобто, по кожному місяцю окремо) господарський суд Київської області встановив, що в період заявлений позивачем (з 27.11.10 року по 27.05.11 року) до стягнення пені не входить жоден із шести місячних періодів нарахування пені по жодній з поставок по яким прострочено оплату, а саме, поставки:

за жовтень, листопад, грудень 2010 року та січень, лютий, березень, квітень 2011 року, оскільки початок нарахування пені за неоплачений газ отриманий у відповідних місяцях починається з 11 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу та припиняється через 6 місяців (11 числа місяця), в той час як 27 листопада 2010 року є датою початку періоду нарахування пені заявленого позивачем.

Отже, у заявлений позивачем період стягнення пені жодна з прострочених оплат отриманого природного газу, в розрізі заявлених до стягнення вартості отриманого природного газу за неоплачені поставки починаючи з жовтня 2009 року по квітень 2010 року, не потрапляє.

За таких обставин, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 5048,42 грн за період з 27.11.10 року по 27.05.11 року є необґрунтованою, недоведеною належними доказами та такою, що не підлягає задоволенню.

Крім того, у звязку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобовязання за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу, позивач просить суд стягнути з відповідача 8682,94 грн інфляційних втрат за період з листопада 2009 року по квітень 2011 року, а саме:

за листопад 2009р. на суму простроченого платежу 11028,49 грн, що складає 121,31 грн інфляційних втрат;

за грудень 2009р. на суму простроченого платежу 21997,33 грн (з урахуванням боргу за попередній місяць), що складає 197,98 грн інфляційних втрат;

за січень 2010р. на суму простроченого платежу 18017,13 грн (з урахуванням боргу за попередні місяці), що складає 324,31 грн інфляційних втрат;

за лютий 2010р. на суму простроченого платежу 75660,15 грн (з урахуванням боргу за попередні місяці), що складає 1437,54 грн інфляційних втрат;

за березень 2010р. на суму простроченого платежу 77322 грн (з урахуванням боргу за попередні місяці), що складає 695,90 грн інфляційних втрат;

за квітень 2010р. на суму простроченого платежу 95186,40 грн (з урахуванням боргу за попередні місяці), що складає 285,56 грн інфляційних втрат;

за травень 2010р. на суму простроченого платежу 105942,59 грн (з урахуванням боргу за попередні місяці), що складає 635,66 грн інфляційних втрат;

за червень 2010р. на суму простроченого платежу 105942,59 грн (з урахуванням боргу за попередні місяці), що складає 423,77 грн інфляційних втрат;

за липень 2010р. на суму простроченого платежу 81342,59 грн (з урахуванням боргу за попередні місяці), що складає 162,69 грн інфляційних втрат;

за серпень 2010р. на суму простроченого платежу 81342,59 грн (з урахуванням боргу за попередні місяці), що складає 976,11 грн інфляційних втрат;

за вересень 2010р. на суму простроченого платежу 81342,59 грн (з урахуванням боргу за попередні місяці), що складає 2358,94 грн інфляційних втрат;

за жовтень 2010р. на суму простроченого платежу 65782,59 грн (з урахуванням боргу за попередні місяці), що складає 328,91 грн інфляційних втрат;

за листопад 2010р. на суму простроченого платежу 65782,59 грн (з урахуванням боргу за попередні місяці), що складає 197,35 грн інфляційних втрат;

за грудень 2010р. на суму простроченого платежу 65782,59 грн (з урахуванням боргу за попередні місяці), що складає 526,26 грн інфляційних втрат;

за січень 2011р. на суму простроченого платежу 65782,59 грн (з урахуванням боргу за попередні місяці), що складає 657,83 грн інфляційних втрат;

за лютий 2011р. на суму простроченого платежу 65782,59 грн (з урахуванням боргу за попередні місяці), що складає 592,04 грн інфляційних втрат;

за березень 2011р. на суму простроченого платежу 65782,59 грн (з урахуванням боргу за попередні місяці), що складає 920,96 грн інфляційних втрат;

за квітень 2011р. на суму простроченого платежу 65782,59 грн (з урахуванням боргу за попередні місяці), що складає 855,17 грн інфляційних втрат,

всього 8682,94 грн інфляційних втрат.

Згідно з п. п. 4.4., 6.1. укладеного сторонами у справі договору № 06/09-1347 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23 вересня 2009 року сторони погодили, що приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті та транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Як встановлено судом вище, позивачем належними та допустимими доказами доведено факт прострочки відповідачем оплати вартості отриманого газу.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Відтак, інфляційна складова боргу може бути розрахована виключно з повного місяця прострочення платежу, оскільки Держкомстат не визначає індекс інфляції на кожен день місяця чи на частину місяця.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові у постанові Вищого господарського суду України від 24 листопада 2010 року у справі № 21/108-10 та у постанові Вищого господарського суду України від 15 червня 2011 у справі № 21/108-10/6.

Крім того, судом встановлено розмір боргу, виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений:

так, у жовтні 2009 року борг за поставку у даному місяці складає 28,49 грн (сума поставки мінус оплата);

у листопаді 2009 року за поставку у даному місяці відсутній у звязку з переплатою на 11992,16 грн;

у грудні 2009 року борг за поставку у даному місяці з урахуванням передоплати у минулому місяці складає 18017,64 грн;

у січні 2010 року борг за поставку у даному місяці складає 45457,66 грн (сума поставки мінус оплата);

у лютому 2010 року борг за поставку у даному місяці складає 31861,85 грн (сума поставки), оскільки оплати не було;

у березні 2010 року борг за поставку у даному місяці складає 27364,40 грн (сума поставки), оскільки оплати не було;

у квітні 2010 року борг за поставку у даному місяці складає 10756,19 грн (сума поставки), оскільки оплати не було.

Водночас, судом враховано п.п. 6.3, 6.4. договору, в яких зазначено, що у платіжних дорученнях покупець повинен обовязково зазначати номер договору, дата його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості у покупця за цим договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, до простроченого платежу за газ, використаний у жовтні 2009 року, який повинен бути оплачений у листопаді 2009 року (до 10 числа місяця), позивач мав застосовувати індекс інфляції, визначений у січні 2010 року за грудень 2009 року і до моменту погашення боргу, і так далі за наступні місяці.

Проте, згідно поданого позивачем розрахунку інфляційних вбачається, що позивачем помилково застосовано індекс інфляції, що був визначений за місяць, в якому відповідач, згідно договору, мав оплатити отриманий газ, тобто неправильно визначено початок періоду нарахування інфляційних.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що поданий позивачем розрахунок інфляції за період з листопада 2009 року по квітнень 2011 року є не правильним та не є обґрунтованим.

Для всебічного, повного і обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобовязати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).

Враховуючи вищевикладене, строки виникнення зобовязання з оплати отриманого природного газу за договором, період нарахування інфляційних втрат за який нараховується інфляція з урахуванням заявленого позивачем періоду, вимоги частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, суд здійснив розрахунок інфляційних втрат за наступні періоди:

Інфляційні втрати суд нараховує за такою формулою:

Іі = Іім:100 * Б - Б, де

Іі - Інфляційне збільшення суми боргу?

Іім - Середній індекс інфляції за період?

Б - Сума боргу:

Поставлено

газу на суму (грн.)

/періодСтрок оплати по договоруПочаток періоду нарахування інфляційних

з урахуванням

умов оплати до 10 числа наступного місяця та з врахуванням того, що інфляція нараховується за повний місяць прострочкиСплачено та дата сплати

(грн.) Залишок боргу станом на останній день місяця, в якому повинен бути оплачений газЗдійснена оплата відповідачем в наступні періоди та зараховано відповідно до п. 6.3. договору Період існування боргуПеріод за який може бути нарахована інфляція

та сума боргу на яку нараховується інфляція враховуючи період заявлений в позові

(сума боргу, яка була сталою не змінювалась у вказаний період)Середній індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?

Жовтень 09 11 028,49до 10.11.09з 01.12.0920.11.09

(11 000 грн)11 028,49 грн

11000 грн =

28,49 грн 25.12.09

(21 990 грн),

з них 28,49 грн іде в погашення боргу за газ отриманий в жовтні.

Відтак, станом на 25.12.09 борг за жовтень відсутнійз 11.11.09 по 25.12.09з 01.12.09 по 30.04.09

Оскільки відсутня сума боргу, яка існувала протягом повного місяця, підстава для нарахування інфляції відсутня._____

Листопад 09

21968,84до

10.12.09З 01.01.1025.12.09

(21990 грн)

з урахування мінус 28,49 в погашення за жовтень

=

21961 грн21968,84 грн 21961 грн

=

7,84 грн 11992,16 грн

іде в погашення боргу за газ отриманий в грудні.

Відтак, станом на 28.12.09 борг за листопад відсутнійЗ 11.12.09 по 28.12.09З 01.01.10 по 30.04.11

Оскільки відсутня сума боргу, яка існувала протягом повного місяця, підстава для нарахування інфляції відсутня._____

28.12.09

(12 000 грн)7,84 грн 12000 грн

=

Переплата на 11992,16 грн Грудень 09 30009,80до 10.01.1001.02.10 11992,16 як залишок здійсненої оплати в грудні, яка частково зарахована за борг, що виник в листопаді30009,80 грн 11 992,16 грн = 18017,64 грн22.02.10

(30200 грн),

З них 18017,64 іде в погашення

боргу за газ отриманий в грудні.

Відтак, станом на 22.02.10 борг за грудень відсутнійЗ 11.01.10 по 21.02.10З 01.02.10 по 30.04.11

Оскільки відсутня сума боргу, яка існувала протягом повного місяця, підстава для нарахування інфляції відсутня._____

Січень 10

57 643,02до

10.02.1001.03.1022.02.10

12 185,36

як залишок здійсненої оплати в лютому, яка частково зарахована за борг, що виник в грудні 57 643,02 грн

12185,36 грн

=

45 457,66 грн25.03.10

(9500 грн)

які ідуть в погашення

боргу за газ отриманий в січні.

Відтак, станом на 25.03.10 борг за

поставлений в січні газ складає

35 957,66 грн

(45457,66 - 9500 )

(вказана сума боргу існувала з 01.03.10, оскільки дана сума є складовою від суми 45457,66)З 11.02.10

по 24.03.10 на суму

45 457,66

З 25.03.10 по 24.06.10 на суму

35 957,66

З 25.06.10 по 22.09.10 на суму

11 357,66 З 01.03.10 по 31.05.10 Сума боргу 35957,66 оскільки 25.06.10 була оплата на 246001.0000.0035957.66 25.06.10 (24600 грн) які ідуть в погашення боргу за газ отриманий в січні. Відтак, станом на 25.06.10 борг за поставлений в січні газ складає 11 357,66 грн

(35957,66 грн 24600 грн)

(вказана сума боргу існувала з 01.06.10, оскільки дана сума є складовою від суми 35957,66) З 01.06.10 по 31.08.10

Сума боргу 11 357,66

оскільки 23.09.10 була оплата на 15560 1.00668.1511425.81 23.09.10 (15560), З них 11357,66 іде в погашення боргу за газ отриманий в січні. Відтак, станом на 23.09.10 борг за січень відсутнійЗ 01.09.10 по 30.04.11

Оскільки відсутня сума боргу, яка існувала протягом повного місяця, підстава для нарахування інфляції відсутня._____

Лютий 10

31861,85до 10.03.1001.04.10 __31861,85 грн23.09.10 (15560 грн), з урахуванням мінус 11357,66 які зараховані в погашення за січень. =4202,36 грн,що зараховуються як оплата за лютий.

Відтак, станом на 23.09.10 борг за лютий складає

27 659,51 грн

(31861,85 - 4 202,34)

(вказана сума боргу існувала з 01.09.10, оскільки дана сума є складовою від суми 31861,85)З 11.03.10 по 22.09.10 (на суму 31861,85)

З 23.09.10 по 30.04.11

(на суму 27659,51)З 01.04.10 по 31.08.10

Сума боргу 31861,85

0.997- 95.5931766.26

З 01.09.10 по 30.04.11

Сума боргу 27659,511.0942599.9930259.50

Березень 10

27 364,40до

10.04.1001.05.10 ___27364,40 грн__З 11.04.10 по 30.04.11З 01.05.10 по 30.04.11

Сума боргу 27364,401.0942572.2529936.65

квітень 10

10756,19до

10.05.1001.06.10 ___10756,19 грн__З 11.05.10 по 30.04.11З 01.06.10 по 30.04.11

Сума боргу 10756,191.1011086.3811842.57

всього 6231,18 Оскільки, вірна сума інфляційних втрат, за розрахунком суду, за вищевказані періоди, становить 6231,18 грн, тому господарський суд дійшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 8682,94 грн інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 6231,18 грн. В іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 2451,76 грн інфляційних втрат (8682,94грн 6231,18 грн), суд відмовляє. Також, у звязку з простроченням відповідачем зобовязань щодо проведення розрахунку за отримані послуги, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних за період з 11.11.2009р. по 27.05.2011р. у сумі 2946,53 грн. Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, господарський суд встановив, що він є арифметично не вірним. Відтак, враховуючи часткову оплату основного боргу та строки виникнення зобовязання по оплаті отриманого газу за договором, період нарахування 3% річних, заявлений позивачем, частини 2 статті 625 ЦК України, суд здійснив розрахунок 3% річних згідно формули (С x 3 x Д:365:100, де С сума боргу; Д кількість днів прострочки): Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 11028,49 грн11.11.2009 - 19.11.200993 %8.16 28,49 грн (11028,49 грн -11000 грн)20.11.2009 10.12.09213 %0.05 21997,33 грн (28,49 грн + 21968,84 грн)11.12.2009 24.12.2009143 %25.31 7,33 грн (21997,33 грн 21990 грн)25.12.2009 27.12.200933 %0.00 Борг відсутній______

18017,13 грн

30009,80 грн (12000 грн 7,33 грн)11.01.2010 10.02.2010313 %45.91

75660,15 грн

(18017,13 грн +57643,02 грн)11.02.2010 21.02.2010113 %68.41

45460,15 грн

(75660,15 грн 30200 грн)22.02.2010 10.03.2010173 %63.52

77322 грн

(45460,15 грн + 31861,85 грн)11.03.2010- 24.03.2010143 %88.97

67822 грн

(77322 грн 9500 грн)25.03.2010 10.04.2010173 %94.76

95186,40 грн

(67822 грн +27364,40 грн)11.04.2010 10.05.2010303 %234.71

105942,59 грн

(95186,40 грн + 10756,19 грн)11.05.2010 24.06.2010453 %391.84

81342,59 грн

(105942,59 грн 24600 грн)25.06.2010 22.09.2010903 %601.71

65782,59 грн

(81342,59 грн 15560 грн)23.09.2010 27.05.20112463 %1330.07

Всього 2953,42 Оскільки вірна сума 3% річних за розрахунком суду, за вказані періоди, складає 2953,42 грн, а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 2946,53 грн 3% річних підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 0,01 грн основного боргу, 6231,18 грн втрат коштів від інфляції та 2946,53 грн 3% річних є доведеними, правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі судових витрат судом враховано положення ч. 2 ст. 49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 83, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Визнати недійсним п. 7.10. Договору № 06/09-1347 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23 вересня 2009 року, укладеного між Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” та Комунальним підприємством Київської обласної ради “Макарівтепломережа”.

2.Позов задовольнити частково.

3.Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради “Макарівтепломережа” (код 24879244) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (код 31301827) 0,01 грн основного боргу, 6231,18 грн втрат коштів від інфляції та 2946,53 3% річних, а також 749,96 грн державного мита та 214,53 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 65782,58 грн припинити.

5.В частині позову про стягнення 2451,76 грн інфляційних втрат та 5048,42грн пені відмовити.

6.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Ф. Черногуз