Рішення № 17830422, 04.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/31804.07.11

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі - Страхування"

до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"

про стягнення 37 560,41 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. - представник за довіреністю № 04/01-11_Р від 04.01.11.

від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю № 08-03-28/182-11 від04.04.11.

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"шкоди в порядку регресу в розмірі 37560,41 грн., в тому числі 33029,00 грн. страхового відшкодування, 400,00 грн. за послуги з технічного асістансу, 300,00 грн. витрат за проведення експертного автотоварознавчого дослідження, 2250,81 грн. пені, 435,64 грн. 3% річних, 1078,08 грн. збитків від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2011 порушено провадження по справі № 53/318, розгляд справи призначено на 04.07.2011.

В судовому засіданні 04.07.2011 позивач підтримав заявлені позовні вимоги та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач у судове засідання зявився та надав відзив на позовну заяву, в якому визнав позов в частині фактичних затрат в розмірі 33029,88 грн. та заперечив проти стягнення 400,00 грн. за послуги з технічного асістансу, 300,00 грн. витрат за проведення експертного автотоварознавчого дослідження, 2250,81 грн. пені, 435,64 грн. 3% річних, 1078,08 грн. збитків від інфляції.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 23.05.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 02.07.2010 о 20 год. 00 хв., керуючи автомобілем «Хюндай Акцепт», д/н НОМЕР_1, на вул. Заболотного в м. Києві, при зміні напрямку руху та перестроюванні не переконалася, що це буде безпечним, не пропустила автомобіль «Тойота», д/н НОМЕР_2, під управлінням ОСОБА_4, який рухався поруч в попутному напрямку, внаслідок чого відбулося зіткнення з вказаним автомобілем, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Відповідно до Постанови Голосіївського районного суду м. Києва від № 3-7441/10 від 20.07.2010 було вставлено, що водій ОСОБА_3 порушила ПДР України, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вина ОСОБА_3 встановлена вищевказаною постановою. За вчинене адміністративне правопорушення до водія ОСОБА_3 було застосоване адміністративне стягнення у вигляді сплати адміністративного штрафу (копія постанови залучена до матеріалів справи).

Автотранспортний засіб «Тойота», д/н НОМЕР_2, що зазнав пошкоджень у ДТП, був застрахований компанією позивача відповідно до Договору комплексного добровільного страхування наземного транспорту СLА № 0975.

Згідно зі звітом про визначення вартості матеріального збитку № 189 від 20.07.2010 вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Тойота», д/н НОМЕР_2, внаслідок ДТП станом на 20.07.2010 складає 28597,79 грн. Також відповідно до рахунку № ВДиС-000997 від 12.07.2010 та акту виконаних робіт № ВДИСА-009954 від 21.09.2010 було проведено додаткові роботи на суму в розмірі 6576, 04 грн.

На підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування позивачем було прийнято рішення про визнання даної події страховим випадком та виплату страхового відшкодування в розмірі 33029,99 грн. (страховий акт № АС-002818 від 15.09.2010).

Позивач перерахував страхувальнику за Договором комплексного добровільного страхування наземного транспорту комплексного добровільного страхування наземного транспорту СLА № 0975 суму в розмірі 33029,99 грн., що підтверджено належним чином завіреними копіями платіжних доручень № 1402 від 17.09.2010 та № 1403 від 17.09.2010(оригінали оглянуті в судовому засіданні).

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування Страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»№86/96-ВР від 07.03.1996р. до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, винуватця ДТП була застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/5892846 від 25.07.2009, то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01.07.2004р. обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.

Відповідно до полісу № ВС/5892846 від 25.07.2009 ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну встановлено в розмірі 35000,00 грн. та розмір франшизи дорівнює нулю.

Позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою № 402 від 19.10.2010 про виплату страхового відшкодування. На доказ направлення регресної вимоги позивач надав суду копію фіскального чеку поштового відправлення № 9404 від 21.10.201Відповідач у відзиві визнав позов в частині заявленого страхового відшкодування в розмірі 33 029,99 грн.

З огляду на норму ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Господарський суд не приймає, зокрема, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ст.78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи встановлені судом обставини, визнання відповідачем позову, про яке зазначено у відповідній письмовій заяві, не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ч.1 п.1 ст. 1188 ЦК України).

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи ОСОБА_5., який керував автомобілем Хюндай д/н НОМЕР_3 встановлена у судовому порядку.

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відтак, відповідач є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю д/н НОМЕР_2, в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Частинами 1 та 2 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з положеннями п. 1. ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Ст. 993 Цивільного кодексу України наголошує на тому, що "до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки".

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»дія полісу поширюється лише на шкоду спричинену майну потерпілого.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування шкоди відповідачем в частині 33 029,99 грн. є підставними, обґрунтованим, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення 400,00 грн. за послуги з технічного асістансу, 300,00 грн. витрат за проведення експертного автотоварознавчого дослідження необхідно зазначити наступне.

Витрати по відшкодуванню страховиком винної особи вартості авто-товарознавчого дослідження та послуги з технічного асістансу не передбачені наведеними положеннями закону “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, у звязку з чим в цій частині заявлені позовні вимоги до відповідача є безпідставними.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та обмежується укладеним договором страхування.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2250,81 грн. пені.

Правовідносини у сфері страхування регулюються, зокрема главою 67 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, Законом України “Про страхування”, Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, за змістом яких сторонами за договором страхування є страховик та страхувальник, між якими в силу договору страхування виникають цивільні зобовязання.

За приписами статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування”до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, до позивача на підставі приписів статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України “Про страхування”, перейшло саме право вимоги, яке ОСОБА_4 мав до відповідача, як до страховика цивільної-правової відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки.

Натомість, позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою про відшкодування відповідачем страхової виплати. Тобто, між сторонами спору не виникло договірних відносин, оскільки зобовязання відповідача відшкодувати шкоду не повязане з невиконанням або неналежним виконанням договірних зобовязань, що унеможливлює висновок про наявність між сторонами зобовязання, а відтак і застосування відповідальності за його порушення.

Таким чином, нарахування пені на суму страхового відшкодування в порядку регресу є безпідставним.

Посилання позивача на ст. 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” в обґрунтування заявленої суми пені є помилковим, оскільки у даній статті іде мова про відповідальність за прострочення виплати страхового відшкодування особі, яка має право на отримання такого відшкодування, а не про виплату страхового відшкодування в порядку регресу.

З огляду на викладене, вимогу про стягнення з відповідача 2250,81 грн. пені суд вважає безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 435,64 грн. 3% річних, 1078,08 грн. збитків від інфляції.

Виходячи з системного аналізу змісту п.1 ч; 3 ст.22, ст.993, ч-1 ст.1191 ЦК України, ч. 3 ст. 198 ГК України та ст. 27 Закону України "Про страхуватися" до позивача (скаржника) виключно у межах фактичних витрат перейшло право зворотної вимоги до особи відповідача, відповідальної за заподіяний збиток, тобто без права на розширення вказаних меж шляхом додаткового нарахування інфляційних втрат, 3% річних та процентів за користування чужими грошовими коштами, оскільки у деліктних правовідносинах чинне цивільне законодавство не передбачає відшкодування шкоди в порядку регресу у більшому розмірі (з врахуванням інфляційних втрат та 3% річних).

З огляду на вищезазначене, суд відмовляє позивачу у стягненні з відповідача 435,64 грн. 3% річних, 1078,08 грн. збитків від інфляції.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код 00034186 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем підчас виконання судового рішення) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі - Страхування" (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Велика кільцева, 56; ідентифікаційний код 35429675) 33 029 (тридцять три тисячі двадцять девять) грн. 99 коп. суму страхового відшкодування в порядку регресу, витрати по сплаті державного мита в сумі 330 (триста тридцять) грн. 30 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 207 (двісті сім) грн. 53 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грєхова О.А.

Повне рішення складено 07.07.2011