Рішення № 17830427, 04.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/33304.07.11

позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа страхування"

до Акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"

про стягнення 12159,84 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: не зявились

від відповідача: не зявились

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" шкоди в порядку регресу в розмірі 12159,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ "Страхова компанія "Альфа страхування" на підставі договору страхування ризиків, повязаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0215357.009 від 09.12.2009 внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Chevrolet Lacetti (реєстраційний номер НОМЕР_1), а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу автомобіля марки Hyndai Matrix (реєстраційний номер НОМЕР_2) застрахована АТ "Українська пожежно-страхова компанія" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/9468199), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2011 прийнято до провадження справу № 23/067-11, справі присвоєно номер № 53/333 призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.07.2011.

Представник позивача, належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, з засідання суду не зявився, про причини незявлення суд не повідомив.

Матеріали справи містять витяг з ЄДРПОУ щодо відповідача, згідно якого вбачається, що назвою відповідача є Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія".

У відповідності до ч. 1 статті 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.

У звязку з викладеним, суд здійснює заміну відповідача з Акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія".

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997 № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат за зазначеною адресою не проживає” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 04.07.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.12.2009 між ЗАТ "СК "Альфа-страхування" (правонаступником якого є ПрАТ "СК "Альфа-страхування", що підтверджується Статутом ПрАТ "СК "Альфа-страхування") та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір страхування ризиків, повязаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0215357.009 (надалі "Договір"), обєктом страхування за яким є автомобіль Chevrolet Lacetti (реєстраційний номер НОМЕР_1) на випадок ДТП.

11.11.2010 о 21:40 на вул. Дніпровській набережній, 33 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля марки Hyndai Matrix (реєстраційний номер НОМЕР_2), яким керувала ОСОБА_2 (власник автомобіля) та автомобіля марки Chevrolet Lacetti (реєстраційний номер НОМЕР_1), яким керував ОСОБА_1 (власник автомобіля).

ДТП сталося в результаті порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Дарницького районного суду м. Києва від 20.12.2010 №3-11778/10.

У результаті вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль Chevrolet Lacetti (реєстраційний номер НОМЕР_1), що належить ОСОБА_1

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу № 236 від 19.11.2010 матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля, у результаті його пошкодження при ДТП, склав 12159,84 грн.

На підставі страхового акту № 3790.206.10.05.01 від 25.11.2010 позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором страхування, прийняв рішення про виплату на користь ОСОБА_1. суми страхового відшкодування в розмірі 13717,89 грн., яка була перерахована 03.12.2010, що підтверджується платіжним дорученням № 1231.

Частиною 1 ст. 25 закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази виплати страховиком (позивачем) страхового відшкодування, його звернення з позовною заявою до суду про стягнення грошових коштів в порядку регресу не суперечить положенням чинного законодавства.

На підставі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Винною особою у ДТП є ОСОБА_2 (власник автомобіля), відтак ОСОБА_2 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Chevrolet Lacetti (реєстраційний номер НОМЕР_1), у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до частини 22.1 статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 2004 p. N 1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статей 3-5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Тобто цей закон є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

Пункт 21.4 статті. 21 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що лише у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене, до позивача перейшло в межах суми 12159,84 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Такою особою, в даному випадку, є ОСОБА_2, однак, у разі якщо її цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. (зазначена позиція узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 17.02.2011р. по справі №20/302).

Підставою звернення позивача до відповідача є те, що цивільно-правова відповідальність особи, винної у даному ДТП застрахована у відповідача за Полісом №ВС/9468199.

Таким чином, судом встановлено, що між відповідачем (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено Поліс № ВС/9468199 обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, згідно якого відповідач взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду, зокрема майну третіх осіб під час внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається з Полісу № ВС/9468199 розмір франшизи складає 510,00грн.

Згідно з частиною 9.2 статті 9 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся до відповідача про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, а тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 11649,84 грн., з відрахуванням розміру франшизи 510,00 грн. (12159,84 грн. (фактичні затрати позивача) 510,00 грн. (франшиза) у відповідності до приписів пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Доказів на підтвердження того, що сума страхового відшкодування виплачена позивачем безпідставно або необґрунтовано, відповідач суду не надав.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40; код ЄДРПОУ 20602681, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа страхування" (01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6; код ЄДРПОУ 30968986) 11649,84 (одинадцять тисяч шістсот сорок девять) грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 116,50 (сто шістнадцять) грн. державного мита, 226,10 (двісті двадцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяГрєхова О.А.

Повне рішення складено 07.07.2011