Рішення № 17829717, 04.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/21404.07.11

За позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ВУСО"

до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Степанчук Сергій Анатолійович

про стягненнґ 7606,65 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1.представник за довіреністю № 610-Ю від 11.10.10.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" шкоди в порядку регресу в розмірі 7606,65 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що виплатив застрахованій особі суму страхового відшкодування у звязку з чим у останнього виникло право регресної вимоги до особи, винної у ДТП та до особи, яка несе відповідальність за винну сторону.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2011 порушено провадження по справі № 53/214, розгляд справи призначено на 27.05.2011, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 та направлено запит до Моторного (транспортного) страхового бюро України.

В судовому засіданні представник відповідача надав суду письмовий відзив на позовну заяву в якому зазначив, що рахунок-фактура який подає позивач на підтвердження розміру завданого збитку автомобіля не може бути належним доказом визначення розміру матеріальної шкоди завданої власнику автомобіля при ДТП.

У звязку з незявленням в судове засідання третьої особи розгляд справи було відкладено на 20.06.2011.

20.06.2011 через відділ канцелярії суду від третьої особи надійшли письмові пояснення на позов в яких третя особа підтверджує наявні в матеріалах справи факти.

У звязку з тим, що суддя Грєхова О. А. з 14.06.2011 перебувала на лікарняному, відповідно до розпорядження Голови господарського суду міста Києва від 20.06.2011 розгляд справи № 53/214 передано судді Кирилюк Т. Ю.

Ухвалою суду від 20.06.2011 відкладено розгляд справи на 04.07.2011.

У звязку з виходом судді Грєхової О. А. з лікарняного, відповідно до розпорядження Голови господарського суду міста Києва від 01.07.2011, розгляд справи № 53/214 передано судді Грєховій О. А.

Позивач в судове засідання 04.07.2011 зявився та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач та третя особа в судове засідання 04.07.2011 не зявилися, про причини неявки суду невідомо.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 04.07.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 21.10.2008 року о 18 годині 40 хвилин, керуючи автомобілем марки «Фольцваген», д/н АІ 00-19 АР, рухаючись в м. Києві по вул. Грінченка, не врахував дорожньої обстановки, не витримав безпечної дистанції, в наслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Тойота Авенсіс»д/н НОМЕР_1 що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, та порушень п. 13.1, 13.3 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Відповідно до Постанови Голосіївського районного суду м. Києва № 3-4285/08 від 23.10.2008, було вставлено, що водій ОСОБА_2 порушив ПДР України, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вина ОСОБА_2 встановлена вищевказаною постановою. За вчинене адміністративне правопорушення до водія ОСОБА_2 було застосоване адміністративне стягнення у вигляді сплати адміністративного штрафу (копія постанови залучена до матеріалів справи).

Автотранспортний засіб «Тойота Авенсіс»д/н НОМЕР_1, що зазнав пошкоджень у ДТП, був застрахований компанією позивача відповідно до Договору добровільного страхування наземного транспорту № 029105 від 24.01.2008.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, рахунок-фактура який подає позивач на підтвердження розміру завданого збитку автомобіля не може бути належним доказом визначення розміру матеріальної шкоди завданої власнику автомобіля при ДТП. Натомість позивач по справі надав суду належним чином завірений звіт № 1751 від 25.10.2008 про оцінку майна (авто товарознавче дослідження). (оригінал оглянутий в судовому засіданні).

Відповідно до № 1751 від 25.10.2008 про оцінку майна вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Тойота Авенсіс»д/н НОМЕР_1 внаслідок пошкодження при ДТП складає 7456,55 грн.

Як вбачається зі Страхового акту № 8288 від 11.12.2008 позивач прийняв рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 7606,65 грн.

За фактом пригоди позивач сплатив страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 7606,65 грн., що підтверджено належним чином завіреною копією платіжного доручення № 2-184 від 12.12.2008.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи.

Згідно з ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ч.1 п.1 ст. 1188 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, на момент ДТП цивільна відповідальність особи, яка керувала транспортним засобом д/н АІ 00-19 АР була застрахована відповідачем відповідно до полісу № ВА/6450595 від 09.01.2008.

Статтею 3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У звязку з наведеним, до позивача (як страховика), який виплатив страхове відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 029105 від 24.01.2008., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа власник пошкодженого автомобіля «Тойота Авенсіс»д/н НОМЕР_1 має до відповідача, як до особи, відповідальної за завдані збитки згідно укладеного договору обовязкового страхування.

Згідно зі ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За таких обставин особою, відповідальною за збитки, завдані власнику пошкодженого автомобіля марки «Тойота Авенсіс»д/н НОМЕР_1 в результаті ДТП, є відповідач.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 4530 від 17.08.2010 про відшкодування шкоди заподіяної в результаті ДТП в порядку регресу.

Відповідач відповіді на претензію не надав, суми страхового відшкодування не виплатив.

При дослідженні Полісу № ВА/6450595 від 09.01.2008 суд встановив, що в полісі зазначена франшиза дорівнює нулю.

Ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну складає 35000,00 грн., відповідно до умов полісу № ВА/6450595 від 09.01.2008.

Таким чином, суд задовольняє позовну вимогу до відповідача в частині суми страхового відшкодування в розмірі 7606,65 грн., відповідно до заявленої суми позивачем по справі.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд встановив, що позивач при зверненні з позовною заявою до суду сплатив державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено законом.

Відповідно до ст. 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством. В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.

Виходячи з матеріалів справи, суд встановив, що позивач по справі сплатив державне мито в сумі 134,13 грн. про що свідчить додане до позовної заяви платіжне доручення № 3267 від 23.03.2011 про сплату державного мита, при тому як сума позовних вимог становить 7606,65 грн.

Згідно з п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до Указу Президента України № 519/94 від 13.09.1994 “Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян” розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на цей час становить 17,00 грн.

Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду, позивач повинен був сплатити державне мито в розмірі 102 грн. виходячи з ціни позову 7606,65 грн. Проте, позивач сплатив державне мито в сумі 134,13 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством.

За таких обставин внесене державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством підлягає поверненню з Державного бюджету.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код 00034186 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем підчас виконання судового рішення) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ВУСО" (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, 60, сьомий поверх; ідентифікаційний код 31650052) 7606 (сім тисяч шістсот шість) грн. 65 коп. шкоди в порядку регресу, витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Приватному акціонерному товариству Страхова компанія "ВУСО" (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, 60, сьомий поверх; ідентифікаційний код 31650052) з Державного бюджету державне мито в сумі 32 (тридцять дві) грн. 13 коп. як таке, що внесене у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перераховане платіжним дорученням № 3267 від 23.03.2011. Платіжне доручення № 3267 від 23.03.2011 залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 53/214.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грєхова О.А. Дата підписання: 07.07.11