Рішення № 17828997, 04.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/31404.07.11

За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна"

до Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1

про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 7 938,36 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 533 від 01.12.10.

від відповідача: ОСОБА_3 представник за довіреністю № 1725-1/14 від 16.05.11.

від третьої особи: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" шкоди в порядку регресу в розмірі 7517,00 грн. та пені в розмірі 421,36 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що виплатив застрахованій особі суму страхового відшкодування у звязку з чим у нього виникло право регресної вимоги до особи винної у ДТП та до особи, яка несе відповідальність за винну сторону.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2011 порушено провадження по справі № 53/314, розгляд справи призначено на 04.07.2011, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та направлено запит до Моторного (транспортного) страхового бюро України.

В судове засідання 04.07.2011 представник позивача зявився та надав суду документа на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі.

Позивач в судовому засіданні просив суд замінити Відкрите акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" на його правонаступника Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" у звязку зі зміною назви відповідача.

Згідно з п. 1.1. Статуту Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», затвердженого черговими Загальними Зборами Акціонерів ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант»протоколом № 38 від 20.04.2011, ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»створене як ВАТ Українська страхова компанія «Гарант-Авто», перейменованого у ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант»і продовжує свою діяльність як Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»згідно з рішенням Загальних Зборів Акціонерів від 20.04.2011 про перейменування.

Відповідно до ст. 25 ГПК України в разі вибуття однієї зі сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішення або ухвалі. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Таким чином суд замінює відповідача по справі з Відкритого акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" на його правонаступника Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто".

Представник відповідача в судове засідання також зявився та надав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у позивача відсутні підстави для стягнення з відповідача шкоди в порядку регресу, оскільки додані позивачем до претензії (регресної вимоги) документи не були належним чином завірені, не скріплені печаткою, а також копії додатків були низької якості, у звязку з чим деякі з них неможливо було розібрати.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі третя особа в засідання не зявився, письмових пояснень по суті спору не надала, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконала, про причини неявки суду невідомо.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 04.07.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 26.05.2010 гр. ОСОБА_1, 2.05.2010 року о 10 год. 40 хв., керуючи автомобілем «ВАЗ», д/н НОМЕР_1, в м. Києві по пр-т Воззєднання не врахував дорожню обстановку та не дотримався безпечної дистанції, здійснив зіткнення з автомобілем «БМВ»д/н НОМЕР_2, чим заподіяв матеріальну шкоду та порушив п. 13.1 ПДР України.

Відповідно до Постанови Дніпровського районного суду м. Києва № 3-2744/1/10 від 23.06.2010, водій ОСОБА_1 порушив ПДР України, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вина ОСОБА_1 встановлена вищевказаною постановою. За вчинене адміністративне правопорушення до водія ОСОБА_1 було застосоване адміністративне стягнення у вигляді сплати адміністративного штрафу (копія постанови залучена до матеріалів справи).

Автотранспортний засіб «БМВ»д/н НОМЕР_2, що зазнав пошкоджень у ДТП, був застрахований позивачем відповідно до Полісу № 250590777.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику КТЗ № 36С/05 від 01.06.2010 матеріальний збиток заподіяний власнику автомобіля«БМВ»д/н НОМЕР_2 внаслідок пошкодження при ДТП, складає 8526,72 грн.

Враховуючи викладене, позивачем було прийнято рішення про визнання даної події страховим випадком та виплату страхового відшкодування в розмірі 7517,00 грн. (страховий акт № 52616 від 25.06.2010).

14.07.2010 позивач виплатив страхувальнику за Полісом № 250590777 суму в розмірі 7517,00 грн., що підтверджено належним чином завіреною копією розпорядження № 52616 про виплату по страховому випадку. (оригінал оглянутий в судовому засіданні).

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»№86/96-ВР від 07.03.1996р. до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Як вбачається з постанови Дніпровського районного суду м. Києва № 3-2744/1/10 від 23.06.2010 ОСОБА_1 на момент ДТП працював водієм ТОВ «Венбест». Водночас, ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

Таким чином, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/1140661 від 06.11.2009 укладеного між відповідачем та ТОВ «Венбест».

Враховуючи, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у Відповідача, останній, відповідно до статті 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»повинен відшкодувати їх у межах встановлених лімітів.

Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/1140661 від 06.11.2009 встановлено ліміт відповідальності відповідача за шкоду, завдану майну третіх осіб застрахованою особою у сумі 25500,00 грн.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01.07.2004р. страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Позивач звертався до відповідача з регресною вимогою № 1624 від 18.10.2010 про відшкодування шкоди (в порядку регресу).

У відповідь на регресну вимогу відповідач зазначив, що для подальшого розгляду справи необхідно подати додаткові документи: фото автомобіля в електронному вигляді, розбірливе свідоцтво про реєстрацію т/з та посвідчення водія.

Суд відхиляє заперечення відповідача у виплаті страхового відшкодування, оскільки, в силу вимог статей Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»відсутнє зазначення про відмову у виплаті страхового відшкодування в порядку регресу у звязку з тим, що додані позивачем до претензії (регресної вимоги) документи не були належним чином завірені, не скріплені печаткою, а також копії додатків були низької якості, у звязку з чим деякі з них неможливо було розібрати. Натомість позивач надав суду докази того, що направляв на адресу відповідача всіх необхідні документи для прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування в порядку регресу.

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «ВАЗ», д/н НОМЕР_1, встановлена у судовому порядку.

Відтак, відповідач є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «БМВ»д/н НОМЕР_2, в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з положеннями п. 1. ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Ст. 993 Цивільного кодексу України наголошує на тому, що "до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки".

Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як вбачається з розділу 2 полісу цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/1140661 від 06.11.2009 розмір франшизи дорівнює 510,00 грн.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»дія полісу поширюється лише на шкоду спричинену майну потерпілого.

Зважаючи на викладене у позивача переходить право вимоги до відповідача в межах обовязкового ліміту відповідальності страховика за винятком франшизи в розмірі 7007,00 грн. (7517,00 грн. (виплачена сума страхового відшкодування) 510,00 грн. (франшиза).

За таких обставин, позовна заява підлягає задоволенню в розмірі 7007,00 грн. за розрахунком суду.

Також позивач заявив про стягнення з відповідача пені в розмірі 421,36 грн. нараховану на період з 19.11.2010 до 31.03.2011.

Відповідно до п. 37.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня. Суд відмовляє позивачу задоволенні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 421,36 грн., оскільки позивач не надав доказів того, що у період з 19.11.2010 до 31.03.2011 у відповідача вже виник обовязок щодо сплати страхового відшкодування в порядку регресу, що в подальшому призвело до прострочення виплати страхового відшкодування. Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3; ідентифікаційний код 16467237 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем підчас виконання судового рішення) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (01053, м. Київ, вул. Воровського, 33; ідентифікаційний код 16285602) 7007 (сім тисяч сім) грн. 00 коп. шкоди в порядку регресу, витрати по сплаті державного мита в сумі 90 (девяносто) грн. 03 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 208 (двісті вісім) грн. 31 коп.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грєхова О.А.

Повне рішення складено 05.07.2011