Рішення № 17828747, 04.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/31204.07.11 За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА"

до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Бедецький Ігор Іванович

про стягнення 7192,52 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 2 від 04.01.2011

від відповідача: не з`явилися

від третьої особи: не з`явилися

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 7192,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ "СК "УНІКА" на підставі договору добровільного комплексного страхування на транспорті №014053/4002/0000154 від 26. 03.2009 внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Сузукі, реєстраційний номер НОМЕР_2, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки БАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 яким скоєно ДТП, застрахована ПАТ СК "Універсальна" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВС/7630530), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2011 порушено провадження у справі № 53/312, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.07.2011, направлено запит в Моторне (транспортне) страхове бюро України та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Бедецького Ігоря Івановича.

21.06.2011 з МТСБУ надійшла інформація стосовно запитуваних даних.

В судовому засіданні 04.07.2011 позивач підтримав заявлені позовні вимоги та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Третя особа в судове засідання не зявилася, проте через відділ діловодства суду направила телеграму про відкладення розгляду справи.

Розглянувши заявлене клопотання суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки відповідно до ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Третьою особою не надано ґрунтовних доказів існування обставин через які спір не може бути вирішено у даному судовому засіданні.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 04.07.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

26.03.2009 між ЗАТ "СК "УНІКА" та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті №0140533/4002/0000154 (надалі "Договір"), обєктом страхування за яким є автомобіль Сузукі, реєстраційний номер НОМЕР_2, на випадок ДТП.

04.02.2010 о 20:30 у м. Львові на перехресті вул. Зелена Луганська було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля Сузукі, реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобіля БАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1.

ДТП сталося в результаті порушення водієм ОСОБА_3. вимог Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою відділу ДАІ та постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 22.02.2010 у адміністративні справі №3-494/2010, відповідно до якої ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

Відповідно до висновку №44/02 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного 16.02.2010, вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля Сузукі, реєстраційний номер НОМЕР_2, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 7192,52 грн.

На підставі страхового акту №00037971 від 29.03.2010, позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив ОСОБА_2 суму страхового відшкодування у розмірі 7736,99 грн., що підтверджується платіжним дорученням №002487 від 01.04.2010.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до ПАТ "СК "УНІКА" перейшло в межах суми 7192,52 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Спір у справі виник у звязку із невиконанням, на думку позивача, відповідачем зобовязання по виплаті страхового відшкодування за заподіяну шкоду внаслідок експлуатації транспортного засобу БАЗ.

Із матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб автомобіль БАЗ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Сузукі, знаходився під керуванням ОСОБА_3, який

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 р. № 6 із змінами і доповненнями Верховний Суд звертає увагу на те, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Як вбачається з матеріалів справи транспортний засіб марки БАЗ, державний номер НОМЕР_1 за кермом якого перебував ОСОБА_3., який згідно постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 22.02.2010 у адміністративній справі № 3-494/2010 працює у ТОВ «Вердана».

Вина ОСОБА_3 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації транспортного засобу марки БАЗ, державний номер НОМЕР_1 мала б відшкодовуватися ТОВ «Вердана».

18.12.2009 між ТОВ «Вердана»та ВАТ «СК «Універсальна»було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВС/7630530) віднесено до 1-го типу. Строк дії з 18.12.2009 по 18.12.2010.

Відповідно до полісу №ВС/7630530 страхувальником особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є ТОВ «Вердана», а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації БАЗ була застрахована ПАТ СК "Універсальна".

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс №ВС/7630530) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза 510,00 грн.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Сузукі становить 7192,52 грн.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Регресною вимогою № 3341 від 13.04.2011, що отримана відповідачем 15.04.2011 відповідно, до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 7736,99 грн.

Як вбачається з Полісу поліс №ВС/7630530 розмір франшизи складає 510,00грн.

Згідно з частиною 9.2 статті 9 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся до відповідача про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, а тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 6682,52 грн., з відрахуванням розміру франшизи 510,00 грн. у відповідності до приписів пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Доказів на підтвердження того, що сума страхового відшкодування виплачена позивачем безпідставно або необґрунтовано, відповідач суду не надав.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення із ПАТ СК "Універсальна" на користь ПАТ "СК "УНІКА" суму страхового відшкодування у розмірі 6682,52 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 48-А; ідентифікаційний код 20113892, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (01601, м.Київ, вул.. Рейтарська, 37; ідентифікаційний код 20033533) суму страхового відшкодування у розмірі 6682,52 (шість тисяч шістсот вісімдесят дві) грн., державне мито у розмірі 66,82 (шістдесят шість) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 219,26 (двісті девятнадцять) грн. 36коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грєхова О.А.

Повне рішення складено 05.07.2011