Рішення № 17777308, 25.07.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2011 р. Справа № 5023/5403/11 (н.р. 44/04-06/1-

вх. номер

Суддя Господарського суду Харківської області Суярко Т. Д.

При секретарі Філіппова В.С.

За участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. №9658/10/10-ОВ від 25.06.11р.

відповідача -ОСОБА_2, дов. №01-26/93 від 17.09.10р.

розглянувши матеріали справи за позовом: Державної податкової інспекції у м.Маріуполі

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський економіко-правовий університет", м. Харків

про стягнення 87895,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державна податкова інспекція у м. Маріуполі, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, ТОВ "Харківський економіко-правовий університет", про стягнення заборгованості за договором оренди № 1217/2004 від 16.06.2004р. у сумі 87895,40 грн., в т.ч. заборгованість по орендній платі - 55556,17 грн., пеня - 20299,87 грн., інфляційні втрати - 12039,36 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.01.11р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.11р., позовні вимоги Державної податкової інспекції у м.Маріуполі задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Харківський економіко-правовий університет" на користь Державної податкової інспекції у м. Маріуполі заборгованість з орендної плати в розмірі 55556,17 грн., а також стягнуто з відповідача на користь державного бюджету України 555,56 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.05.11р. рішення господарського суду Харківської області від 18.01.11р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.11р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.07.11р. розгляд справи призначено на 25.07.11р. о 10:30 год.

Представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим та просить відмовити в його задоволенні повністю, посилаючись на те, що він не міг користуватись орендованим приміщенням, оскільки воно знаходилось в непридатному для використання стані. Стосовно нарахування інфляційних втрат посилається на те, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції, а отже інфляційні втрати закладені в орендну плату, а позивач окремо здійснив нарахування інфляційних, тобто провів подвійне нарахування. Стосовно стягнення пені відповідач просить застосувати строк позовної давності.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (орендодавець) та ТОВ "Харківським економіко-правовим університетом" (орендар, відповідач) був укладений договір оренди № 1217/2004 від 16.06.2004р., згідно умов п. 1.1 якого Орендодавець) передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - адміністративну будівлю колишнього санаторію-профілакторію, яке передається в оренду з метою розміщення учбових аудиторій та розташовано за адресою: м. Маріуполь, пр. Адмірала Нахімова, 35, і знаходиться на балансі державної податкової адміністрації у м. Маріуполі, вартістю, яка визначена згідно з експертною оцінкою станом на 30.04.2004р. 1 115 895,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, Орендодавець передав Орендареві вищезазначене приміщення, що підтверджується актом прийому - передачі від 16.06.04р. (Додаток №2 до Договору) (арк..с.70).

Відповідно до пункту 10.1 цей Договір був укладений на строк з 16.06.2004р. по 16.06.2005р.

Згідно з пунктом 10.6 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинного протягом місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Дане положення договору кореспондується з положеннями статті 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна.

Сторонами не заперечується, що строк дії Договору був продовжений з 16.06.2005р. на 360 днів.

21.07.06р. між Орендодавцем та Орендарем було укладено договір №2 про внесення змін до договору оренди №1217/2004 від 16.06.04р., яким сторони внесли зміни до вказаного договору, а саме виклали п.1.1 Договору в наступній редакції:

«п.1.1 Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно 85/100 адміністративної нежитлової будівлі санаторію профілакторію, а саме: основну нежитлову будівлю літ. «А-8», прибудову А2-2 та частину підвалу літ. А/н, загальною площею 4931,7 кв.м., яке розташовано за адресою: м. Маріуполь, пр. Адмірала Нахімова, 35, і знаходиться на балансі державної податкової адміністрації у м. Маріуполі, вартістю, яка визначена згідно з експертною оцінкою станом на 30.04.2004р. 1 115 895,00 грн.»

Відповідно до п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акту приймання-передачі майна.

Як вбачається з тексту договору № 1217/2004р. від 16.06.2004р. в первісній редакції, та з тексту договору з внесеними змінами вартість переданої будівлі з врахуванням визначення обсягів переданої будівлі залишилась та сама, що і при первісній редакції, а також виходячи з обсягів переданої будівлі та її оцінки була визначена та сама і орендна плата.

Отже проаналізувавши вказані умови первісного тексту договору № 1217/2004р. від 16.06.2004р. та тексту договору № 1217/2004р. від 16.06.2004р. з внесеним змінами Договором № 2 від 21.07.2006р., суд дійшов висновку, що фактично вказаними договорами визначено одне і те саме майно, що передається відповідачу в оренду.

Відповідно до п. 5.2, 5.6 договору орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, щомісяця до 25 числа надавати орендодавцю інформацію про перерахування орендної плати.

Згідно п. 3.1. Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (квітень 2004 року) 929,92 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди червень 2004 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за травень-червень 2004 року.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% і 50% відповідно щомісяця не пізніше 25 числа. (п.3.2-2.2. Договору).

Відповідно до п.10.1 Договору (з урахуванням внесених договором №2 від 21.07.06р. змін), він діє з 16.06.04р. по 16.06.16р.

28.05.09р. Орендарем, Орендодавцем та Балансоутримувачем складено акт приймання-передачі, відповідно до якого Орендар повернув, а Балансоутримувач прийняв нерухоме майно 85/100 адміністративної нежитлової будівлі санаторію профілакторію, а саме: основну нежитлову будівлю літ. «А-8», прибудову А2-2 та частину підвалу літ. А/н, загальною площею 4931,7 кв.м., яке розташовано за адресою: м. Маріуполь, пр. Адмірала Нахімова, 35.

Відповідно до ст..795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що договір оренди № 1217/2004 від 16.06.2004р. (з урахуванням внесених договором №2 від 21.07.06р. змін) припинив свою дію 28.05.09р., у зв»язку з поверненням Орендодавцем орендованого приміщення, на підставі ст..795 ЦК України.

Як вказує позивач, відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання по сплаті орендної плати в частині перерахування 50% від орендної плати Балансоутримувачу (позивачу).

Так, згідно актів №22 від 13.11.07р., №24 від 11.12.07р., №2 від 14.01.08р., №4 від 14.02.08р., №6 від 13.03.08р., №8 від 15.04.08р., №10 від 13.05.08р., №12 від 18.06.08р., №14 від 21.07.08р., №16 від 18.08.08р., №18 від 12.09.08р., №20 від 13.10.08р., №22 від 11.11.08р., №24 від 10.12.08р., №1 від 12.01.09р., №3 від 09.02.09р., №5 від 11.03.09р., №7 від 29.05.09р., складених між Балансоутримувачем (позивачем) та Орендарем (відповідачем), сума орендної плати (50% Балансоутримувачу), яка підлягала сплаті Орендарем за період з листопада 2008 року по травень 2009 року складала 160895,10 грн.

Однак, як зазначає позивач, відповідач лише частково перерахував Балансоутримувачу суму орендної плати, з урахуванням чого станом на день звернення позивача з позовом до суду, у відповідача існує заборгованість по орендній платі у сумі 55556,17 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Згідно ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі (ч.3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідно до ч.3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 55556,17 грн., хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 55556,17грн. (сума основного боргу).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за неповну та несвоєчасну оплату орендної плати за період з 25.11.07 р. по 30.10.10 р. у сумі 20299,87 грн.

Відповідно до п.3.5. Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та на корсить Балансоутримувача у визначеному п.3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами договору оренди оренди № 1217/2004 від 16.06.2004р. (з урахуванням внесених договором №2 від 21.07.06р. змін) встановлено можливість нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п. 3.5 договору).

29.12.10р. відповідач звернувся до суду із заявою (вх.№28711) (арк.с.61), в якій просив застосувати до позовних вимог щодо стягнення пені позовну давність.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.258 ЦК України).

Згідно ст.259, 267 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідач посилається на те, що оскільки його обов»язок зі сплати орендної плати за договором оренди № 1217/2004 від 16.06.2004р. (з урахуванням внесених договором №2 від 21.07.06р. змін) мав бути виконаний 25.05.09р., а тому вважає що строк позовної давності щодо стягнення пені сплинув і просить відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Однак, такі твердження відповідача базуються на довільному тлумаченні норм чинного законодавства та не відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Як вже зазначалось вище, укладаючи договір оренди № 1217/2004 від 16.06.2004р. (з урахуванням внесених договором №2 від 21.07.06р. змін), сторони встановили можливість нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п. 3.5 договору), отже, позивач при нарахуванні пені на прострочену відповідачем суму заборгованості з орендної плати не обмежений ч.6 ст.232 ГК України щодо шестимісячного строку протягом якого може здійснюватись нарахування штрафних санкцій.

Матеріали справи свідчать про те, що прострочення відповідачем сплати орендної плати мало місце з листопада 2007 року по травень 2009 року, у зв»язку з чим позивач (враховуючи здійсненні відповідачем часткові оплати) нараховував пеню, яка, згідно наданого розрахунку, складає 20299,87 грн.

Враховуючи наявність факту порушення відповідачем зобов»язання зі сплати орендної плати за договором оренди № 1217/2004 від 16.06.2004р. (з урахуванням внесених договором №2 від 21.07.06р. змін), а також те, що сторони встановили можливість нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, включаючи день оплати, суд приходить до висновку про правомірне нарахування позивачем відповідачеві пені за період з 25.11.07 р. по 30.10.10 р. у сумі 20299,87 грн.

Однак, враховуючи пропуск позивачем строку спеціальної позовної давності та заяву відповідача про застосування до вимог щодо стягнення пені цього строку, вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в цій частині частково, а саме у сумі 10369,11 грн. (за період з 23.11.09р. по 23.11.10р.), тобто в межах вимог про стягнення пені, строк позовної давності до яких не сплив.

Крім того, у зв»язку з порушенням відповідачем зобов»язання щодо повної та своєчасної сплати орендної плати, позивач просить стягнути з відповідача 12039,36 грн. індексації несвоєчасно сплаченої орендної плати.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на наведене, перевіривши здійсненні позивачем нарахування інфляційних та приймаючи до уваги факт порушення відповідачем зобов»язання щодо повної та своєчасної сплати орендної плати, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 12039,36 грн. індексації несвоєчасно сплаченої орендної плати.

Суд вважає такими, що базуються на довільному тлумаченні норм чинного законодавства твердження відповідача про те, що додаткове нарахування позивачем інфляційних втрат суперечить вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України (згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення), оскільки: по-перше, відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тобто інфляційні нарахування на суму боргу не є санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання; по-друге, умови договору про визначення орендної плати за кожний наступний місяць шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції (п.3.2 договору) не є юридичною відповідальністю за правопорушення в розумінні вимог чинного законодавства.

Стосовно посилань відповідача в якості заперечення проти позову на те, що внаслідок невиконання позивачем капітального ремонту орендованого майна, відповідач не міг ним користуватися, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно ст.ст.4-3, 32, 33, 34 ГПК України, кожна сторона на засадах змагальності повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Однак, всупереч вказаних норм чинного законодавства, відповідачем не доведено факту неможливості використовувати орендоване приміщення, зокрема, внаслідок не проведення позивачем капітально ремонту цього приміщення.

До того ж, як вже зазначалося вище, позивач підписавши акт приймання-передачі орендованого майна жодних заперечень щодо його стану не зробив.

Також відповідачем не надано доказів звернення до позивача або Регіонального відділення ФДМ України по Донецькій області з відповідними листами або з пропозицією розірвати договір, у зв'язку з неможливістю використовувати приміщення через його технічний стан.

Крім того, представник відповідача у судовому засіданні та заяві (вх.№13900 від 25.07.11р.) просив виключити з резолютивної частини рішення стягнення з відповідача 55556,17 грн. основного боргу, посилаючись на те, що на стягнення вказаної суми вже було видано наказ (при первісному розгляді даної справи - №42/343-10), який на даний момент знаходить на виконанні в державній виконавчій службі.

Як вже зазначалось вище, постановою Вищого господарського суду України від 19.05.11р. рішення господарського суду Харківської області від 18.01.11р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.11р. по справі №42/343-10 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Рішенням у даній справі позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати в розмірі 55556,17 грн., пеню в розмірі 10369,11 грн., індексацію несвоєчасно сплаченої орендної плати 12039,36 грн.

Відповідно до ст.115-116 ГПК України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для виключення з резолютивної частини рішення стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 55556,17 грн.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач як боржник за наказом по справі №42/343-10 не позбавлений права звернутись до суду із заявою про визнання цього наказу таким, що не підлягає виконанню, у відповідності до ст.117 ГПК України.

Відповідно до ст..ст.44, 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 259, 267, 525, 526, 530, 610, 625, 626, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 13, 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, п.1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський економіко-правовий університет» (61080, м.Харків, пр.Гагаріна, 187, код 24332652) Державної податкової інспекції у м. Маріуполі (87532 м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код 23031003) заборгованість з орендної плати в розмірі 55556,17 грн., пеню в розмірі 10369,11 грн., індексацію несвоєчасно сплаченої орендної плати 12039,36 грн.

Стягнути з ТОВ "Харківський економіко-правовий університет" (61080 м. Харків, пр. Гагаріна, 187, код 24332652) на користь держбюджету України (одержувач - УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) 779,64 грн. державного мита.

Стягнути з ТОВ "Харківський економіко-правовий університет" (61080 м. Харків, пр. Гагаріна, 187, код 24332652) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31219264700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 264, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) 209,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя Суярко Т. Д.

Повний текст рішення по справі №5023/5403/11 складено та підписано 27.07.11р.