Рішення № 17776819, 19.07.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" липня 2011 р. Справа № 15/065-11

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ

до дочірнього підприємства «Житло-Плюс», Київська область, м. Бориспіль

про стягнення 107429,69 грн. за участю представників:

позивача:ОСОБА_1(довіреність від 23.12.2010р. № 178/10);

відповідача:не зявився. обставини справи:

до господарського суду Київської області надійшла позовна заява дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”, позивач) до дочірнього підприємства «Житло-Плюс»(далі відповідач) про стягнення 107429,69 грн., з яких 82890,82 грн. заборгованості за природний газ, поставлений в листопаді грудні 2009р., січні-квітні 2010р. на підставі договору № 06/09-1128 ТЕ-17 від 23.09.2009 р. поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання (договір), 7277,92 грн. пені, 12966,87 грн. інфляційних втрат та 4294,08 грн. 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем був укладений договір № 06/09-1128 ТЕ-17 від 23.09.2009 р. поставки природного газу, в порушення умов якого відповідач не в повному обсязі розрахувався за природний газ, поставлений в листопаді грудні 2009р. та січні-квітні 2010р.,в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 82890,82 грн. У звязку з наявністю зазначеної заборгованості відповідачу на підставі п. 7.2, п. 7.10 договору нараховано 7277,92 грн. пені та на підставі ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано 12966,87 грн. інфляційних втрат та 4294,08 грн. 3% річних. Всього сума позову становить 107429,69 грн.

Представник позивача в судових засіданнях 01.07.2011р. та 19.07.2011р. підтримав позов.

Представник відповідача в судові засідання 01.07.2011р. та 19.07.2011р. не зявився, хоча про час і місце судових засідань відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями № 30011250 про вручення рекомендованого поштового відправлення. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не надіслав.

Відповідно до ст. 75 ГПК України в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

23 вересня 2009 року між дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (постачальник) та дочірнім підприємством «Житло-Плюс»(покупець) було укладено договір № 06/09-1128 ТЕ-17 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопстачання (договір).

Відповідно до умов п. п. 1.1., 2.1. договору постачальник зобовязується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобовязується прийняти від постачальника та оплатити природний газ з 01 жовтня 2009 р. по 31 грудня 2009р. в обсязі до 115,000 тис. (сто п'ятнадцять тисяч) куб.м., в тому числі по місяцях: жовтень 25,000 тис.куб.м., листопад 45000 тис. куб.м., грудень 45,000 тис.куб.м.

Згідно з п. 4.3 договору обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця, з урахуванням п. 3.5.1 договору.

Згідно з п. 4.4. договору обсяг газу, визначений згідно з п. 4.3 договору, є підставою для визначення ціни та вартості. Акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та споживачами, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобовязується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця т погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів прийманняпередачі газу та реєстр обсягів реалізації газу.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що ціна за 1000 куб. м. природного газу 727,32 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 827,78 грн.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата вартості газу згідно п. 5.1 проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п.11.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.2009р. по 31.12.2009р., а в частині розрахунків за газ до повного їх здійснення.

21.12.2009 р. між постачальником та покупцем була укладена додаткова угода № 1 до договору від 23.09.2009р. № 06/09-1128 ТЕ-17 поставки природного газу, згідно з якою пункт 2.1. договору доповнено підпунктом 2.1.1. в наступній редакції: «2.1.1. постачальник передає покупцю в період з 01.01.2010р. по 30.04.2010р. газ в обсязі до 163,000 тис. (сто шістдесят три тисячі) куб. м., в тому числі по місяцях: січень 48,000 тис. куб. м., лютий 45,000 тис. куб. м., березень 45,000 тис. куб. м., квітень 25,000 тис. куб. м.». Пункт 11.1 договору викладено в наступній редакції: «11.1 Цей договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.2009р. по 30.04.2010р., а в частині розрахунків за газ до повного їх здійснення».

Судом встановлено, що на виконання умов договору та додаткової угоди до нього позивач протягом листопада-грудня 2009 року та січня квітня 2010р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 220570,82 грн., про що свідчать засвідчені належним чином копії актів передачі-приймання природного газу від 30.11.2009р., від 31.12.2009р., від 31.01.2010р., 28.02.2010р., від 31.03.2010р., від 30.04.2010р., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

Відповідач частково виконав свої зобовязання по оплаті поставленого природного газу, сплативши позивачу 137680,00 грн. Заборгованість за поставлений природний газ у сумі 82890,82 грн. залишилася відповідачем несплаченою.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за природний газ, поставлений на підставі договору № 06/09-1128 ТЕ -17 від 23.09.2009 р. поставки природного газу у сумі 82890,82 грн. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то вимога позивача про стягнення з відповідача 82890,82 грн. підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 12966,87 грн. інфляційних втрат та 4294,08 грн. 3% річних.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Така ж сама позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 15.09.2010 р. у справі № 11/14-10.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 12966,87 грн. інфляційних втрат, що нараховані за загальний період з грудня 2009р. по квітень 2011р.

Оскільки зобовязання з оплати отриманого газу за актом за листопад 2009р. мало бути виконане до 10.12.2009р., то інфляційні втрати за період з 01.12.2009р. по 31.12.2009р. на суму боргу, що виникла 11.12.2009р. (менше місяця) стягненню не підлягають.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком інфляційні втрати, які нараховані на заборгованість, яка існувала протягом всього місяця:

за період з 01.01.2010р. по 31.01.2010р. на суму заборгованості з несплаченого природного газу 14397,22 грн. становить 259,15 грн.;

за період з 01.02.2010р. по 28.02.2010р. на суму заборгованості з несплаченого природного газу 32080,72 грн. становить 609,53 грн.;

за період з 01.03.2010р. по 31.03.2010р. на суму заборгованості з несплаченого природного газу 68584,30 грн. становить 617,26 грн.;

за період з 01.04.2010р. по 30.04.2010р. на суму заборгованості з несплаченого природного газу 99199,24 грн. становить (-297,60 грн.);

за період з 01.05.2010р. по 31.05.2010р. на суму заборгованості з несплаченого природного газу 133213,37 грн. становить (-799,28 грн.);

за період з 01.06.2010р. по 30.06.2010р. на суму заборгованості з несплаченого природного газу 142190,82 грн. становить (-568,76 грн.);

за період з 01.07.2010р. по 31.07.2010р. на суму заборгованості з несплаченого природного газу 135190,82 грн. становить (-270,38 грн.);

за період з 01.08.2010р. по 31.08.2010р. на суму заборгованості з несплаченого природного газу 135190,82 грн. становить 1622,29 грн.;

за період з 01.09.2010р. по 30.09.2010р. на суму заборгованості з несплаченого природного газу 127690,82 грн. становить 3703,03 грн.;

за період з 01.10.2010р. по 31.10.2010р. на суму заборгованості з несплаченого природного газу 120690,82 грн. становить 603,45 грн.;

за період з 01.11.2010р. по 30.11.2010р. на суму заборгованості з несплаченого природного газу 95990,82 грн. становить 287,97 грн.;

за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р. на суму заборгованості з несплаченого природного газу 82890,82 грн. становить 663,13 грн.;

за період з 01.01.2011р. по 30.04.2011р. на суму заборгованості з несплаченого природного газу 82890,82 грн. становить 3895,87 грн.

Отже, загальна сума інфляційних втрат, які нараховані на суму заборгованості з поставленого природного газу становить 10325,66 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 4294,08 грн., які нараховані з 11.12.2009р. по 13.05.2011р. Згідно з вірним арифметичним розрахунком 3% річних за загальний період з 11.12.2009р. по 13.05.2011р. становлять 4310,94 грн., проте стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 3% річних у розмірі 4294,08 грн., в межах заявлених позовних вимог.

В звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором № 06/09-1128 ТЕ -17 від 23.09.2009 р. поставки природного газу позивачем заявлено вимогу про стягнення 7277,92 грн. пені за загальний період з 13.11.2010р. по 13.05.2011р.

Так, п. п. 7.2, 7.10 договору № 06/09-1128 ТЕ -17 від 23.09.2009 р. передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору він зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, суд звертає увагу на те, що зазначена норма надає сторонам за договором право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та повязується законом з днем, коли зобовязання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положенням ст.ст. 260, 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу, встановленого ч. 2 ст. 260 ЦК України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що зобовязання з оплати отриманого газу мало виконуватись відповідачем до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. договору), а отже прострочення платежу за кожний неоплачений місяць починається з 11 числа відповідного місяця. При цьому, позивачем нараховується пеня в період з 13.11.2010р. по 13.05.2011р., протягом шести місяців, що передують зверненню з позовом, з посиланням на п. 7.10 договору.

Так, в п. 7.10. договору зазначено, що неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Згідно з ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, стаття 259 ЦК України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом, а не визначати початок перебігу позовної давності, що врегульовано ст. 261 ЦК України.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, ч. 2 ст. 260 ЦК України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Слід зазначити, що в даному випадку, виходячи із змісту договору (п.6.1), початок перебігу позовної давності за вимогами, що випливають з даного договору починається з 11 числа наступного за місяцем поставки, який неоплачений, тобто від дня, коли позивач дізнався про порушення свого права, а відтак, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, саме з 11 числа місяця + 6 місяців повинна обчислюватися пеня, а не з 13.11.2010р. по 13.05.2011р., як зазначає позивач.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що пунктом 7.10 договору сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені) на прострочену суму, оскільки, застосовуючи вказаний пункт договору у спірних правовідносинах сторони фактично визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення постачальника з претензією або позовом, що не відповідає положенням ч. 2 ст. 260 ЦК України.

Отже, умови пункту 7.10. договору № 06/09-1128 ТЕ-17 від 23 вересня 2009 року суперечать нормам ст. ст. 260, 261 ЦК України та положенням ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України в редакції, що діяла на дату укладення договору, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до п. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині повязаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Таким чином, оскільки, пункт 7.10. договору № 06/09-1128 ТЕ-17 від 23 вересня 2009 року суперечить нормам ст. 260 ЦК України, ст. 261 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України цей пункт підлягає визнанню судом недійсним згідно з ч.1 ст. 203 та ч.1 ст. 215 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15.06.2011р. у справі № 21/108-10/6.

Водночас, пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору він зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Як зазначено в статті 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

В ч. 2 ст. 217 ГК України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Як зазначалось вище, позивачем нараховується пеня в період з 13.11.2010р. по 13.05.2011р.

Проте, судом встановлено, що у позивача зявляється право на нарахування пені, з 11 числа наступного за місяцем поставки, який неоплачений, тобто від дня коли позивач дізнався про порушення свого права (з початку перебігу позовної давності), а відтак, саме з 11 числа місяця + 6 місяців повинна обчислюватися пеня, а не з 13.11.2010р. по 13.05.2011р., як зазначає позивач.

Таким чином, беручи до уваги вимоги вищенаведених правових норм, враховуючи часткову оплату відповідачем природного газу, період нарахування пені, заявлений позивачем, вимоги частини 6 статті 232 Цивільного кодексу України та вимоги Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, а також те, що відповідно до умов договору відповідач у справі повинен був провести остаточний розрахунок за фактично спожиті та транспортовані обсяги газу на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. договору), господарський суд зазначає, що період нарахування пені визначається наступним чином.

Так, позивач просить суд стягнути пеню за період з 13.11.2010 року по 13.05.2011 року, згідно п. 7.2., 7.10 договору, тобто 6 місяців, що передує зверненню з позовом.

Як вказано судом вище, п. 7.10 договору визнано судом недійсним в силу вимог ст.ст. 203, 215, 260, 261 ЦК України та ст. 232 ГК України, а тому право на нарахування пені у відповідача зявляється з моменту виникнення прострочення у відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

Враховуючи, що згідно п. 6.1. договору оплата здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки, тобто помісячно, а тому момент прострочення відповідачем виконання зобовязання слід встановлювати щодо кожного платежу за місяць окремо і нараховувати пеню на суму боргу по кожному місяцю поставки окремо з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24.06.2008року у справі №15/360-07 та від 06.08.2009року у справі № 5/634-08.

Відтак, господарський суд Київської області, перевіривши обсяги, вартість та ступінь оплати відповідачем поставок природного газу в кожному місяці окремо встановив, що в період заявлений позивачем до стягнення пені не входить жоден місяць поставки природного газу, оскільки початок нарахування пені за неоплачений газ, отриманий навіть у квітні 2010р. (останній місяць поставки природного газу), починається з 11.05.2010р. та закінчується 11.11.2010р., в той час як 13.11.2010р. є датою початку періоду нарахування пені заявленого позивачем.

Враховуючи вищевикладене, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення 7277,92 грн. пені задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.124 Конституції України, ст. ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Визнати недійсним п. 7.10 договору № 06/09-1128 ТЕ -17 від 23.09.2009 р. поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, укладеного між дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” та Дочірнім підприємством «Житло-Плюс».

2. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Житло-Плюс»(08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Ушакова, 23, код 35652027) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 82890,82 грн. (вісімдесят дві тисячі вісімсот девяносто грн. 82 коп.) боргу, 10325,66 грн. (десять тисяч триста двадцять пять грн. 66 коп.) інфляційних втрат, 4294,08 грн. (чотири тисячі двісті девяносто чотири грн. 08 коп.) 3% річних, 975,11 грн. (девятсот сімдесят пять грн. 11 коп.) витрат по сплаті державного мита та 214,21 грн. (двісті чотирнадцять грн. 21 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Рябцева О.О.

Рішення підписано 25.07.2011р.