Рішення № 17776768, 09.03.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" березня 2011 р. Справа № 6/027-10

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 4 (РЦТЕТТМ 4) філії “Дирекція первинної мережі” ВАТ “Укртелеком” до відповідачів: 1. Військової частини А 1880 та 2. Міністерство Оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмету спору на стороні відповідача: 1. Головне управління Державного казначейства України у Київській області та 2. Військова частина А 0215, про стягнення боргу за договором оренди № 623-33 від 31 травня 2007 року,

представники:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 21.07.2008 року);

відповідача 1.: ОСОБА_2 (довіреність № 10 від 10.01.2011 року);

відповідача 2.: не зявився;

третьої особи 1.: не зявився;

третьої особи 2.: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

У грудні 2010 року Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 4 (РЦТЕТТМ 4) філії “Дирекція первинної мережі” ВАТ “Укртелеком” (далі ВАТ “Укртелеком”, позивач) звернулося з позовом до господарського суду Київської області до Військової частини А 1880 (далі ВЧ А 1880, відповідач) про стягнення боргу за договором оренди № 623-33 від 31 травня 2007 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 623-33 оренди нерухомого майна товариства від 31 травня 2007 року (далі договір) щодо розміру та строків сплати орендної плати.

Ухвалою господарського суду Київської області порушено провадження у справі № 6/027-10 та призначено до розгляду на 11 січня 2011 року.

В судовому засіданні 11 січня 2011 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якій він зазначив, що ВЧ А 1880 є бюджетною організацією та фінансуються у кошторисно-бюджетному порядку. Враховуючи, що кошти для оплати договору оренди №623-33 від 31.05.07. на рахунок військової частини А1880 від вищестоящого розпорядника коштів (Повітряного командування «Центр»Збройних Сил України) не надходили, а тому вини військової частини А1880 не має.

У звязку з неявкою в судове засідання 11 січня 2011 року представника позивача, неподання сторонами витребуваних документів, необхідністю витребуванням нових доказів, суд виніс ухвалу про відкладення розгляд справи на 01 лютого 2011 року.

В судовому засіданні 01 лютого 2011 року відповідачем подано клопотання, в якому він на підставі ст. 24 ГПК України просить суд залучити в якості співвідповідача військову частину А0215 (21007, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 105) - Командування Повітряних Сил, яка відповідно до Наказу Міністра оборони України № 625 від 28.10.2006 року „Про затвердження Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України" по відношенню до військової частини А1880 є розпорядником коштів вищого ступеня та здійснює розпоряджання бюджетними коштами за кошторисом Міністерства оборони України в Повітряних Силах України. Військова частина А1880 входить до структури Повітряних Сил України і є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету. Всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи (військова частина А0215), для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат. Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень. Таким чином військова частина А1880 не може самостійно розпоряджатися виділеними їй коштами, а отже і не може виплатити заборгованість за господарськими договорами за рахунок інших статей видатків якщо дана заборгованість виникла внаслідок не виділення коштів органом, який здійснює її фінансування. Кошти для оплати договору оренди №623-33 від 31.05.07 на рахунок військової частини А1880 від вищестоящого розпорядника коштів (військової частини А0215) не надходили тому військова частина А0215 має нести солідарну відповідальність за невиконання умов договору.

Вислухавши в судовому засіданні представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмету спору на стороні відповідача: Головне управління Державного казначейства України у Київській області, Міністерство Оборони України та Військову частину А0215.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України “Про виконавче провадження” виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.16 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.07.2008р. №609 “Про затвердження Порядку з виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ” примусове виконання рішень державних органів про стягнення коштів з рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Державного казначейства, здійснює державний виконавець у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Добровільне виконання рішень суду проводиться відповідно до порядку обслуговування державного бюджету за видатками, встановленого Державним казначейством.

Відповідно до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обовязки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Оскільки відповідач є державною установою що фінансується з державного бюджету, суд вважає за необхідне, з власної ініціативи залучити Головне управління Державного казначейства України у Київській області до розгляду у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмету спору на стороні відповідача.

Крім того, з огляду на те, що військова частина А0215 по відношенню до військової частини А1880 є розпорядником коштів вищого ступеня та здійснює розпорядження бюджетними коштами, суд вважає за необхідне, з власної ініціативи залучити військову частину А0215 до розгляду у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмету спору на стороні відповідача.

Враховуючи, що рішення по даній справі може вплинути на права та обовязки Міністерства Оборони України, оскільки відповідач знаходиться в безпосередньому підпорядкуванні міністерства, суд вважає за необхідне, з власної ініціативи залучити Міністерство Оборони України до розгляду у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмету спору на стороні відповідача.

Таким чином, ухвалою господарського суд Київської області від 01 лютого 2011 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмету спору на стороні відповідача: Головне управління Державного казначейства України у Київській області,Міністерство Оборони України, Військову частину А0215 та відкладено розгляд справи до 15 лютого 2011 року.

В судовому засіданні 15 лютого 2011 року представником позивача заявлено клопотання про залучення Міністерство Оборони України в якості співвідповідача у справі.

Учасники судового засідання проти залучення до участі у справі Міністерство Оборони України в якості співвідповідача не заперечили.

Згідно ч. 1, 3 ст. 24 ГПК України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.

Враховуючи, що Військова частина А 1880 є державною установою, яка знаходиться в безпосередньому підпорядкуванні Міністерства Оборони України, та беручи до уваги уточнення позовних вимог, які були надані позивачем, відповідно до ч. 1, 3 ст. 24 ГПК України, ухвалою господарського суду від 15 лютого 2011 року залучено до участі у справі іншого відповідача - Міністерства Оборони України (відповідач 2.) та відкладено розгляд справи на 01 березня 2011 року.

Представники відповідача 2. - Міністерства Оборони України та третіх осіб в судове засідання 01 березня 2011 року не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, витребувані документи суду не надали, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином ухвалою господарського суду Київської області від 15 лютого 2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (копії в матеріалах справи).

01 березня 2011 року суд оголосив перерву в засіданні до 09 березня 2011 року.

В судовому засіданні 09 березня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

09 березня 2011 року відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

Між Відкритим акціонерним товариством “Укртелеком” в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 4 (РЦТЕТТМ 4) філії “Дирекція первинної мережі” ВАТ “Укртелеком” (далі орендодавець, позивач у справі) та Військовою частиною (далі орендар, відповідач 1. у справі) укладено договір оренди нерухомого майна товариства № 623-33 від 31 травня 2007 року (далі договір), за умовами якого позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) бере у строкове платне користування частину технологічного приміщення ЛАЦ-2 площею 1 кв.м. (далі майно), розташоване в м. Чернігові на третьому поверсі семиповерхового будинку № 76 по проспекту перемоги для встановлення обладнання орендаря (пункт 1.1. договору).

Судом досліджено, що на виконання умов договору позивач передав в оренду приміщення відповідачу, що підтверджується підписаним сторонами Актом приймання-передачі майна (додаток 1 до Договору № 623-33 від 31 травня 2007 року).

Пунктом 3.1. договору встановлено, що орендна плата встановлюється позивачем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і перераховується відповідачем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються позивачем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Орендна плата за базовий місяць оренди майна, у відповідності до фіксованого розміру місячної орендної плати, становить 174 грн. з ПДВ (20%) за 1м? спеціалізованих технологічних приміщень (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 12.1. договору, цей договір набирає чинності від дати підписання його сторонами і діє до 29 травня 2008 року. Сторони зобовязані протягом 20 днів після закінчення строку дії цього договору здійснити остаточні розрахунки за ним.

У разі відсутності заяви сторін про припинення або зміну договору не менш, ніж за 30 днів до закінчення його строку він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що за відсутності в матеріалах справи заяви щодо про припинення або зміну договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць, відповідно до пункту 3.2.1. договору, визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції.

Пунктом 6.1.3. договору встановлено, що відповідач зобовязаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором, компенсувати комунальні послуги.

Як вбачається з розрахунку позивача загальний розмір орендної плати, що підлягає оплаті відповідачем за період з червня 2008 року по травень 2010 року включно, становить 14178,26 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідач 1. ВЧ А 1880 не надав жодних заперечень стосовно заявлених вимог позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 530, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Вбачається, що відповідачем 1. ВЧ А 1880 в порушення своїх договірних зобовязань та приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України в частині оплати за оренду приміщення за договором своєчасно і в повному обсязі не здійснив, в результаті чого за ним утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 14178,26 грн.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Як передбачено частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Абзацом 1 частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, станом на день розгляду справи відповідач своїх зобовязань перед позивачем по сплаті орендної плати в повному обсязі не здійснив, основну заборгованість в сумі 14178,26 грн, яка відповідає фактичним обставинам справи, визнав у повному обсязі, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 6848,88 грн. основного боргу є обґрунтованою та правомірною.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем 1. своїх грошових зобовязань за договором позивач заявляє до стягнення з відповідача 1.: 2 348,86 грн пені, 326,88 грн 3% річних та 1097,16 грн інфляційних втрат.

Як зазначено в статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 Господарського кодексу України).

В частині 2 статті 217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Сторони в пункті 8.2. договору встановили, що за несвоєчасне перерахування орендної плати, оплати за комунальні послуги та інших витрат за договором відповідач сплачує позивачу пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, є обґрунтованим, відповідає вимогам законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача1. Військової частини А 1880: 2 348,86 грн пені, 326,88 грн 3% річних та 1097,16 грн інфляційних втрат, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1. Військової частини А 1880: 14178,26 грн основного боргу, 2348,86 грн пені, 1097,16 грн інфляційних втрат та 326,88 грн 3% річних є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 2. Міністерства Оборони України зазначених вище сум, то суд у вказаній вимозі відмовляє у звязку з тим, що Міністерство оборони України не брало на себе зобов'язання здійснювати оплату по оренді за договором оренди нерухомого майна товариства № 623-33 від 31 травня 2007 року. Також, суд звертає увагу на те, що Військова частина № А-1880 є юридичною особою, не ліквідована та може бути позивачем і відповідачем в судах, вона є зобов'язаною стороною за договором оренди нерухомого майна № 623-33 від 31 травня 2007 року та самостійно відповідає за своїми договірними зобовязаннями.

Водночас, статтею 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України” передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором. Військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

Проте, відповідач 1. - Військова частина № А-1880 не надала суду належних доказів того, що на її рахунках недостатньо коштів для виконання договірних зобов'язань.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача 1. - Військову частину № А-1880.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Військової частини А 1880 (код 07806456) на користь Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 4 (РЦТЕТТМ 4) філії “Дирекція первинної мережі” ВАТ “Укртелеком” (код 20582961) 14178,26 грн основного боргу, 2348,86 грн пені, 1097,16 грн інфляційних втрат та 326,88 грн 3% річних, а також 179,52 грн державного мита та 236 грн витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.В частині позовних вимог до Міністерства Оборони України відмовити.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

СуддяЧерногуз А.Ф.