Рішення № 17776767, 09.03.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" березня 2011 р. Справа № 6/011-11

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дана Трейд” до Науково-виробничої фірми “Система-Борекс” про повернення авансового платежу та стягнення штрафних санкцій,

представники:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 21.02.2011р.);

відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

В лютому 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Дана Трейд” (далі ТОВ “Дана Трейд”, позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Науково-виробничої фірми “Система-Борекс” (далі - НВФ “Система-Борекс”, відповідач) про повернення авансового платежу та стягнення штрафних санкцій.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що між ТОВ “Дана Трейд” та НВФ “Система-Борекс” було укладено договір поставки № 87 від 30 вересня 2009 року, відповідно до умов якого, позивач на умовах попередньої оплати (аванс) перерахував відповідачу 600 000 грн. Проте, на думку позивача, в супереч вимогам договору поставки № 87 від 30 вересня 2009 року відповідач порушив взяті на себе зобовязання щодо поставки позивачу товару у строк не пізніше 60 календарних днів з моменту підписання договору. Крім того, позивач посилається на порушення відповідачем умов підписаної між сторонами додаткової угоди № 1 від 16 липня 2010 року, а саме, до 01 листопада 2010 року відповідач не виконав своїх зобовязань за договором № 87 та додатковою угодою № 1 з поставки товару. У звязку з вище викладеним позивач просить стягнути з відповідача 1092 219,17 грн, з яких: 600000 грн основного боргу; 272219,17 грн пені та 220000 грн штрафу, а також державного мита у розмірі 10923 грн та 236 грн витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04 лютого 2011 року порушено провадження у справі № 6/011-11 та призначено до розгляду на 22 лютого 2011 року.

У звязку з неявкою в судове засідання 22 лютого 2011 року представника відповідача та неподання ним витребуваних документів, суд відклав розгляд справи на 09 березня 2011 року.

У судовому засіданні позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, згідно якої останній в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми пені.

Відповідно до поданої заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 600000 грн основного боргу; 32868,49 грн пені та 220000 грн штрафу (100000 грн та 120000 грн), а також державного мита у розмірі 8640,27 грн та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За таких обставин у даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 600000 грн основного боргу; 32868,49 грн пені та 220000 грн штрафу (100000 грн та 120000 грн), а також державного мита у розмірі 8640,27 грн та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач свого представника в судове засідання 09 березняя 2011 року вдруге не направив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином ухвалою господарського суду Київської області від 22 лютого 2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення № 01032 2726187 4, врученого 28 лютого 2011 року за адресою згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судового засідання.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

09 березня 2011 року відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

30 вересня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Дана Трейд” (далі покупець, позивач у справі) та Науково-виробничою фірмою “Система-Борекс” (далі постачальник, відповідач у справі) було укладено договір поставки № 87, відповідно до умов якого (п. 1.1. договору) в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю товар в асортименті, кількості та за ціною вказаною у додатку № 1 до цього договору, що є невід'ємною частиною цього договору (надалі іменується „Товар"), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного Договору.

Згідно з п. 1.2. договору асортимент товару, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, визначається у додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору.

Сторонами погоджено (п. п. 3.1. - 3.3. договору) ціну на товари (верстати), що поставляються за цим договором, яка зазначається у додатку №1 до цього договору. Ціна в додатку № 1 до цього договору вказується з урахуванням ПДВ.

Загальна сума договору, складає 600000 грн, в т.ч. ПДВ 20% у розмірі 100 000 грн.

Позивачем подано до суду підписаний між сторонами договору додаток № 1 до договору поставки № 87 від 30 вересня 2009 року, в якому сторони погодили назву товару, модель, кількість, ціну та загальну вартість товару.

Відповідно до п. 4.1. договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, що поставляється за цим договором, у строк не пізніше 60 календарних днів з моменту підписання цього договору.

Як визначено сторонами договору покупець здійснює оплату за товар на поточний рахунок постачальника, згідно з ціною товару, що вказується у відповідному додатку до цього договору (п. 6.1. договору).

Покупець здійснює оплату товару на наступних умовах (п. 6.2. договору):

Суму коштів у розмірі, що складає 600 000,00 грн, у т.ч. ПДЗ - 20% 100 000,00 грн, покупець перераховує авансом на поточний рахунок постачальника протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання цього договору.

Згідно з п. п. 10.1., 10.2. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1. цього договору та закінчується в момент повного виконання сторонами зобовязання по цьому договору.

Так, на виконання умов договору, позивач 01 жовтня 2009 року перерахував на поточний рахунок відповідача авансом 600000 грн, що підтверджується банківською випискою ТОВ “Дана Трейд” (належна копія в матеріалах справи).

Судом встановлено, що позивачем здійснено оплату (предоплату), саме, по договору поставки № 87 від 30 вересня 2009 року.

Таким чином, за наслідками дослідження матеріалів справи, в тому числі, банківської виписки ТОВ “Дана Трейд” від 01 жовтня 2009 року судом було встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобовязання у відповідності до вимог договору, а саме, перерахував на поточний рахунок відповідача авансом 600000 грн.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги положення п. 4.1. договору, відповідач зобовязаний був поставити покупцеві товар, що поставляється за цим договором, у строк не пізніше 60 календарних днів з моменту підписання цього договору, тобто, кінцевий строк, в який відповідач повинен був поставити товар є 09 листопада 2009 року.

Однак, судом встановлено, що відповідач в порушення своїх договірних зобовязань (п. 4.1 договору) не передав позивачу товар у строк визначений договором.

В подальшому, 16 липня 2009 року між тим ж сторонами укладено та підписано додаткову угоду № 1 до договору поставки № 87 від 30 вересня 2009 року (далі - угода), відповідно до умов якої (п. 1. угоди) сторони змінили та внесли наступні пункти до договору поставки № 87 від 30 вересня 2009 року, а саме:

п. 4.1., за яким постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, що поставляється за цим договором у строк не пізніше 01 листопада 2010 року;

п. 7.2., за яким в разі непоставки товару в строк до 01 листопада 2010 року постачальник сплачує покупцю одноразово штраф у розмірі 100 000,00 грн;

п. 7.2.1., за яким за прострочення поставки товару на строк пізніше 01 листопада 2010 року постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі 30% річних від загальної суми договору (п. 3.3 договору) за період з дня здійснення покупцем передоплати до повного виконання постачальником своїх зобов'язань.

Отже, враховуючи умови додаткової угоди, відповідач зобовязаний був поставити покупцеві товар, що поставляється за цим договором, у строк до 01 листопада 2010 року.

При цьому, господарський суд зазначає, що цивільні права і обовязки виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, а саме безпосередньо з правочинів, господарських договорів та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори) тобто погодженою дією двох або більше сторін.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, частиною першою ст. 693 ЦК України встановлено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, підписавши додаткову угоду № 1 від 16 липня 2010 року до договору поставки № 87 від 30 вересня 2009 року, сторони змінили свої права та обовязки, а саме, сторони домовилися про те, що постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, що поставляється за цим договором у строк не пізніше 01 листопада 2010 року, відтак, у відповідача на підставі ст. ст. 11, 509, 525, 526, ч. 1 ст. 693 ЦК України, ст. 712 ЦК України та ст. 265 ГК України виникло зобовязання поставити товар у строк до 01 листопада 2010 року.

Проте, як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, останній, в порушення своїх зобовязань та приписів ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 693, ст. 712 ЦК України та ст. 265 ГК України не передав позивачу оплачений останнім товар, згідно банківської виписки ТОВ “Дана Трейд” від 01 жовтня 2009 року у визначений в додатковій угоді строк.

Водночас, вбачається, що позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу № 124 від 11 листопада 2010 року, в якій він вимагав повернути отримані в якості передоплати по договору кошти.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не передав позивачу оплачений позивачем товар та не повернув йому попередню оплату, що стало підставою звернення позивача до суду з вимогою стягнути з відповідача борг в сумі 600 000 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи в суді борг відповідача перед позивачем за договором поставки № 87 від 30 вересня 2009 року та додатковою угодою № 1 до нього становить 600 000 грн.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зважаючи на те, що основний борг у сумі 600 000 грн відповідачем не погашений, розмір боргу відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 600000 грн основного боргу за неповернуту суму предоплати по договору поставки № 87 від 30 вересня 2009 року та додатковій угоді № 1 до нього є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем свого зобовязання за додатковою угодою № 1 від 16 липня 2010 року до договору, позивачем у відповідності п. 7.2.1. додаткової угоди нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 01 листопада 2010 року по 09 березня 2011 року на суму боргу 600 000 грн, що складає 32868,49 грн.

Як зазначено в статті 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем щодо несвоєчасного повернення товару доведено позивачем належними та допустимими доказами, та не заперечено відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

В ч. 2 ст. 217 ГК України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Як встановлено пунктом 7.2.1. додаткової угоди до договору за прострочення поставки товару на строк пізніше 01 листопада 2010 року постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі 30% річних від загальної суми договору (п. 3.3 договору) за період з дня здійснення покупцем передоплати до повного виконання постачальником своїх зобов'язань.

Суд враховує, що розмір пені обмежено подвійною обліковою ставкою НБУ.

Крім того, частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Враховуючи строки виникнення зобовязання з поставки товару за додатковою угодою, період нарахування пені, заявлений позивачем, вимоги частини 6 статті 232 Цивільного кодексу України та вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», суд здійснив розрахунок пені за наступні періоди:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

60000001.11.2010 - 09.03.20111297.7500 %0.042 %*32 868.49

Всього 32 868.49 Оскільки вірна сума пені, за розрахунком суду, за вказані періоди складає 32868,49 грн, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 32 868.49 грн. пені підлягає задоволенню. Також, сторонами визначено (п. 7.2. додаткової угоди), що в разі непоставки товару в строк до 01 листопада 2010 року постачальник сплачує покупцю одноразово штраф у розмірі 100 000,00 грн. Крім того відповідно до умов п. 7.3 договору, за необґрунтовану відмову, ухилення від поставки товару постачальник виплачує покупцю додатково штраф у розмірі 20% вартості даної поставки товару, від поставки якого постачальник відмовився або ухилився.

На цій підставі, враховуючи прострочення поставки товару на строк пізніше 01 листопада 2010 року позивачем нараховано штраф в розмірі 100000 грн та за необґрунтовану відмову, ухилення від поставки товару штраф у розмірі 20 % вартості поставки, що складає 120 000грн.

Водночас, давши оцінку положенням п. 7.3 договору суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення штрафу на підставі п. 7.3 договору у розмірі 120000 грн. є безпідставною, оскільки позивач не надав жодного доказу того, що відповідач відмовився від поставки товару чи ухиляється від поставки товару.

Поданий позивачем лист-вимога №124 від 11 листопада 2010 року про повернення передплати та сплату 100000 штрафу не є таким доказом, оскільки він констатує лише факт втрати позивачем інтересу до виконання відповідачем свого зобовязання за договором у звязку з простроченням поставки відповідачем обладнання і аж ніяк не свідчить про ухилення відповідача від виконання договірних зобовязань в прямому розумінні цього слова чи про відмові відповідача поставити вказаний у договорі товар.

Щодо заявлених позивачем вимог про одночасне стягнення пені та штрафу (100000 грн) господарський суд зазначає, що такі вимоги є цілком обґрунтованими та законними з наступних підстав.

Статтею 1 Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між субєктами господарювання, а також між цими субєктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобовязань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, в тому числі і умови щодо відповідальності сторін, що не суперечать законодавству.

Проаналізувавши умови укладеного сторонами договору, господарський суд відзначає, що договором передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки пені та штрафу. При цьому, чинне законодавство не встановлює граничного розміру неустойки, а тому збільшення її розміру за рахунок встановлення пені у випадку порушення виконання зобовязання з оплати у, встановлений вказаним договором, та штрафу не суперечить чинному законодавству.

За таких обставин, зміст пункту 7.2.1. додаткової угоди, який передбачає наслідки прострочення поставки та встановлює відповідальність в даному випадку відповідача у вигляді сплати пені, і у разі такої не поставки в строк не пізніше 01 листопада 2010 року, та зміст п. 7.2. договору в редакції додаткової угоди, який збільшує розмір відповідальності застосуванням штрафу є такими, що не суперечить чинному законодавству.

Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Вищого господарського суду України від 16.06.2009року у справі № 16/719-08.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 600 000 грн основного боргу, 32868,49 грн пені та 100000 грн штрафу є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Науково-виробничої фірми “Система-Борекс” (код 20584078) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю “Дана Трейд” (код 33097767) 600 000 грн основного боргу; 32868,49 грн пені, 100 000 грн штрафу, а також 7328,68 грн державного мита та 202,79 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 120000 грн штрафу відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

СуддяЧерногуз А.Ф.